Ухвала

від 17.03.2023 по справі 420/14889/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 420/14889/22

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Федусика А.Г.

суддів: Бойка А.В. , Шевчук О.А.

розглянувши питання відкриття провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року по справі №420/14889/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф Юг" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.01.2023р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф Юг" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - позов задоволено.

На зазначене рішення суду представником Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) подано апеляційну скаргу.

Подана апеляційна скарга не відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме по справі не сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги. Судовий збір за подачу апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду повинно бути перераховано або внесено на рахунок: банк Казначейство України (ЕАП), код банку 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)" відомча ознака "81" (Апеляційні адміністративні суди): рахунок UA678999980313101206081015758, отримувач - ГУК в Одеській області /Приморський р-н/22030101, код за ЄДРПОУ отримувача - 37607526, в сумі 3721.50 грн., а тому апеляційна скарга, відповідно до вимог ч.1 ст.169 КАС України має бути залишена без руху, з наданням строку для усунення зазначених недоліків.

Додатково суд вважає за необхідне зазначити, що клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції задоволенню не підлягає, з огляду на відсутність достатніх, належних та допустимих доказів, які в повній мірі обґрунтовували б таке клопотання та враховуючи принцип рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Також, оцінивши доводи, наведені в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, вважаю, що тривалість процедури виділення коштів для сплати судового збору не є підставою для відстрочення сплати судового збору.

В свою чергу, надання строку для усунення недоліків апеляційної скарги надасть апелянту можливість виконати законодавчо встановлений обов`язок по сплаті судового збору не порушуючи, при цьому, його право на звернення до суду.

Законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, та єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст.73,74 КАС України, докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, для застосування судом положень ч.1 ст.133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р. у справі Креуз проти Польщі, вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя..

Відповідно до ч.1 та 2 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

- на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Так, 06 лютого 2023 року представником відповідача вперше було подано апеляційну скаргу на оскаржуване рішення суду першої інстанції, яка ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2023 року була повернута апелянту з огляду на не виконання вимог ухвали про без руху (не сплата судового збору).

Пізніше, 17 березня 2023 року відповідачем було подано вдруге апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, однак, вже з пропуском місячного строку та повторною несплатою судового збору, передбаченого КАС України на апеляційне оскарження.

В обґрунтування поважності пропуску строку було зазначено про неможливість сплати судового збору, що свідчить про об`єктивність причин пропуску такого строку та на відсутність бюджетних асигнувань на оплату судового збору.

Разом з тим, на підтвердження вказаних посилань апелянтом не було надано жодних належних та достатніх доказів, що унеможливлює надання правової оцінки вказаним доводам апелянта.

Крім того, суд зазначає, що відсутність коштів у суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, як і посилання апелянта на неможливість виконання норми КАС України в частині дотримання строків на апеляційне оскарження.

Крім того, скаржник в обґрунтування можливості надання відстрочення сплати судового збору юридичній особі посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі №0940/2276/18 та на ухвали Верховного Суду України від 21 грудня 2015 року у справі №924/1209/14 та від 28 грудня 2015 року .

Розглянувши подані доводи суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує п`яти відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Частиною другою цієї ж статті зазначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З аналізу статті 8 цього Закону вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Що ж до самих умов, визначених в статті 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує п`ять відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус.

Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8 вказаного Закону, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, у той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 (провадження №11-336апп20), що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (п.45 постанови).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, самі лише обставини, пов`язані з труднощами фінансування, відсутністю коштів на рахунку, особливості здійснення розрахунково-касового обслуговування бюджетних коштів та запровадженням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 №64 не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до ч.2 ст.298 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.169, 296, 298 КАС України, суд-

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) залишити без руху.

Надати апелянту строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Витребувати у Одеського окружного адміністративного суду справу № 420/14889/22.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Федусик А.Г.Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.