Рішення

від 01.03.2023 по справі 638/16278/20

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/16278/20

Провадження № 2/638/525/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретарів Кутоманової (Ткаченко) К.С., Куценко К.Д., Межирицької В.Ю.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представників відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондри Людмили Вікторівни, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чуприни Галини Олександрівни про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

встановив:

Адвокат Оганезов Олег Автанділович звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондри Людмили Вікторівни, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чуприни Галини Олександрівни, в якому просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оформлене 08.10.2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О., індексний номер рішення 54481317, на користь ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП»; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оформлене 15.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В., індексний номер рішення 54597375, на користь ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП»; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оформлене 16.10.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В., індексний номер рішення 54608704, на користь ОСОБА_1 ; вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 08.10.2020 року за ініціативою ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Галиною Олександрівною було безпідставно внесено інформацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни власника нежитлових приміщень напівпідвалу №61а-2, 61а-3, 61а-5 в літ. «А-6», загальною площею 53,2 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 під. Владник Протасов О.О. приватним нотаріусом був протизаконно замінений на ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП». Надалі 16.10.2020 року вказаний вище об`єкт нерухомості був протизаконно переоформлений товариством на ім`я ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №2380 від 16.10.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Людмилою Вікторівною. Вказані дії позивач вважає незаконними, такими, що порушують його право власника на нерухоме майно. Так, в провадженні Дзержинського районного суду м.Харкова знаходиться справа №638/14609/18 за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Дельта Банк», третя особа ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» про визнання частково недійсним Договору про передачу активів та кредитного зобов`язання, який протизаконно став підставою переоформлення права власності на іпотечне майно за ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП», використовуючи застереження в іпотечному договорі. Крім того, при переоформленні у власність іпотечне майно ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» всупереч вимогам ЗУ «Про іпотеку», ст.203 ЦК України, не повідомив позивача про звернення стягнення на іпотечне майно, не здійснив оцінку такого майна, не зняв майнові претензії до позивача, що не було перевірено приватними нотаріусами. Крім того, станом на дату оформлення у власність іпотечного майна за ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була наявна заборона відчуження будь-якого нерухомого майна, належного позивачу, накладена 26.02.2018 року за №25010193, та не знята на дату подачі цього позову, що виключало можливість державної реєстрації права власності на нерухомість за ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» з боку приватних нотаріусів. А тому подальше переоформлення нерухомості з ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» на ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу приватним нотаріусом також є протизаконним. Також зазначає, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем майна.

Відповідачем - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В. надано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає, що нотаріус є неналежним відповідачем у даній справі. Крім того, оцінювати правомірність дій приватного нотаріуса ХМНО Чуприни Г.О. не має правових підстав. Щодо скасування рішення 54597375 від 15.10.2020 року зазначає, що діяла як державний реєстратор. Дане рішення приймалося при припиненні іпотеки на нежитлові приміщення напівпідвалу №61а-2, 61а-3, 61а-5 в літ. «А-6», загальною площею 53,2 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Іпотекодержателем та власником ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» було подано повідомлення про зняття іпотеки у зв`язку з продажем нежитлових приміщень, що відповідає вимогам Постанови КМУ від 25.12.2015 року, а тому були виконані всі вимоги Постанови. Також наполягає, що посвідчуючи договір купівлі-продажу зазначених нежитлових приміщень 16.10.2020 року №2380 між ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» та ОСОБА_1 нею не було вчинено жодних протизаконних дій. На момент укладення правочину, ані продавець, ані покупець жодних заборон або обтяжень не мали. Об`єкт нерухомості також під забороною або обтяженням не перебували. Сторонами правочину були надані належні документи та в повному обсязі, необхідному для вчинення нотаріальної дії, а тому не було жодних правових підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії, а саме посвідчення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень 16.10.2020 р.№2380. При цьому позивач не ставить у позовній заяві питання про визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.10.2020 року р№2380 недійсним, лише просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оформлене 16.10.2020 року приватним нотаріусом КМНО Кондрою Л.В., індексний номер 54608704. Просила ухвалити рішення, що відповідає нормам законодавства України.

Представником відповідачаТОВ «ДЕБТМЕНЕДЖМЕНТ ГРУП»подано досуду відзивна позовнузаяву,в якомузазначив,що 21.09.2018року міжПАТ «Дельтабанк» таТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав №755/к, у відповідності до умов якого право вимоги за Кредитним договором за №556/ФКВ -07 від 22.08.2007 року з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та фізичною особою ОСОБА_4 , перейшло до нового кредитора, а саме ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП». На виконання умов Договору купівлі-продажу майнових прав між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» 21.09.2018 року було укладено Договір відступлення права вимоги за договором поруки, згідно умов якого ПАТ «Дельта банк» передало, а ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» набув усіх прав за договором поруки від 22.08.2007 року, що укладений між ТОВ «Український промисловий банк» та фізичною особою ОСОБА_4 . Згідно пункту 1.1 Договору купівлі-продажу майнових прав №755/К від 21.09.2018 року у порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах, наведених у додатку №1 до цього договору. Згідно пункту 2.2 договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 21.09.2018 року за цим договором до нового кредитора переходять всі без винятку права та обов`язки первісного кредитора, передбачені чинним законодавством та договором поруки. З метою реалізації своїх прав як іпотекодержателя товариство набуло право власності на іпотечне майно у порядку, передбаченому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку», яким у подальшому розпорядилося на власний розсуд, а саме: 16.10.2020 року уклало договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Л.В.. Зазначає, що наявність в провадженні суду справи про визнання частково недійсним договору про передання активів та кредитних зобов`язань не дає можливості боржнику ОСОБА_4 не виконувати свої зобов`язання за кредитним договором та обмежувати права кредитора щодо реалізації своїх прав як іпотекодержателя зокрема щодо набуття прав власності на предмет іпотеки. 09.11.2018 року товариство відправило позивачу вимогу-повідомлення про усунення порушених зобов`язань, яка була ним отримана 12.11.2018 року. 07.10.2020 року товариство замовило звіт про експертну оцінку ринкової вартості нежитлової нерухомості. Невжиття товариством дій щодо зняття майнових претензій до позивача не є та не може бути підставою задоволення позовних вимог. Вважає, що наявність арешту нерухомого майна, накладеного 26.02.2018 року Шевченківським ВДВС також не є безумовною підставою для задоволення вимог позивача. Якщо здійснюється реєстрація права власності у порядку статті 37 ЗУ «Про іпотеку» із перенесенням обтяжень речових прав до спеціального розділу, то виходячи зі змісту частини першої статті 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» це не може бути підставою для відмови у державній реєстрації. У відповідності до пункту 4 частини першої статті 4 Закону, державній реєстрації підлягає обтяження на нерухоме майно, а не заборона відчуження майна власника. Тому наявність такої заборони, на яку посилається позивач, не була підставою для відмови у реєстрації права власності. Крім того, вважає, що державним виконавцем не вчинено дій, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження», чим порушив би право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог переважно перед іншими кредиторами. Вважає позов безпідставним та необґрунтованим, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідачем ОСОБА_1 надано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого вважає вимоги позивача безпідставними. Зазначає, що під час вчинення нотаріальної дії посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення між ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» та ОСОБА_1 жодні заборони були відсутні. Об`єкт нерухомості під забороною його обтяження не перебував. Сторонами правочину були надані належні документи та в повному обсязі для вчинення нотаріальної дії. Вказує, що правомірно набув право власності на майно - нежитлові приміщення напівпідвалу №61а-2, 61а-3, 61а-5 в літ. «А-6», загальною площею 53,2 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Посилання щодо його недобросовісності вважає безпідставними. На підставі викладеного просить відмовити у позові.

В письмових поясненнях відповідач приватний нотаріус КМНО Кондра Л.В. наполягала, що підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії не було і тому нею посвідчено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 16.10.2020 року р№2380 відповідно до вимог чинного законодавства України.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м.Харкова Омельченко К.О. від 12.01.2021 року після усунення позивачем недоліків заяви позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена в провадження судді Цвірюка Д.В. 17.03.2021 року.

Ухвалою суду від 25.10.2022 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач (його представник) в судове засідання неодноразово не з`являвся, про розгляд справи повідомлявся. Представник позивача надав до суду заяву, в якій просив відкласти розгляд справи до припинення або скасування воєнного стану на території України, але не раніше 20.05.2023 року.

Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про розгляд повідомлялись. Приватний нотаріус КМНО Кондра Л.В. просила справу розглянути у її відсутність та ухвалити рішення у відповідності до вимог законодавства України.

У відповідностідо ч.1,3,4ст.223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність нез`явившихся осіб за наявними матеріалами справи.

Суд, заслухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов наступного висновку.

Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.»

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

За приписом ч.1ст.13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст.13та ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст.83 ЦПК Українине було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи. Кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК Україниособа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст.12 ЦПК Україниучасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п.2, п.4, п.6 - п.7 ч.2 ст.43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст.44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч.8 ст.279 ЦПК України, судом досліджуються письмові пояснення, викладені в заявах по суті і докази, надані до суду.

22.08.2007 року між ОСОБА_4 , як фізичною особою, та ТОВ «УКРПРОМБАНК» було укладено Кредитний договір № 556/ФКВ-07 від 22.08.2007 року. Відповідно до умов Кредитного договору ОСОБА_4 отримав кредит у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом в сумі 54000,00 (П`ятдесят чотири тисячі) доларів США на поточні потреби, який зобов`язався повернути у повному обсязі в строк до 20.08.2010 року зі сплатою 13,80 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за Кредитним договором ОСОБА_4 передав в іпотеку ТОВ «УКРПРОМБАНК» за Іпотечним договором №556/Zardin-07, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. за реєстровим № 3147, нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення напівпідвалу 61а-2, 61а-3, 61а-5 в літ. «А-6», загальною площею 53,2 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 512-519 ЦК України, ст. 92, 95 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Постанови Правління НБУ №369 «Про затвердження Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства», 30.06.2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», AT «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань «Укрпромбанку» на користь «Дельта Банку», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, "Укрпромбанк" передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань перед Національним банком, внаслідок чого Дельта Банк замінює «Укрпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов`язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Як вбачається з Витягу до Додатку №2 по Договору про передачу Активів та Кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банка від 30.06.2010 року був переданий кредитний договір № 556/ФКВ-07 від 22.08.2007 року, боржником за яким є ОСОБА_4 .

Пункт 4статті 82ЦПК встановлює,що обставини,встановлені рішеннямсуду угосподарській,цивільній абоадміністративній справі,що набралозаконної сили,не доказуютьсяпри розглядііншої справи,у якійберуть участьті саміособи абоособа,щодо якоївстановлено ціобставини,якщо іншене встановленозаконом.

Вказані вище обставини встановлені рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2022 року по справі №638/14609/18, яке постановою Харківського апеляційного суду від 15.02.2023 року залишено без змін, а тому на підставі ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Судом встановлено, що 21.09.2018року міжПАТ «Дельтабанк» таТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» укладено Договір купівлі-продажу майнових прав №755/к, у відповідності до умов якого право вимоги за Кредитним договором за №556/ФКВ -07 від 22.08.2007 року з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та фізичною особою ОСОБА_4 , перейшло до нового кредитора - ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП».

На виконання умов Договору купівлі-продажу майнових прав між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» 21.09.2018 року було укладено Договір відступлення права вимоги за договором поруки, згідно умов якого ПАТ «Дельта банк» передало, а ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» набув усіх прав за договором поруки від 22.08.2007 року, що укладений між ТОВ «Український промисловий банк» та фізичною особою ОСОБА_4 .

Згідно пункту 1.1 Договору купівлі-продажу майнових прав №755/К від 21.09.2018 року у порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах, наведених у додатку №1 до цього договору.

Згідно пункту 2.2 договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 21.09.2018 року за цим договором до нового кредитора переходять всі без винятку права та обов`язки первісного кредитора, передбачені чинним законодавством та договором поруки.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно доп.1ч.1ст.512ЦК Україникредитор узобов`язанніможе бутизамінений іншоюособою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно дост.516ЦК Українизаміна кредиторау зобов`язанніздійснюється беззгоди боржника,якщо іншене встановленодоговором абозаконом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зст.517ЦК Українипервісний кредитору зобов`язанніповинен передатиновому кредиторовідокументи,які засвідчуютьправа,що передаються,та інформацію,яка єважливою дляїх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов`язання. Зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті)

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а за правилами ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, законуабо рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі законуабо рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 ЗУ «Про іпотеку»).

За приписами частини першої статті 35 ЗУ «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

За змістом статті 36 ЗУ «Про іпотеку»(у редакції, чинній на час укладення іпотечного договору)сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону, зокрема передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Положеннями статті 37 ЗУ «Про іпотеку»(у редакції, чинній на час укладення іпотечного договору) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

За приписами частини першої статті 35 Законуу разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Визначена у частині першій ст.35 Закону України «Про іпотеку»процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц, провадження № 14-48цс19).

Згідно додатку №1 до Договору купівлі-продажу майнових прав від 21.09.2018 року заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, станом на 21.09.2018 року складає 50574,47 дол.США, що становило 1419265,27 грн., а також 306535,19 грн. пені та 15153,40 грн. штрафу.

Відповідно п.4.4 статті 4 Договору іотеки у випадку настання будь-якої з підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених п.4.1 цього Договору, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги одним з наступних способів:

-п.4.4.1 шляхом прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання основного зобов`язання. Цей іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки;

-п.4.4.2 шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу

09.11.2018 року ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» направило позивачу вимогу-повідомлення про усунення порушених зобов`язань та про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка була отримана ОСОБА_4 12.11.2018 року, що підтверджується листом начальника відділу компенсацій ТОВ «Нова Пошта» №1151 від 11.02.2019 року, експрес-накладною №59000377368145, копією квитанції та роздруківкою з сайту «Нова Пошта».

07.10.2020 року за замовлення ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 складено Звіт про оцінку майна, згідно якого ринкова вартість нерухомого майна нежитлових приміщень напівпідвалу №61а-1-: -61а-5 (літ. «А-6»), загальною площею 52,80 кв.м. які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 станом на 07.10.2020 року без урахування ПДВ складає 405091,45 грн..

08.10.2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Галиною Олександрівною прийнято рішення №54481317 та внесено запис №38570345 про право власності ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» на нежитлові приміщення напівпідвалу №61а-2, 61а-3, 61а-5 в літ. «А-6», загальною площею 53,2 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою виникнення права власності зазначено: Іпотечний договір №3147, виданий 22.08.2007 року, договір купівлі-продажу майнових прав №755/К виданий 21.09.2018 року, Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором №1510 виданий 21.09.2018 року, протокол №08/10 виданий 08.10.2020 року. Зазначене підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №229972653 від 28.10.2020 року.

Відповідно з довідкою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №229624859 від 26.10.2020 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондра Людмилою Вікторівною 15.10.2020 року прийнято рішення про припинення обтяження нерухомого майна, накладеного 22.08.2007 року на підставі іпотечного договору №3147 від 22.08.2007 року, вид обтяження: заборона на нерухоме майно

Також судом встановлено, що 16.10.2020року приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу КондраЛюдмилою Вікторівноюприйнято рішення№54608704та внесенозапис №38689586про правовласності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення напівпідвалу №61а-2, 61а-3, 61а-5 в літ. «А-6», загальною площею 53,2 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 . Підставою виникнення права власності зазначено: договір купівлі-продажу, серія та номер р/№2380, виданий 16.10.2020.

Відповідно до частини 1статті 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

В даному випадку спір між сторонами виник з приводу порушення права власності позивача ОСОБА_4 на нежиле приміщення напівпідвалу 61а-2, 61а-3, 61а-5 в літ. «А-6», загальною площею 53,2 кв.м., внаслідок дій з реєстрації такого права за «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТГРУП» та ОСОБА_1 ..

Суд приходить до висновку, що спір про скасування рішення щодо державної реєстрації права власності на нежиле приміщення напівпідвалу має розглядатися як спір, який пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нежиле приміщення іншою особою, за якою зареєстроване відповідне право.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.6 Закону державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Відповідно доч.3ст.10ЗУ «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень»(вредакції чиннійна часвиникнення спірнихправовідносин) визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом, відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, наявність обтяжень прав на нерухоме майно, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно ч.1ст.11ЗУ «Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень(вредакції чиннійна часвиникнення спірнихправовідносин) державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

За змістомст.18 вказаного Закону документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Так, відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року 1127 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються окрім іншого: засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату; довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язання станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації. У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після сплаву тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпукті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, обтяжень речових прав на передане в іпотеку майно, у тому числі внесення після державної реєстрації іпотеки іпотекодавця до Єдиного реєстру боржників, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Статтею 24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до Закону; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набяття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви і електронній формі; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна , що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Разом із тим, пунктом 4 вказаної статті встановлено, що відмова в державній реєстрації прав з підстави наявності зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 ЗУ «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Крім того, у відповідності до ст.27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться, зокрема, на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

За змістом статті 27 Закону державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката; закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном; інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом

Припиняються обтяження на підставі відповідних документів, які свідчать про припинення причини/обставини/підстави існування обтяження. З цього слідує, що документ, який є підставою для державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна має бути виданий органом, який ініціював виникнення/реєстрацію такого обтяження.

Крім того, у відповідності до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки (п.5.1).

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст.89ЦПК Українивстановлено,що судоцінює доказиза своїмвнутрішнім переконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивномута безпосередньомудослідженні наявниху справідоказів.Жодні доказине маютьдля судузаздалегідь встановленоїсили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності.Суд надаєоцінку якзібраним усправі доказамв цілому,так ікожному доказу(групіоднотипних доказів),який міститьсяу справі,мотивує відхиленняабо врахуваннякожного доказу(групидоказів).

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, діючи в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зазначених у заяві. При цьому також матеріали справи не містять та позивачем не надано належних і допустимих доказів існування обставин, які б свідчили про наявність порушень, допущених приватними нотаріусами під час вчинення дій з державної реєстрації набуття прав та припинення обтяжень предмета іпотеки.

Наведені позивачем обставини, не спростовують викладеного вище.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ТОВ «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТГРУП» про скасуваннярішень продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень є безпідставними, а тому такими, що не підлягають до задоволення.

Щодо визначення позивачем суб`єктного складу, суд зазначає наступне.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі№520/13067/17 зробила висновок, що «[…] позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі№823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 рокуу справі № 753/905/18 (провадження № 61-12528св19).

З оглядуна викладене, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Людмила Вікторівна та приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Галина Олександрівна є неналежними відповідачами у даній справі.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи результат розгляду справи, судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 11-13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондри Людмили Вікторівни, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чуприни Галини Олександрівни про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень залишити без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 13.03.2023 року.

Сторони:

позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ;

відповідачі: ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 ; Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП», ЄДРПОУ 41878963, м.Київ, вул.Академіка Туполєва буд.7-А; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондра Людмила Вікторівна, м.Київ, вул.Чистяківська буд.2-А оф.10; приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуприна Галина Олександрівна, м.Харків, пров.Лопатинський буд.9 кім.11-13.

Головуючий суддя: Д. В. Цвірюк