Постанова

від 15.03.2023 по справі 822/2541/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 822/2541/16

адміністративне провадження № К/990/34969/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Білоуса О.В.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Шишова О.О.,

секретар судового засідання - Носенко Л.О.,

за участю: представника позивача - Мельник О.В.,

представника відповідача - Карповича В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Онікс Трейдінг» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «Онікс Трейдінг» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до ГУ ДПС у Хмельницькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.11.2016 року:

№0002492200 про сплату грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 111856,90 грн та штрафної (фінансової) санкції в сумі 27 964,20 грн;

№0002512200 про сплату грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 5 779 761 грн та штрафної (фінансової) санкції в сумі 1 444 940 грн.

Постановою Хмельницький окружний адміністративний суд від 31.01.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.11.2016 року №0002492200 у повному обсязі та податкове повідомлення-рішення від 21.11.2016 року №0002512200 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 5 777 499,80 грн за основним платежем та 1 444 374,70 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 26.07.2021 року касаційну скаргу ГУ ДПС у Хмельницькій області задоволено частково. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.01.2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 року скасовано в частині задоволення позову. В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.01.2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.05.2017 року залишено без змін.

Отже, під час нового розгляду справи дослідженню підлягала правомірність винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 21.11.2016 року №0002492200 у повному обсязі та від 21.11.2016 року №0002512200 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 5 777 499,80 грн за основним платежем та 1 444 374,70 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.01.2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022 року, позов про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2016 року №0002492200 у повному обсязі та від 21.11.2016 року №0002512200 у частині задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 21.11.2016 року №0002492200.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.11.2016 року №0002512200 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 5 777 499,80 грн за основним платежем та 1 444 374,70 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Хмельницькій області подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівникам ГУ ДФС у Хмельницькій області (правонаступник ГУ ДПС в Хмельницькій області) проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Онікс Трейдінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2014 року по 31.03.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2013 року по 31.03.2016 року.

За результатами перевірки складений акт від 02.08.2016 року №0054/22-01-14-03/39332150.

На підставі висновків акта перевірки встановлено порушення ТОВ «Онікс Трейдінг» вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1, п.134.1, ст.134 ПК України, ст.4, п.1,2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», п.2,3 р. ІІІ П(С)БО 1, затвердженого наказом Мінфіну від 07.02.2013, №73, п.6, пп. 9.4 п.9 П(С)БО 16, затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 року №318, п.п.5.4, п.п.5.5 п.5 П(с)БО №25, затвердженого наказом Мінфін від 25.02.2000 року №39, П (С) БО 9, затвердженого наказом Мінфіну від 20.10.1999 року №246, ст.47, п.119.2 ст.119, п.176.2 ст.176, п.54.2 ст.54, пп.168.1.1, пп.168.1.5 п. 168.1 ст.168, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, абз. «в» п.200.4 ст.200, п.п.200.13 ст.200 1, п.201.10 ст.201 ПК України, ч.1 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п.1. постанови правління НБУ від 03.06.2015 року №354 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України».

Не погодившись із винесеними податковим органом податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх до ГУ ДФС у Хмельницькій області та ДФС України.

За результатами оскарження, ГУ ДФС у Хмельницькій області винесені нові податкові повідомлення - рішення від 21.11.2016 року №0002512200 про сплату грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 5 779 761 грн та штрафної (фінансової) санкції в сумі 1 444 940 грн та №0002492200 про сплату грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 111 856,90 грн та штрафної (фінансової) санкції в сумі 27 964,20 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Онікс Трейдінг» звернулося до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Колегія суддів Верховного Суду, надаючи правову оцінку спірним відносинам та висновкам судів першої та апеляційної інстанцій, виходить з такого.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулює Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV).

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73.

Згідно із частиною 1 розділу 2 Загальних вимог до фінансової звітності визначено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Відповідно до частини 8 розділу 2 Загальних вимог до фінансової звітності, у Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України 31.12.1999 року №318.

Пункт 5 Положення передбачає, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до п.6 Положення, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно із пунктом 20 Положення, до інших операційних витрат включаються, зокрема інші витрати операційної діяльності.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, відповідно до пункту 2.4, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.15 Положення, первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення даної справи.

Вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 09.08.2022 року у справі №280/5277/19.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Онікс Трейдінг» та ТОВ «РІОТЕН» укладено договір поставки №030215 від 03.02.2015 року. Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «Онікс Трейдінг» - Покупець, ТОВ «РІОТЕН» - Продавець, предметом даного договору є зобов`язання Продавця передати Товар у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити за нього встановлену даним договором вартість. Найменування, кількість та ціна Товару вказується в накладних, які є невід`ємною частиною даного договору. Умови договору викладені Сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс 2010», які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору. Кількість і асортимент Товару зазначається в накладних, які є невід`ємною частиною договору. Якість Товару, що поставляється в рамках даного договору, повинна відповідати нормам чинного законодавства України Місце відвантаження Товару; Броварський р-н, с, Погреби, вул. Лісова, 12 та Хмельницька обл., м. Славута, вул. Козацька, 122А. Факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Онікс Трейдінг» та ТОВ «РІОТЕН» підтверджується Договором поставки №030215 від 03.02.2015 року, податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Стосовно взаємовідносин ТОВ «Онікс Трейдінг» із ТОВ «ТЕНЗА ТРЕЙД ЮНІОН», то судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем укладено договір поставки №120115 від 12.01.2015 року. На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано до суду договір поставки №120115 від 12.01.2015 року, видаткові та податкові накладні, товарно- транспортні накладні та платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Онікс Трейдінг» з TOB «ВЕЙСЕС» судами встановлено, що між ТОВ «Онікс Трейдінг» та ТОВ «ВЕЙСЕС» укладено договір поставки №070715 від 07.07.2015 року. Реальність господарських правовідносин підтверджується договором поставки №070715 від 07.07 2015 року, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжним дорученням, які містяться в матеріалах справи.

Також, між ТОВ «Онікс Трейдінг» та ТОВ «ІДЕАЛ ІНВЕСТ» укладено договір поставки №010715 від 01.07.2015 року. Факт здійснення господарських операцій між Товариством та ТОВ «ІДЕАЛ ІНВЕСТ» підтверджується договором поставки №010715 від 01.07.2015 року, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжним дорученням, які містяться в матеріалах справи.

Між ТОВ «Онікс Трейдінг» та ТОВ «ДДОМУС АЛЬЯНС» укладено договір поставки №170815 від 17.08.2015 року. На підтвердження здійснення даної господарської операції позивачем надано до суду договір поставки №170815 від 17.08.2015 року, видаткові та податкові накладні, товарно - транспортні накладні та платіжні доручення.

ТОВ «Онікс Трейдінг» укладено договір поставки №020315 від 02.03.2015 року з ТОВ «КОРЕС ЛТД». На підтвердження здійснення даної господарської операції Позивачем надано до суду договір поставки № 020315 від 02.03.2015 року, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи.

Між ТОВ «Онікс Трейдінг» та ТОВ «АЛЬФА-СОЮЗ ЛТД» укладено договір поставки № 030815 від 03.08.2015 року. Реальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «ІДЕАЛ ІНВЕСТ» підтверджується договором поставки № 030815 від 03.08.2015 року, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Між ТОВ «Онікс Трейдінг» та ТОВ «КАНРЕМТОРГ» укладено договір поставки № 111115 від 11.11.2015 року. Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «КАНРЕМТОРГ» підтверджується договором поставки № 111115 від 11.112015 року, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними та платіжним дорученням.

Між ТОВ «Онікс Трейдінг» га ТОВ «КРАЙСЛІНГ» укладено договір поставки № 180216 від 18.02.2016 року. На підтвердження здійснення даної господарської операції позивачем надано до суду договір поставки № 180216 від 18.02.2016 року, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні.

Також, ТОВ «Онікс Трейдінг» укладено договір поставки № 170815 від 17.08.2015 року з ТОВ «СВОН-ФЛАЙТ». На підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «СВОН-ФЛАЙТ» позивачем надано до суду Договір поставки № 170815 від 17.08 2015 року, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що факт здійснення транспортування (доставки) придбаних ТОВ «Онікс Трейдінг» у вищевказаних контрагентів, зокрема ТМЦ (меблева фурнітура, сантехнічні вироби) із пункту навантаження відповідного контрагента у місце відвантаження Товару, яке визначене у договорах поставки укладених між позивачем та його контрагентами, підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними в яких зазначені усі істотні умови товарно-транспортної накладної, що передбаченні чинним законодавством України, а саме: номер та дата ТТН, автомобільний перевізник, ПІБ водія, автомобіль його державний номер, замовник, вантажовідправник, вантажоодержувач, пункт навантаження, пункт розвантаження, відомості про вантаж, вантаж здав, вантаж прийняв.

Замовником (платником) автомобільних перевезень виступало ТОВ «Онікс Трейдінг», а перевізниками були ПП ОСОБА_1 (автомобілі: MERSEDES-BENZ НОМЕР_1 , MERSEDES-BENZ ATEGO ВХ7049BE, MERSEDES- BENZ НОМЕР_2 ) та ТОВ «Л.К.О.» (автомобілі: ЗИЛ НОМЕР_3 . ЗИЛ НОМЕР_4 , ЗИЛ НОМЕР_5 , ЗИЛ НОМЕР_6 , ЗИЛ НОМЕР_7 , ЗИЛ НОМЕР_8 , ЗИЛ НОМЕР_9 , FOTON НОМЕР_10 , FOTON НОМЕР_11 , FOTON НОМЕР_14, FOTON НОМЕР_15, FOTON НОМЕР_13, FOTON НОМЕР_12 , FOTON НОМЕР_16, FOTON НОМЕР_17).

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами по вищезазначених договорах поставки долучено до матеріалів справи договори оренди майна №2/12-ОР від 01.12 2014 року, №1-ОР від 02.03.2015 року, укладені між ТОВ «Онікс Трейдінг» (Орендар) та ОСОБА_2 (Орендодавець) про строкове платне користування майном, а саме офісне приміщення, складські приміщення та будинок охорони, розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , а також договір комплексу будівель №22- ОР від 01.12.2014 року, укладений між ТОВ «Онікс Трейдінг» (Орендар) та ОСОБА_3 (Орендодавець) про передачу у строкове платне користування комплексу будівель, забезпеченого водопостачанням, який включає в себе частину приміщення мебельного цеху для складу та частину адмінбудинку, розміщених за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи містять податкові та видаткові накладні, які підписані відповідальними особами та скріплені печатками, що обґрунтовано свідчить проте, що вони складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вказані документи в судовому порядку недійсними не визнавались.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку (п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138).

З огляду на вставнолені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується, що фактичність та реальність господарських операцій ТОВ «Онікс Трейдінг» із наведеними контрагентами підтверджено документами, які засвідчують реальний характер укладених правочинів та здійснення оплати, транспортування та переміщення товару за договорами, зокрема, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, як обґрунтовано встановлено судами попередніх інстанцій, ланцюг подальшої реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей щодо реальності господарських операцій підтверджується долученими до матеріалів справи доказами подальшої реалізації придбаної продукції та виготовленої продукції із придбаних складових у вищезазначених контрагентів, а саме договором відповідального зберігання №72570 від 27.01.2015 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Епіцентр К», договором відповідального зберігання №192970-ВЗ від 27.01.2015 року, укладеного між позивачем та ПАТ «НОВА ЛІНІЯ», Договором оренди складського приміщення №0/013с - 693 від 13.10.2015 року, укладеного між позивачем та ТОВ «АЛЬТ - ТРЕЙД», договором надання послуг по організації просування товарів (торгової марки) №010615 від 01.06.2015 року, укладеного між позивачем та TOB «АРС КЕРАМІКА», договорами про надання маркетингових послуг №1507/15 від 15.07.2015 року, №1 від 28.04.2015 року та №020343 від 05.01.2015 року, укладених між позивачем та ТОВ «Торговельно-будівельний дім «ОЛДІ», наказом директора ТОВ «Онікс Трейдінг» №2-0 від 03.12.2014 «Про цінову політику під час реалізації готової продукції та інших товарно - матеріальних цінностей», договором №102 від 10.02.2016 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» про участь у виставці «Київський міжнародний меблевий форум».

Згідно наведених договорів судами встановлено, що позивач реалізовував придбану продукцію для продажу різним підприємствам та великим мережевим магазинам. Також, на підтвердження реалізації ТМЦ було додано до матеріалів справи копію наказу ТОВ «Онікс Трейдінг» №71-р від 03.02.2015 року про проведення рекламних заходів, відповідно якого для стимулювання покупців та підвищення продажу товарів проводилося кожного місяця розповсюдження рекламної продукції (каталоги, які позивач придбавав у ТОВ «РІОТЕН») до 29.12.2015 року на території маркетів ТОВ «Епіцентр-К», ТОВ «Нова лінія» та ряд інших магазинів, розташованих по всій території України.

Отже, доводи контролюючого органу про відсутність ланцюга по ТМЦ, зокрема подальшої реалізації є обґрунтовано безпідставними, а факт подальшої реалізації ТМЦ придбаних позивачем у контрагентів відповідачем не спростовано.

При цьому, як обґрунтовано зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Наявність факту про належну оплату товару є належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та його контрагентами господарських операцій. Зазначеним спростовується твердження відповідача про отримання позивачем безоплатних товарів для подальшої їх реалізації та отримання прибутку.

Відповідачем також не надано належних доказів щодо визнання недійсними у встановленому законом порядку укладених договорів з контрагентами.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що при укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, він спрямований на реальне настання правових наслідків, відповідає економічному змісту та чинному законодавству. Рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача зі своїми контрагентом є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків.

При розгляді справи, судами першої та апеляційної інстанції вчинено всі необхідні процесуальні дії для повного всебічного розгляду справи. Зокрема, судом першої інстанції випробовувалися матеріали з кримінального провадження.

Так, згідно із матеріалами справи, від Печерського управління поліції ГУ НП у місті Києві надійшло повідомлення про те, що кримінальні провадження №12015100060006048 та №120161000600001814 згідно даних ЄРДР за Печерським УП ГУНП у м. Києві не значиться.

Від Одеської обласної прокуратури 06.01.2022 року надійшла відповідь в якій вказано, що за результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015160000000808 слідчим прийнято 29.09.2017 року рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.364 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Крім того, судами обґрунтовано враховано, що наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вироку суду в кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.02.2018 у справі № 826/6280/13-а, від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі № 802/4940/14 та в подальшому застосованими у постанові від 28.04.2021 у справі № 440/1005/19.

Разом з тим, судами обґрунтовано вказано, що чинним законодавством України не передбачено обов`язку покупця перевіряти у продавця місцезнаходження майна, наявність основних засобів, трудових ресурсів.

Також, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником. До того ж, відповідачем не доведено неможливості поставки спірними постачальниками товарів наявними у них силами та засобами, або укладення контрагентами договорів перевезення з іншими підприємствами.

За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що податкові повідомлення-рішення від 21.11.2016 року №0002492200 та №0002512200 у частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 5 777 499,80 грн за основним платежем та 1 444 374,70 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

З урахуванням встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що в межах даної справи оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі яких суди встановили обставини у справі, відповідає правилам оцінки доказів, зокрема правилам оцінки судом належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вмотивованого відхилення або врахування кожного доказу.

Встановлення або визнання доведеними обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів, відповідно до частини другої ст.341 КАС України, знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться у касаційній скарзі, правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 16 березня 2023 року.

Головуючий суддя О.В.Білоус

Судді І.Л.Желтобрюх

О.О.Шишов