Рішення

від 13.03.2023 по справі 920/82/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.03.2023м. СумиСправа № 920/82/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Кириченко-Шелест А.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/82/23

за позовом Дочірнього підприємства Сумський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (вул. Роменська буд. 79/2, м. Суми, 40002)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Будсвіт-Україна (вул. Тополянська, буд. 14, м. Суми, 40022)

про стягнення 124 258 грн 20 коп.,

представники сторін:

від позивача Гончаренко Я.Ю.;

від відповідача Казак М.В.;

УСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 124 258 грн 20 коп., в тому числі 75 425 грн 34 коп. заборгованості за виконані роботи, 11 170 грн 10 коп. 3% річних, 37 662 грн 76 коп. інфляційних втрат відповідно до договору про виготовлення продукції з давальницької сировини № 39 від 01.07.2019, укладеного між сторонами.

Ухвалою від 01.02.2023 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/82/23; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі № 920/82/23 від 01.02.2023, що була надіслана відповідачу за адресою місцезнаходження, повернута до суду з відміткою пошти адресат відсутній за вказаною адресою.

07.02.2023 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи № 920/82/23 та зробив фотокопії на підставі заяви про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 735 від 06.02.2023).

13.02.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 496, 497 від 13.02.2023), в якому просить суд в позові відмовити повністю; зобов`язати позивача надати оригінали всіх доказів, які додані до позовної заяви, оскільки копії письмових доказів завірені з порушенням вимог ч. 5 ст. 91 ГПК України, без зазначення дати, прізвища, ініціалів особи, яка їх завірила; застосувати трирічну позовну давність до грошових зобов`язань, які могли виникнути на підставі договору до 30.01.2020. Відповідач зазначає, що договір № 39 від 01.07.2019 укладений від імені філії позивача, позивач не є стороною договору і не може набувати будь-яких прав та обов`язків за договором. Позивач не надав доказів схвалення договору, а тому відсутні підстави вважати виникнення у нього прав і обов`язків за договором, підписаним з перевищенням повноважень. Відповідач зазначає, що правова природа договору - договір підряду. У зв`язку з відсутністю в договорі такої істотної умови, як ціна робіт, відсутності доказів виконання сторонами договору, відповідач вважає його неукладеним; зазначає, що наданий позивачем акт прийому-передачі робіт від 31.10.2019 не містить інформації про передачу відповідачу виготовленої продукції, неможливо встановити відповідність виготовленої продукції умовам договору в частині ціни робіт, в акті не зазначені прізвища, посади та повноваження підписантів. Доказами існування боргу не можуть бути ні акт про проведення заліку взаємної заборгованості від 31.08.2020, ні лист № 9 від 02.03.2021, оскільки в них відсутня інформація про пов`язаність зазначених в цих документах правовідносин з правовідносинами, які виникли на підставі договору. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що попередній розмір судових витрат на правову допомогу становить 20000 грн.

13.02.2023 відповідач подав заяву (вх. № 495 від 13.02.2023), в якій просить суд зобов`язати позивача надати оригінали всіх доказів, які додані до позовної заяви для огляду в судовому засіданні; розглянути справу у судовому засіданні з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою від 15.02.2023 господарський суд задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Будсервіс-Україна (вх. № 495 від 13.02.2023) про розгляд справи № 920/82/23 у судовому засіданні; призначив розгляд справи по суті у судовому засіданні з повідомленням сторін на 13.03.2023, 12:00; витребував у позивача, для огляду в судовому засіданні 13.03.2023, оригінали письмових доказів, копії яких додані до позовної заяви.

21.02.2023 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 1077 від 21.02.2023), в якій зазначає, що відповідач відповідно до умов договору зобов`язався оплатити виконані роботи протягом 3 (трьох) робочих днів після підписання акту здачі- приймання робіт від 31.10.2019. Прострочення виконання зобов`язання з оплати почалось 06.11.2019. Листом № 9 від 02.03.2021 відповідач визнав свою заборгованість у сумі 115 425,34 грн та повідомив позивача, що зобов`язується погасити заборгованість перед філією «Сумський райавтодор» ДП «Сумський облавтодор» за приготування асфальтобетонної суміші у такі строки: з 1-го по 30-те квітня - 10 000,00 грн.; з 1-го по 31-ше травня - 10 000,00 грн., з 1-го по 30- те червня -30 000,00 грн.; з 1-го по 31-ше липня - 30 000,00 грн., з 1-го по 31-ше серпня - 35425,34 грн. Визнаючи у листі свою заборгованість перед позивачем та зобов`язуючись оплатити її відповідач перервав строк позовної давності. Згідно з платіжними дорученнями № 1978 від 25.05.2021, № 2148 від 17.06.2021, № 2214 від 05.07.2021, № 2414 від 20.08.2021, № 2609 від 06.10.2021, № 2695 від 28.10.2021, № 2841 від 16.12.2021 відповідач здійснював часткову оплату виконаних робіт. У платіжних документах чітко зазначено, що відповідач здійснює оплату за асфальтобетонну суміш. Щодо подання позову ДП Сумський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України позивач зазначає, що філія «Сумський райавтодор» не є юридичною особою та не може самостійно виступати як сторона у господарському процесі. Відповідно до п. 2.2. Положення предметом діяльності Філії є, в тому числі, розвиток промисловості та виробництва будівельних, дорожньо-будівельних матеріалів і конструкцій, інших виробів, необхідних для будівництва, ремонту автомобільних доріг і споруд на них. Статтею 3 Положення визначено юридичний статус філії. Філія є відособленим підрозділом Підприємства, не є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства, цього Положення та внутрішніх документів Підприємства. Підприємство несе відповідальність по зобов`язанням Філії. Філія може від імені і виключно за дорученням директора Підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності Підприємства. Філія має окремий баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку та штамп зі своїм найменуванням. Таким чином, коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи від імені цієї особи визначається установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, що затверджується юридичною особою, довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. Для укладення договору № 39 керівником дочірнього підприємства була видана довіреність № 0107/2 від 01.07.2019, якою начальнику філії «Сумський райавтодор» було доручено укладення договору про виготовлення асфальтобетонної суміші тип Б марка 2 з давальницької сировини з ТОВ «Будсвіт-Україна». Визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами. Сторони підписали акт-здачі прийняття робіт від 31.10.2019 за договором, відповідач не мав претензій щодо якості, кількості та ціни виготовленої продукції. Асфальтобетонна суміш (506,9 т) виготовлена на замовлення відповідача № 4 від 31.10.2019.

У судовому засіданні 13.03.2023 представник відповідача зазначив, що не буде користуватися правом на подання заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 13.03.2023 суд оглянув оригінали договору № 39 від 01.07.2019, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000248 від 31.10.2019, акту про проведення заліку взаємної заборгованості від 31.08.2020, встановив, що копії зазначених доказів, які містяться в матеріалах справи є тотожними оглянутим оригіналам. Оригіналу листа № 9 від 02.03.2021, оригіналів платіжних доручень №1978 від 25.05.2021, № 2214 від 05.07.2021, № 2695 від 28.10.2021, № 2148 від 17.06.2021, № 2414 від 20.08.2021, № 2609 від 06.10.2021, № 2841 від 16.12.2021 позивач не подав, зазначив про відсутність у нього оригіналів цих доказів.

У судовому засіданні 13.03.2023 представник відповідача заявив усне клопотання про залишення без розгляду доданих позивачем до відповіді на відзив доказів (положення філії «Сумський райавтодор», довіреності від 01.07.2019, замовлення постачальнику № 4 від 31.10.2019), оскільки такі докази не були подані разом з позовною заявою і позивач не обґрунтував поважності причин неподання доказів при зверненні з позовом до суду.

Позивач у судовому засіданні 13.03.2023 зазначив, що відповідні докази були подані разом з відповіддю на відзив на спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 13.03.2023 господарський суд, розглянувши клопотання відповідача, заслухавши представника позивача, постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 166 ГПК України, ч. 6 ст. 165 ГПК України, прийняття доданих до відповіді на відзив доказів до розгляду.

У судовому засіданні 13.03.2023 господарський суд оглянув оригінал замовлення постачальнику № 4 від 31.10.2019; копія зазначеного замовлення, що міститься в матеріалах справи є тотожною оглянутому оригіналу.

У судовому засіданні 13.03.2023 представник відповідача зазначив, що заперечує факт направлення позивачу листа № 9 від 02.03.2021, факт виконання робіт саме за договором, факт здійснення часткових оплат згідно з платіжними дорученнями №1978 від 25.05.2021, № 2214 від 05.07.2021, № 2695 від 28.10.2021, № 2148 від 17.06.2021, № 2414 від 20.08.2021, № 2609 від 06.10.2021, № 2841 від 16.12.2021 за договором № 39 від 01.07.2019, факт проведення взаємозаліку за договором № 39 від 01.07.2019.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до матеріалів справи 01.07.2019 між філією «Сумський райавтодор» ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги Украйни» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсвіт - Україна» укладений договір № 39 відповідно до умов якого відповідач доручає філії, а філія приймає на себе зобов`язання виготовити з наданої відповідачем давальницької сировини та передати відповідачу готову продукцію асфальтобетонну суміш тип Б марка 2. Відповідач зобов`язується прийняти виготовлену продукцію та оплатити вартість виконаних робіт.

Згідно з п. 3.1. договору договірна ціна робіт на 1 т асфальтобетонної суміші згідно калькуляції та може коригуватися, якщо умови виробництва відрізнялися від проектних, про що сторонами укладається додаткова угода.

За умовами пункту 3.2. договору замовник до початку виконання робіт здійснює у вигляді передоплати 100% від вартості обсягу робіт. Виконавець зобов`язується використати одержану передоплату для виконання робіт. За домовленістю Сторін, оплата може бути здійснення протягом 3 (трьох) робочих днів з дня прийняття виготовленої продукції замовником.

Відповідно до п. 4.1., 4.2 договору здача-приймання виготовленої продукції здійснюється на складі виконавця протягом одного календарного дня з моменту отримання замовником повідомлення виконавця про готовність продукції. Здача-приймання виготовленої продукції оформлюється актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Згідно з п. 6.1. договору, він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, а в частині оплати до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до замовлення постачальнику № 4 від 31.10.2019 відповідач замовив у позивача на підставі договору № 39 від 01.07.2019 асфільтобетонну суміш типу Б марки 2 у кількості 506, 9 т.

Відповідно до акту № ОУ-0000248 здачі приймання робіт (надання послуг) позивачем виконані роботи з виготовлення дрібнозернистої асфальтобетонної суміші типу Б марки 2 у кількості 506,9 т. Вартість виконаних робіт становить 187 557 грн 06 коп. з ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав договірних зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 75 425 грн 34 коп. (з урахуванням взаємозаліку заборгованостей на підставі акту від 31.08.2020 та часткових оплат згідно з платіжними дорученнями №1978 від 25.05.2021, № 2214 від 05.07.2021, № 2695 від 28.10.2021, № 2148 від 17.06.2021, № 2414 від 20.08.2021, № 2609 від 06.10.2021, № 2841 від 16.12.2021).

З позовом до суду звернулося ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги Украйни», враховуючи положення про філію, положення ст. 95 Цивільного кодексу України, оскільки філія «Сумський райавтодор» не є юридичною особою, тому не може виступати самостійною стороною спору в господарському судочинстві відповідно до ст. 4, 41, 45 ГПК України.

Суд зазначає, що у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідно до ст. 73, 76, 79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

За приписами пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина друга, третя статті 180 ГК України).

Аналогічна норма закріплена у статті 638 ЦК України, за якою договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У разі якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Водночас визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Фактичне виконання сторонами договору виключає кваліфікацію договору як неукладеного.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Умова про предмет договору підряду є істотною. Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника на який спрямована узгоджена воля сторін. Умова щодо предмета договору підряду уточнюється ціною підрядних робіт.

Згідно зі ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна договору підряду - це грошова сума, належна підрядникові за виконане замовлення.

Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо (або у додатках до нього, які є невід`ємною частиною) або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни.

Суд встановив, що у пункті 3.1. договору сторонами не визначено конкретної ціни робіт. Сторонами погоджено, що договірна ціна робіт на 1 т асфальтобетонної суміші визначається згідно з калькуляцією та може коригуватися, якщо умови виробництва відрізнялися від проектних, про що сторонами укладається додаткова угода.

Водночас факт виконання позивачем робіт за договором вартістю 187 557 грн 06 коп. на замовлення відповідача та прийняття виконаних робіт за такою ціною відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема замовленням постачальнику № 4 від 31.10.2019 та актом № ОУ-0000248 здачі приймання робіт (надання послуг) від 31.10.2019.

У замовленні постачальнику, що підписане сторонами, підписи скріплені печатками, міститься посилання на договір № 39 від 01.07.2019. Відповідне замовлення також містить відомості про кількість замовленої асфальтобетонної суміші типу Б марки 2 (506,9т).

В акті здачі приймання робіт (надання послуг) від 31.10.2019 міститься інформація про кількість виготовленої асфальтобетонної суміші типу Б марка 2, що відповідає замовленій відповідачем (506,9т) та вартість виконаних робіт (187 557 грн 06 коп.).

Акт здачі-прийняття робіт підписаний сторонами без зауважень, в тому числі щодо вартості робіт, підписи скріплені печатками.

Оригінали замовлення постачальнику № 4 від 31.10.2019 та акту № ОУ-0000248 здачі приймання робіт (надання послуг) від 31.10.2019 оглянуті судом в судовому засіданні 13.03.2023, наявні в матеріалах справи копії цих доказів відповідають оглянутим оригіналам.

Доказів укладення між сторонами інших договорів на виготовлення асфальтобетонної суміші типу Б марки 2 матеріали справи не містять, такі докази відповідачем не подані.

Щодо посилань відповідача на відсутність прізвища, посади та повноважень підписантів на вказаних доказах суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції, і власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, (далі - Положення) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Підписи осіб, які містяться на акті здачі-приймання робіт від 31.10.2019 та замовленні постачальнику № 4 від 31.10.2019 від імені сторін, скріплені печатками, що є зовнішнім реквізитом замовника та виконавця, який засвідчує легітимність підпису перед третіми особами.

Відповідачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

Таким чином, відтиск печатки, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі відповідача, як юридичної особи, у здійсненні господарської операції.

Позивач зі своєї сторони підтверджує факт підписання відповідних документів зі сторони виконавця уповноваженою особою.

За викладених обставин суд вважає підтвердженим належними доказами факт виконання позивачем робіт за договором вартістю 187 557 грн. 06 коп. та прийняття виконаних робіт відповідачем.

Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Дії відповідача, який підписав договір, замовлення постачальнику, акт здачі-прийняття робіт, а згодом, після подання позивачем позову про стягнення заборгованості, стверджує про неукладення договору, невиконання позивачем робіт за договором суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними.

Щодо наданих позивачем доказів на підтвердження часткової оплати виконаних робіт відповідачем суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

На підтвердження здійснення часткової оплати виконаних робіт позивач подав копії платіжних доручень №1978 від 25.05.2021, № 2214 від 05.07.2021, № 2695 від 28.10.2021, № 2148 від 17.06.2021, № 2414 від 20.08.2021, № 2609 від 06.10.2021, № 2841 від 16.12.2021. Вказані платежі зараховані позивачем в рахунок часткової оплати робіт за договором № 39 від 01.07.2019.

Оригіналів платіжних доручень позивач на вимогу ухвали суду не подав.

Відповідач у судовому засіданні 13.03.2023 зазначив, що ставить під сумнів відповідність поданих копій оригіналам, стверджує, що оплати згідно з платіжними дорученнями не здійснювались.

За цих обставин, відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України, суд не бере до уваги надані позивачем докази копії платіжних доручень №1978 від 25.05.2021, № 2214 від 05.07.2021, № 2695 від 28.10.2021, № 2148 від 17.06.2021, № 2414 від 20.08.2021, № 2609 від 06.10.2021, № 2841 від 16.12.2021. Також суд не бере до уваги поданий позивачем доказ копію листа відповідача № 9 від 02.03.2021, оскільки його оригінал суду для огляду позивачем не наданий, а відповідач заперечує факт існування такого листа та направлення його позивачу.

В акті про проведення заліку взаємної заборгованості від 31.08.2020 відсутні посилання на договір № 39 від 01.07.2019, тому суд вважає такий доказ неналежним на підтвердження факту часткової оплати відповідачем виконаних позивачем за договором робіт, з урахуванням заперечень відповідача.

Водночас вказані обставини не спростовують підтвердженого належними доказами факту виконання позивачем робіт за договором вартістю 187 557 грн. 06 коп. та прийняття виконаних робіт відповідачем. Позивачем заявлений до стягнення основний борг в сумі 75 425 грн. 34 коп.

На підставі викладеного, оскільки відповідач порушив договірні зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати робіт, доказів оплати виконаних робіт не подав, суд вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 75 425 грн 34 коп. заборгованості.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що відповідач не оплатив виконані роботи у встановлений договором строк.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачеві нараховані 3% річних в загальній сумі 11170 грн 10 коп. та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 37 662 грн 76 коп. за період з 06.11.2019 до 23.01.2023, виходячи з суми заборгованості за виконані роботи з урахуванням взаємозаліку заборгованостей на підставі акту від 31.08.2020 та часткових оплат згідно з платіжними дорученнями №1978 від 25.05.2021, № 2214 від 05.07.2021, № 2695 від 28.10.2021, № 2148 від 17.06.2021, № 2414 від 20.08.2021, № 2609 від 06.10.2021, № 2841 від 16.12.2021.

Перевіривши обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, суд встановив, що позивач допустив описку в сумі основного боргу під час нарахування за період з 16.12.2021 до 23.01.2023 3% річних та інфляційних втрат (замість 75 425 грн 34 коп. зазначив 75 435 грн 34 коп.), а також застосував індекс інфляції за січень 2023 року в розмірі 101, 3 %, хоча за даними Держстату індекс інфляції в Україні у січні 2023 року складає 100,8%. Врахування позивачем у розрахунку часткових оплат не вплинуло на правомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, оскільки внаслідок такого врахування, сума заборгованості зменшилася.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11 169 грн 75 коп. 3% річних, 37 182 грн 48 коп. інфляційного збільшення суми боргу.

Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає, що позивачем роботи за договором були виконані 31.10.2019 та з урахуванням умов пункту 3.2. договору мали бути оплачені у строк не пізніше 05.11.2019.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Водночас п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин.

Відповідно до постанови від 9 грудня 2020 року № 1236 в редакції від 04.02.2023 Кабінет Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 квітня 2023 р. установив на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Крім цього, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією рф проти України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався. Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.02.2023 № 2915-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

За цих обставин позивач звернувся до суду з позовом у межах позовної давності. Суд задовольняє правомірні та обґрунтовані вимоги позивача про стягнення з відповідача 75 425 грн 34 коп. заборгованості за виконані роботи відповідно до договору № 39 від 01.07.2019, 11 169 грн 75 коп. 3% річних, 37 182 грн 48 коп. інфляційного збільшення суми боргу.

У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 0 грн 35 коп. 3% річних, 480 грн 28 коп. інфляційного збільшення суми боргу суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будсвіт-Україна (вул. Тополянська, буд. 14, м. Суми, 40022, код ЄДРПОУ 40921530) на користь Дочірнього підприємства Сумський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (вул. Роменська буд. 79/2, м. Суми, 40002, код ЄДРПОУ 31931024) 75 425 грн 34 коп. заборгованості за виконані роботи, 37 182 грн 48 коп. інфляційних втрат, 11 169 грн 75 коп. 3% річних, 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 17.03.2023.

СуддяД. В. Вдовенко