Постанова

від 14.03.2023 по справі 910/11644/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2023 р. Справа№ 910/11644/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

представники учасників апеляційного провадження в судове засідання 14.03.2023 не з`явились;

за апеляційною скаргою Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 (повний текст - 10.10.2022)

у справі № 910/11644/21 (суддя - Підченко Ю.О.)

за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Бауштоффе"

про припинення податкової застави

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі - відповідач) про припинення податкової застави.

Згідно з прохальною частиною позовної заяви позивач просив суд скасувати обтяження, що було зареєстроване на підставі акту опису майна від 27.02.2015 № 11/26-50-23-01-10 стосовно об`єкта незавершеного будівництва будівель заводу стінових та цегельних матеріалів, розташованого по вул. Пушкіна, 2а, с. Гриньки Баранівського району Житомирської області; а також просив виключити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження у вигляді податкової застави на об`єкт незавершеного будівництва будівель заводу стінових та цегельних матеріалів, номер запису про обтяження 11259200. Підставою виникнення обтяження є акт опису майна №11/26-50-23-01-10 від 27.02.2015, обтяжувачем - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, боржником - Товариство з обмеженою відповідальністю "БАУШТОФФЕ".

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 позовні вимоги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях задоволено. Скасовано (припинено) обтяження (у вигляді податкової застави), що було зареєстроване на підставі Акту опису майна, виданого Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 27.02.2015 № 11/26-50-23-01-10 стосовно об`єкта незавершеного будівництва будівель заводу стінових та цегельних матеріалів. Виключено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження у вигляді податкової застави на об`єкт незавершеного будівництва будівель заводу стінових та цегельних матеріалів, номер запису про обтяження 11259200 (спеціальний розділ) підставою виникнення обтяження є акт опису майна №11/26-50-23-01-10 від 27.02.2015, обтяжувачем є Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, а боржником Товариство з обмеженою відповідальністю "БАУШТОФФЕ" (код ЄДРПОУ: 35290201).

Також стягнуто з Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 540,00 грн.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 10.11.2022 (через Укрпошту) Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві звернулася безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022, в якій просила поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, прийняти апеляційну скаргу до розгляду, відстрочити скаржнику сплату судового збору до прийняття рішення у справі, апеляційну скаргу задовольнити, відкрити апеляційне провадження, рiшення Господарського суду м. Києва вiд 29.09.2022 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях в повному обсязі.

21.11.2022 Північним апеляційним господарським судом витребувано матеріали справи з Господарського суду міста Києва.

28.11.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи з Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 апеляційну скаргу Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 залишено без руху та запропоновано скаржнику сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 було, зокрема, поновлено строк на апеляційне оскарження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі №910/11644/21; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку.

08.02.2023 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, який в порядку ст. 263 ГПК України приймається судом апеляційної інстанції.

В судове засідання 14.03.2023 представники сторін не з`явились, про причини неможливості забезпечити явку своїх представників не повідомили. Водночас, 08.02.2023 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності останнього, яке було задоволено судом апеляційної інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, шляхом направлення 23.02.2023 ухвали суду від про відкриття провадження через систему «Електронний суд».

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Так, апелянт вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі № 910/1644/21 було прийняте з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням та встановленням обставин, що мають значення для справи, що обґрунтовується наступним.

Так, скаржник зазначив, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.02.2019 у справі № 906/768/18 не зобов`язано контролюючий орган припинити податкову заставу та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження, а отже твердження позивача, що податковою службою не враховано вказане рішення, є безпідставним.

Окрім цього, за доводами сторони, припинення права власності на майно, яке належало платнику податків, не є підставою (в розумінні п. 93.1 ст. 93 Податкового кодексу України) для звільнення майна з-під податкової застави. А тому були відсутні правові підстави для вжиття заходів щодо припинення податкової застави.

Таким чином, скаржник просив задовольнити апеляційну скаргу у даній справі та скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про відмову в позові у повному обсязі.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У поданому позивачем відзиві сторона заперечує проти доводів апеляційної скарги у даній справі, просить залишити її без задоволення з урахуванням наступного.

Так, позивач зазначає, що відповідно до акту вилучення та передачі майна стягувачу державного виконавця Баранівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 12.06.2019 року об??єкт незавершеного будівництва - завод стінових та цегельних матеріалів повернуто у державну власність.

Сторона зазначає, що ні рішення суду, ні дії виконавчої служби щодо повернення майна у державну власність податковою службою не оскаржувались.

Крім того, податкова служба і не скористалася своїм правом щодо реалізації майна боржника в рахунок погашення боргу до моменту прийняття Господарським судом Житомирської області рішення про повернення об?єкта у державну власність.

Отже, враховуючи рішення Господарського суду Житомирської області від 07.02.2019 по справі № 906/768/18, та те, що об?єкт незавершеного будівництва повернуто в державну власність, з цього часу об?єкт вже не є майном платника податків ТОВ «Баштоффе», погашення податкового боргу приватного підприємства ТОВ «Бауштоффе» за рахунок державного майна є незаконним.

Тому позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що абсолютно погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи зазначене, позивач просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 11.10.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (правонаступник - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській області) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бауштоффе» (яке є правонаступником прав та обов`язків ЗАТ «Фактор») було укладено договір купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва - заводу стінових та цегельних матеріалів в селі Гриньки Баранівського району, вулиця Пушкіна, 2а (зареєстрований у реєстрі за №3933).

За умовами вказаного договору покупець зобов`язаний був завершити будівництво об`єкта та ввести його в експлуатацію в термін до 15.10.2015. В період дії зобов`язань за інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна було встановлено, що об`єкт незавершеного будівництва перебуває у податковій заставі та під забороною відчуження. Відповідний запис було внесено 21.09.2015, підставою виникнення обтяження є акт опису майна, виданий Державною податковою службою у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів України у місті Києві 27.02.2015 №11/26-50-23-01-10.

Запис про обтяження було внесено в період дії зобов`язань по договору купівлі-продажу ТОВ «Бауштоффе» перед державою.

Водночас, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2016 у справі № 826/3864/16 було надано дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна, а саме: об`єкти незавершеного будівництва будівельного заводу стінових та цивільних матеріалів. Під час розгляду справи за позовом регіонального відділення фонду державного майна України по Житомирській області ТОВ «Бауштоффе», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Державної податкової інспекції Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання договору купівлі-продажу від 11.10.2006.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.02.2019 по справі №906/768/18 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області до ТОВ «Бауштоффе», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві, було розірвано договір купівлі-продажу від 11.10.2006, зареєстрований в реєстрі за № 3933, об`єкту незавершеного будівництва - заводу стінових та цегельних матеріалів в селі Гриньки, Баранівського району, по вулиці Пушкіна, 2 а. Зобов`язано повернути об`єкт незавершеного будівництва, до складу якого входять: головний виробничий корпус з відділеннями, будівля прохідної, авто вага, пожежні резервуари, очисні споруди замазучених дощових стоків, водонапірні башти для питної та технічної води, вигріб, залізобетонна огорожа, розташований по вулиці Пушкіна, 2 а в селі Гриньки, Баранівського району, Житомирської області на земельній ділянці 2,2 га, у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області. Вказані обставини враховуються судом апеляційної інстанції на підставі ч.4 ст. 75 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту вилучення та передачу майна стягувачу державного виконавця Баранівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 12.06.2019 об`єкт незавершеного будівництва повернуто у державну власність.

За доводами позивача, враховуючи рішення Господарського суду Житомирської області від 07.02.2019 по справі № 906/768/18, та те, що об`єкт незавершеного будівництва повернуто в державну власність, з цього часу погашення податкового боргу приватного підприємства ТОВ «Бауштоффе» за рахунок державного майна є незаконним. На підставі зазначеного Регіональне відділення листом від 15.02.2021 № 08-06-127 звернулося до Головного управління державної податкової служби у місті Києві щодо звільнення майна з-під застави, зняття заборони на його відчуження з внесенням відповідних змін до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Листом від 17.03.2021 № 7319/5/26-15-13-02-09 Головне управління державної податкової служби у місті Києві повідомило, що підставою для звільнення майна платника податків з під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 14.1.155 статті 14 Податкового кодексу України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Статтею 93 Податкового Кодексу України визначено підстави звільнення майна з податкової застави.

Згідно із пунктом 93.4 статті 93 Податкового кодексу України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 Податкового кодексу України таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Як зазначалось раніше, рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.02.2019 по справі №906/768/18 було розірвано договір купівлі-продажу від 11.10.2006 (зареєстрований в реєстрі за № 3933) об`єкту незавершеного будівництва - заводу стінових та цегельних матеріалів в селі Гриньки, Баранівського району, по вулиці Пушкіна, 2 а та зобов`язано повернути об`єкт незавершеного будівництва у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області.

Ураховуючи той факт, що на час прийняття судового рішення у даній справі спірне майно переуває у державній власності на підставі рішення Господарського суду Житомирської області від 07.02.2019 по справі №906/768/18, то має місце спір про право з позивачем, оскільки наслідки вирішення такого спору безпосередньо впливають на зміст та стан речового права останнього.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом частин четвертої-шостої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

Водночас, щодо доводів апелянта стосовно переліку підстав для припинення податкової застави майна боржника (ст.93 ПКУ), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті (п.93.1., 93.2. ПКУ).

Водночас, дані положення ПКУ встановлюють підстави лише для звільнення з податкової застави майна боржника, яким позивач не є. Тобто, положення ст.93 ПКУ на спірні правовідносини не розповсюджуються та застосуванню не підлягають. Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 916/2016/21.

Таким чином, з урахуванням того, що позивач є добросовісним набувачем спірного майна, право на яке набуто ним за судовим рішенням за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Тому доводи скаржника в цій частині є безпідставними, а позов - обґрунтованим.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Отже, підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17.

А тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі - без задоволення як необґрунтованої, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, оскільки останнє було прийнято з дотриманням норма матеріального та процесуального права.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у даній справі.

Таким чином, на підставі ст. 2, 74-80, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, судовий збір за розгляд апеляційної скарги (враховуючи звільнення відповідача від сплати судового збору) в порядку ст. 129 ГПК України не стягується.

Керуючись ст. 2, 75, 129, ч. 4 ст. 236, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі № 910/11644/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2022 у справі № 910/11644/21- залишити без змін.

3. Поновити дію рішення, зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2023.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.03.2023.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім