Ухвала

від 16.03.2023 по справі 480/11049/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 березня 2023 року

м. Київ

справа № 480/11049/21

адміністративне провадження № К/990/7197/23

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пєтухов Андрій Юрійович,

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі № 480/11049/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лебединської міської ради Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Лебединської міської ради Сумської області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення двадцять першої сесії восьмого скликання Лебединської міської ради Сумської області від 29 вересня 2021 року №460-МР "Про дострокове припинення повноважень Лебединського міського голови".

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення двадцять першої сесії восьмого скликання Лебединської міської ради Сумської області від 29 вересня 2021 року №460-МР "Про дострокове припинення повноважень Лебединського міського голови".

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Лебединської міської ради Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пєтухов Андрій Юрійович, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2023 року касаційну скаргу повернуто скаржнику у зв`язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.

28 лютого 2023 року касаційна скарга представника позивача повторно надійшла до Верховного Суду.

За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У тексті касаційної скарги скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, та зазначає, що підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі є застосування судами попередніх інстанцій норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Водночас, представником позивача зазначено, що суд апеляційної інстанції відступив від правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 22.04.2020 року у справі №360/2169/19, від 04.06.2020 року у справі №802/1463/18-а та від 24.09.2020 року у справі №160/531/19.

Також, скаржник указує на необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», викладеного у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року справі № 420/953/19 та застосованого судом апеляційної інстанції.

При цьому слід зазначити, що відступ - це інший підхід до застосування тієї ж норми права у подібних правовідносинах, щодо якої такий висновок сформовано.

Крім того, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.

Також причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, помилковість тощо).

Враховуючи, що скаржником не обґрунтовано необхідність відступлення від висновку Верховного Суду, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.

Щодо посилання представника позивача на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, слід зазначити.

Однак, крім цитування вказаного пункту частини 4 статті 328 КАС України, скаржником жодним чином не обгрунтовано зазначене, та не вказано постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права, яка на думку скаржника, невірно застосована судом апеляційної інстанції.

При цьому, посилання на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 24 вересня 2020 року у справі №160/531/19 та від 17 липня 2019 року у справі №691/1079/17 (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Разом з тим, вказані уривки з постанов Верховного Суду не містять висновків щодо норм права, які, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови.

Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

В контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).

Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пєтухов Андрій Юрійович, на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі № 480/11049/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лебединської міської ради Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення - повернути особі, яка її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська