Рішення

від 17.03.2023 по справі 754/772/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/329/23

Справа №754/772/22

РІШЕННЯ

Іменем України

17 березня 2023 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Гринчак О.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія Актив», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ярошенко Костянтин Юрійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , через представника - адвоката Белінського В.А., звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія Актив», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ярошенко Костянтин Юрійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, в якій просить:

- визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем 05.07.2021, зареєстрований в реєстрі за № 15447, за яким пропонується стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив» заборгованість в розмірі 9957,00 грн.;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив» на користь ОСОБА_1 2 054,64 грн. безпідставно набутих коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не укладав кредитних договорів та не отримував кошти і не має заборгованості перед останнім. При зверненні до приватного нотаріуса для вчинення оскаржуваного напису відповідач не надав оригінал чи дублікат кредитного договору, оскільки такі між сторонами не укладалися. Крім того, позивач не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Оскільки підстави набуття відповідачем грошових коштів відсутні, тому позивач просить на підставі ст. 1212 ЦК України стягнути 2054,64 грн, які були безпідставно стягнуті з нього.

Ухвалою суду від 24 січня 2022 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків, а також клопотання про витребування доказів у порядку ст. 84 ЦПК України.

Крім того, представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просив суд зупинити стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 05.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, зареєстрований в реєстрі за № 15447 щодо стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 9957,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія Актив» та заборонити відповідачу та/або іншим особам здійснювати будь-які дії відносно виконання виконавчого напису нотаріуса № 15447, вчиненого 05.07.2021.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14.04.2022 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін. Задоволено клопотання про витребування доказів. Учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14.04.2022 заяву ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Белінського В.А. про забезпечення позову у цивільній справі № 754/772/22 задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документу - виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, зареєстрованого в реєстрі за №15447 від 05.07.2021, за виконавчим провадженням № 66947361, яке відкрито приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ярошенком Костянтином Юрійовичем, щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі в розмірі 9957,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія Актив». Заборонено відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія Актив» та/або іншим особам здійснювати будь-які дії відносно виконання виконавчого напису нотаріуса, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, зареєстрованого в реєстрі за №15447 від 05.07.2021.

23.05.2022 на виконання вимог ухвали суду від 14.04.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем надано належним чином засвідчену копію виконавчого напису та копії документів, на підставі яких його було вчинено.

08.07.2022 від ТОВ «ВИДАВНИЦТВО «ДІАЛОГ ПРЕСС», на виконання вимог ухвали суду від 14.04.2022, надано відомості про загальну суму коштів перерахованих на рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ярошенка Костянтина Юрійовича на виконання виконавчого напису № 15447 ВП № 66947361.

Відповідач у справі належним чином повідомлявся судом про розгляд справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву від нього не надходило.

Згідно з вимогами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

05.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем вчинено виконавчий напис № 15447, відповідно до якого ОСОБА_1 є боржником за кредитним договором № UP 1054045 від 18.02.2020, укладеним ТОВ «УКРПОЗИКА». Строк платежу за кредитним договором настав. Стягнення заборгованості проводиться за період з 20.03.2020 по 11.03.2021. Сума заборгованості складає 9307,00 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 8400,00 грн.; прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом становить 907,00 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача, в розмірі 650,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню - 9 957,00 грн.

Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Ярошенком Костянтином Юрійовичем постановою від 27.09.2021 ВП № 66947361 відкрито виконавче провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія Актив» на підставі виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, зареєстрованого в реєстрі за № 15447 від 05.07.2021.

Також постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ярошенком Костянтином Юрійовичем про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника від 30.09.2021 у виконавчому провадженні №66947361 вирішено звернути стягнення на доходи боржника, що він отримує у ТОВ «ВИДАВНИЦТВО «ДІАЛОГ ПРЕСС»; здійснювати відрахування із доходів боржника на користь стягувача у розмірі 20 відсотків до виплати загальної суми боргу 11 275,95 грн.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі № 6-887цс17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Тобто, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Так, відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Однак пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/13233/17 від 29 січня 2019 року.

Однак приватним нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису залишено поза увагою, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи за кредитними договорами, укладеними у простій письмовій формі, визнані нечинними з дня їх прийняття.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення вказаних положень матеріального права оспорюваний виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчувався, відсутністю оригіналів розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку.

Оскаржений позивачем виконавчий напис вчинений нотаріусом 05 липня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17.

Крім того, аналогічна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

За встановлених обставин, суд вважає позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису № 15447 від 05.07.2021 таким, що не підлягає виконанню, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача з відповідача 2 054,64 грн. безпідставно набутих коштів слід зазначити таке.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Правовий аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації, як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25.10.2017 у справі №3-905гс17 та у постанові Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №757/42443/15-ц, провадження №61-38890св18.

Отже, положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї, якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі №910/1531/18.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі, у виді розірвання договору. Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

Оскільки виконавчий напис № 15447, вчинений 15.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем визнано таким, що не підлягає виконанню з моменту його вчинення, то стягнуті з позивача на користь відповідача на підставі вказаного виконавчого напису кошти підлягають поверненню, згідно з положеннями статті 1212 ЦК України, оскільки підстава, на якій вони були отримані, відпала.

З матеріалів справи вбачається, що загальна сума боргу за виконавчим провадженням становить 11275,95 грн., з яких:

8400,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту;

907,00 грн. - прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом;

650,00 грн. - витрати за проведення виконавчих дій;

1318,95 грн. - основна винагорода приватного виконавця.

Зі звітів про здійснення відрахування та виплат ТОВ «ВИДАВНИЦТВО «ДІАЛОГ ПРЕСС» щодо ОСОБА_1 приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Ярошенку Костянтину Юрійовичу в рамках виконавчого провадження №66947361 за період 4 квартал 2021 року - 1 квартал 2022 року перераховано коштів на загальну суму 4 211,07 грн. Перерахування коштів також підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 2 054,64 грн. безпідставно набутих коштів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 9500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з відправкою поштової кореспонденції в сумі 500,00 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Суд приймає до уваги положення ч. 3 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).

У Додатковій угоді № 1 від 27.12.2021 до договору про надання правової допомоги від 27.12.2021 сторони визначили, що клієнт оплачує понесені витрати необхідні для виконання послуг (судовий збір, вартість проведення експертне та оплату вартості висновків фахівців, поштові витрати, витрати пов`язані з прибуттям до суду транспортні витрати, тощо). Оплата послуг адвоката за цим договором здійснюється протягом одного місяця після закінчення розгляду справи в суді та набрання законної сили судовим рішенням за наслідками її розгляду (п. 1-2).

На підтвердження надання позивачу правничої допомоги в матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 27.12.2021, укладений між позивачем і адвокатом Белінським В.А.; протокол погодження договірної ціни до вказаного договору; додаткова угода № 1 від 27.12.2021 до договору про надання правової допомоги від 27.12.2021; акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.01.2022 до договору від 27.12.2021.

Відповідно до акта приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25.01.2022 до договору від 27.12.2021 позивачу були надані послуги на суму 8 500,00 грн., а саме: написання та направлення (надіслання) заяви про забезпечення позову; написання та направлення (надіслання) позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса; написання тa направлення (надіслання) заяви про надання інформації (документів), клопотань про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, видачу, надіслання копій документів виконавчого провадження; написання та направлення (надіслання) клопотання про витребування доказів; 5) написання та направлення (надіслання) заяви про розподіл судових витрат.

Суд вважає, що послуги на суму 8 500,00 грн. є співмірними, обґрунтованими та підтвердженими сторонами, у зв`язку з чим мають бути відшкодовані відповідачем, тому підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія Актив» на користь ОСОБА_1 8500,00 грн. - витрат на правову допомогу.

Відповідно до положень частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В матеріалах справи містяться докази направлення кореспонденції адвокатом в рамках розгляду даної справи (а.с. 90, 91, 92, 95) на загальну суму 235,20 грн.

Суд приходить до висновку, що сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрати пов`язані з відправкою поштової кореспонденції мають бути компенсовані відповідачем позивачу в підтвердженому розмірі - 235,20 грн.

Згідно з вимогами статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання заяви про забезпечення позову у сумі 2481,00 грн. (992,40 грн. + 992,40 грн. + 496,20 грн.)

На підставі викладеного та керуючись ст. 2-5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія Актив», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ярошенко Костянтин Юрійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 15447, вчинений 05.07.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в загальному розмірі 9957,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія Актив» на користь ОСОБА_1 2 054,64 грн. - безпідставно набутих коштів, 8500,00 грн. - витрат на правову допомогу, 235,20 грн. - витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, та 2481,00 грн. - витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія Актив», код ЄДРПОУ 43024915, місцезнаходження: м. Київ, вул. Сурикова, 3-А.

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ярошенко Костянтин Юрійович, місцезнаходження: м. Київ, просп. Соборності, 15/17, каб. 223.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, місцезнаходження: м. Київ, вул. Григоренка, 15, прим. 3.

Повний текст рішення складено 17.03.2023.

Суддя Деснянського

районного суду міста Києва Оксана ГРИНЧАК