Постанова

від 14.03.2023 по справі 916/3061/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/3061/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюк І.Г.

суддів: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю:

від Одеської обласної прокуратури прокурор Алябова О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Одеської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2022

по справі №916/3061/21

за позовом Одеської обласної прокуратури в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств; Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до відповідача Кассир Петра Петровича

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фермерського господарства «АНЧОКРАК-АГРО»

про звернення стягнення на предмет застави

суддя суду першої інстанції Петров В.С.

місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року Керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Кассира Петра Петровича, в якій просив суд в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства «Анчокрак-Агро» перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств за договором № 17 від 21.07.2008 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству у сумі 100000 грн. 00 коп. звернути стягнення на майно (сільськогосподарську техніку - вантажного контейнеровоза марки КАМАЗ 53212, 1991 року випуску, та зернозбирального комбайну марки KAMAZ DOMINAS) за договором застави від 22.07.2008, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М., шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування позовних вимог керівник прокуратури посилається на те, що 21.07.2008 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств, в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та ФГ «Анчокрак-Агро» було укладено договір № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, у відповідності до якого позивач надав господарству фінансову підтримку в сумі 150000,00 грн., а останній мав її повернути до липня 2013, чого зроблено не було, з огляду на що 30.12.2016 Білгород-Дністровська місцева прокуратура звернулася з позовом до Господарського суду Одеської області про стягнення зазначеної заборгованості та рішенням Господарського суду Одеської області від 16.03.2017 у справі № 916/26/17 позов прокуратури задоволено у повному обсязі.

При цьому, в обґрунтування позовних вимог керівник прокуратури вказує, що державним виконавцем Тарутинського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при примусовому виконанні наказу Господарського суду Одеської області від 31.03.2017, виданого на виконання вказаного рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2017 у справі № 916/26/17, були вжиті заходи примусового виконання, за результатами чого встановлено, що у боржника відсутнє нерухоме майно, що підлягає опису та арешту, грошові кошти та цінні папери, а також виконавцем накладено арешт на відкриті рахунки у банківських установах, проте на арештованих рахунках кошти відсутні, при цьому згідно відповіді з МВС за боржником виявлено рухоме майно, яке виконавцем оголошено у розшук та накладено арешт.

Так, за ствердженнями прокурора, станом на 21.09.2021 залишок несплаченого боргу складає 286486,76 грн.

Також прокурор вважає, що з метою забезпечення виконання зобов`язань, передбачених договором № 17 від 21.07.2008, 22.07.2008 було укладено договір застави сільськогосподарської техніки - вантажного контейнеровоза марки КАМАЗ 53212, 1991 року випуску, та зернозбирального комбайну марки KAMAZ DOMINAS, які належать ОСОБА_1 та ФГ «Анчокрак-Агро» на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів. Таким чином, враховуючи невиконання ФГ «Анчокрак-Агро» умов договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 21.07.2008 № 17, рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2017 у справі № 916/26/17.

У зв`язку з чим, прокурор вважає, що є підстави для звернення стягнення на заставне майно, яке належить ОСОБА_1 відповідно до вказаного договору застави від 22.07.2008. р.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 у задоволенні позову відмовлено.

В мотивах прийнятого рішення, суд першої інстанції послався на те, що звернення стягнення на заставне майно підлягало застосуванню позивачем ще з 02.07.2011 на переконання суду поведінка позивача протягом вказаних 10 років є зволіканням із вжиттям вказаних заходів, а також вказує на повну бездіяльності останнього протягом вказаного періоду часу. Такі дії з боку фонду свідчать про невиконання ним своїми обов`язків, що є недопустимим.

Отже, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у зв`язку зі спливом позовної давності для звернення прокурора із заявленим позовом в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та пропуск строку позовної давності без поважних причин, що позовні вимоги прокурора про звернення стягнення на предмет застави задоволенню не підлягають.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Одеська обласна прокуратура звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури задовольнити; рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 у справі №916/3061/21 скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовну заяву заступника керівника обласної прокуратури задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір за подачу апеляційної скарги.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги, Одеська обласна прокуратура посилається на те, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення було зроблено висновок про сплив позовної давності, який на думку прокуратури не відповідає дійсності, з огляду на наступне.

Так, відповідно до Договору № 17 від 21.07.2008 року про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, укладеному між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі директора Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «АНЧОКРАК-АГРО», останнє на поворотній основі отримало 150 ООО грн., про що свідчить платіжне доручення № 15 від 23.07.2008 року.

Відповідно до п.3.4.2 Договору фермерське господарство зобов`язалось повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду згідно з встановленим графіком: до 01.07.2011 в сумі 50000 грн., до 01.07.2012 в сумі 50000 грн., до 01.07.2013 в сумі 50000 грн. Кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій підтримці (допомозі) до 01.07.2013.

Разом з тим, зобов`язання щодо повернення фінансової підтримки у сумі 150 000 грн. ФГ «АНЧОКРАК-АГРО» не виконано.

З огляду на викладене, 30.12.2016 Білгород-Дністровська місцева прокуратура звернулася з позовом до Господарського суду Одеської області про стягнення зазначеної заборгованості. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.03.2017 у справі № 916/26/17 позов прокуратури задоволено у повному обсязі.

Відповідно до інформацій Тарутинського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 31.05.2021 вих № 5697, від 21.09.2021 №49/15/10091 наказ Господарського суду Одеської області щодо стягнення з ФГ «АНЧОКРАК-АГРО» заборгованості перебуває на примусовому виконанні у вказаному відділі. Державним виконавцем були вжиті заходи примусового виконання, у результаті чого встановлено, що у боржника відсутнє нерухоме майно, що підлягає опису та арешту, грошові кошти та цінні папери, Також, державним виконавцем накладено на відкриті рахунки у банківських установах, проте на арештованих рахунках кошти відсутні. Згідно відповіді з МВС за боржником виявлено рухоме майно, який державним виконавцем оголошено у розшук та накладено арешт. Станом на 21.09.2021 залишок несплаченого боргу складає 286 486,76 грн.

Також установлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань, передбачених Договором № 17 від 21.07.2008 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству «АНЧОКР АК-АГРО», 22.07.2008 укладено Договір застави сільськогосподарської техніки - вантажного контейнеровоза марки КАМАЗ 53212, 1991 року випуску, та зернозбирального комбайну марки КАМАZ DOМINAS, які належать ОСОБА_1 та ФГ «Анчокрак-Агро»,

Відповідно до п. 1.3. Договору застави, загальна вартість предметів застави оцінюється сторонами у сумі 230 670,00 грн.

Як передбачено п. 6.1. вищевказаного Договору застави, у випадку не сплати Заставодавцем у встановлений строк заборгованості за Основним Договором Заставодержатель набуває права звернення стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет застави відповідно до умов цього Договору або законодавства України.

Отже, договором застави від 22.07.2008 передбачено право Заставодержателя звернути стягнення на заставне майно.

Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідно до якої у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета застави забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, положенням якої передбачено такі способи звернення стягнення на предмет застави як передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов`язання в порядку, встановленому цим Законом, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах та інші.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про заставу», заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (передбачених законом чи договором - неустойку) необхідні витрати утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Також, прокуратурою в апеляційній скарзі зазначається, що в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 по справі №916/2871/17 суд зазначив, що з`ясувавши, що позовна давність щодо кожного окремого платежу за укладеним сторонами Договором станом на 01.01.2011 (дата набрання чинності Бюджетним кодексом України) правомірно застосовувати до спірних правовідносин приписи абз. 2 ч. 1 ст. 50 Бюджетного кодексу України, відповідно до якого позовна давність на позовні вимоги у даній справі не поширюється.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ст. 266 Цивільного кодексу України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги ( стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, скаржник зазначає, що відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, думку прокуратури, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Також, прокуратура в апеляційній скарзі зазначає, що у зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду-захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Зазначеного суд першої інстанції не врахував, що і призвело до ухвалення необґрунтованого та безпідставного судового рішення.

Позиція інших учасників провадження у справі.

27.09.2022 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Процесуальний рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюка І.Г., суддів: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В. що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2022.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/3061/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3061/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 по справі №916/3061/21 до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

10.06.2022 матеріали справи №916/3061/21 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно західного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 у справі №916/3061/21 - залишено без руху.

29.06.2022 до Південно західного апеляційного господарського суду від Одеської обласної прокуратури надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Південно західного апеляційного господарського суду від 30.06.2022 продовжено Одеської обласної прокуратури строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Запропоновано Одеської обласної прокуратури надати Південно-західному апеляційному господарському суду докази доплати судового збору у розмірі 1468,57 грн.

28.07.2022 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої надано докази сплати судового збору у повному обсязі, отже скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Південно західного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 у справі №916/3061/21.

Призначено розгляд апеляційної скарги Одеської обласної прокуратури на 04.10.2022 о 14:30 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 у справі №916/3061/21 на 08.11.2022 о 15:30 годині.

У зв`язку з тим, що головуючий суддя Філінюк І.Г. та суддя-член колегії Аленін О.Ю. відповідно до наказу Голови суду від 26.10.2022 №233-к з 07.11.2022 по 11.11.2022 брали участь у підготовці суддів для підтримання кваліфікації в Національній школі суддів України, розгляд справи №916/3061/21, ухвалою суду від 31.10.2022 призначено судового засідання на іншу дату - 06.12.2022 о 15:30 год.

06.12.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку з відсутністю у Південно-західному апеляційному господарському суді електропостачання, про що було складено довідку секретаря судового засідання від 06.12.2022.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 повідомлено учасників справи, про те, що розгляд справи № 916/3061/21 відбудеться 07.02.2023 о 16:00 год.

07.02.2023 судове засідання не відбулося у зв`язку з відсутністю у Південно-західному апеляційному господарському суді електропостачання, про що було складено довідку секретаря судового засідання від 07.02.2023.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2023 повідомлено учасників справи, про те, що розгляд справи № 916/3061/21 відбудеться 14.03.2023 о 13:00 год.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

У судове засідання, призначене на 14.03.2023, з`явились прокурор, який у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

Інші представники сторін у судове засідання 14.03.2023 не з`явились. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

21 липня 2008 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі директора Одеського відділення Укрдержфонду та Фермерським господарством «Анчокрак-Агро» був укладений договір № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі фермерському господарству, відповідно до п. 1 якого Укрдержфонд в особі Одеського відділення зобов`язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі Фермерському господарству «Анчокрак-Агро» в сумі 150000,00 грн., а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

В п. 2 договору від 21.07.2008 передбачено, що на підставі довідки № 8, виданої згідно протоколу № 1, відповідно до рішення конкурсної комісії від 27.05.2008 та Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими садибами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1102, фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається на провадження виробничої діяльності.

Згідно п. 3.1 договору від 21.07.2008 Укрдержфонд в особі Одеського відділення має право, зокрема: вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі відповідно до графіка (п.п. 3.1.2); вимагати для забезпечення договору про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі до його укладання підтвердження гарантії повернення коштів (договір застави). Об`єкти договору застави: комбайн Klass Dominator, реєстраційний № НОМЕР_1 , автомобіль КАМАЗ 53212, реєстраційний № НОМЕР_2 . Вартість застави, відповідно вищевказаного пункту договору, складає 230670 (двісті тридцять тисяч шістсот сімдесят) грн. (п.п. 3.1.3); фінансова підтримка (допомога) надається фермерському господарству не раніше набрання чинності угоди, якою забезпечується зобов`язання повернення фінансової (підтримки) допомоги (п.п. 3.1.4).

Відповідно до п. 3.2 договору від 21.07.2008 Укрдержфонд в особі Одеського відділення зобов`язаний: надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі (п.п. 3.2.1); надавати фермерському господарству необхідну інформацію щодо виконання умов договору про надання фермерської підтримки (допомоги) на поворотній основі (п.п. 3.2.2).

Положеннями п. 3.4 договору від 21.07.2008 передбачено, що фермерське господарство зобов`язане:

- у місячний термін з моменту отримання коштів надати Одеському відділенню Укрдержфонду документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі (п.п. 3.4.1);

- повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду згідно зі встановленим графіком, а саме:

-до 01 липня 2011 року в сумі 50000,00 грн.,

-до 01 липня 2012 року в сумі 50000,00 грн.,

-до 01 липня 2013 року в сумі 50000,00 грн.

на спеціальний рахунок державного бюджету України, отримувач УДКСУ у м. Одесі Одеської області, банку ГУДКСУ в Одеській області, за відповідними реквізитами. В разі зміни платіжних реквізитів для повернення фінансової допомоги фермерському буде повідомлено додатково.

Кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій підтримці (допомозі) 01 липня 2013 року.

-укласти договір застави на користь Укрдержфонду в особі Одеського відділення (п.п. 3.4.3).

Пунктом 4.1 договору від 21.07.2008 передбачено, що останній набирає чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення фермерським господарством заборгованості (фінансової підтримки, пені).

Умовами п. 5.1 договору від 21.07.2008 визначено, що відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов`язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) Укрдержфонду в особі Одеського відділення фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу.

Всі зміни та доповнення до цього договору оформлюються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору (п. 7.1 договору від 21.07.2008).

Згідно п. 7.4 договору від 21.07.2008 всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення до господарського суду.

Поряд з цим місцевим господарським судом з`ясовано, що 22 липня 2008 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Укрдержфонду (заставодержавтель), Фермерським господарством «Анчокрак-Агро» (заставодавець-1) та ОСОБА_1 (заставодавець-2) був укладений договір застави з майновим поручителем, відповідно до п. 1.1 якого останній забезпечує виконання зобов`язань перед заставодержателем, що виникло на підставі договору № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, укладеного між заставодавцем-1 та заставодержателем 21.07.2008 року (далі основний договір), за умовами якого заставодавець-1 зобов`язується перед заставодержателем повернути надану йому на поворотній основі на провадження виробничої діяльності, строком до першого липня дві тисячі тринадцятого року фінансову підтримку (допомогу) в сумі 150000,00 грн. (сто п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.); сплатити пеню у випадках та розмірі, передбачених основним договором; відшкодувати витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним договором і зверненням стягнення на предмет застави за договором; відшкодувати заставодержателю збитки, завдані порушенням зобов`язань за основним договором та/або зобов`язань за договором; відшкодувати витрати на страхування предмета застави за договором у випадку, передбаченому цим договором, відшкодувати витрати на утримання і збереження предмета застави у випадку, передбаченому договором.

Відповідно до п. 1.1 договору застави від 22.07.2008 в забезпечення виконання зобов`язань, вказаних в п. 1.1 договору, заставодавець-1 та заставодавець-2 передають під заставу майно, а саме: вантажний контейнеровоз марки КАМАЗ 53212, випуску 1991, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить заставодавю-1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого РЕВ 7-го МРВ УДАІ ГУ МВС України в Одеській області, 14.09.2007 року, зернозбиральний комбайн марки KLAAS DOMINATOR, випуску 1981 року, заводський № НОМЕР_5 , двигун №Б/Н, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить заставодацю-2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_6 , виданого Одеською обласною державною інспекцією держтехнагляду, 09.02.2007.

В п. 1.3 договору застави від 22.07.2008 передбачено, що згідно звіту про оцінку вартості автомобіля КАМАЗ 53212, реєстраційний номер НОМЕР_2 , виданого Тарутинським районним бюро технічної інвентаризації 04.06.2008, вартість предмета застави становить 80690,00 грн. (вісімдесят тисяч шістсот дев`яносто гривень 00 коп.), та за домовленістю сторін вартість комбайну KLAAS DOMINATOR, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 149980,00 грн. (сто сорок дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень 00 копійок), загальна вартість предмета застави становить 230670,00 (двісті тридцять шістсот сімдесят гривень 00 копійок).

Відповідно до п. 3.1 договору застави від 22.07.2008 останній підлягає нотаріальному посвідченню. Всі зміни та доповнення до цього договору підлягають нотаріальному посвідченню.

Умовами п. 4.1 договору застави від 22.07.2008 визначено, що майно, що є предметом застави, залишається в користуванні заставодавців, які вправі володіти і користуватися ним за цільовим призначенням. При цьому заставодавці зобов`язуються створювати умови, які б виключали пошкодження чи знищення предмета застави.

Заставодавці мають право вчинювати будь-які юридичні дії щодо предмета застави виключно на підставі письмової згоди заставодержателя, що міститься в цьому договорі або у внесених до нього змінах чи доповненнях. Такі юридичні дії включають (але не виключно): 1) передання предмету застави в наступну заставу; 2) відчуження предмету застави; 3) передавання предмету застави в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування; 4) інші юридичні дії (п. 4.2 договору застави від 22.07.2008 р.).

Положеннями п. 4.3 договору застави від 22.07.2008 визначено, що при частковому виконанні заставодавцями забезпеченого заставою зобов`язання за цим договором, застава зберігається в повному обсязі.

Пунктом 4.4 договору застави від 22.07.2008 передбачено, що ця застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається відступлення заставодержателем забезпеченого заставою права вимоги іншій особі.

Відповідно до п. 4.5 договору застави від 22.07.2008 зобов`язання, забезпечене заставою, вважається виконаним, якщо заставодавцем-1 повернуті кошти фінансової підтримки (допомоги), сплачена пеня, штрафні санкції, що витікають з основного договору, а також інші видатки, що пов`язані з його виконанням.

В п. 4.6 договору застави від 22.07.2008 передбачено, що повернення фінансової підтримки (допомоги) має здійснюватися заставодавцем-1 за графіком, встановленим у п. 3.42 договору № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству.

Умовами п. 4.7 договору застави від 22.07.2008 визначено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) заставодавці сплачують пеню відповідно до умов п. 5.2 основного договору.

З графіком повернення фінансової підтримки (допомоги) та пені заставодавці ознайомлені. Ніяких суперечок та непорозумінь щодо графіку повернення фінансової підтримки (допомоги) та пені заставодавці не мають, що підтверджується їх підписами під цим договором (п. 4.8 договору застави від 22.07.2008 р.).

Положеннями п. 4.9 договору застави від 22.07.2008 визначено, що за порушення прийнятих на себе зобов`язань стосовно повернення фінансової підтримки (допомоги) за користування фінансовою підтримкою (допомогою) у визначені основним договором строки, несе відповідальність згідно ст. 5 основного договору заставодавцем-1.

Згідно п.п.п 5.1.1 п. 5.1 договору застави від 22.07.2008 заставодавці зобов`язуються:

а) своєчасно здійснювати всі дії (у т.ч. ремонтні, відновлювальні та профілактичні роботи) для забезпечення справного технічного та експлуатаційного стану предмета застави, який повинен бути не гіршим від того, що існує на дату укладення цього договору, за винятком природного зносу;

б) утримуватись від, і не допускати вчинення будь-якою третьою особою будь-яких дій, які можуть призвести до погіршення технічного чи експлуатаційного стану предмета застави, його пошкодження, втрати, чи зниження його ринкової вартості, а також своєчасно повідомляти заставодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, всування чи погіршення стану предмета застави, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права заставодержателя за цим договором;

в) не відчужувати предмет застави будь-якій третій особі без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя на таке відчуження, не створювати, і не допускати існування будь-яких застав, оренди, арешту чи іншого обтяження стосовно предмета застави, крім тих, які передбачені договором.

Підпунктом 5.1.2 п. 5.1 договору застави від 22.07.2008 передбачено, що заставодавці мають право:

а) володіти та користуватися предметом застави на протязі дії договору відповідно до його призначення;

г) у будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов`язання за основним договором разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих заставодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам) тощо.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 договору застави від 22.07.2008 заставодержатель має право, зокрема: ж) на переважне перед іншими кредиторами одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у разі невиконання заставодавцями зобов`язань за основним договором.

Умовами п. 6.1 договору застави від 22.07.2008 визначено, що заставодержатель набуває право стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет застави в разі:

-несплати заставодавцем-1 заставодержателю коштів фінансової підтримки (допомоги) у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в основному договорі;

-порушення заставодавцем-2 будь-якого із його зобов`язань за основним договором або за цим договором;

-ліквідації (смерті) заставодавця-1 та/або заставодавця-2;

-інших обставин, передбачених законодавством або основним договором.

Відповідно до п. 6.2 договору застави від 22.07.2008 звернення стягнення на предмет застави та реалізація предмета застави, на який буде звернене стягнення здійснюється на розсуд заставодержателя, відповідного до умов договору або законодавства України.

Згідно до п. 6.3 договору застави від 22.07.2008 заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави на підставі рішення суду або самостійно обрати шляхи позасудового врегулювання:

- п.п. 6.3.1 у разі набуття заставодержателем права на здійснення звернення стягнення на предмет застави згідно пункту 6.1 договору, заставодавці доручають заставодержателю здійснити реалізацію заставленого майна самостійно або через третіх осіб. При цьому, ціна реалізація заставленого майна може бути змінена заставодержателем в сторону її зменшення або збільшення.

Повноваження заставодержателя або призначеної ним особи щодо реалізації предмета застави мають ґрунтуватися на довіреності (договорі доручення) заставодавців, які він зобов`язується видати (укласти) протягом трьох днів з дня виникнення у заставодержателя права вимоги. У цей же термін заставодавці зобов`язуються надати заставодержателю або призначеній ним третій особі документи, необхідні для реалізації предмета застави.

-п.п. 6.3.2 договору застави від 22.07.2008 у випадку, якщо з вини заставодавців не можливо реалізувати заставлене майно на умовах, передбачених цим договором, реалізація заставленого майна проводиться заставодержатеяем на підставі виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому чинним законодавством України у межах процедури виконавчого провадження.

Пунктом 6.5 договору застави від 22.07.2008 передбачено, що якщо коштів, отриманих від реалізації предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право отримати кошти, яких не вистачає для повного погашення заборгованості за рахунок звернення стягнення на інше майно заставодавця-1 в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно п. 8.1 договору застави від 22.07.2008 право застави виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору та дія його припиняється на підставах, визначених ст.ст. 28-29 Закону України «Про заставу».

Відомості про припинення застави підлягають реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (п. 8.2 договору застави від 22.07.2008).

Відповідно до п. 10.2 договору застави від 22.07.2008 останній набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Всі попередні заяви, домовленою чи угоди між сторонами з предмету договору анулюються з моменту набрання чинності договором.

Вказаний договір застави з майновим поручителем від 22.07.2008 посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М. та зареєстровано в реєстрі за № 2182.

Так, відповідно до умов вищевказаного договору застави з майновим поручителем від 22.07.2008 відповідачем було передано позивачу в заставу в забезпечення виконання зобов`язань боржником ФГ «Анчокрак-Агро» за договором № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі фермерському господарству від 21.07.2008 зернозбиральний комбайн марки KLAAS DOMINATOR, 1981 року випуску, заводський № НОМЕР_5 , двигун №Б/Н, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_6 , виданого Одеською обласною державною інспекцією держтехнагляду 09.02.2007 р.

При цьому відповідно до умов вищевказаного договору застави з майновим поручителем від 22.07.2008 ФГ «Анчокрак-Агро» було передано позивачу в заставу в забезпечення виконання зобов`язань боржником ФГ «Анчокрак-Агро» за договором № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі фермерському господарству від 21.07.2008 вантажний контейнеровоз марки КАМАЗ 53212, 1991 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого РЕВ 7-го МРВ УДАІ ГУ МВС України в Одеській області 14.09.2007.

Як зазначає прокурор, позивач Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств свої зобов`язання виконав належним чином, надав Фермерському господарству «Анчокрак-Агро» фінансову підтримку (допомогу) в розмірі, обумовленому договором, однак фермерське господарство свої зобов`язання по договору № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі фермерському господарству від 21.07.2008 належним чином не виконало, в обумовлені договором строки фінансову підтримку (допомогу) не повернуло, що підтверджується рішеннями Господарського суду Одеської області від 16.03.2017 по справі № 916/26/17, яке набрало законної чинності. Так, за ствердженнями прокурора, станом на 21.09.2021 заборгованість ФГ «Анчокрак-Агро» складає 286486,76 грн.

Так, укладений між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі директора Одеського відділення Укрдержфонду та Фермерським господарством «Анчокрак-Агро» договір № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі фермерському господарству від 21.07.2008 є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Джерела права та позиція Південно західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона), у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Так, ч. 1 ст. 174 ГК України зазначає, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

При цьому суд зазначає, що спірний договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі, укладений між позивачем і відповідачем, за своєю правовою природою є договором позики. Відносини позики регулюються положеннями ЦК та іншими актами цивільного законодавства.

Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтею 526 ЦК України, де встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Згідно статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що встановлений договором № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі фермерському господарству від 21.07.2008 графік повернення наданої фінансової підтримки (допомоги) позичальником - ФГ «Анчокрак-Агро» не був дотриманий, що не спростовано останнім. У зв`язку з цим у вказаного позичальника виникла заборгованість перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором № 17 керівником Білгород-Дністровської місцевої прокуратури у грудні 2016 року було подано до господарського суду Одеської області відповідний позов в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про стягнення з ФГ «Анчокрак-Агро» існуючої заборгованості у розмірі 312299,90 грн., з яких 150000,00 грн. - основний борг, 148923,19 грн. - інфляційні збитки, 13376,71 грн. - три проценти річних.

Згідно рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2017 у справі № 916/26/17 позов керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури задоволено та на користь держави стягнуто з ФГ «Анчокрак-Агро» основну заборгованість за договором №17 про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі фермерському господарству від 21.07.2008 у розмірі 150000,00 грн., інфляційні збитки в сумі 148923,19 грн. та три проценти річних у розмірі 13376,71 грн.

Неналежною сплатою позичальником отриманої фінансової підтримки (допомоги) за вищевказаним договором № 17 позичальником третьою особою були порушено умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Із матеріалів справи вбачається, що 21.12.2020 державним виконавцем Тарутинського районного відділу ДВС ПМУМЮ (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 6396665 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області № 916/26/17 від 31.03.2017 про стягнення з ФГ «Анчокрак-Агро» заборгованості в розмірі 312299,90 грн. При цьому із копії листа Тарутинського районного відділу ДВС ПМУМЮ (м. Одеса) від 21.09.2021 вих. № 49-15/10091 вбачається, що станом на 21.09.2021 у ФГ «Анчокрак-Агро» залишок несплаченого боргу складає 286486,76 грн., який було стягнуто на користь стягувача наступним чином: в сумі 1390,91 грн. згідно платіжного доручення від 26.09.2017 № 1051; в сумі 4512,45 грн. згідно платіжного доручення від 29.12.2018 № 1783; в сумі 4391,81 грн. згідно платіжного доручення від 24.01.2019 № 116; в сумі 846,00 грн. згідно платіжного доручення від 09.12.2020 № 3846; в сумі 909,10 грн. згідно платіжного доручення від 16.02.2021 № 768; в сумі 909,10 грн. згідно платіжного доручення від 01.03.2021 № 1051; в сумі 909,10 грн. згідно платіжного доручення від 24.03.2021 № 1107; в сумі 800,00 грн. згідно платіжного доручення від 12.05.2021 № 1703.

Так, предметом даного спору є вимоги прокурора про звернення стягнення на заставне майно шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», які мотивовані невиконанням позичальником зобов`язань в частині повернення позивачу фінансової підтримки (допомоги) за договором № 17 від 21.07.2008 р., з посиланням на ст.ст. 572, 589, 590 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про заставу».

Звертаючись з позовом до суду, позивач на свій розсуд обирає спосіб захисту порушеного права, в той час як на суди покладено обов`язок перевірки відповідності обраного позивачем способу захисту приписам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в ст. 20 ГК України.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде та/або може набути після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Згідно статті 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога або вимога, яка може виникнути в майбутньому, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог, та/або про максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Порядок задоволення вимог встановлений ст. 20 Закону України «Про заставу», відповідно до якої заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов`язання застава зберігається в початковому обсязі. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п`ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Вказане кореспондується зі статтею 589 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

При цьому згідно статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3, 4 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом. Боржник вправі до дня продажу предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах повністю виконати забезпечену обтяженням вимогу обтяжувача разом з відшкодуванням витрат, понесених обтяжувачем у зв`язку з пред`явленням вимоги і підготовкою до проведення публічних торгів. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах.

Умовами п. 6.1 договору застави від 22.07.2008 визначено, що заставодержатель набуває право стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет застави в разі: несплати заставодавцем-1 заставодержателю коштів фінансової підтримки (допомоги) у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в основному договорі; порушення заставодавцем-2 будь-якого із його зобов`язань за основним договором або за цим договором; ліквідації (смерті) заставодавця-1 та/або заставодавця-2; інших обставин, передбачених законодавством або основним договором.

Враховуючи викладене та те, що стягнута за рішеннями суду заборгованість за договором № 17 не була сплачена, позивач набув права звернення стягнення на предмет застави, що узгоджується з положеннями договору застави майнових прав, за яким позивач виступає заставодержателем відносно майна, що є предметом застави.

Згідно статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 6.2 договору застави від 22.07.2008 звернення стягнення на предмет застави та реалізація предмета застави, на який буде звернене стягнення, здійснюється на розсуд заставодержателя, відповідного до умов договору або законодавства України.

Згідно до п. 6.3 договору застави від 22.07.2008 заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави на рішення суду або самостійно обрати шляхи позасудового врегулювання: п.п. 6.3.1 у разі набуття заставодержателем права на здійснення звернення стягнення на предмет застави згідно пункту 6.1 договору, заставодавці доручають заставодержателю здійснити реалізацію заставленого майна самостійно або через третіх осіб. При цьому, ціна реалізація заставленого майна може бути змінена заставодержателем в сторону її зменшення або збільшення. Повноваження заставодержателя або призначеної ним особи щодо реалізації предмета застави мають ґрунтуватися на довіреності (договорі доручення) заставодавців, які він зобов`язується видати (укласти) протягом трьох днів з дня виникнення у заставодержателя права вимоги. У цей же термін заставодавці зобов`язуються надати заставодержателю або призначеній ним третій особі документи, необхідні для реалізації предмета застави.

Згідно ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

При цьому ст. 21 Закону України «Про заставу» визначено, що реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

Таким чином, оскільки обставина наявності невиконаного ФГ «Анчокрак-Агро» згідно договору № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі фермерському господарству від 21.07.2008 р. зобов`язання перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств підтверджується матеріалами справи та не спростована ані відповідачем, ані третьою особою, судова колегія погоджується з виснвком суду першої інстанції, що у позивача згідно вимог закону на підставі укладеного з відповідачем договору виникло право, як заставодержателя, задовольнити забезпечені заставою вимоги за рахунок переданого відповідачем в заставу майна.

Водночас, звертаючись із даним позов до ОСОБА_1 , керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області в уточненій позовній заяві просив суд в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства «Анчокрак-Агро» перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств за договором № 17 від 21.07.2008 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству у сумі 150000,00 грн. звернути стягнення на майно (сільськогосподарську техніку - вантажного контейнеровоза марки КАМАЗ 53212, 1991 року випуску, та зернозбирального комбайну марки KLAAS DOMINATOR, випуску 1981 року, заводський № НОМЕР_5 (із врахуванням виправлення прокурором технічної помилки в назві комбайну)) за договором застави від 22.07.2008, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М., шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, відповідно до спірного договору застави з майновим поручителем від 22.07.2008 ОСОБА_1 (заставодавець-2) є лише власником зернозбирального комбайну марки KLAAS DOMINATOR, випуску 1981 року, заводський № НОМЕР_5 …, двигун №Б/Н, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_6 , виданого Одеською обласною державною інспекцією держтехнагляду 09.02.2007. При цьому власником вантажного контейнеровоза марки КАМАЗ 53212, 1991 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , є заставодавець-1 ФГ «Анчокрак-Агро», про що зазначено в самому договорі застави від 22.07.2008 р.

З огляду на викладене, прокурор, заявляючи позовну заяву в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Кассира Петра Петровича, наділений правом в рахунок погашення заборгованості ФГ «Анчокрак-Агро» за договором № 17 від 21.07.2008 звернути стягнення на майно, яке належить саме заставодавцю-2 - ОСОБА_1 , яким, як встановлено судом вище, є зернозбиральний комбайн марки KLAAS DOMINATOR, випуску 1981 року, заводський № НОМЕР_5 …, двигун №Б/Н, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Таким чином, позовні вимоги Керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств обґрунтовані частково.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про застосування строків позовної давності у даній справі.

Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (стаття 266 ЦК України).

Частиною першою статті 268 ЦК України визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється; разом з тим частиною другою цієї статті передбачено, що законом також можуть бути встановлено інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Колегія суддів зазначає, що позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само й боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

В апеляційній скарзі прокурор наполягає, що до спірних правовідносин застосовуються приписи абз. 2 ч. 1 ст. 50 Бюджетного кодексу України, відповідно до якого позовна давність на позовні вимоги у даній справі не поширюється, судова колегія не приймає дані доводи та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Бюджетного кодексу України у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

Положеннями п. 31 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено, що кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов`язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції, що приймаючи до уваги положення статті 50 Бюджетного кодексу України, позовна давність не поширюється саме на вимоги кредитора до позичальника щодо погашення заборгованості за кредитними договорами, договорами позички та фінансової допомоги з бюджету на поворотній основі, кредитування по яким відбувалося з державного бюджету. Разом з тим, стосовно не поширення позовної давності на вимоги щодо звернення стягнення на предмет застави у вказаній статті 50 Бюджетного кодексу України на зазначено.

Таким чином, встановивши господарську природу спірних правовідносин колегія суддів вважає помилковим твердження прокурора про застосування статті 50 Бюджетного кодексу України, на відносини сторін, які виникли саме з договору застав, ґрунтуються на принципах юридичної самостійності, вільного волевиявлення та майнової рівності їх учасників, отже до правовідносин щодо звернення стягнення на майно, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).

Положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами четвертою та п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Визначаючи початок перебігу позовної давності у даному спорі, слід враховувати, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, яким є Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, а не прокурор.

Так, п. 3.4.2 договору № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 21.07.2008 сторони погодили, що фермерське господарство зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду згідно зі встановленим графіком, а саме: до 01 липня 2011 року в сумі 50000,00 грн., до 01 липня 2012 року в сумі 50000,00 грн., до 01 липня 2013 року в сумі 50000,00 грн.

При цьому відповідно до п. 6.1 договору застави майнових прав від 22.07.2008 заставодержатель набуває право стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет застави в разі, зокрема, несплати заставодавцем-1 (позичальником за договором № 17) заставодержателю коштів фінансової підтримки (допомоги) у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в основному договорі.

Відтак, позивач як заставодержатель набув право стягнення заборгованості по першому платежу в розмірі 50000,00 грн. за рахунок звернення стягнення на предмет застави ще з 02.07.2011, оскільки позичальником не виконано зобов`язання з повернення таких коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду згідно погодженого сторонами графіку, при цьому ні до 01.07.2011, ні до 01.07.2012, ні до 01.07.2013.

Останнім днем для повернення фінансової підтримки (допомоги) по третьому періоду згідно графіку було 01.07.2013, а відтак прострочення виконання зобов`язання зі сплати останнього платежу згідно умов договору № 17 від 21.07.2008, настало 02.07.2013 та відповідно із вказаної дати позивач як заставодержатель набув право стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет застави на всю суму наданої фінансової підтримки (допомоги) у розмірі 150000,00 грн., чого останнім зроблено не було.

Водночас, прокурор тільки в грудні 2016 року звернувся з відповідним позовом до господарського суду про стягнення з фермерського господарства суми заборгованості за таким договором № 17 від 21.07.2008. При цьому, після постановлення 16.03.2017 господарським судом Одеської області рішення по справі 916/26/17, а також приймаючи до уваги його довготривале невиконання боржником ФГ «Анчокрак-Агро», уповноваженим органом, яким є Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на протязі всього часу не вживалися заходи щодо звернення стягнення на заставне майно, що підтверджується також самим позивачем у листі від 21.09.2021 р. вих. № 53-04/295, адресованого Одеській обласній прокуратурі та Болградській окружній прокуратурі, при цьому в першу чергу на майно самого боржника, враховуючи неповернення ним на протязі більше 10 років наданої фінансової підтримки (допомоги) та невиконання протягом майже 5 років судового рішення, яке набрало законної чинності та в силу статті 18 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковим до виконання.

Колегія суддів зазначає, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юко» проти Росії»).

Колегія суддів наголошує, що позивачем в суді першої інстанції не було заявлено клопотання про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними, оскільки останній вважав вказаний строк не пропущеним.

При цьому у рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.01.2013 у справі «Волков проти України» зазначено, що в країнах повинен діяти принцип правової визначеності, який зобов`язує держави та їх органи здійснювати реалізацію прав та їх захист шляхом прийняття законодавства з чітким правовим визначенням спірних правовідносин та гарантує громадянам очікувати від держав та їх органів своєчасних та вичерпних дій відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії», від 20.05.2010 і «Тошкуце та інші проти Румунії», від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини», та «Беєлер проти Італії»). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорватії»).

Отже, виходячи з того, що звернення стягнення на заставне майно підлягало застосуванню позивачем ще з 02.07.2011, поведінка позивача протягом вказаних 10 років є зволіканням із вжиттям вказаних заходів, а також вказує на повну бездіяльності останнього протягом вказаного періоду часу. Такі дії з боку фонду свідчать про невиконання ним своїми обов`язків, що є недопустимим.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позовну заяву у даній справі прокурором подано зі спливом строку позовної давності та позивач не надав до суду належних і допустимих у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів, які б свідчили про наявність поважних причин пропуску вказаного строку, висновок місцевого господарського суду про необхідність застосування наслідків спливу строку позовної давності та, як наслідок, відмову у задоволенні позовних вимог є обґрунтованим.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2022 у справі №916/3061/21 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Одеську обласну прокуратуру.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.03.2023.

Головуючий суддяІ.Г. Філінюк

СуддяО.Ю. Аленін

СуддяК.В. Богатир