Постанова

від 16.03.2023 по справі 598/140/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 598/140/22Головуючий у 1-й інстанції Щербата Г.Р. Провадження № 22-ц/817/188/23 Доповідач - Дикун С.І.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Костів О. З., Шевчук Г. М.,

з участю секретаря - Сович Н.А.

з участю представника ТзОВ Агродружба - адвоката Кукурудзи А.Є.

представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

адвоката Тришака О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу №598/140/22 за апеляційною скаргою представника товариства з обмеженою відповідальністю АГРОДРУЖБА - адвоката Кукурудзи А.Є. на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 08.11.2022 року і на додаткове рішення цього ж суду від 15.12.2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ АГРОДРУЖБА про розірвання договорів оренди земельних ділянок, ухваленого суддею Щербатою Г.Р., -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до до ТзОВ «Агродружба» про розірвання договорів оренди земельних ділянок від 02 березня 2015 року, укладеного між позивачами та відповідачем, щодо оренди земельних ділянок площами 1.36 га та 1,55 га, кадастрові номера 6122483300:01:001:0656, 6122483300:01:001:0482, розташовані на території Зарудянської сільської ради Збаразького району Тернопільської області, зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03 березня 2015 року за номером запису про право оренди 19734747 та 12 березня 2015 року за номером запису про право оренди 19937626. В обгрунтування вимог посилались на те, що відповідачем не виконані зобов`язання по виплаті орендної плати за 2020 та 2021 роки, що є систематичною несплатою та підставою для розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 8 листопада 2022 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.36 га кадастровий номер 6122483300:01:001:0656, розташованої на території Зарудянської сільської ради Збаразького району Тернопільської області, укладений 02 березня 2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агродружба», зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03 березня 2015 року, за номером запису про право оренди 19734747.

Розірвано договір оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.55 га кадастровий номер 6122483300:01:001:0482, розташованої на території Зарудянської сільської ради Збаразького району Тернопільської області, укладений 02 березня 2015 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агродружба», зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 березня 2015 року, за номером запису про право оренди 19937626.

Додатковим рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 15 грудня 2022 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродружба» (код ЄДРПОУ 35068785, юридична адреса місце знаходження вул.Шевченка,63, с.Олишківці, Тернопільського району, Тернопільської області), на користь ОСОБА_1 (місце проживання с.Заруддя, Тернопільського району, Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (місце проживання с.Заруддя, Тернопільського району, Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_2 ) 18969 грн. 60 коп. витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги та оплати судового збору.

В апеляційній скарзі ТзОВ Агродружба просить рішення Збаразького районного суду від 8 листопада 2022 року та додаткове рішення від 15 грудня 2022 року скасувати, постановивши нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування вимог посилається на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем належним чином не виконані умови договору оренди землі в частині оплати за оренду земельних ділянок.

Зазначає, що 27.12.2019 року товариством було сплачено - ОСОБА_1 орендну плату в 2019 р. в сумі 1318,90 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 53 від 27.12.2619 року, а також орендну плату - в 2019 році в сумі 7281,10 грн., як оплату в рахунок майбутніх орендних платежів, що підтверджується видатковим касовим ордером № 54 від 27.12.2019року. 27.12.2019 року було сплачено ОСОБА_2 орендну плату в 2019 р. в сумі 1318,90 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером № 55 від 27.12.2019 року, та орендну плату в 2019 р. в сумі 7281,10 грн., як оплату в рахунок майбутніх орендних платежів, що підтверджується видатковим касовим ордером № 56 від 27.12.2019року.

Вказує на те, що на день подачі даного позову у Товариства відсутня будь -яка заборгованість по орендній платі перед позивачами відповідно до укладених із відповідачем договорів оренди їх земельних ділянок.

Посилається на те, що ухвалюючи спірне рішення, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги здійснених сплат орендних платежів на користь позивачів наперед в рахунок майбутніх платежів, які підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями видаткових касових ордерів за № 54 та № 56 від 27.12.2019 року, а також того факту, що відповідачі прийняли вказану оплату.

Звертаючись до суду із позовом, позивачі посилались на те, що вони не одержали орендну плату за 2019-2020 року за користування земельною ділянкою, а тому договір підлягає розірванню. Судом першої інстанції , при вирішенні даного спору не надана належна оцінка видаткових касових ордерів за № 54 та № 56 від 27.12.2019 року, підписаних позивачами, відповідно до яких останнім видана орендна плата за земельні паї за майбутні періоди у розмірі по 7281,10 грн. кожному. Вказані касові ордери і дії орендаря за обставин цієї справи свідчать про погодження сторонами порядку сплати орендної плати за майбутні періоди.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів адвокат Тришак О.Г. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 8 листопада 2022 року та додаткове рішення від 15 грудня 2022 року залишити без змін.

Посилається на те, що термін на який було укладено відповідні договори становив 10 років, до 12 березня 2025 року. Розмір орендної плати в рік становив 1365 грн. 36 коп. Орендна плата повинна виплачуватись щороку не пізніше 31 грудня. Відповідач в порушення умов договору не провів виплату орендної плати позивачам у 2020 та 2021 роках, що призвело до порушення їхніх прав та звернення до суду.

Зазначає, що зверненню до суду із даним позовом передувало звернення позивачів до відповідача із відповідним листом від 03.06.2021 року, в якому позивачі вказували на порушення умов договорів щодо невиплати орендної плати за 2020 рік та просили здійснити таку виплату або ж підписати додаткову угоду та припинити дію договорів від 02.03.2015 року. Вказані листи відповідач отримав, однак жодних дій щодо виконання умов договору, або ж розірвання такого договору не вчинив.

Знаючи, що не виплачено орендну плату за 2020 рік, відповідач умисно не виплатив її і за 2021 рік. Після звернення до суду із позовом про розірвання договорів оренди землі та відкриття провадження у справі відповідач 16 березня 2022 року, шляхом електронних переказів виплатив позивачам орендну плату за 2020 рік в сумі 1319.00 грн., та за 2021 рік в сумі 1319.00 грн. Відповідно до призначення платежу у квитанціях чітко зазначено, що дані перекази є виплатою орендної плати за 2020 та 2021 роки. Отже , що відповідач станом на 16 березня 2022 року визнав факт заборгованості по орендній платі та здійснив її виплату лише після звернення до суду.

Твердження відповідача, що ним виплачено орендну плату за 2020 та 2021 роки у 2019 році відповідно до видаткових касових ордерів №53 та №54 від 27.12.2019 року, є намаганням уникнути відповідальності за неналежне виконання умов договору, яка полягає у припиненні права користування земельними ділянками та розірванні відповідних договорів. Відповідно до призначення платежів вказаних у видаткових касових ордерах №53 та №54 від 27.12.2019 року вказується, що це виплата за орендну плату саме за 2019 рік, а не виплата в рахунок майбутніх платежів за 2020,2021 роки.

Грошові кошти по 7 281, 10 грн кожному, що були виплачені позивачам відповідно до касових ордерів №53 та №54 від 27.12.2019 року, є одноразовою виплатою. Такі виплати здійснювалися регулярно кожного року з метою заохочування Орендодавця до подальшої співпраці.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ТзОВ Агродружба просив задовольнити апеляційну скаргу з підстав, наведених у апеляційній скарзі.

Представник позивачів просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 02 березня 2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агродружба» укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.36 га кадастровий номер 6122483300:01:001:0656, розташованої на території Зарудянської сільської ради Збаразького району Тернопільської області, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03 березня 2015 року, за номером запису про право оренди 19734747 (а.с.10-13,31).

02 березня 2015 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агродружба» укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1.55 га кадастровий номер 6122483300:01:001:0482, розташованої на території Зарудянської сільської ради Збаразького району Тернопільської області, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 березня 2015 року, за номером запису про право оренди 19937626 (а.с.23-26,18).

Орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агродружба» невиплачена орендодавцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 орендна плата за 2020 рік та 2021 рік, що відповідно до пункту 11 умов договорів оренди землі від 02 березня 2015 року підлягає виплаті щорічно до 31 грудня, в зв`язку з чим позивачі 03 червня 2021 року надіслали звернення відповідачу про розірвання договорів оренди та додаткову угоду. (а.с.16-17,29-30).

В порушення умов договорів оренди землі від 02 березня 2015 року відповідач не сплачував позивачам орендну плату за 2020-2021 роки у передбачені договором терміни, чим систематично порушив умови договору щодо сплати орендної плати, неналежно виконуючи умови договору.

Відповідач на виконання умов договору, лише після звернення позивачів до суду з позовними заяви про розірвання договорів оренди землі від 02 березня 2015 року з підстав систематичної не сплати орендної плати, 16 березня 2022 року, шляхом електронних переказів виплатив ОСОБА_1 орендну плату за 2020 рік в сумі 1319.00 грн., за 2021 рік в сумі 1319.00 грн. та ОСОБА_2 виплатив орендну плату за 2020 рік в сумі 1319.00 грн., за 2021 рік в сумі 1319.00 грн..

Судом встановлено, що орендна плата позивачам не виплачена відповідачем за 2020-2021 роки, що стало причиною звернення позивачів до суду із вказаним позовом.

Доводи відповідача про виплату позивачам 27.12.2019 року орендної плати в сумі по 7281.10 грн. кожному, в рахунок майбутніх орендних платежів, обґрунтовано не були прийняті судом першої інстанції, оскільки будь-які додаткові угоди з приводу виплати майбутніх орендних платежів між сторонами не укладалися, та спростовується виплатою 16.03.2022 року відповідачем кожному позивачу, шляхом електронних переказів, по 1319.00 грн. орендної плати за 2020 рік та по 1319.00 грн. орендної плати за 2021 рік, тобто належна позивачам орендна плата за 2020-2021 роки фактично виплачена лише 16 березня 2022 року після звернення позивачів до суду.

Як вбачається із електронних переказів, наданих відповідачем, як докази про виплату орендної плати позивачам за 2020-2021 роки, 16 березня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Агродружба» ОСОБА_1 виплачена орендна плата за 2020 рік в сумі 1319.00 грн., за 2021 рік в сумі 1319.00 грн. та ОСОБА_2 виплачена орендна плата за 2020 рік в сумі 1319.00 грн., за 2021 рік в сумі 1319.00 грн. (а.с.48-51).

Задовольняючи позовні вимоги про розірвання договорів оренди земельних ділянок, суд першої інстанції виходив з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агродружба» належним чином не виконувало умови договору в частині оплати за оренду земельної ділянки (п.11 договорів) та в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач направляв повідомлення на адресу орендодавців, зазначених в договорі (або іншу, якщо про неї орендаря повідомлено належним чином), згідно якого орендар, дбаючи про належне виконання умов договорів оренди, запрошував орендодавців для отримання орендної плати. Крім того, відсутні докази що позивачі відмовлялися від орендної плати. Виконання умов договору щодо виплати позивачу орендної плати за 2020-2021 роки відбулось у порушені договором терміни - 16 березня 2022 року, після звернення позивачів до суду із вказаним позовом.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду, як таким, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права і обставинам справи.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Основною метою договору оренди земельної ділянки та правом орендодавця є своєчасне отримання орендної плати в установленому розмірі. У свою чергу, недотримання умов договору у частині сплати орендної плати має наслідком його розірвання.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. При цьому, фундаментальне значення, крім ознаки «систематичність», має значення саме несплата орендної плати.

Суд першої інстанції правильно, відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахував висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №912/1385/17, та у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 року справа № 484/3687/16, від 09.12.2020 року справа 199/3846/19, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ст.526 та ч.2 ст.651 ЦК України.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд першої інстанції обґрунтовано застосував у спірних правовідносинах приписи частини другої статті 651 ЦК України та з`ясував суттєві обставини цієї справи як щодо наявності факту порушення відповідачем умов договору, так і щодо наявності критерію істотності цього порушення договору.

Апеляційний суд погоджується з позицією суду стосовно того, що систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору.

Не заслуговують на увагу колегії суддів твердження відповідача в апеляційній скарзі, що на день подачі даного позову у Товариства відсутня будь-яка заборгованість по орендній платі перед позивачами, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що після звернення до суду із позовом про розірвання договорів оренди землі, 24.01.2022 року та відкриття провадження у справі, відповідач 16 березня 2022 року, шляхом електронних переказів виплатив позивачам орендну плату за 2020 рік в сумі 1319.00 грн., та за 2021 рік в сумі 1319.00 грн. У квитанціях чітко зазначено, що дані перекази є виплатою орендної плати за 2020 та 2021 роки, що стверджує факт визнання відповідачем заборгованості станом на 16 березня 2022 року.

Доводи апеляційної скарги, що судом не надана належна оцінка видатковим касовим ордерам за № 54 та № 56 від 27.12.2019 року, підписаним позивачами, які свідчать про погодження сторонами порядку сплати орендної плати за майбутні періоди є необґрунтованими, оскільки надані орендарем платіжні документи про виплату позивачам орендної плати в сумі по 7281.10 грн. кожному, не можуть вважатися проведеними виплатами орендної плати в рахунок майбутніх орендних платежів. У видаткових касових ордерах за № 54 та № 56 від 27.12.2019 року зазначено призначення платежу: орендна плата за 2019 рік. (а.с.64,66)

Щодо вимоги в апеляційній скарзі про скасування додаткового рішення, суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Задовольняючи заяву представника позивача адвоката Тришака О.Г. та визначаючи розмір судових витрат, пов`язаних з наданням позивачам професійної правничої допомоги адвокатом та оплатою судового збору, що підлягають стягненню з відповідача, суд першої інстанції врахував складність справи; обсяг надання правничої допомоги, який необхідний був для підготовки та збору доказів; ціну позову, та вважав, що вказаний розмір відповідає сумі понесених позивачами витрат, що становлять 18969 грн. 60 коп.

На підтвердження витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги позивачами надано договір про надання правової допомоги №29 від 09.08.2020 року; додаткову угоду №1 від 09.08.2021 року, детальний опис виконаних робіт від 10.11.2022 року, згідно яких загальна вартість виконаних робіт за договором про надання правової допомоги становить 15000 гривень та квитанції про оплату судового збору в сумі 3969 грн. 60 коп..

Колегія суддів, вважає, що стягнуті витрати на професійну правничу допомогу є співмірними із складністю даного спору, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, вказана сума не є завищеною та відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушені були понести позивачі у даній справі і обґрунтованих підстав для звільнення відповідача від відшкодування цих витрат або їх зменшення не вбачається. Окрім того, відповідачем не було подано належно обґрунтованого клопотання про зменшення розміру таких витрат.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішень суду не впливають, рішення суду ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агродружба залишити без задоволення.

Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 08 листопада 2022 року та додаткове рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 15 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 17 березня 2023 року.

Головуючий: Дикун С.І.

Судді: Костів О.З.

Шевчук Г.М.