Постанова

від 16.03.2023 по справі 520/9883/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

м. Київ

справа № 520/9883/19

касаційне провадження № К/9901/10114/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року (головуючий суддя - Подобайло З.Г.; судді - Бартош Н.С., Григоров А.М.)

у справі № 520/9883/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН» (далі - ТОВ «КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 травня 2019 року № 00000981411.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджена належним чином оформленими первинними документами, тому висновки акта перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами не носили реального характеру.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що реальність господарських операцій, проведених позивачем із контрагентами, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, тому висновки контролюючого органу про порушення платником вимог податкового законодавства є безпідставними.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з його контрагентами. Зазначає, що cудом апеляційної інстанції не враховані правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Харківській області.

15 вересня 2020 року від ТОВ «КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовими інстанціями встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авест плюс» (далі - ТОВ «Авест плюс») за квітень - липень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «КУЛБРАЙТ» (далі - ТОВ «КУЛБРАЙТ») за жовтень 2016 року, Приватним підприємством «ХС Груп» (далі - ПП «ХС Груп») за вересень 2016 року, Приватним підприємством «Лакшмі» (далі - ПП «Лакшмі») за серпень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Паверлайт» (далі - ТОВ «Паверлайт») за серпень, вересень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Актид» (далі - ТОВ «Актид») за листопад 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью Білд Прайм» (далі - ТОВ «Нью Білд Прайм») за лютий 2017 року, за результатами якої складено акт від 17 травня 2019 року № 1700/20-40-14-11-10/39829021.

Відповідно до висновків акта перевірки відповідачем встановлено порушення пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 426 332,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на: недостатню кількість трудових ресурсів у контрагентів для виконання об`єму робіт згідно з укладеними договорами; відсутність інформації про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні); відсутність власних або орендованих фондів, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств; відсутність підприємств за юридичною адресою.

На підставі висновків зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 травня 2019 року № 00000981411, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 532 915,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 426 332,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 106 583,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника та бути підтвердженою належним чином оформленими первинними документами.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарської операції, її справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарської операції, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) такої операції.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, за змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У справі, яка розглядається, судом першої інстанції встановлено, що на виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів не була оформлена виконавча документація, акти прихованих робіт, протоколи випробувань та інші документи, оформлення яких відноситься до компетенції підрядника та які необхідні для здачі об`єкта в експлуатацію. Крім того, матеріли справи не містять доказів замовлення та придбання будівельних матеріалів, передачі їх для виконання робіт від замовника до підрядника, доказів їх збереження (складських приміщень).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем не було надано проектної документації, технічної документації, паспортів та сертифікатів на використані матеріали та обладнання тощо.

При цьому, наявні в матеріалах справи акти виконаних робіт не містять ПІБ уповноважених осіб на їх підписання, доказів погодження із замовниками позивача залучення субпідрядників до виконання робіт, доказів призначення відповідальних осіб за здійснення технічного нагляду на будівництві, дозволу на виконання будівельних робіт, затверджених сторонами кошторисів, робочих проектів, податкових накладних тощо.

Окрім того, здійснені між позивачем та контрагентами розрахунки не відповідають об`ємам будівельних робіт, визначених в актах виконаних будівельних робіт.

Відтак, Верховний Суд не може погодитися з доводами суду апеляційної інстанції про документальне підтвердження здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Авест плюс», ТОВ «КУЛБРАЙТ», ПП «ХС Груп», ПП «Лакшмі», ТОВ «Паверлайт», ТОВ «Актид», ТОВ «Нью Білд Прайм», а такі висновки Другого апеляційного адміністративного суду є передчасними.

Не досліджено Другим апеляційним адміністративним судом і технічну можливість контрагентів платника виконати спірні будівельні роботи з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів.

При цьому не перевірено, якими силами та засобами виконувалися будівельні роботи, хто виступав їх конкретними виконавцями, яким чином забезпечувався доступ цих виконавців до об`єктів, яким чином позивач здійснював контроль за станом виконання придбаних робіт тощо.

Крім того, судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки змісту вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2018 року по справі № 361/2918/18 щодо директора та засновника ТОВ «Авест плюс» ОСОБА_1 , не встановлено обставин, які мають значення для справи, а саме не перевірено, чи стосуються вони господарської діяльності у даній справі за відповідний період в сукупності з іншими доказами, а також наявності або відсутності правових наслідків дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено цей вирок, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За таких обставин, Верховний Суд не може погодитись із судом апеляційної інстанції, який, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, вказав про необґрунтованість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова