Рішення

від 07.03.2023 по справі 761/40761/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/40761/20

Провадження № 2/761/238/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участю секретаря: Корнійчук Є.Т.,

від позивачів: представник ОСОБА_1 ,

від відповідача 1: представник ОСОБА_2 ,

від відповідача 4: представник ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Національної поліції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТБ СТУДІО», ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «Студія 1+1», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про захист особистих немайнових прав,

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2020 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.

15 грудня 2020 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Саадулаєву А.І.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Національної поліції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТБ СТУДІО», ОСОБА_6 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «Студія 1+1», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про захист особистих немайнових прав, повернуто.

Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 грудня 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Матеріали позовної заяви надійшли до Шевченківського районного суду м. Києва 02 червня 2021 року та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08 червня 2021 року передані до провадження судді Саадулаєва А.І.

Предметом позову є:

1. Визнання недостовірною та такою, що порушує принцип презумпції невинуватості, порочить честь і гідність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , інформацію про причетність позивачів до вбивства ОСОБА_9 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв, у фільмі "ІНФОРМАЦІЯ_1", який був оприлюднений 23 серпня 2020 року на телевізійному каналі "1+1", в тому числі, що містилась в наступних висловлюваннях:

«Було встановлено, що ОСОБА_10 «НОМЕР_1» та ОСОБА_11 «ОСОБА_15», ОСОБА_12 , прибули в Івано-Франківську область з міста Києва на орендованому автомобілі і заклали вибухівку. Але вони не подумали про те, що орендований автомобіль обладнаний насправді GPS-трекером, який контролює маршрут його руху, що й надало можливість встановити насправді осіб, які скоїли цей злочин», яке належить начальнику департаменту карного розшуку Національної поліції України ОСОБА_8 ;

«Співучасником злочину відносно ОСОБА_13 в Івано-Франківську у ОСОБА_14 був хлопець на прізвисько «НОМЕР_1», яке належить першому заступнику голови Національної поліції України ОСОБА_19;

«Зловмисники прибули до Косова з Києва на орендованому автомобілі вдвох. Сам ОСОБА_15 « ОСОБА_15 » та водій на прізвисько ОСОБА_10 «НОМЕР_1», що є частину закадрового коментаря авторів фільму;

«їх участь (подружжя ОСОБА_14 ) у вбивстві ОСОБА_9 розслідується окремо, зокрема мова йде про виготовлення або передачу вибухового пристрою для підриву автомобіля», що є частину закадрового коментаря авторів фільму.

2. Визнання таким, що порушує немайнове право ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на використання імені, оприлюднення 23 серпня 2020 року їхніх прізвищ, імені, по-батькові, як підозрюваних у кримінальних провадженнях, на телевізійному каналі "1+1" у фільмі "ІНФОРМАЦІЯ_1" авторами фільму та начальником департаменту карного розшуку Національної поліції України ОСОБА_8 та першим заступником голови Національної поліції України ОСОБА_7

3. Визнання такою, що порушує інтереси ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як осіб, що зображені на фотографіях, демонстрацію (розповсюдження) без дозволу позивачів їх фотозображень, здійснену 23 серпня 2020 року на телевізійному каналі "1+1" у фільмі "ІНФОРМАЦІЯ_1".

4. Зобов`язання відповідачів №1,2,3,4,5,6 протягом 10-ти днів з моменту набрання чинності судового рішення спростувати інформацію про причетність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до вбивства ОСОБА_9 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв, яка була розповсюджена у фільмі "ІНФОРМАЦІЯ_1".

5. Заборона відповідачам №2,3,4 розповсюдження фільму "ІНФОРМАЦІЯ_1" до усунення порушень прав позивачів, встановлених судом.

6. Стягнення з відповідачів №1,5,6 на користь позивача №1 на відшкодування завданої моральної шкоди - 500000 грн.

7. Стягнення з відповідачів №2,3 на користь позивача №1 на відшкодування завданої моральної шкоди - 250000 грн.

8. Стягнення з відповідача №4 на користь позивача №1 на відшкодування завданої моральної шкоди - 250000 грн.

9. Стягнення з відповідачів №1,5,6 на користь позивача №2 на відшкодування завданої моральної шкоди - 500000 грн.

10. Стягнення з відповідачів №2,3 на користь позивача №2 на відшкодування завданої моральної шкоди - 250000 грн.

11. Стягнення з відповідача №4 на користь позивача №2 на відшкодування завданої моральної шкоди - 250000 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.06.2021 року відкрито провадження у справі,розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.09.2022 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін в розгляд справи в порядку загального позовного провадження у цивільній справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 серпня 2020 року TOB "ТРК "СТУДІЯ 1+1" на телевізійному каналі "1+1" здійснило показ фільму під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" авторства TOB "ТТБ СТУДІО", який містив фактичні твердження, що становлять недостовірну інформацію про причетність позивачів до вбивства журналіста ОСОБА_9 та замаху на вбивство ОСОБА_18 . В порушення вимог закону та прав позивачів в оприлюдненому фільмі розголошено їх ПІБ, без дозволу продемонстровано їх фото та відео зображення. Фільм містив твердження, що порушують принцип презумпції невинуватості щодо позивачів. Розповсюджуючи інформацію про причетність затриманих осіб - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до вчинення злочинів, з зазначенням їх повних даних - прізвища, ім`я та по-батькові та демонстрації їх фото, за умов відсутності відповідного обвинувального вироку та без дозволу позивачів, відповідачі грубо порушили їх особисті немайнові права.

Поширення відповідачами недостовірної інформації про позивачів викликало негативні емоції у останніх, обурення несправедливістю та відвертістю беззаконня з боку органу державної влади, його службових осіб. Призвело до втрати душевного спокою позивачів, посилило їх знервованість та створило психологічний дискомфорт, поглибило відчуття страху за своє майбутнє та майбутнє свого подружжя, яке зазнало кримінального переслідування з боку органів Національної поліції. Створило непереборний страх перед можливим незаконним засудженням внаслідок впливу недостовірної інформації на суддів, присяжних, що розглядатимуть кримінальну справу позивачів, а також, на прокурорів, що мають підтримувати державне обвинувачення у справі.

Виходячи з характеру душевних страждань, їх глибина та тривалості, враховуючи засади розумності й справедливості, з огляду на поведінку відповідачів, вважають, що на відшкодування завданої позивачам моральної шкоди мають бути стягнуті наступні суми грошових коштів:

З відповідачів №№ 1,5,6 - 1000000 гривень.

З відповідачів №№ 2,3 - 500000 гривень.

З відповідача № 4 - 500000 гривень.

З огляду на викладене, позивачі вимушені звернутися за захистом своїх порушених прав до суду.

Від відповідача-1 на адресу суду надійшов відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Предметом позову у справі є доведення до громадськості посадовими особами НПУ інформації про хід досудового розслідування у кримінальних провадженнях, в якому позивачі мають статус підозрюваних осіб. Зазначив, що в порядку цивільного судочинства не може розглядатися спір про спростування інформації органу досудового розслідування про проведення процесуальних дій, їх хід та здобуті результати, оскільки такій інформації оцінка надається у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом. Позивачі не довели обґрунтованості своїх позовних вимог, не надали доказів на підтвердження наявності заподіяної їм шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і діями відповідачів.

Від відповідача-4 на адресу суду надійшов відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що в даному випадку авторами оспорюваної інформації є посадові особи Національної поліції України, а ТОВ «Студія 1+1» набуло право на публічне сповіщення фільму відповідно до ліцензійної угоди з ТОВ «ТТБ Студіо», відповідно до якої претензії або позовні вимоги третіх осіб, державних органів щодо використання творів ліцензіатом, можуть бути пред`явлені ліцензіарові, що буде нести відповідальність перед такими третіми особами або державними органами, а, отже, ТОВ «Студія 1+1» не є належним відповідачем за заявленими позовними вимогами, у зв`язку із тим, що відповідальність за зміст розповсюдженого твору несе відповідач-2. Зазначив, що оспорювана інформація не містить відомостей по звинуваченню позивачів у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення. Натомість, мова йде про встановленні досудовим розслідуванням факти іншого кримінального провадження за яким позивачі мають відповідний процесуальний статус.

Інші відповідачі правом на подання відзиву не скористались.

В судовому засіданні, яке відбулось 07.03.2023 року, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.

В судовому засіданні, яке відбулось 07.03.2023 року, представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.

В судовому засіданні, яке відбулось 07.03.2023 року, представник відповідача-4 заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши письмові докази, зібрані в матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

23.08.2020 року ТОВ «ТРК «СТУДІЯ 1+1» на телевізійному каналі «1+1» здійснило показ фільму під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» авторства ТОВ «ТТБ Студіо».

В оприлюдненому фільмі розголошено прізвища, ім`я, по-батькові позивачів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Фільм містив наступні твердження щодо позивачів:

«Було встановлено, що ОСОБА_10 «НОМЕР_1» та ОСОБА_11 «ОСОБА_15», ОСОБА_12 , прибули в Івано-Франківську область з міста Києва на орендованому автомобілі і заклали вибухівку. Але вони не подумали про те, що орендований автомобіль обладнаний насправді GPS-трекером, який контролює маршрут його руху, що й надало можливість встановити насправді осіб, які скоїли цей злочин». Твердження належить начальнику департаменту карного розшуку Національної поліції України ОСОБА_8 , про що зазначено в самому фільмі (23 хвилина 20 секунда запису)

«Співучасником злочину відносно ОСОБА_13 в Івано-Франківську у ОСОБА_14 був хлопець на прізвисько « НОМЕР_1 ». Твердження належить першому заступнику голови Національної поліції України Ковалю Є., про що також зазначено у фільмі (26 хвилина 03 секунда запису)

Фільм містив наступні закадрові коментарі диктора, якими супроводжувалась демонстрація фото та відео матеріалів за участі позивачів:

«Зловмисники прибули до Косова з Києва на орендованому автомобілі вдвох. Сам ОСОБА_15 « ОСОБА_15 » та водій на прізвисько ОСОБА_10 «НОМЕР_1». (23 хвилина 10 секунда запису)

«їх участь (подружжя ОСОБА_14 ) у вбивстві ОСОБА_9 розслідується окремо, зокрема мова йде про виготовлення або передачу вибухового пристрою для підриву автомобіля». (31 хвилина 01 секунда запису).

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до ст. 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до ч.4 ст. 301 ЦК обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.

Відповідно до ч.2 ст. 302 ЦК збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У відповідності зі ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно положень ст. 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1 зазначено, що фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Вирішуючи дані спори суди повинні враховувати наступні відмінності:

а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною;

б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 6 Постанови від 27 лютого 2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Щодо факту поширення інформації, то під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» (діюча норма ст. 30 Закону України «Про інформацію») оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Судом повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens v. Austria). Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно ч. 1, 2, 4, 6 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім`ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Відповідно до позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 03.04.2021 року у справі №757/4403/16-ц, в порядку цивільного судочинства не може розглядатися спір про спростування інформації органу досудового розслідування про проведення процесуальних дій, їх хід та здобуті результати, оскільки такій інформації оцінка надається у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

Положення ст. 29 Закону України "Про інформацію" передбачено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Доводи позивачів, що поширення інформації про них порушують особисті немайнові права позивачів, принцип презумпції невинуватості, закріплений, п. 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме про причетність позивачів до протиправних діянь (в тому числі кримінальних правопорушень), є безпідставними, оскільки в оспорюваній інформації не йдеться та не стверджується винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень позивачами, тому не порушено принцип презумпції невинуватості.

Ніщо не може завадити відповідним органам надавити інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак він зобов`язує робити це з усією необхідною обережністю та обачністю, щоб дотримати принцип презумпції невинуватості (справа Альне Де Рібемон проти Франції (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, п. 38).

Як вбачається із приписів п. «и» ч.1 ст.59 Закону України «Про телебачення та радіомовлення», телерадіоорганізація зобов`язана не розголошувати інформацію про приватне життя громадянина без його згоди, якщо ця інформація не є суспільно необхідною.

Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: «органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».

Суд звертає увагу, що основна лінія сюжету зводиться до висвітлення лише версії обвинувачення за результатами досудового розслідування резонансного злочину та, яка вперше була висвітлена 12.12.2019 рокуна брифінгу МВС України за присутності президента та генерального прокурора.

Таким чином, суд вважає, що позивачами не доведено, що випустивши оспорюваний сюжет у фільмі "ІНФОРМАЦІЯ_1"в світ, з інформацією, яка була до цього опублікована 12.12.2019 року на брифінгу, відповідачі завдали моральної шкоди позивачами, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

ЄСПЛ неодноразово констатував, що висвітлення судових процесів у ЗМІ є засобом забезпечення відкритості та гласності судочинства, а право кожної людини на справедливий і публічний розгляд впродовж визначеного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону, є своєрідною гарантією дотримання прав цієї людини під час розгляду справи.

Розслідування, висвітлене у фільмі, та про хід якого вперше повідомляла громадськість службова особа МВС в ході прес-конференції від 12.12.2019 року, здійснюється щодо подій, які призвели до загибелі ОСОБА_9 , мають винятковий характер і загальнонаціональний інтерес, а метою поширення такої інформації, було інформування суспільства про проміжні результати розслідування та осіб, причетність яких до вказаних подій перевіряється правоохоронними органами.

При цьому із поширеної інформації було зрозуміло, що розслідування подій, які цікавлять суспільство, ще не закінчено, а отже і остаточні висновки, в тому числі щодо причетних осіб, будуть зроблені в подальшому.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Конституційна норма про презумпцію невинуватості визначає статус (положення) особи у кримінальному судочинстві, тобто презумпція невинуватості - це кримінально-процесуальний термін і ця презумпція може бути спростованою.

Кримінальна-правова оцінка дій осіб, в даному випадку позивачів, наявність, чи відсутність в їх діях складу злочину, встановлюється в порядку кримінального судочинства.

Обставини стосовно причетності позивачів до вбивства ОСОБА_9 , які перевіряються органами досудового розслідування та впливають на наявність, чи відсутність складу кримінального правопорушення досліджуються під час досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Спірна інформація поширена вперше службовою особою МВС, в силу наведеної конституційної норми (стаття 62 Конституції України), а в подальшому поширена у фільмі, не може вплинути на право позивачів вважатися невинуватими, поки їх вину не буде доведено у встановленому законом порядку.

Захист честі і гідності в такому випадку може бути реалізовано шляхом надання іншої точки зору, наприклад у спосіб реалізації права на відповідь.

Крім цього, слід зазначити, що оспорювана інформація, яка вперше була поширена в ході прес-конференції від 12.12.2019 року, була предметом спору за позовом позивачів у цивільній справі №761/1004/20, рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 25.09.2020 року у справі набрало законної сили та залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 06.07.2022 року.

А тому, приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги щодо визнання недостовірною та такою, що порушує принцип презумпції невинуватості, порочить честь і гідність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , інформацію про причетність позивачів до вбивства ОСОБА_9 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв, у фільмі "ІНФОРМАЦІЯ_1", який був оприлюднений 23 серпня 2020 року на телевізійному каналі "1+1", не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідачів №1,2,3,4,5,6 протягом 10-ти днів з моменту набрання чинності судового рішення спростувати інформацію про причетність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до вбивства ОСОБА_9 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв, яка була розповсюджена у фільмі "ІНФОРМАЦІЯ_1", суд звертає увагу, що дана позовна вимога є похідною від позовної вимоги про визнання недостовірною та такою, що порушує принцип презумпції невинуватості, порочить честь і гідність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , інформацію про причетність позивачів до вбивства ОСОБА_9 , замаху на вбивство бізнесмена в Івано-Франківській області влітку 2018 року та виготовлення вибухових пристроїв, у фільмі "ІНФОРМАЦІЯ_1", який був оприлюднений 23 серпня 2020 року на телевізійному каналі "1+1", а тому, також, не підлягає до задоволення.

Також, суд звертає увагу, що закадрові коментарі авторів фільму, є їх оціночними судженнями та позивачі мають право на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку, та такі оціночні судження не можуть бути предметом судового захисту.

Також, суд вважає необхідним зазначити, що відповідачі-5 та 6 у період надання оспорюваної інформації, яка міститься у фільмі, були працівниками відповідача-1, у зв`язку із чим, вони не є належними відповідачами у справи.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ТзОВ «Студія 1+1» набуло право на публічне сповіщення (телевізійний показ) фільму відповідно до ліцензійної угоди з ТОВ «ТТБ Студіо», відповідно до п.3.2 якого «будь-які претензії або позовні вимоги третіх осіб, державних органів щодо використання і ворів ліцензіатом на умовах і відповідно до даної Угоди, можуть бути пред?явлені Ліцензіарові, що буде нести відповідальність перед такими третіми особами або державними органами. Ліцензіат звільняється від відповідальності за вказаними у цьому пункті Угоди претензіями або позовними вимогами».

Отже, відповідач-4 не є належним відповідачем за заявленими позовними вимогами.

Щодо визнання таким, що порушує немайнове право ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на використання імені, оприлюднення 23 серпня 2020 року їхніх прізвищ, імені як підозрюваних у кримінальних провадженнях, на телевізійному каналі "1+1" у фільмі "ІНФОРМАЦІЯ_1" авторами фільму та ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 , суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ч.4 ст.296 ЦК України, ім`я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.307 ЦК України, фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦК України, фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу.

Так, суд дійшов висновку, що позивачами доведено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не давали згоди на використання, публікацію, відтворені, розповсюджені фотографій та відеозаписів з використанням їх імен та їх зображення, а також, що відповідачами не доведено надання згоди на використання імен та прізвищ, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, суд дійшов висновку, що позовна вимога про заборону відповідачам №2,3,4 розповсюджувати фільм "ІНФОРМАЦІЯ_1" до усунення порушень прав позивачів, встановлених судом, не підлягає до задоволення, оскільки допущені порушення та спосіб захисту, який обрали позивачі, на думку суду, є не співмірними з позовними вимогами, а тому в такому обсязі не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення вимог позивачів (п. 1, 4 - 11 позовних вимог), при цьому судом враховано положення ст. 30 Закону України «Про інформацію».

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими вимогами закону, обставини справи частково підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 353-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Визнати таким, що порушує немайнове право ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на використання імені, оприлюднення 23 серпня 2020 року їхніх прізвищ, імені як підозрюваних у кримінальних провадженнях, на телевізійному каналі "1+1" у фільмі "ІНФОРМАЦІЯ_1" авторами фільму та ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 .

Визнати такою, що порушує інтереси ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , як осіб, що зображені на фотографіях, демонстрацію (розповсюдження) без дозволу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 їх фотозображень, здійснену 23 серпня 2020 року на телевізійному каналі "1+1" у фільмі "ІНФОРМАЦІЯ_1".

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення виготовлено 16 березня 2023 року.

Суддя: