Постанова

від 03.07.2024 по справі 920/82/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2024 р. Справа№ 920/82/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсвіт-Україна" на рішення Господарського суду Сумської області від 13.03.2023 (повний текст рішення підписано 17.03.2023)

у справі № 920/82/23 (суддя Вдовенко Д.В.)

за позовом Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсвіт-Україна"

про стягнення 124 258 грн 20 коп.

ВСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 124 258 грн 20 коп., в тому числі 75 425 грн 34 коп. заборгованості за виконані роботи, 11 170 грн 10 коп. 3% річних, 37 662 грн 76 коп. інфляційних втрат відповідно до договору про виготовлення продукції з давальницької сировини № 39 від 01.07.2019, укладеного між сторонами.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.03.2023 у справі №920/82/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсвіт-Україна" на користь Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 75 425 грн 34 коп. заборгованості за виконані роботи, 37 182 грн 48 коп. інфляційних втрат, 11 169 грн 75 коп. 3% річних, 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що:

- відповідач порушив договірні зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати робіт, доказів їх оплати не подав, позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими щодо стягнення з відповідача 75 425 грн 34 коп. заборгованості;

- враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, є правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11 169 грн 75 коп. 3% річних, 37 182 грн 48 коп. інфляційного збільшення суми боргу;

- позивач звернувся до суду з позовом у межах строку позовної давності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- висновок суду про настання строку оплати виконаних позивачем робіт не відповідає фактичним обставинам (п.3.2 договору), оскільки позивач не надав доказів передачі відповідачу виготовленої продукції;

- акт прийому-передачі виконаних робіт від 31.10.2019 є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом передачі виготовленої продукції відповідачу (замовнику), оскільки: в акті не зазначено посади осіб, які підписали акт, не зазначено прізвище посадової особи, яка підписала його з боку замовника, підписи від замовника та виконавця в акті відрізняються від підписів від замовника та виконавця в договорі, в акті відсутня інформація про передачу замовнику (відповідачу) виготовленої продукції, не вказано, що роботи виконувались за договором №39 від 01.07.2019, з боку виконавця (позивача) акт підписаний неповноважною особою;

- акт виконаних робіт від 31.10.2019 з боку позивача підписаний особою, яка не мала на це повноважень;

- замовлення №4 від 31.10.2019 є неналежним, недопустимим та недостовірним доказом будь-якої обставини, в тому числі замовлення робіт або передачі виготовленої продукції відповідачу (замовнику), оскільки позбавлено змісту: на відміну від договору в замовленні позивач (виконавець) названий продавцем, а відповідач (замовник) покупцем, з замовлення неможливо зрозуміти хто замовляє і в кого і що саме, замовлення підписано невідомими особами, які займають невідому посаду, а самих осіб та їх підписи неможливо ідентифікувати;

- акт прийому-передачі виконаних робіт від 31.10.2019 не містить інформації про приймання замовником виготовленої продукції, а інших доказів, які б доводили факт передання відповідачу виготовленої продукції позивачем не було надано, але судом проігноровано вказаний довід відповідача;

- відсутність в рішенні оцінки позиції відповідача свідчить про недотримання судом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод;

- справа для відповідача не є малозначною, оскільки від судового рішення залежить життя людей.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зазначає, що акт здачі-прийняття робіт підписаний сторонами без зауважень, в тому числі щодо вартості робіт, підписи скріплені печатками, акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) є доказом для підтвердження обставин виконання позивачем робіт і наявності підстав для оплати їх відповідачем, відтиск печатки, наявний на первинних документах, є свідченням участі відповідача, як юридичної особи, у здійсненні господарської операції; вказує, що доводи відповідача щодо відсутності підстав для оплати відповідачем виконаних робіт та щодо неналежності та недопустимості таких доказів як замовлення постачальнику №4 від 31.10.2019 та акту здачі-прийняття робіт №ОУ0000248 від 31.10.2019 є помилковими, нічим необґрунтованими, надуманими та такими, що взагалі не відповідають дійсності; звертає увагу, що відповідач протягом розгляду справи жодним чином не заявляв про свій складний матеріальний стан, не підтверджував це жодними доказами, твердження відповідача про можливе банкрутство є свідченням небажання відповідача виконувати свої обов`язки відповідно до укладеного договору та погасити заборгованість за виконані позивачем роботи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсвіт-Україна" на рішення Господарського суду Сумської області від 13.03.2023 у справі № 920/82/23; вирішено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсвіт-Україна" на рішення Господарського суду Сумської області від 13.03.2023 у справі № 920/82/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.07.2019 між філією «Сумський райавтодор» ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги Украйни» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсвіт - Україна» (замовник) укладений договір № 39, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе зобов`язання виготовити з наданої відповідачем давальницької сировини та передати замовнику готову продукцію асфальтобетонну суміш тип Б марка 2. Замовник зобов`язується прийняти виготовлену продукцію та оплатити вартість виконаних робіт.

Згідно п. 3.1. договору договірна ціна робіт на 1 т асфальтобетонної суміші згідно калькуляції та може коригуватися, якщо умови виробництва відрізнялися від проектних, про що сторонами укладається додаткова угода.

За умовами пункту 3.2. договору замовник до початку виконання робіт здійснює у вигляді передоплати 100% від вартості обсягу робіт. Виконавець зобов`язується використати одержану передоплату для виконання робіт. За домовленістю Сторін, оплата може бути здійснення протягом 3 (трьох) робочих днів з дня прийняття виготовленої продукції замовником.

Відповідно до п. 4.1., 4.2 договору здача-приймання виготовленої продукції здійснюється на складі виконавця протягом одного календарного дня з моменту отримання замовником повідомлення виконавця про готовність продукції. Здача-приймання виготовленої продукції оформлюється актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Згідно п. 6.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, а в частині оплати - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до замовлення постачальнику № 4 від 31.10.2019 відповідач замовив у позивача на підставі договору № 39 від 01.07.2019 асфільтобетонну суміш типу Б марки 2 у кількості 506,9 т.

Відповідно до акту № ОУ-0000248 від 31.10.2019 здачі приймання робіт (надання послуг) позивачем виконані роботи з виготовлення дрібнозернистої асфальтобетонної суміші типу Б марки 2 у кількості 506,9 т. Вартість виконаних робіт становить 187 557 грн 06 коп. з ПДВ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав договірних зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 75 425 грн 34 коп. (з урахуванням взаємозаліку заборгованостей на підставі акту від 31.08.2020 та часткових оплат згідно з платіжними дорученнями №1978 від 25.05.2021, № 2214 від 05.07.2021, № 2695 від 28.10.2021, № 2148 від 17.06.2021, № 2414 від 20.08.2021, № 2609 від 06.10.2021, № 2841 від 16.12.2021).

З позовом до суду звернулося ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги Украйни», враховуючи положення про філію, положення ст. 95 Цивільного кодексу України, оскільки філія «Сумський райавтодор» не є юридичною особою, тому не може виступати самостійною стороною спору в господарському судочинстві відповідно до ст. 4, 41, 45 ГПК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

За приписами пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина друга, третя статті 180 ГК України).

Аналогічна норма закріплена у статті 638 ЦК України, за якою договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких, серед іншого, віднесено умови про предмет договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У разі якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Водночас визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Фактичне виконання сторонами договору виключає кваліфікацію договору як неукладеного.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Умова про предмет договору підряду є істотною. Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника, на який спрямована узгоджена воля сторін. Умова щодо предмета договору підряду уточнюється ціною підрядних робіт.

Згідно ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна договору підряду - це грошова сума, належна підрядникові за виконане замовлення.

Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо (або у додатках до нього, які є невід`ємною частиною) або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни.

У пункті 3.1. договору сторонами не визначено конкретної ціни робіт. Сторонами погоджено, що договірна ціна робіт на 1 т асфальтобетонної суміші визначається згідно з калькуляцією та може коригуватися, якщо умови виробництва відрізнялися від проектних, про що сторонами укладається додаткова угода.

Водночас факт виконання позивачем робіт за договором вартістю 187 557 грн 06 коп. на замовлення відповідача та прийняття виконаних робіт за такою ціною відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема замовленням постачальнику № 4 від 31.10.2019 та актом № ОУ-0000248 здачі приймання робіт (надання послуг) від 31.10.2019.

У замовленні постачальнику, що підписане сторонами, підписи скріплені печатками, міститься посилання на договір № 39 від 01.07.2019. Відповідне замовлення також містить відомості про кількість замовленої асфальтобетонної суміші типу Б марки 2 (506,9т).

Наявність у замовленні № 4 від 31.10.2019 посилання на договір № 39 від 01.07.2019 спростовує доводи апелянта про те, що замовлення є неналежним доказом, оскільки на відміну від договору, в замовленні позивач названий продавцем, а відповідач покупцем.

В акті здачі приймання робіт (надання послуг) від 31.10.2019 міститься інформація про кількість виготовленої асфальтобетонної суміші типу Б марка 2, що відповідає замовленій відповідачем (506,9т) та вартість виконаних робіт (187 557 грн 06 коп.).

Акт здачі-прийняття робіт підписаний сторонами без зауважень, в тому числі щодо вартості робіт, підписи скріплені печатками.

Оригінали замовлення постачальнику № 4 від 31.10.2019 та акту № ОУ-0000248 здачі приймання робіт (надання послуг) від 31.10.2019 оглянуті судом першої інстанції в судовому засіданні 13.03.2023, наявні в матеріалах справи копії цих доказів відповідають оглянутим оригіналам.

Доказів укладення між сторонами інших договорів на виготовлення асфальтобетонної суміші типу Б марки 2 матеріали справи не містять, такі докази відповідачем не подані.

Щодо посилань відповідача на відсутність прізвища, посади та повноважень підписантів на вказаних доказах, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції, і власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994, (далі - Положення) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи (аналогічні висновки, викладені у постанові Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 915/905/16).

Підписи осіб, які містяться на акті здачі-прийняття робіт від 31.10.2019 та замовленні постачальнику № 4 від 31.10.2019 від імені сторін, скріплені печатками, що є зовнішнім реквізитом замовника та виконавця, який засвідчує легітимність підпису перед третіми особами.

Відповідачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність в акті № ОУ-0000248 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та замовленні постачальнику № 4 від 31.10.2019 ПІБ та назви посади особи, яка підписала вказаний акт та замовлення, за наявності її підпису у цих документах, який засвідчений відтиском печатки самої юридичної особи, не свідчить про те, що така особа є неуповноваженою чи що такий акт та замовлення є неналежними доказами у справі.

Крім того, судова колегія зауважує на тому, що відповідач не був позбавлений права надати у суді першої інстанції відповідні докази та заявити клопотання про призначення судової експертизи з питання з`ясування справжності підписів та/або відтисків печатки на спірному акті. Однак, таким своїм правом він не скористався.

Таким чином, відтиск печатки, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі відповідача, як юридичної особи, у здійсненні господарської операції.

Позивач зі своєї сторони підтверджує факт підписання відповідних документів зі сторони виконавця уповноваженою особою.

Наряд чи довіреність на отримання ТМЦ на ім`я представника позивача до позовної заяви не додано, проте відсутність наряду/довіреності за наявності інших первинних документів, котрі підтверджують факт здійснення господарської операції з виконання робіт (надання послуг), не може заперечувати таку господарську операцію.

Посилання апелянта на те, що в акті не зазначено, що роботи виконувались за договором №39 від 01.07.2019, відхиляються колегією суддів, оскільки інформація про кількість виготовленої асфальтобетонної суміші типу Б марка 2, що міститься в акті, відповідає замовленій відповідачем згідно замовлення №4 від 31.10.2019, підписаного сторонами, у якому міститься посилання на договір №39 від 01.07.2019.

За викладених обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про підтвердження належними доказами факту виконання позивачем робіт за договором вартістю 187 557 грн. 06 коп. та прийняття виконаних робіт відповідачем.

Оскільки акт № ОУ-0000248 здачі-прийняття робіт (надання послуг) є належним доказом прийняття виготовленої продукції відповідачем, твердження апелянта про ненадання позивачем доказів передачі відповідачу виготовленої продукції відхиляються апеляційним судом.

Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Дії відповідача, який підписав договір, замовлення постачальнику, акт здачі-прийняття робіт, а згодом, після подання позивачем позову про стягнення заборгованості, стверджує про неукладення договору, невиконання позивачем робіт за договором суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними.

Щодо наданих позивачем доказів на підтвердження часткової оплати виконаних робіт відповідачем, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

На підтвердження здійснення часткової оплати виконаних робіт позивач подав копії платіжних доручень №1978 від 25.05.2021, № 2214 від 05.07.2021, № 2695 від 28.10.2021, № 2148 від 17.06.2021, № 2414 від 20.08.2021, № 2609 від 06.10.2021, № 2841 від 16.12.2021. Вказані платежі зараховані позивачем в рахунок часткової оплати робіт за договором № 39 від 01.07.2019.

Оригінали платіжних доручень позивач на вимогу ухвали суду не подав.

Відповідач у судовому засіданні першої інстанції 13.03.2023 зазначив, що ставить під сумнів відповідність поданих копій оригіналам, стверджує, що оплати згідно з платіжними дорученнями не здійснювались.

За цих обставин, відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України, судом першої інстанції вірно не взято до уваги надані позивачем докази копії платіжних доручень №1978 від 25.05.2021, № 2214 від 05.07.2021, № 2695 від 28.10.2021, № 2148 від 17.06.2021, № 2414 від 20.08.2021, № 2609 від 06.10.2021, № 2841 від 16.12.2021. Також суд не бере до уваги поданий позивачем доказ копію листа відповідача № 9 від 02.03.2021, оскільки його оригінал суду для огляду позивачем не наданий, а відповідач заперечує факт існування такого листа та направлення його позивачу.

В акті про проведення заліку взаємної заборгованості від 31.08.2020 відсутні посилання на договір № 39 від 01.07.2019, тому суд першої інстанції вірно визнав такий доказ неналежним на підтвердження факту часткової оплати відповідачем виконаних позивачем за договором робіт, з урахуванням заперечень відповідача.

Водночас вказані обставини не спростовують підтвердженого належними доказами факту виконання позивачем робіт за договором вартістю 187 557 грн. 06 коп. та прийняття виконаних робіт відповідачем. Позивачем заявлений до стягнення основний борг в сумі 75 425 грн. 34 коп.

На підставі викладеного, оскільки відповідач порушив договірні зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати робіт, доказів оплати виконаних робіт не подав, за висновками місцевого господарського суду, з чим погоджується колегія суддів, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 75 425 грн 34 коп. заборгованості є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що відповідач не оплатив виконані роботи у встановлений договором строк.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачеві нараховані 3% річних в загальній сумі 11170 грн 10 коп. та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 37 662 грн 76 коп. за період з 06.11.2019 до 23.01.2023, виходячи з суми заборгованості за виконані роботи з урахуванням взаємозаліку заборгованостей на підставі акту від 31.08.2020 та часткових оплат згідно з платіжними дорученнями №1978 від 25.05.2021, № 2214 від 05.07.2021, № 2695 від 28.10.2021, № 2148 від 17.06.2021, № 2414 від 20.08.2021, № 2609 від 06.10.2021, № 2841 від 16.12.2021.

Відповідачем контррозрахунку до суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач допустив описку в сумі основного боргу під час нарахування за період з 16.12.2021 до 23.01.2023 3% річних та інфляційних втрат (замість 75 425 грн 34 коп. зазначив 75 435 грн 34 коп.), а також застосував індекс інфляції за січень 2023 року в розмірі 101,3%, хоча за даними Держстату індекс інфляції в Україні у січні 2023 року складає 100,8%. Врахування позивачем у розрахунку часткових оплат не вплинуло на правомірність нарахування інфляційних втрат та 3% річних, оскільки внаслідок такого врахування, сума заборгованості зменшилася.

Враховуючи встановлений факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача 11 169 грн 75 коп. 3% річних, 37 182 грн 48 коп. інфляційного збільшення суми боргу.

Щодо застосування строків позовної давності апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем роботи за договором були виконані 31.10.2019 та з урахуванням умов пункту 3.2. договору мали бути оплачені у строк не пізніше 05.11.2019.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Водночас п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (розділ доповнено пунктом 12 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин.

Відповідно до постанови від 9 грудня 2020 року № 1236 в редакції від 04.02.2023 Кабінет Міністрів України, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 квітня 2023 р. установив на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).

Крім цього, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією рф проти України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався. Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07.02.2023 № 2915-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

За цих обставин, за вірними висновками місцевого господарського суду, позивач звернувся до суду з позовом у межах позовної давності.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсвіт-Україна" на рішення Господарського суду Сумської області від 13.03.2023 у справі № 920/82/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 13.03.2023 у справі № 920/82/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будсвіт-Україна".

4. Матеріали справи №920/82/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська