Ухвала

від 13.12.2023 по справі 754/772/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 754/772/22 головуючий у суді І інстанції Гринчак О.І.

провадження № 22-з/824/1236/2023 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

ПОСТАНОВА

іменем України

(додаткова)

13 грудня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , поданої представником Белінським Віктором Анатолійовичем , про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Ярошенко Костянтин Юрійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив» залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 березня 2023 року залишено без змін.

02 жовтня 2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду та 04 жовтня 2023 року на поштову адресу Київського апеляційного суду надійшли заяви ОСОБА_1 , подані представником Белінським В.А. , які є ідентичними за змістом, про ухвалення додаткового рішення.

Заяви обґрунтовані тим, що відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України позивачем було подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат за розгляд справи у Київському апеляційному суді та заяву про розподіл судових витрат з проханням стягнути понесені витрати з відповідача, де зазначив, що докази щодо розміру витрат, які позивач має сплатити у зв`язку з розглядом справи (витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката та інші) будуть подані до суду протягом п`яти днів після винесення рішення за наслідками розгляду цієї справи. Тобто, позивач заявив про судові витрати та надає остаточний розрахунок судових витрат (додається) і докази понесення судових витрат за розгляд справи у Київському апеляційному суді. Разом з відзивом на апеляційну скаргу позивач надав попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, де зазначив їх перелік та їх вартість. Загальна сума судових витрат на правову допомогу попередньо була визначена в розмірі 25 000 грн. та гонорар успіху 25 000 грн. Оскільки позивач та його представник на момент підписання вищезазначеної додаткової угоди та додатку не могли передбачити точного обсягу необхідних послуг, а також витраченого часу на їх надання, то були внесені відповідні зміни до вказаних документів шляхом підписання додаткової угоди № 6 від 28 вересня 2023 року до договору про надання правової допомоги від 27 грудня 2021 року, де було визначено наступний перелік послуг та їх вартість з урахуванням фактично витраченого часу. Загальна вартість послуг зі змінами становила 35 000 грн. Враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, позивач вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами витрати на правову (правничу) допомогу, які позивач очікує понести в зв`язку з розглядом цієї справи. Крім того, згідно з п. 2 додаткової угоди №5 від 03 липня 2023 року у разі якщо буде досягнуто мету клієнт додатково сплачує адвокату гонорар успіху у розмірі 25 000 грн. Правові висновки щодо можливості стягнення судових витрат (витрати на правову (правничу) допомогу адвоката) у вигляді «гонорару успіху» викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 р. у справі №904/4507/18. Також, позивач поніс витрати щодо доставки процесуальних документів іншим учасникам справи, а також щодо доставки документів до суду з метою розгляду і вирішення даної справи в суді апеляційної інстанції. Оплата послуг щодо доставки документів була здійснена позивачем на суму 500 грн., що підтверджується копіями описів, чеків, накладних (містяться у справі).

Крім того, позивач подав клопотання про поновлення пропущеного строку для подачі доказів, понесених ним витрат, яке обґрунтоване тим, що копію постанови Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року позивач отримав лише 26 вересня 2023 року, а, відтак, був позбавлений можливості подати докази понесених витрат у строк, визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 2, 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частинами першою-третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Вирішуючи клопотання про поновлення строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд враховує, що розгляд даної справи здійснено в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 вересня 2023 року позивач до судового засідання не з`явився.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 вересня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив» залишено без задоволення.

26 вересня 2023 року копію постанови було направлено представнику ОСОБА_1 адвокату Белінському В.А. на зазначену ним електронну адресу.

У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача зроблено заяву відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, що докази понесення витрат на правову допомогу адвоката, орієнтований (попередній) розмір яких складає 50 500 грн. будуть надані суду апеляційної інстанції протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та доказів понесених ним витрат на правову допомогу є обґрунтованими, а, відтак, клопотання про поновлення вказаного процесуального строку підлягає задоволенню.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви, виходячи з наступного.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що в суді апеляційної інстанції інтереси позивача представляв адвокат Белінський В.А. на підставі ордеру серії ВО №1029675 та договору про надання правової допомоги від 27 грудня 2021 року.

Згідно додаткової угоди №5 від 03 липня 2023 року, додатку №3 від 03 липня 2023 року до договору про надання правової допомоги від 27 грудня 2021 року було визначено наступний перелік послуг та їх вартість: 1. консультація (роз`яснення правових питань) (1 год. надання послуги) - 1 500 грн.; 2. відзив на апеляційну скаргу відповідача (11 год. 40 хв. надання послуги) - 17 500 грн. 3. заява про розподіл судових витрат (1 год. надання послуги) - 1 500 грн. 4. клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (2 год. надання послуги) - 3 000 грн. 5. заява про ухвалення додаткового рішення (1 год. надання послуги) -1 500 грн.

Загальна вартість послуг становила 25 000 грн.

Пізніше, були внесені відповідні зміни до вказаних документів шляхом підписання додаткової угоди №6 від 28 вересня 2023 року до договору про надання правової допомоги від 27 грудня 2021 року.

Відповідно до акту приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29 вересня 2023 року до договору від 27 грудня 2021 року позивачу були надані послуги на суму 35 000 грн. з розрахунку 1 500 грн. за кожну годину, а саме: консультація (роз`яснення правових питань) (1 год. надання послуги) 1 500 грн.; відзив на апеляційну скаргу відповідача (11 год. 40 хв. надання послуги) 17 500 грн.; заява про розподіл судових витрат (1 год. надання послуги) 1 500 грн.; клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (2 год. надання послуги) 3 000 грн.; заява про ухвалення додаткового судового рішення (постанови) (3 год. надання послуги) 4 500 грн.; заява про поновлення процесуального строку (2 год. надання послуги) 3 000 грн.; заява про надсилання судових рішень та виконавчих листів (2 год. надання послуги) 3 000 грн.; клопотання про розгляд справи за відсутності позивача (40 хв. надання послуги) 1 000 грн.

Отже, згідно Договору про надання правової допомоги від 27 грудня 2021 pоку, додатку №3 від 03 липня 2023 pоку, додаткових угод №5 від 03 липня 2023 pоку, №6 від 28 вересня 2023 pоку, акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29 вересня 2023 року до Договору від 27 грудня 2021 року про надання правової допомоги (копії містяться у справі) адвокат Бєлінський В.А. надав позивачу послуги на загальну суму 35 000 грн.

Крім того, згідно з п. 2 додаткової угоди №5 від 03 липня 2023 року у разі якщо буде досягнуто мету представництва, клієнт додатково сплачує адвокату гонорар у розмірі 25 000 грн.

Також, позивач вказує, що ним було понесено витрати щодо доставки процесуальних документів іншим учасникам справи, а також щодо доставки документів до суду з метою розгляду і вирішення даної справи в суді апеляційної інстанції. Оплата послуг щодо доставки документів була здійснена позивачем на суму 500 грн.

У статті 137 ЦПК України зазначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відповіді на відзив на апеляційну скаргу та в поданих суду апеляційної інстанції запереченнях відповідач ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив» зазначив, що з огляду на необґрунтованість робіт і часу, витраченого адвокатом на виконання дій, пов`язаних із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу зі складністю виконаної роботи, непропорційність розміру витрат до предмету спору, вважає, що розмір витрат понесених позивачем на правову допомогу в розмірі 60 500 грн. є необґрунтованим, завищеним, неспівмірним зі складністю виконаних робіт та непропорційний до предмету спору.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням заперечень представника відповідача, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Надаючи оцінку співмірності розміру понесених стороною витрат на адвоката з обсягом наданих ним послуг і виконаних робіт, суди, як правило, з`ясовують, які конкретно роботи (послуги) виконав (надав) адвокат. При цьому, суди враховують не лише, чи передбачено виконання цих робіт договором, але й чи відповідають вони критерію необхідності - чи було їх вчинення обов`язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Юридична компанія «Дія-Актив» просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 8 500 грн.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що справа про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є справою незначної складності та не потребує для адвоката значної підготовки. Предметом спору у зазначеній справі є виконавчий лист на суму 9 957 грн. Тобто, заявлена позивачем сума судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги у розмірі 35 000 грн. та 500 грн. витрат на надсилання поштової кореспонденції є значно завищеною по відношенню до складності справи та ціни позову. Варто зауважити, що перегляд справи в апеляційному порядку стосувався лише стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 8 500 грн. При цьому, апеляційну скаргу подавав відповідач.

Відтак, фактично представництво позивача на стадії апеляційного перегляду не потребувало обов`язкової участі представника. Консультації, відзив, на який було витрачено адвокатом майже 12 годин часу, а також подача ідентичних за змістом клопотань щодо ухвалення додаткового рішення продубльованих на поштову адресу та електронну адресу суду не відповідають критерію необхідності, а їх вчинення на стадії апеляційного перегляду справи виключно в частині стягнення витрат на правову допомогу не було необхідним з точки зору доцільності їх виконання. В даному випадку правова позиція щодо витрат на правову допомогу, які стягнуті рішення суду першої інстанції, вже була сформульована і була викладена в поданих представником позивача документах, що долучені до справи.

У зв`язку з цим, з урахуванням принципів співмірності, доцільності та необхідності, надання такої правової допомоги, обсяг якої визначено в акті приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29 вересня 2023 року до договору від 27 грудня 2021 року, апеляційний суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню сума витрат на правову допомогу у розмірі 500 грн.

Що стосується гонорару успіху у зазначеній справі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 2 додаткової угоди №5 від 03 липня 2023 року у разі якщо буде досягнуто мету представництва, клієнт додатково сплачує Адвокату гонорар у розмірі 25 000 грн. (гонорар успіху).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат заявлена до стягнення сума гонорару успіху в розмірі 25 000 грн. не може оцінюватись судом виходячи суто з такої домовленості сторін у договорі про надання правничої допомоги, а повинна оцінюватись на предмет її пропорційності, необхідності, неминучості порівняно з фактично понесеними витратами на правничу допомогу.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат (відшкодування їх за рахунок іншої сторони) у формі «гонорару успіху», суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов`язки, та погодженого ними розміру гонорару, а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов`язаним з розглядом справи, які визначені адвокатом та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи. Адже саме розмір витрат, понесених відповідачем на фактично надані реальні та неминучі послуги на правничу допомогу, і саме з метою досягнення певного правового результату вирішення конфлікту сторін - відмови позивачеві у позові, кореспондується з витратами, які має право відшкодувати на свою користь відповідач як судові витрати, понесені ним на сплату гонорару успіху, за рахунок позивача.

Колегія суддів вважає, що за результатами розподілу судових витрат витрати в формі «гонорару успіху» не можуть бути стягнуті в розмірі, який відповідає вартості фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та який значно перевищує ціну позову, оскільки це не відповідає критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також принципів справедливості, пропорційності та верховенства права.

Враховуючи наведене та визначені, зокрема, частиною ч. 4 ст. 137 ЦПК України критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо та причинно пов`язаних з розглядом справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у стягненні з позивача на користь відповідача витрат у формі «гонорару успіху», оскільки як зазначалось вище, перегляд справи в апеляційному порядку, стосувався лише стягнення судових витрат, щодо яких сторона позивача висловила свою позицію ще на стадії розгляду судом справи.

Дублювання своєї правової позиції лише з тією різницею, що вона висловлюється суду апеляційної інстанції, не свідчить про необхідність та неминучість таких витрат з огляду на ті обставини, що предметом оскарження є виконавчий напис на суму 9 957 грн. і що позивачу вже стягнуто витрати на правову допомогу у розмірі 8 500 грн.

З урахуванням вищезазначених обставин, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «ЮК «Дія Актив» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на правничу допомогу у розмірі 500 грн.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення задовольнити та поновити вказаний строк.

Заяву ОСОБА_1 , подану представником Белінським Віктором Анатолійовичем , про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити у справі додаткову постанову, якою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «Дія-Актив», місце знаходження: вул. Сурикова, 3, м. Київ, ідентифікаційний код - 43024915, на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ,витрати на правничу допомогу у розмірі 500 (п`ятсот) гривень.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 18 грудня 2023 року.

Головуючий Фінагеєв В.О.

Судді Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.