Ухвала

від 09.03.2023 по справі 758/5818/13-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/5818/13-ц

У Х В А Л А

про передачу справи за підсудністю

09 березня 2023 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

за участю: представника позивача - адвоката Чоломбитько Ю.О.,

представника відповідача - адвоката Винокурова О.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі районного суду в місті Києві клопотання представника позивача про передачу справи до господарського суду та матеріали цивільної справи за позовом Компанії «NOVAAGRO LIMITED» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Компанії «NOVAAGRO LIMITED», Компанії «PHOENIX CAPITAL LIMITED» про визнання недійсним правочину, -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2013 р. позивач Компанія «NOVAAGRO LIMITED» звернувся до районного суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 586 898,37 дол.США як поручителя за договором поруки від 05.07.2012 р.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 24.05.2013 р. (суддя Неганова Н.В.).

Заочним рішенням Подільського районного суду м.Києва від 04.10.2013 р. вищевказаний позов був задоволений в повному обсязі.

Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 12.02.2016 р. (суддя Неганова Н.В.) вищевказане заочне рішення скасовано в порядку перегляду за заявою відповідача з призначенням розгляду справи.

В судовому засіданні 08.08.2016 р. був прийнятий до провадження зустрічний позов ОСОБА_1 до Компанії «NOVAAGRO LIMITED», Компанії «PHOENIX CAPITAL LIMITED» про визнання недійсним договору поруки від 05.07.2012 р., укладеного між позивачем та відповідачами.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 16.07.2018 р. матеріали вищевказаної справи передані для розгляду судді Ларіоновій Н.М.

Відповідно п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. ЦПК України (2017 р.). Розгляд справи проводиться в порядку загального позовного провадження, по справі відбувається підготовче провадження.

Ухвалою від 15.11.2019 р. по справі призначена комплексна судово-почеркознавча експертиза та технічна експертиза документів, проведення якої доручено експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, із зупиненням провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного суду від 23.09.2020 р. вищевказана ухвала районного суду залишена без змін, а апеляційна скарга позивача - без задоволення.

Ухвалою від 02.04.2021 р. провадження у справі поновлено для виконання клопотання експерта.

Ухвалою 23.06.2021 р. було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Винокурова О.В. - про залишення первісного позову без розгляду, цивільну справу № 758/5818/13-ц направити експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Ухвалою від 09.08.2022 р. провадження у справі поновлено після проведення експертизи.

Ухвалою від 06.10.2022 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.02.2023 р., задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП КРОП» про заміну сторони у справі, замінено позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - Компанію «NOVAAGRO LIMITED» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП КРОП».

07.02.2023 р. від представника позивача - адвоката Чоломбитько Ю.О. надійшло клопотання, в якому сторона позивача просить передати справу до Господарського суду Харківської області, посилаючись на те, що в провадженні даного суду перебуває господарська справа № 922/1767/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП КРОП», а відповідно ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи. Зазначає, що з моменту порушення справи про банкрутство ТОВ «ТОП КРОП», останнє перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, та, враховуючи предмет позову у даній справі, який може вплинути на ліквідаційну масу Боржника, даний спір підлягає вирішенню Господарським судом харківської області (за місцезнаходженням боржника ТОВ «ТОП КРОП» в межах справи про банкрутство Товариства за заявою ТОВ «АПК НАДІЯ ЛТД», за правилом виключної підсудності та в порядку, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства.

В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити клопотання та передати дану справу в провадження господарського суду, посилаючись на підстави, викладені у вищевказаному письмовому клопотанні.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що провадження у даній цивільній справі було відкрито ухвалою від 24.05.2013 р., провадження у справі про банкрутство було відкрито ухвалою від 07.11.2022 р., коли ще ТОВ «ТОП КРОП» не мало статусу сторони позивача у даній цивільній справі, оскільки новий позивач - ТОВ «ТОП КРОП» набув такого статусу лише 01.02.2023 р. А тому, вважає, що в даному випадку, враховуючи, що статусу сторони у цивільній справі ТОВ «ТОП КРОП» набув вже після відкриття процедури банкрутства щодо нього, то такі діє не підпадають під дію ч.3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства. Зазначає, що в даному випадку провадження у справі підлягає закриттю на підставі ст.255 ч.1 п.1 ЦПК України (а не направленню до Господарського суду Харківської області). Також зазначає, що на теперішній час відповідач у справі - ОСОБА_1 проходить службу у складі ЗСУ, а тому першочергово провадження у даній справі має бути зупинено на підставі ст.251 ч.1 п.2 ЦПК України. Крім того, стверджує, що стосовно ТОВ «ТОП КРОП» вже раніше відкривались провадження у справі про банкрутство, які потім закривались, а тому вважає, що дане банкрутство є штучним та має на меті змінити підсудність даної цивільної справи.

Суд, вислухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали клопотання представника відповідача-1 та матеріали цивільної справи, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]". Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України, визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Водночас, відповідно до п.8 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

21.10.2019 в Україні почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства, прийнятий Верховною Радою України наприкінці 2018 року та, який набрав чинності 21 квітня 2019 року. Відповідно до п. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства , установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу , подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 у справі № 922/928/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частиною 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2022 р. відкрито провадження у господарській справі № 922/1767/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Надія ЛТД» про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП КРОП».

Згідно матеріалів даної цивільної справи № 758/5818/13-ц, провадження у даній справі відкрито ухвалою від 24 травня 2013 р. за позовом первісного позивача - Компанія «NOVAAGRO LIMITED».

Компанія «NOVAAGRO LIMITED», як первісний позивач, була замінена у даній цивільній справі № 758/5818/13-ц на правонаступника - ТОВ «ТОП КРОП» ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 06 жовтня 2022 р.

Отже, на час заміни позивача правонаступником стосовно ТОВ «ТОП «КРОП» не була відкрита процедура банкрутства, а тому суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача про те, що ухвала про заміну позивача набрала законного сили 01.02.2023 р., тобто після відкриття процедури банкрутства Товариства.

А тому суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача в цій частині, оскільки в даному випадку застосовується вимоги ст.7 ч.3 Кодексу України з процедур банкрутства.

Згідно ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах справи про банкрутство розглядає всі майнові спори за участю боржника незалежно від того, якою стороною спору він є (відповідачем чи позивачем).

З введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах дійшла висновку, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови ВП ВС від 15.01.2020 по справі № 607/6254/15-ц, від 28.01.2020 по справі № 50/311-б).

Процесуальний закон визначає правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог, серед іншого справ за позовами з майновими (грошовими) вимогами до боржника, позовне провадження у яких відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, стосовно яких у частині третій статті 7 КУзПБ встановлено імперативну вимогу їх передачі до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, для розгляду по суті спору в межах цієї справи.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 903/69/18 зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо концентрації всіх спорів у межах справи про банкрутство. Так, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Така ж правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 918/420/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 908/4057/14, від 11 липня 2018 року у справі № 922/3040/17, від 29 листопада 2019 у справах № 908/130/15-г, № 923/1194/17, від 05 лютого 2020 у справі № 921/557/15-г.

Законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке врегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Дана позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, де зазначено, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому, таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що дана цивільна справа підлягає передачі до Господарського суду Харківської області, яким відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «ТОП КРОП» (позивача у цивільній справі).

Згідно з п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Тим самим, ЦПК України передбачив лише передачу цивільних справ між судами загальної юрисдикції для дотримання територіальної юрисдикції.

Відповідно до ст.10 ч.9 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

А відтак, беручи до уваги спеціальні норми Кодексу з процедури банкрутства щодо надіслання справ до господарського суду, застосовуючи аналогію закону щодо передачі справ за підсудністю, дану цивільну справу № 758/5818/13-ц слід передати до Господарського суду Харківської області, яким відносно ТОВ «ТОП КРОП» відкрито провадження у господарський справі № 922/1767/22 про банкрутство та в провадженні якого перебуває дана господарська справа.

З таких обставин, суд вважає, що заявлене клопотання представника позивача підлягає задоволенню, оскільки є обгрунтованим та заснованим на законі.

На підставі викладеного, керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.31, 258-260, 260, 353, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання представника позивача - адвоката Чоломбитько Ю.О. про передачу справи до господарського суду - задовольнити.

Цивільну справу № 758/58180/13-ц за позовом Компанії «NOVAAGRO LIMITED» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Компанії «NOVAAGRO LIMITED», Компанії «PHOENIX CAPITAL LIMITED» про визнання недійсним правочину - передати до Господарського суду Харківської області, в провадженні якого перебуває господарська справа № 922/1767/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП КРОП».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду з подачею апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяН. М. Ларіонова