Ухвала

від 17.03.2023 по справі 711/1601/23

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа №711/1601/23

Провадження №2-з/711/14/23

У Х В А Л А

Іменем України

17 березня 2023 року суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Скляренко В.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в:

15.03.2023р. ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейм Рентал», в якому просив стягнути з ОСОБА_2 солідарно з ТзОВ «Фрейм Рентал» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №1 від 25.06.2021р. у розмірі еквівалентному 21833,35 доларів США, пеню у розмірі 39731,04 доларів США та три проценти річних у розмірі 339,38 доларів США, що підлягають сплаті в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу.

Одночасно з позовом до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій останній просить накласти арешт на автомобіль марки BMW X6 35i VIN НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , а також накласти арешт на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті позичальнику та/або поручителю і знаходяться у них чи інших осіб, в межах суми позову.

В обґрунтування вимог необхідності вжиття заходів забезпечення позову у відповідній заяві зазначено, що ОСОБА_2 (позичальник) здійснює прямий вирішальний вплив на ТзОВ «Фрейм Рентал» (поручитель), адже є його 100% учасником та керівником. На теперішній час ОСОБА_2 уникає позасудових способів врегулювання суми боргу, а на електронній платформі продаж «ОЛХ» розміщені оголошення про продаж фото та відеоапаратури ТзОВ «Фрейм Рентал». Така ситуація, на думку позивача, свідчить про продаж активів, які є основними засобами здійснення господарської діяльності ТзОВ «Фрейм Рентал» з метою уникнення накопичення значних коштів на рахунках юридичної особи для того, щоб з неї не можна було стягнути суму боргу за рішенням суду. Також позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_2 продає власний автомобіль марки BMW X6 35i, державний номерний знак НОМЕР_2 . Зазначені події, на думку позивача, вчиняються з метою уникнення стягнення заборгованості за рішенням суду з причин відсутності будь-якого майна та грошових коштів на рахунках відповідачів, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому, що позбавить позивача гарантій справедливого суду.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується шляхом, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження до суду без повідомлення учасників справи.

Як роз`яснено у п. 6Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Системний аналіз положень ст.ст. 149, 150 ЦПК України свідчить, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню через вжиття таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч вищевикладених норм процесуального законодавства заявником не додано до заяви про забезпечення позову належних, з точки зору допустимості, доказів на підтвердження належності на праві власності ОСОБА_2 автомобіля марки BMW X6 35i, державний номерний знак НОМЕР_2 , оскільки відповідна обставина має підтверджуватись відомостями з баз даних сервісного центру МВС України, оформленими належним способом. Позивачем же, до суду надано лише ксерокопію свідоцтва про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу за ОСОБА_2 , навіть без належного її засвідчення, яка не є належним доказом того, що відповідачу ОСОБА_2 на даний час належить вищевказаний транспортний засіб.

Необґрунтованою є й вимога про накладення арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачам і знаходяться у них чи інших осіб, оскільки подібний спосіб забезпечення позову має абстрактний неконкретизований характер (не визначено про які кошти та яких осіб йдеться мова; які обставини свідчать про реальність існування таких коштів), що унеможливлює реальне виконання рішення суду про вжиття такого заходу забезпечення позову у спосіб, обраний заявником, а відтак такий спосіб не відповідає критеріям ефективності та розумності.

Крім того, суд звертає увагу, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зауважує, що потенційна можливість вчинення відповідачем чи іншими особами дій, які будуть перешкоджати позивачу в реалізації своїх прав, без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та рухоме майно відповідачів.

Обставин, що обґрунтовують та підтверджують можливе ускладнення виконання рішення суду або його невиконання відповідачами, у випадку задоволення позову судом, у заяві не зазначено та відповідних доказів на їх підтвердження не надано. Посилання заявника на здійснення відповідачем продажу фотоапаратури, як обставин які свідчать про намагання уникнути виконання боргових зобов`язань, є припущенням, яке в контексті розміру боргового зобов`язання, вартості об`єктів продажу та розміру статутного капіталу ТзОВ «Фрейм Рентал» (2160000грн) виглядає недостатньо обґрунтованим.

Також до клопотання не надано будь-яких інших доказів, які б дозволили суду дійти до обґрунтованого припущення, що відповідачем ОСОБА_2 вчиняються якісь дії, спрямовані на відчуження зареєстрованих за ним транспортних засобів.

Сам факт порушення відповідачами договірних зобов`язань, не досягнення сторонами згоди щодо досудового врегулювання спору не є достатньою правовою підставою для забезпечення позову та не свідчить про подальше можливе ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду про стягнення з відповідачів грошової заборгованості.

Отже, суд приходить до висновку, що заявник не довів належними й допустимими доказами у визначений законом спосіб необхідність вжиття визначених ним заходів забезпечення позову, а відтак суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149, 150, 153 Цивільного процесуального кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного-процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складений та підписаний 17 березня 2023 року.

Суддя: В.М. Скляренко