Постанова

від 20.06.2023 по справі 911/1818/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2023 р. Справа№ 911/1818/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Кравчука Г.А.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ворошева Л.М. самопредставництво;

від відповідача: Матвієвський А.О. за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина і Анатолій"

на рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2023 (повний текст складено 17.03.2023)

у справі № 911/1818/22 (суддя - Антонова В.М.)

за позовом Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина і Анатолій"

про усунення перешкод у користування земельною ділянкою,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Чабанівська селищна рада Фастівського району Київської області (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина і Анатолій" (далі - відповідач) та просила суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою комунальної власності позивача шляхом демонтажу металевого паркану навкруги земельної ділянки довжиною - 466,6 м та висотою - 2,20 м за адресою: с.Новосілки Фастівського району Київської області, вул. Нова, 1-А.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір оренди земельної ділянки, який був укладений між сторонами, розірваний рішенням Господарського суду Київської області від 26.08.2021 року у справі №911/1357/18, однак, доступ до земельної ділянки обмежений, оскільки земельна ділянка огороджена металевим парканом, який, згідно розпорядження позивача, був встановлений відповідачем на час дії договору, тому він має демонтувати паркан.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що рішення у справі №911/1357/18 оскаржено в касаційному порядку і на час подання відзиву перегляд справи не закінчився; розпорядження позивача щодо встановлення огорожі не містило посилань на те, що вона має бути тимчасовою і придатною до демонтажу; позивачем не надано доказів того, що наявність огорожі перешкоджає позивачу у користуванні майном, оскільки він має ворота, через які можуть проходити люди та проїжджати автомобілі; позивачем не надано жодного обґрунтування обраного способу захисту, оскільки у разі чинення перешкод позивач мав би вимагати не чинити перешкод, надати доступ чи таке інше.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07 березня 2023 року позов задоволено.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Валентина і Анатолій" усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою комунальної власності Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області шляхом демонтажу металевого паркану навкруги земельної ділянки довжиною - 466,6 м та висотою - 2,20 м за адресою в селі Новосілки Києво-Святошинського (нині Фастівського) району Київської області по вулиці Нова, 1а.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Валентина і Анатолій" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у 2007 році між сторонами було укладено договір оренди земельної ділянки за адресою: с.Новосілки Фастівського району Київської області, вул. Нова, 1-А, під розміщення спортивних споруд, строком на 25 років; відповідач, на виконання вимог позивача, вчинив дії щодо облаштування земельної ділянки, зокрема, збудував дві споруди - приміщення охорони та роздягальні з душовими і паркан-огорожу; правомірність розміщення паркану та його належність до об`єктів нерухомого майна не були предметом розгляду у даній справі, а висновки суду суперечать фактам, встановленими судовими рішеннями у справі №911/2150/18; розпорядження виконкому Чабанівської селищної ради не містить посилань на те, що огорожа має бути тимчасовою; відсутні докази того, що огорожа перешкоджає позивачу у користуванні майном; позивачем не надано жодного обґрунтування обраного способу захисту; відсутність доказів того, що наявність огорожі, встановленої за його вказівками, перешкоджає позивачу у користуванні майном, свідчить про відсутність порушеного права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що розпорядженням відповідача було зобов`язано огородити орендовану земельну ділянку і після припинення оренди має повернути ділянку у стані, не гіршому ніж той, що був зафіксований в акті, але відповідач не виконує вимог щодо добровільного приведення її до попереднього стану; наявність паркану обмежує право громади на вільне користування земельною ділянкою, наявність металевої арматури несе загрозу дорослим й дітям, тому позивач має право вимагати його демонтажу; позивачем обраний належний спосіб захисту порушеного права, оскільки паркан встановлений відповідачем, однак на даний час у нього відсутнє право користування земельною ділянкою.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, також пояснив, що паркан був встановлений на вимогу позивача, тому відповідач не має нести витрати на його демонтаж.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2007 року між Чабанівською селищною радою Києво-Святошинського району Київської області та ТОВ "Валентина і Анатолій" було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого позивач зобов`язався надати в оренду, а відповідач - прийняти у строкове, платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 2,0 га, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Новосілки, вул. Нова, 1А, кадастровий номер: 3222457401:02:005:0071, з терміном дії - на 25 років.

Вказана земельна ділянка належить до комунальної власності, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Розпорядженням виконавчого комітету Чабанівської селищної ради від 10.12.2006 №306 "Про будівництво споруд" зобов`язано керівника ТОВ "Валентина і Анатолій" огородити орендовану земельну ділянку із встановленням будиночка для охорони, спорудити роздягалью, туалет, а також облаштувати місце встановлення сміттєзбірних контейнерів.

Відповідачем на виконання вказаного розпорядження було побудовано, зокрема, паркан по периметру земельної ділянки, що підтверджується наявними у матеріалах справи схемою розташування земельної ділянки, фотографіями огорожі та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Згідно наявних у справі фотографій паркан частково побудований з цегляних стовпчиків на бетонній основі, між якими стоїть металева огорожа з загостреними верхівками, а також з металевих стовпчиків, між якими стоїть металева огорожа.

У червні 2018 року Чабанівська селищна рада Києво-Святошинського району Київської області звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина і Анатолій" про розірвання договору оренди земельної ділянки комунальної власності у зв`язку з необхідністю надання її для суспільних потреб.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.08.2021 у справі №911/1357/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022, позовні вимоги задоволено повністю.

Розірвано укладений 07.02.2007 між Чабанівською селищною радою та ТОВ "Валентина і Анатолій" договір оренди; зобов`язано ТОВ "Валентина і Анатолій" передати Чабанівській селищній раді земельну ділянку, надану в оренду ТОВ "Валентина і Анатолій" за вказаним договором оренди. Здійснено розподіл судових витрат.

Отже, договір оренди є розірваним з дати набрання законної сили рішенням у справі №911/1357/18, тобто - 27.07.2022.

30.08.2022 позивач направив відповідачу повідомлення від 29.08.2022 за вих. №02-20/1834, в якому, посилаючись на розірвання договору та пункт 3.11 договору, запропонував передати земельну ділку у відповідності до Акту прийому-передачі, а також просив демонтувати паркан, що огороджує земельну ділянку у строк до 12.09.2022, оскільки доступ громади до споруд комунальної власності обмежений парканом.

Повідомлення було направлено на адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується поштовою накладною від 30.08.2022, однак повернуто поштою за закінченням строк зберігання.

У зв`язку із викладеними обставинами, оскільки відповідач не є законним землекористувачем земельної ділянки кадастровий номер 3222457401:02:005:0071 та не вчинив дій по демонтажу паркану, позивач звернувся до суду із даним позовом та просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою комунальної власності позивача шляхом демонтажу металевого паркану навкруги земельної ділянки довжиною - 466,6 м та висотою - 220 м за адресою: с.Новосілки Фастівського району Київської області, вул. Нова, 1-А.

Під час розгляду справи Верховним Судом було винесено ухвалу від 17.01.2023 у справі №911/1357/18, якою касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина і Анатолій" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 і рішення Господарського суду Київської області від 26.08.2021 у справі №911/1357/18 закрито.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що у іншій господарській справі 911/2150/18 предметом розгляду були вимоги Чабанівської селищної ради до ТОВ "Валентина і Анатолій" про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою комунальної власності Чабанівської селищної ради загальною площею 0,3580 га шляхом знесення збудованих на земельній ділянці спільного користування Чабанівської селищної ради нежитлових приміщень 98,1 м2 та паркану по периметру стадіону на вул.Новій, 1А, в с. Новосілки Києво-Святошинського р-у Київської обл.; а також вимоги про скасування реєстраційного запису про право власності від 15.06.2013 №1367664 і вилучення його з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 87151132224, нежитлові приміщення загальною площею 98,1 м2 за адресою: вул. Нова, 1А, с. Новосілки Києво-Сятошинського р-у Київської обл. На обґрунтування позовних вимог у справі №911/2150/18 Чабанівська селищна рада посилалася на порушення її прав на землю з боку відповідача, оскільки ним було збудовано об`єкти нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена відповідачеві, а також зареєстровано право власності на вказані об`єкти.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі № 911/2150/18 скасоване рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення побудованих відповідачем нежитлових приміщень площею 98,1 м2. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково та зобов`язано відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення побудованих ним нежитлових приміщень загальною площею 98,1 м2, із залишенням в іншій частині рішення без змін. Постанова суду апеляційної інстанції аргументована тим, що збудовані відповідачем об`єкти нерухомості (побутова будівля та будинок охорони) є самочинним будівництвом. Стосовно вимог про знесення паркану, апеляційний господарський суд зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами зведення відповідачем паркану по периметру стадіону та виникнення у останнього права власності на нього, документального підтвердження розміру, точного місцерозташування цього паркану та його конфігурації з підтвердженням знаходження його за межами орендованої земельної ділянки. У задоволенні вимог щодо скасування реєстраційного запису про право власності апеляційний господарський суд відмовив за неналежністю обраного позивачем способу захисту.

Ухвалою Верховного Суду від 24.11.2021 було закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Валентина і Анатолій" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 у справі №911/2150/18.

Зі змісту судових рішень у справі №911/2150/18 вбачається, що підставою для знесення побудованих відповідачем споруд стало те, що вони виходять за межі земельної ділянки, яка була передана відповідачу в оренду, натомість у даній справі підставою позову стало те, що після припинення договору оренди відповідач не привів земельну ділянку у первісний стан та не демонтував побудований ним паркан.

У матеріалах справи також наявна копія постанови про закінчення виконавчого провадження від 18.11.2022 ВП №67030859 по виконанню наказу №911/2150/18 (щодо зобов`язання відповідача знесені побудовані ним нежитлові приміщення на земельній ділянці по вул. Нова, 1-А, в с.Новоселки), та встановлено, що рішення суду виконано в повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обгрунтованими, підставними та доведеними.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Матеріалами справи підтверджується і сторонами не заперечується, що між позивачем і відповідачем 07.02.2007 був укладений договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222457401:02:005:0071, який діяв до 27.07.2022 (дати набрання законної сили рішенням у справі №911/1357/18 про розірвання вказаного договору).

Позивачем було зобов`язано відповідача огородити орендовану земельну ділянку, у зв`язку із чим відповідачем було побудовано спірний паркан.

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до пункту 3.11 договору оренди від 07.02.2007 у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому ніж той, що був зафіксований в акті передачі на зберігання встановлених межових знаків, про що за п`ять днів до дня припинення дії договору складається відповідний акт передачі земельної ділянки.

З повідомлення позивача від 29.08.2022 вбачається, що він просив відповідача, з метою належного повернення земельної ділянки, у строк до 12.09.2022 демонтувати паркан, що огороджує земельну ділянку, однак відповідачем демонтаж паркану зроблений не був, що ним не заперечується.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, за змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку Суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (підпункти 8.3 - 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога позивача, як власника земельної ділянки, про зобов`язання відповідача, як колишнього орендаря, демонтувати побудований паркан навколо земельної ділянки, тобто привести її у стан, в якому вона передавалась в оренду.

Отже, позивачем пред`явлений до відповідача негаторний позов, тобто, подання вимоги про усунення порушень, які не пов`язані із порушенням володіння.

Положення частини 1 статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначають, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частиною 1 статті 375 ЦК України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази того, що Чабанівська селищна рада приймала рішення про виділення ТОВ "Валентна і Анатолій" земельної ділянки (у власність чи у користування) з метою будівництва на ній постійного паркану, а відповідач не довів, що умовами договору оренди від 07.02.2007 позивач надав право відповідачу здійснювати будівництво на орендованій земельній ділянці саме капітального паркану.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, розпорядження виконавчого комітету Чабанівської селищної ради №306 від 30 грудня 2006 року, яким було зобов`язано відповідача огородити орендовану земельну ділянку, не є таким рішенням, оскільки передбачає тимчасовий характер огорожі (на строк дії відносин оренди).

Частиною 7 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З системного аналізу частини 1 статті 376 ЦК України вбачається, що самочинним будівництвом є будівництво за наявності одного з елементів:

- будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;

- будівництво без належного дозволу, тобто без дозволу на виконання будівельних робіт та дозволу на будівництво (до 12.03.2011 - дня втрати чинності Законом України "Про планування і забудову територій") або без зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів будівництва, які належать до I - III категорій складності, чи дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єктів будівництва, які належать до IV і V категорій складності (з 12.03.2011 - дня набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності");

- будівництво без належно затвердженого проекту, тобто без архітектурного проекту на будівництво, розробленого, погодженого і затвердженого в порядку, передбаченому Законом України "Про архітектурну діяльність" (а до 12.03.2011 також Законом України "Про планування і забудову територій");

- будівництво з істотними порушеннями будівельних норм і правил, тобто зведення об`єкту нерухомості з суттєвим відхиленням від установлених державних будівельних норм, регіональних і місцевих правил забудови.

Наявність хоча б одного з перерахованих ознак є підставою для визнання спірного об`єкта самовільним будівництвом і тягне правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 376 ЦК України, які полягають в тому, що особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Відповідно знесення самовільної будови не тягне позбавлення права власності на нього.

Власником земельної ділянки, на якій здійснено самовільне будівництво, є позивач - Чабанівська селищна рада, яка розпорядженням виконавчого комітету Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області №306 від 30 грудня 2006 року зобов`язала відповідача огородити орендовану земельну ділянку, тобто на період дії договору оренди від 07.02.2007.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.08.2021 у справі №911/1357/18 встановлено, що земельна ділянка, на якій відповідачем був побудований паркан, надавалася відповідачу для розміщення спортивних споруд (пункт 1.1 Договору), основним видом діяльності відповідача є функціонування спортивних споруд.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що орендар зобов`язується дотримуватися встановлених обмежень та земельних сервітутів.

За час користування спірною земельною ділянкою відповідач побудував допоміжні приміщення (роздягальню, душову, будинок КПП, встановив огорожу).

Однак, відповідачем у ході розгляду справи належними та допустимими доказами не спростовано, що рішення про відведення земельної ділянки з метою будівництва постійного паркану Чабанівська селищна рада не приймала, договірні відносини позивача та відповідача на використання спірної земельної ділянки на даний час відсутні.

Відповідно до ч.4 ст.376 ЦК України, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за його рахунок.

Висунута позовна вимога про знесення самовільної забудови, за відсутності згоди на будівництво постійного паркану, свідчить про незгоду позивача визнати право власності на об`єкти самочинного будівництва за особою, яка здійснила дане будівництво на його земельній ділянці, що належить до комунальної власності, тому вказана обставина є підставою для застосування правових наслідків, передбачених ч. 4 ст. 376 ЦК України, що полягають у знесенні самовільно збудованого паркану.

Таким чином, виходячи з приписів ч. 4 ст. 376 ЦК України, відсутність письмової згоди власника на забудову земельної ділянки, що обов`язково має бути, оформлене в даному випадку рішенням Чабанівської селищної ради про відведення земельної ділянки під будівництво конкретних об`єктів, поряд з заявленою власником вимогою усунути перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого паркану, є достатньою підставою для прийняття судом рішення про застосування наслідків, передбачених ч. 4 ст. 376 ЦК України, щодо знесення спірного нерухомого майна такою особою або за її рахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (п. "б" ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Положення ст. 391 ЦК України, якою передбачено права власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, передбачають регулювання захисту права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов`язані з позбавленням володіння майном.

Тобто передбачений вказаною правовою нормою негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати користування та розпорядження ним. Також характерною ознакою цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред`явлення негаторного позову.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.04.2019 року у справі № 904/2083/18, від 14.02.2019 року у справі № 916/24/18, від 16.04.2019 року у справі № 904/2061/18 та від 13.03.2018 року у справі № 916/23/17.

Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем договірних відносин.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-92цс15, у якій зазначено, що передбачений статтею 391 ЦК спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем. Аналогічний висновок зроблений також у Постанові ВС КГС від 03 червня 2020 року у справі №916/1666/18.

Оскільки між сторонами у справі на даний час відсутні договірні (орендні) правовідносини, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що це свідчить про можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом усунення перешкод у здійсненні ним права користування (негаторний позов).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено обставини, які є підставою для зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу побудованого відповідачем паркану, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Якщо ж відповідач вважає, що своїм розпорядженням про огородження земельної ділянки орендарем на час оренди позивач завдав йому збитків чи шкоди, він не позбавлений можливості звернутись з відповідним позовом до суду.

За таких обставин, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Київської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентина і Анатолій" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 07 березня 2023 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05.07.2023.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук