Постанова

від 02.03.2023 по справі 917/1500/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року

м. Київ

Справа № 917/1500/18(917/1171/21)

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Банаська О.О., Огородніка К.М.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,

учасники справи не скористалися правом участі в судовому засіданні,

розглянувши матеріали касаційної скарги EXALO Drilling S.A. за вх. № 5608/2022

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2022

та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.12.2021

у справі № 917/1500/18 (917/1932/20)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ Оіл Сервіс Компані"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 26.09.2017, а саме: азотної газифікуючої установки, моделі 180 К-KS, та кріогенної азотної ємності, укладеного між ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" та ТОВ "УПСК Діамент", та зобов`язання ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" повернути вказане майно до ліквідаційної маси

у межах справи № 917/1500/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент"

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

1. На розгляд суду поставлено питання наявності/відсутності підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 26.09.2017, укладеного більше ніж за рік до порушення провадження у справі про банкрутство (17.01.2019 ухвалою суду порушено провадження про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент") відповідно до статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

2. 17.01.2019 ухвалою Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1500/18 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" (далі - ТОВ "УПСК Діамент").

3. Нині справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою суду від 17.10.2019. Судом призначено ліквідатора банкрута арбітражну керуючу Хорошевську Т.В.

4. Під час виконання ліквідаційної процедури ТОВ "УПСК Діамент", ліквідатором виявлений правочин щодо відчуження майна іншій юридичній особі, укладений товариством у підозрілий період, який, на думку ліквідатора, унеможливив виконання боржником зобов`язань перед своїми кредиторами.

5. Так, ліквідатор вказувала, що після ухвалення Господарським судом Полтавської області постанови суду від 17.10.2019 у справі № 917/1500/18, у встановлений законом строк, і в подальшому, керівник ТОВ "УПСК Діамент" ОСОБА_1 добровільно, за своєю ініціативою не передав ліквідатору банкрута Хорошевській Т.В. бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампів, матеріальні та інші цінності банкрута; не надав необхідної інформації стосовно господарської діяльності боржника.

Окрім того, звернення ліквідатора банкрута до засновника ТОВ "УПСК Діамент" ОСОБА_2, головного бухгалтера ТОВ "УПСК Діамент" ОСОБА_3 не дали жодного результату, документи підприємства передані ліквідатору не були, та не були виявлені в ході судових процедур банкрутства.

6. Із метою отримання інформації щодо діяльності ТОВ "УПСК Діамент", арбітражний керуючий, ліквідатор Хорошевська Т.В. звернулася з відповідним запитом від 05.10.2020 за вих. № 01-34/204 до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просила надати копії податкових накладних, оформлених за результатами продажу майна ТОВ "УПСК Діамент" Товариству з обмеженою відповідальністю "Топ Оіл Сервіс Компані" (далі - ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані").

7. На запит ліквідатора Головним управлінням ДПС у Полтавській області супровідним листом від 20.10.2020 за вих. № ФОП/Х/7627/16-31-04-01-15 надано належним чином засвідчену копію податкової накладної від 26.09.2017 № 16, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних 12.10.2017 за реєстраційним номером 9211219190.

8. Податкова накладна від 26.09.2017 № 16 містить відомості про постачання ТОВ "УПСК Діамент" на користь ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" товару - азотної газифіцируючої установки моделі 180 K-SK та кріогенної азотної ємності.

9. Так, згідно податкової накладної від 26.09.2017 № 16 з реєстраційним номером у реєстрі податкових накладних 9211219190 сума коштів, що підлягає сплаті з урахуванням ПДВ, - 259 333,26 грн; номенклатура товарів продавця: азотна газифіцируюча установка моделі 180 К- SK з ціною постачання без урахування податку на додану вартість: 193 888,95 грн та кріогенна азотна ємність з ціною постачання без урахування податку на додану вартість: 22 222,10 грн. Постачальник (продавець): ТОВ "УПСК Діамент", отримувач (покупець): ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані".

10. Тобто, про існування такого правочину арбітражний керуючий, ліквідатор ТОВ "УПСК Діамент" дізналася з листа податкової служби з вхідною датою у діловодстві арбітражного керуючого 20.10.2020 року.

Подання до суду заяви.

11. 20.07.2021, зважаючи на викладене вище, ліквідатор ТОВ "УПСК Діамент" звернулась до Господарського суду Полтавської області з заявою (вх. № 1289/21) до ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 26.09.2017, а саме: азотної газифіцируючої установки моделі 180 К-KS та кріогенної азотної ємності (далі - спірного майна), укладеного між ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" та ТОВ "УПСК Діамент", та зобов`язання ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" повернути вказане майно до ліквідаційної маси.

12. Ліквідатор зазначала, що ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані", яке за оскаржуваним договором, є покупцем, та ТОВ "УПСК Діамент", яке за оскаржуваним договором є продавцем, є між собою заінтересованими особами у зв`язку з тим, що кінцевим бенефіціарним власником (контролером) вказаних юридичних осіб, керівником, підписантом є одна й та ж особа, ОСОБА_1 .

13. На переконання ліквідатора, покупець знав про наявність кредиторської заборгованості продавця і в той же час придбав його майно, що свідчить про умисне "виведення" активів ТОВ "УПСК Діамент" на користь заінтересованої особи - ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" з метою ухилення боржника від виконання грошових зобов`язань перед кредиторами.

14. Ліквідатор з посиланням на норми статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) вважала, що укладений боржником у підозрілий період правочин щодо купівлі-продажу спірного майна має бути визнаний недійсними на підставі такого:

1) правочин укладений із недодержанням у момент його вчинення вимог, встановлених частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, і не був спрямований на настання реальних правових наслідків, а слугували метою ухилення ТОВ "УПСК Діамент" від виконання зобов`язань перед своїми кредиторами шляхом виведення з обороту ліквідних активів боржника;

2) відчуження майнових активів боржника - його основних засобів зумовило погіршення статей балансу підприємства, що призвело до його неплатоспроможності;

3) матеріальні активи, які підприємство утримувало з метою використання їх у процесі своєї господарської діяльності, були "виведені" на заінтересовану особу за вартістю, яка не відповідає справедливій ринковій вартості такого майна;

4) спірні майнові дії ТОВ "УПСК Діамент" вчинені у підозрілий період, наслідком яких стала неспроможність товариства та неможливість виконання ним зобов`язань перед кредиторами;

5) відчуження належного боржнику на праві власності майна відбулося під час вже існуючої кредиторської заборгованості ТОВ "УПСК Діамент" перед кредиторами та розгляду у судах ряду майнових спорів про стягнення з боржника заборгованості на користь кредиторів, вимоги яких на даний час включені до реєстру вимог кредиторів ТОВ "УПСК Діамент";

6) дані угоди переслідували мету порушення інтересів кредиторів, містили елементи зловживання правом та призвели до зменшення обсягу майна боржника (основних фондів), їх виконання мало вплив на фінансово-майновий стан боржника.

Розгляд справи судами.

15. 09.12.2021 ухвалою Господарського суду Полтавської області, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2022, відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "УПСК Діамент" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 26.09.2017, а саме: азотної газифіцируючої установки моделі 180 К-KS та кріогенної азотної ємності, укладеного між ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" та ТОВ "УПСК Діамент" та про зобов`язання ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" повернути вказане майно до ліквідаційної маси.

16. Судові рішення мотивовані тим, що ліквідатором не надано доказів того, що між боржником та ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" укладено договір купівлі-продажу майна за ціною нижче ринкової вартості, покупцем не здійснено повний розрахунок за договором, не передано майно. Крім того, ліквідатором не доведено, що вказаний договір завдав шкоди інтересам кредиторів. Жодних інших підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.09.2017 ліквідатором у заяві не зазначено. Узявши до уваги недоведеність ліквідатором обставин, які б свідчили про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу майна укладений сторонами без мети досягнення правового результату, обумовленого ним, без наміру набуття покупцем права власності на майно і без наміру отримання грошових коштів продавцем, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 26.09.2017.

17. Судами також вказано, що посилання скаржника на те, що особи, які укладали спірний договір - ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" та ТОВ "УПСК Діамент", є пов`язаними та заінтересованими особами, не знайшло підтвердження матеріалами справи.

18. Суд апеляційної інстанції зазначив, що стосовно твердження апелянта про те, що директором ТОВ "УПСК Діамент" ОСОБА_1 були вчинені умисні дії на збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення, а також прийняті рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях, то такі доводи не наводились у суді першої інстанції, не були предметом дослідження, а тому в силу приписів статті 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

19. Щодо укладення спірного правочину з заінтересованою особою суди зазначили, що визначальним у даному випадку є дата відкриття справи про банкрутство, а саме 17.01.2019, тобто до дня набрання чинності КУзПБ. Саме лише КУзПБ було передбачено таку підставу недійсності як укладення договору з заінтересованою особою (у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) така підстава не була визначена).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

20. 03.11.2022 (згідно з відміткою на поштовому конверті) EXALO Drilling S.A. надіслано на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2022 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.12.2021 у справі № 917/1500/18(917/1171/21) та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ліквідатора ТОВ "УПСК Діамент" і визнати недійсним договір купівлі-продажу майна від 26.09.2017, а саме: азотної газифікуючої установки моделі 180 К-KS та кріогенної азотної ємності, укладений між ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" та ТОВ "УПСК Діамент", та зобов`язати ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" повернути вказане майно до ліквідаційної маси банкрута.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження у цій справі, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права (статей 42 КУзПБ та 203, 215 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 910/2920/20 (910/14218/20), що кореспондується з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та наголошує на ненаданні оцінки об`єднаних підстав позову, зокрема статей 203, 215 ЦК України та статті 42 КУЗпБ.

21. Також скаржник зазначає, що суди:

не з`ясували всі обставини справи;

неповно розглянули справу у частині достатності податкової накладної для кваліфікації спірних відносин;

порушили частину четверту статті 75 ГПК України, відкинувши встановлений судами в іншій справі між тими ж сторонами факт заінтересованості;

не надали оцінки наявному аудиторському висновку, яким встановлено, що директором ТОВ "УПСК Діамент" ОСОБА_1 були вчинені умисні дії на збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення, та наявній на дату укладення спірного правочину кредиторської заборгованості.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій.

А. Щодо суті касаційної скарги.

22. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Тому щодо питання неповноти з`ясування судами обставин справи та ненадання судами оцінки наявному аудиторському висновку, то ці доводи скаржника відхиляються колегією суддів, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

25. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "УПСК Діамент" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 26.09.2017, виходили з того, що ліквідатором не надано доказів того, що між боржником та ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" укладено договір купівлі-продажу майна за ціною нижче ринкової вартості, покупцем не здійснено повний розрахунок за договором, не передано майно. Крім того, ліквідатором не доведено, що вказаний договір завдав шкоди інтересам кредиторів. Жодних інших підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26.09.2017 ліквідатором у заяві не зазначено. Узявши до уваги недоведеність ліквідатором обставин, які б свідчили про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу майна укладений сторонами без мети досягнення правового результату, обумовленого ним, без наміру набуття покупцем права власності на майно і без наміру отримання грошових коштів продавцем, суди дійшли висновку про відмову у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 26.09.2017.

Судами також вказано, що посилання скаржника на те, що особи, які укладали спірний договір - ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" та ТОВ "УПСК Діамент", є пов`язаними та заінтересованими особами, не знайшло підтвердження матеріалами справи.

Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що стосовно твердження апелянта про те, що директором ТОВ "УПСК Діамент" ОСОБА_1 були вчинені умисні дії на збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення, а також прийняті рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях, то такі доводи не наводились у суді першої інстанції, не були предметом дослідження, а тому в силу приписів статті 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

Щодо укладення спірного правочину з заінтересованою особою суди зазначили, що визначальним у даному випадку є дата відкриття справи про банкрутство, а саме 17.01.2019, тобто до дня набрання чинності КУзПБ. Саме лише КУзПБ було передбачено таку підставу недійсності як укладення договору з заінтересованою особою (у Законі про банкрутство така підстава не була визначена).

26. Судова колегія погоджується з цими висновками з таких підстав.

27. Так, ліквідатор боржника в обґрунтування заяви про визнання договору недійсним посилався на те, що в ході виконання ліквідаційної процедури ТОВ "УПСК Діамент" ліквідатором виявлений правочин щодо відчуження майна іншій юридичній особі, укладений товариством у підозрілий період, який унеможливив виконання останнім зобов`язань перед своїми кредиторами, що, на думку ліквідатора, є підставою визнання договору недійсним у силу статті 42 КУзПБ.

28. Однак, судова колегія зауважує, що стаття 42 КУзПБ у даних правовідносинах не підлягає застосуванню, оскільки договір купівлі-продажу, з заявою про визнання недійсним якого ліквідатор ТОВ "УПСК Діамент" звернулась у липні 2021 року (тобто після введення в дію КУзПБ), укладено сторонами 26.09.2017. При цьому провадження у справі № 917/1500/18 про банкрутство ТОВ "УПСК Діамент" порушено ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.01.2019 відповідно до норм Закону про банкрутство, в якому умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника було врегульовано статтею 20.

29. Такий підхід підтверджується позицією Верховного Суду у складі суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 28.10.2021 у справі № 911/1012/13, в якій зазначено, що критерієм для застосування норм статті 42 КУзПБ та статті 20 Закону про банкрутство, у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство.

30. Провадження у цій справі, що нині переглядається, про банкрутство ТОВ "УПСК Діамент" порушено ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.01.2019 відповідно до норм Закону про банкрутство (до введення в дію КУзПБ), умови та підстави визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника в якому було врегульовано статтею 20 цього Закону.

31. Виходячи з аналізу статті 20 Закону про банкрутство, наведена норма, у частині підстав визнання недійсними правочинів боржника підлягає застосуванню у справах про банкрутство, провадження в яких відкрито під час дії цього Закону, та до правочинів (договорів) або майнових дій боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство.

32. У зв`язку з викладеним, враховуючи, що провадження у цій справі про банкрутство порушено на підставі норм Закону про банкрутство, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для застосування при розгляді заяви ліквідатора про визнання правочину недійсним підстав недійсності правочину, передбачених статтею 42 КУзПБ.

33. Зокрема, на момент виникнення спірних правовідносин Законом про банкрутство не було передбачено трирічного строку на звернення, не встановлено таких підстав для визнання правочину недійсним як: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

34. Тому цілком правильним є висновки судів, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення статті 20 Закону про банкрутство, які не містять такої підстави недійсності оспорюваного правочину як укладання боржником договору із заінтересованою особою протягом трирічного періоду.

35. Стосовно можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом судова колегія зазначає наступне.

36. Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого відповідно до приписів статті 13 ГПК України полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

37. Статтею 14 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

38. Вищенаведене свідчить про те, що на суд покладено обов`язок вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб у межах заявленого предмету позову, що визначає і коло питань, які підлягають розв`язанню.

39. Водночас, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.01.2023 у справі № 902/156/22, від 25.01.2022 у справі № 916/2675/15, від 23.11.2021 у справі № 910/9761/20, від 29.09.2021 у справі № 910/17079/19, від 16.09.2021 у справі № 922/3059/16, від 29.01.2020 у справі № 904/5265/18, від 28.01.2020 у справі № 912/653/19, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 19.06.2019 у справі № 910/19581/16, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15.).

40. При цьому слід зауважити, що згідно з частиною другою статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Тож характер відносин, що виникають з приводу встановлення наявності чи відсутності підстав визнавати правочин недійсним, вимагає від зацікавленої особи вчинення активних дій по доведенню суду обставин наявності/відсутності підстав недійсності договору. Це досягається збором та витребуванням відповідних доказів у порядку, встановленому статтею 74 ГПК України, відповідальність за що, перш за все, лежить на зацікавленій стороні, чого нею у цій справі не було зроблено.

41. Судова колегія відзначає, що аналіз змісту оскаржених судових рішень свідчить про те, що суди попередніх інстанцій не заперечували факту укладання спірного договору. Судова колегія теж визнає достатність подання ліквідатором податкової накладної на підтвердження факту укладення спірного договору. При цьому колегія суддів керується правовою позицією, викладеною у пункті 8.21 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19: "Податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом".

42. Водночас, судами зроблено вірний висновок, що ліквідатором боржника не доведено, що цей спірний договір купівлі-продажу було укладено за ціною, нижчою за ринкову. Тобто відсутня така підстава для визнання правочину фраудаторним як укладення договору за ціною, нижчою за ринкову, що означає спрямування цього правочину на шкоду іншим кредиторам.

43. Відхиляються колегією суддів і доводи скаржника про пов`язаність та заінтересованість осіб, які уклали спірний договір, оскільки стаття 20 Закону про банкрутство не містить такої підстави для визнання недійсними правочинів (договорів).

44. Також безпідставними визнаються доводи скаржника, що суди попередніх інстанцій порушили частину четверту статті 75 ГПК України, відкинувши встановлений судами в іншій справі між тими ж сторонами факт заінтересованості, оскільки (як вже описано в пунктах 28-34 цієї постанови) стаття 42 КУзПБ у даних правовідносинах не підлягає застосуванню, а положення статті 20 Закону про банкрутство не містять такої підстави недійсності оспорюваного правочину як укладання боржником договору із заінтересованою особою.

45. Крім того, статтею 75 ГПК України визначено підстави звільнення від доказування.

46. Так, за наявності визначених статтею 75 ГПК України підстав учасники процесу можуть бути звільнені від доказування, зокрема частиною четвертою цієї статті передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

47. Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19 зроблено висновок, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Ці правила також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі.

48. Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18, пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

49. У пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

50. Попереднє рішення суду може бути враховано під час розгляду такого спору та слугувати підставою для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин з урахуванням передбачених статтею 75 ГПК України правил, зокрема, що преюдиціальне значення надається виключно обставинам, установленим судовими рішеннями, серед яких можна виокремити обставини (факти) того, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою, а не правовій оцінці таких обставин, яка може полягати, зокрема, у висновках суду про те, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною (такі ж висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).

51. Натомість, у справі, що переглядається, суд правомірно не взяв до уваги як преюдиційні обставини укладення договору із заінтересованою особою, оскільки зроблені судами висновки у справі № 917/1500/18 - в ухвалі Господарського суду Полтавської області від 07.05.2020 та в постанові Східного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 - є правовою оцінкою обставин укладання договору, з яких і зроблено висновок про заінтересованість, а не встановленими судами обставинами.

52. Стосовно доводів скаржника про те, що суд не взяв до уваги результати аудиторського висновку відносно того, що директором ТОВ "УПСК Діамент" ОСОБА_1 були вчинені умисні дії на збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення, а також прийняті рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях, колегія суддів зазначає, що такі доводи не наводились у суді першої інстанції, не були предметом дослідження, а тому в силу приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції вірно не прийняв і не розглядав вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

53. Відхиляє судова колегія і твердження скаржника про заподіяння шкоди кредиторам у результаті укладення спірного договору в період існування у боржника кредиторської заборгованості, оскільки на момент укладення спірного договору не існувало судових рішень, якими би було стягнуто суми заборгованості з боржника на користь кредиторів.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

54. У зв`язку з викладеним Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій. Тому касаційна скарга EXALO Drilling S.A. підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат.

55. У зв`язку з тим, що судова колегія відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу EXALO Drilling S.A. за вх. № 5608/2022 залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2022 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 09.12.2021 у справі № 917/1500/18 (917/1932/20) залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

К. Огороднік