Рішення

від 07.03.2023 по справі 911/1818/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1818/22

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Налапко Ю.І., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валентина і Анатолій» про усунення перешкод у користування земельною ділянкою

за участю представників сторін:

від позивача: Ворошева Л.М. (довіреність б/н від 03.01.2023)

від відповідача: Матвієвський А.О. (ордер серія АА № 1100658)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Чабанівська селищна рада Фастівського району Київської області (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валентина і Анатолій» (далі - відповідач) про усунення перешкод у користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами, розірваний рішенням Господарського суду Київської області від 26.08.2021 року. Однак, доступ до земельної ділянки обмежений, оскільки земельна ділянка огорожена металевим парканом, власником якого є відповідач. У зв`язку з чим позивач просить суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу металевого паркану навколо земельної ділянки, за адресою: с.Новосілки Фастівського району, Київської області, вул. Нова 1А.

Ухвалою від 28.09.2022 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області без руху, у зв`язку з недотриманням ст. 162 та ст. 164, 174 України, надавши 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

03.10.2022 через канцелярію суду від Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області надійшла заява на виконання вимог ухвали від 28.09.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд справи на 08.11.2022 о 14:20.

Протокольною ухвалою суду від 08.11.2022 відкладено підготовче засідання на 29.11.2022 о 14:20.

28.11.2022 на через канцелярію суду надійшло клопотання від позивача №02-20/2781 від 25.11.2022. (вх.17269/22) про долучення матеріалів до справи.

29.11.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив б/н від 27.11.2022.(вх.17323/22).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2022 продовжено відповідачу строк на подання відзиву; відкладено підготовче засідання на 08.12.2022; встановлено позивачу строк для подання відповідачу та суду відповіді на відзив до 08.12.2022 включно.

Ухвалою від 08.12.2022 зупинено провадження у справі №911/1818/22 до вирішення справи №911/1357/18, рішення по якій про розірвання договору оренди земельної ділянки від 07.02.2007, розташованої в селі Новосілки, Києво-Святошинського району Київської області, по вул. Нова, № 1а, загальною площею 2,0 га (забудовані землі громадського призначення) під розміщення спортивних споруд (кадастровий номер 3222457401:02:005:0071) переглядається Верховним Судом.

30.01.2023 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання 02-20/226 від 26.01.2023 про долучення до матеріалів справи ухвали Верховного Суду від 17.01.2023 по справі №911/1357/18.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.02.2023 поновлено провадження у справі №911/1818/22 та продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та призначено справу до розгляду на 14.02.2023.

В судовому засіданні 14.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 911/1818/22 по суті на 07.03.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 07.03.2023 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

07.03.2023 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2007 року між Чабанівською селищною радою Києво-Святошинського району Київської області та ТОВ «Валентина і Анатолій» було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивач зобов`язався надати в оренду, а відповідач - прийняти у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 2,0 га, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Новосілки, вул. Нова, 1А, кадастровий номер: 3222457401:02:005:0071, з терміном дії - на 25 років.

У подальшому, на виконання розпорядження виконавчого комітету Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області №306, ТОВ «Валентина і Анатолій» встановило огорожу орендованої земельної ділянки.

Як стверджує позивач, станом на момент подачі цієї позовної заяви, земельна ділянка (кадастровий номер: 3222457401:02:005:0071) знаходиться у комунальній власності Чабанівської селищної ради, а Договір оренди від 07.02.2007 розірваний за рішенням Господарського суду Київської області від 26.08.2021 у справі №911/1357/18.

У звязку з вказаними обставинами, позивач зазначає, що ТОВ «Валентина і Анатолій», на час звернення з даним позовом до суду, не є законним землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 3222457401:02:005:0071.

Втім, доступ громади до споруд комунальної власності обмежений спорудженим відповідачем парканом, який, у свою чергу мав бути встановлений лише на період дії договору оренди від 07.02.2007.

З огляду на вищевикладене, Чабанівська селищна рада просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Валентина і Анатолій» усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою комунальної власності Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, шляхом демонтажу металевого паркану навкруги земельної ділянки довжиною 466,6 та висотою 220 м за адресою: по вул. Нова, 1-А в с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області.

Відповідач у відзиві просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, виходячи з того, що Розпорядженням Виконавчого комітету Чабанівської селищної ради №306 від 30.12.2006 зобовязано огородити орендовану земельну ділянку. При цьому жодних посилань на те, що огорожа має бути тимчасовою та придатною до демонтажу Розпорядження не містить.

Крім того, на думку відповідача, позивач не довів, що встановлений паркан перешкоджає користуванню земельною ділянкою комунальної власності.

У зв`язку з чим, відповідач зазначив про те, що позивач належним чином не обґрунтував обраний спосіб захисту.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Положення ч.1 ст.12 ЗК України визначають, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 375 ЦК України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подано доказів того, Чабанівська селищна рада приймала рішення про виділення ТОВ «Валентна і Анатолій» земельної ділянки (у власність чи у користування) з метою будівництва на ній постійного паркану.

Також, відповідач не довів, що умовами договору оренди від 07.02.2007 Орендодавець (Чабанівська селищна рада) надав право Орендарю (ТОВ «Валентина і Анатолій») здійснювати будівництво на орендованій земельній ділянці.

Розпорядження виконавчого комітету Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області №306 від 30 грудня 2006 року, яким було зобов`язано відповідача огородити орендовану земельну ділянку не є таким рішенням, оскільки передбачає тимчасовий характер огорожі.

Відповідно до ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Зі змісту ч. 1 ст. 376 ЦК України слідує, що самочинним будівництвом є будівництво за наявності одного з елементів:

- будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

- будівництво без належного дозволу, тобто без дозволу на виконання будівельних робіт та дозволу на будівництво (до 12.03.2011 - дня втрати чинності Законом України «Про планування і забудову територій») або без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів будівництва, які належать до I - III категорій складності, чи дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єктів будівництва, які належать до IV і V категорій складності (з 12.03.2011 - дня набрання чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»);

- будівництво без належно затвердженого проекту, тобто без архітектурного проекту на будівництво, розробленого, погодженого і затвердженого в порядку, передбаченому Законом України «Про архітектурну діяльність» (а до 12.03.2011 також Законом України «Про планування і забудову територій»);

- будівництво з істотними порушеннями будівельних норм і правил, тобто зведення об`єкту нерухомості з суттєвим відхиленням від установлених державних будівельних норм, регіональних і місцевих правил забудови.

Наявність хоча б одного з перерахованих ознак є підставою для визнання спірного об`єкта самовільним будівництвом і тягне правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 376 ЦК України, які полягають в тому, що особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Відповідно знесення самовільної будови не тягне позбавлення права власності на нього.

Власником земельної ділянки, на якій здійснено самовільне будівництво, є позивач Чабанівська селищна рада, яка розпорядженням виконавчого комітету Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області №306 від 30 грудня 2006 року зобовязала відповідача огородити орендовану земельну ділянку, тобто на період дії договору оренди від 07.02.2007.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.08.2021 у справі №911/1357/18 встановлено, що за умовами вищевказаного договору, орендодавець відповідно до рішення 8 сесії 5 скликання Чабанівської селищної ради від 14.12.2006 року №171 зобов`язався надати в оренду, а орендар прийняти у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, загальною площею 2 га (забудовані землі землі громадського призначення), розташовану в селі Новосілки, Києво-Святошинського (нині Фастівського) району Київської області, на вул. Нова, під №1а, кадастровий номер: 3222457401:02:005:0071, цільове призначення для розміщення спортивних споруд (далі Договір).

Спірна земельна ділянка надавалася відповідачу для розміщення спортивних споруд (пункт 1.1 Договору), основним видом діяльності відповідача є функціонування спортивних споруд.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що орендар зобов`язується дотримуватися встановлених обмежень та земельних сервітутів.

Відповідно до п.3.11. Договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому ніж той, що був зафіксований в акті передачі на зберігання встановлених межових знаків, про що за п`ять днів до дня припинення дії договору, складається відповідний акт передачі земельної ділянки.

Згідно з п.6.5 Договір припиняється у випадках, передбачених Законом України «Про оренду землі» (стаття 31), визначених Земельним кодексом України (статті 141, 143), а також в інших випадках, визначених законодавством.

За час користування спірною земельною ділянкою відповідач побудував допоміжні приміщення (роздягальню, душову, будинок КПП, встановив огорожу). Наведені об`єкти, в тому числі й огорожа, були споруджені відповідачем на вимогу Розпорядження Виконавчого комітету Чабанівської селищної ради №306 від 30.12.2006, яким зобов`язано керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Валентина і Анатолій» огородити орендовану земельну ділянку із встановленням будиночка для охорони, спорудити роздягальню, туалет, а також облаштувати місце для встановлення сміттєзбірних контейнерів.

Водночас, рішенням Господарського суду Київської області від 26.08.2021 у справі №911/1357/18, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022, розірвано укладений 07.02.2007 між Чабанівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валентина і Анатолій» договір оренди земельної ділянки (зареєстровано в реєстрі за №467), розташованої в селі Новосілки Києво-Святошинського (нині Фастівського) району Київської області по вулиці Нова, під №1а, загальною площею 2,0 га (забудовані землі землі громадського призначення) під розміщення спортивних споруд (кадастровий номер 3222457401:02:005:0071) з терміном дії 25 років з підстав надання її у використання для задоволення суспільних потреб та зобов`язано ТОВ «Валентина і Анатолій» передати Чабанівській селищній раді Фастівського району Київської області земельну ділянку, надану в оренду ТОВ «Валентина і Анатолій» за укладеним спірним договором, розташовану в селі Новосілки Києво-Святошинського (нині Фастівського) району Київської області по вулиці Нова, під №1а, загальною площею 2,0 га (забудовані землі землі громадського призначення) під розміщення спортивних споруд (кадастровий номер 3222457401:02:005:0071).

Так, згідно з ч. 4, 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на обставини, які входили у предмет доказування у справі № 911/1357/18 та на коло учасників, суд доходить висновку, що встановлені судом обставини у межах вказаної справи мають преюдиційне значення для розгляду даної справи та не підлягають повторному доказуванню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Відповідачем у ході розгляду справи належними та допустимими доказами не спростовано, що рішення про відведення земельної ділянки з метою будівництва постійного паркану Чабанівська селищна рада не приймала, договірні відносини позивача та відповідача на даний час відсутні.

Відповідно до ч.4 ст.376 ЦК України, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за його рахунок.

Висунута позовна вимога про знесення самовільної забудови, за відсутності згоди на будівництво постійного паркану, свідчить про незгоду позивача визнати право власності на об`єкти самочинного будівництва за особою, яка здійснила дане будівництво на його земельній ділянці, що належить до комунальної власності. Дана обставина є підставою для застосування правових наслідків, передбачених ч. 4 ст. 376 ЦК України, що полягають у знесенні самовільно збудованого паркану.

Таким чином, виходячи з приписів ч. 4 ст. 376 ЦК України, відсутність письмової згоди власника на забудову земельної ділянки, що обов`язково має бути, оформлене в даному випадку рішенням Чабанівської селищної ради про відведення земельної ділянки під будівництво конкретних об`єктів, поряд з заявленою власником вимогою усунути перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого паркану, є достатньою підставою для прийняття судом рішення про застосування наслідків, передбачених ч. 4 ст. 376 ЦК України, щодо знесення спірного нерухомого майна такою особою або за її рахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (п. «б» ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Положення ст. 391 Цивільного кодексу України, якою передбачено права власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, передбачають регулювання захисту права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном. Тобто передбачений вказаною правовою нормою негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати користування та розпорядження ним. Також характерною ознакою цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред`явлення негаторного позову.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.04.2019 року у справі № 904/2083/18, від 14.02.2019 року у справі № 916/24/18, від 16.04.2019 року у справі № 904/2061/18 та від 13.03.2018 року у справі № 916/23/17.

Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем договірних відносин.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-92цс15, у якій зазначено, що передбачений статтею 391 ЦК спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Аналогічний висновок зроблений також у Постанові ВС КГС від 03 червня 2020 року у справі №916/1666/18.

Суд зауважує, що між сторонами у справі на даний час відсутні договірні (орендні) правовідносини, що свідчить про можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні ним права користування (негаторний позов). Судом не встановлено обставин, що свідчили б про правомірність користування земельною ділянкою з боку відповідача.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги Чабанівської селищної ради щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою комунальної власності шляхом демонтажу паркану, є обґрунтованими, законними, не спростованими відповідачем, та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валентина і Анатолій» про усунення перешкод у користування земельною ділянкою задовольнити у повному обсязі.

2.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Валентина і Анатолій» (03027, Київська обл., Фастівський район, с. Новосілки, вул. Нова, буд. 1-А, ідентифікаційний код 32903847) усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою комунальної власності Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області шляхом демонтажу металевого паркану навкруги земельної ділянки довжиною - 466,6 м та висотою 220 м за адресою в селі Новосілки Києво-Святошинського (нині Фастівського) району Київської області по вулиці Нова, 1а.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валентина і Анатолій» (03027, Київська обл., Фастівський район, с. Новосілки, вул. Нова, буд. 1-А, ідентифікаційний код 32903847) на користь Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області (08162, Київська обл., Фастівський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, буд.4-А, ідентифікаційний код 04362160) 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст складено 17.03.2023

Суддя В.М. Антонова