Ухвала

від 16.03.2023 по справі 589/4112/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 березня 2023 року

м. Київ

справа № 589/4112/17

провадження № 61-2152св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15 квітня 2020 року у складі судді Литвинко Т. В. та постанову Сумського апеляційного суду від 18 січня 2022 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Філонової Ю. О., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що з 18 листопада 2000 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Під час перебування в зареєстрованому шлюбі ними було придбано у власність наступне майно: автомобіль «Ford Fiesta», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за ним; трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11 квітня 2013 року; житловий будинок, площею 622,4 кв. м, з господарськими спорудами на АДРЕСА_2 , який зареєстрований за ним на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09 вересня 2010 року; нежитлове приміщення аптеки, загальною площею 141,9 кв. м, на АДРЕСА_2 , яке зареєстроване за ним на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 листопада 2007 року; земельна ділянка, площею 0,1183 га, кадастровий номер 5925384200:02:002:0165, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_3 , яка зареєстрована за ним відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 серпня 2015 року.

На час розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_2 не досягнуто домовленості щодо поділу майна, тому просив здійснити його поділ у запропонованому ним вигляді.

Щодо нежитлового приміщення аптеки, то вважає, що цей об`єкт є його особистою власністю, так як дане приміщення було придбане за власні кошти від підприємницької діяльності та використовується ним як фізичною особою-підприємцем для здійснення підприємницької діяльності.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на статті 60, 63, 69-72 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та статтю 372 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), уточнивши позовні вимоги, просив суд:

- залишити йому у власність житловий будинок, загальною площею 622,4 кв. м, на АДРЕСА_2 , з господарськими спорудами та земельну ділянку, площею 0,1183 га, на АДРЕСА_3 ;

- залишити у власності ОСОБА_2 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та передати їй у власність автомобіль «Ford Fiesta», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- визнати його особистою власністю як фізичної особи-підприємця нежитлове приміщення аптеки, площею 141,9 кв. м, на АДРЕСА_2 .

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що під час шлюбу з ОСОБА_1 ними було придбано таке майно: автомобіль «Ford Fiesta», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_1 ; трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за нею на підставі договору купівлі-продажу від 11 квітня 2013 року; житловий будинок, площею 622,4 кв. м, з господарськими спорудами на АДРЕСА_2 , який зареєстрований за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09 вересня 2010 року; нежитлове приміщення аптеки, загальною площею 141,9 кв. м, на АДРЕСА_2 , яке зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 листопада 2007 року; земельна ділянка, площею 0,1183 га, кадастровий номер 5925384200:02:002:0165, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_3 , яка зареєстрована за ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 серпня 2015 року.

Також за час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 на підставі спільної сумісної власності було придбане таке майно, котре ОСОБА_1 не зазначене у своєму позові, зокрема земельна ділянка, площею 0,0738 га, кадастровий номер 5911000000:05:004:0266, із цільовим призначенням - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, на АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 383524, виданого 03 квітня 2009 року Шосткинською міською радою Сумської області.

Крім того, на земельній ділянці, площею 0,1183 га, кадастровий номер 5925384200:02:002:0165, на АДРЕСА_3 за час перебування у шлюбі було побудовано нерухоме майно, яке є об`єктом спільної сумісної власності та підлягає поділу, зокрема незавершений будівництвом житловий триповерховий будинок з прибудованим гаражем, гостинним будинком з лазнею та господарськими будівлями.

Зазначене майно було придбане ними у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя, тому має бути поділено порівну. Домовленості щодо поділу майна ними не досягнуто.

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 , посилаючись на статті 60, 63, 69-72 СК України, просила суд:

- визнати за нею право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіль «Ford Fiesta», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; нежитлове приміщення аптеки, площею 141,9 кв. м, на АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 0,0738 га, із цільовим призначенням - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, на АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, площею 0,1183 га, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_3 ; незавершений будівництвом житловий будинок з прибудованим гаражем, гостинним будинком з лазнею та господарськими будівлями, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,1183 га, на АДРЕСА_3 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, площею 622,4 кв. м, з господарськими спорудами на АДРЕСА_2 ;

- стягнути з ОСОБА_1 на її користь 790 444,50 грн різниці вартості часток у спільному майні.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 16 листопада 2017 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 та об`єднано в одне провадження.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на триповерховий житловий будинок, загальною площею 622, 4 кв. м, житловою площею 288,1 кв. м, з господарчою спорудою Г-2, Г-3 на АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та право власності на автомобіль «Ford Fiesta», 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різницю вартості присудженого майна в розмірі 1 537 326,75 грн.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини нежитлового приміщення аптеки, площею 141,9 кв. м, на АДРЕСА_2 та право власності на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0738 га, кадастровий номер 5911000000:05:004:0266, із цільовим призначенням - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, на АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини нежитлового приміщення аптеки, площею 141,9 кв. м, на АДРЕСА_2 та право власності на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0738 га, кадастровий номер 5911000000:05:004:0266, із цільовим призначенням - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, на АДРЕСА_2 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,1183 га, кадастровий номер 5925384200:02:002:0165, на АДРЕСА_3 .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,1183 га, кадастровий номер 5925384200:02:002:0165, на АДРЕСА_3 .

У іншій частині у задоволенні позовів відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони у своїх заявах по суті справи погодили, що в порядку поділу майна подружжя у власність ОСОБА_2 переходить квартира АДРЕСА_1 та автомобіль «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а ОСОБА_1 - житловий будинок на АДРЕСА_2 , що відповідає вимогам статті 206 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та статей 60, 69, 70 СК України.

При цьому, встановивши, що вартість набутого у власність ОСОБА_1 майна є на 1 537 326,75 грн більшою, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_2 відповідної суми різниці вартості спільного майна подружжя відповідно до положень статті 71 СК України з метою дотримання принципу рівності часток майна подружжя.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на об`єкт незавершеного будівництва на АДРЕСА_3 суд першої інстанції вважав, що даний об`єкт не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки на момент початку будівництва спірного об`єкту подружжя Безкоровайних уже не мало спільного бюджету, перебувало у конфліктних відносинах, будь-які рішення щодо будівництва не приймало спільно, у тому числі і щодо джерел залучення коштів на таке будівництво, тому не може бути предметом поділу.

Вирішуючи спір в частині поділу приміщення аптеки та земельної ділянки, які розташовані на АДРЕСА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що вказане нерухоме майно набуте подружжям Безкоровайних під час шлюбу.

При цьому, суд першої інстанції вказав, що доводи ОСОБА_1 про набуття у власність житлового будинку (реконструйованого у аптеку) за власні кошти, накопичені від підприємницької діяльності, є недоведеними.

Зокрема, позивач не довів, що реконструкція будинку в аптеку відбувалась за рахунок коштів від продажу у березні 2005 року його особистої квартири, тим більше, що будівельні роботи із реконструкції розпочаті у 2003 році.

Також суд зазначив, що спірна земельна ділянка також підлягає поділу з огляду на положення статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 377 ЦК України, згідно з якими, якщо на належній одному із подружжя земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку в частині визнання за ним та ОСОБА_2 права власності по 1/2 частини нежитлового приміщення аптеки, площею 141,9 кв. м, та по 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0738 га, кадастровий номер 5911000000:05:004:0266, із цільовим призначенням - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, які знаходяться на АДРЕСА_2 , та просив ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог про поділ цього майна, залишивши нежитлове приміщення аптеки та земельну ділянку в особистій власності заявника.

У іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та не було предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Постановою Сумського апеляційного суду від 20 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15 квітня 2020 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності по 1/2 частини нежитлового приміщення аптеки, площею 141,9 кв. м та по 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0738 га, кадастровий номер 5911000000:05:004:0266, із цільовим призначенням - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, які знаходяться на АДРЕСА_2 , погодився із висновками суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Сумського апеляційного суду від 20 липня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є приватним підприємцем з 1998 року і спірне нежитлове приміщення аптеки використовує для здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується документами, які знаходяться в матеріалах справи, тому апеляційний суд дійшов передчасного висновку про поділ нежитлового приміщення по 1/2 частини, не вирішивши питання про поділ спірного приміщення у відповідності до вимог статті 71 СК України.

Постановою Сумського апеляційного суду від 18 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15 квітня 2020 року скасовано в частині визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності по 1/2 частини нежитлового приміщення аптеки, площею 141,9 кв. м, на АДРЕСА_2 та визнання права власності по 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0738 га, кадастровий номер 5911000000:05:004:0266, із цільовим призначенням - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, що знаходиться на АДРЕСА_2 .

Прийнято в цій частині постанову.

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на нежитлове приміщення аптеки, площею 141,9 кв. м, на АДРЕСА_2 , та земельної ділянки, площею 0,0738 га, із цільовим призначенням - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, що знаходиться на АДРЕСА_2 .

Позов ОСОБА_1 в частині визнання його особистою власністю, як фізичної особи-підприємця, нежитлового приміщення аптеки, площею 141,9 кв. м, на АДРЕСА_2 задоволено частково.

Залишено нежитлове приміщення аптеки, площею 141,9 кв. м, та земельну ділянку, площею 0,0738 га, кадастровий номер 5911000000:05:004:0266, із цільовим призначенням - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, розташованих на АДРЕСА_2 в особистій власності ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 311 625,00 грн замість її 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на нежитлове приміщення аптеки та земельну ділянку, розташовані на АДРЕСА_2 , припинивши її право на частку в цьому майні.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 1998 року і нежитлове приміщення аптеки використовується ним для здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується поясненнями сторін у справі, іншими письмовими доказами. Отже, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про поділ нежитлового приміщення аптеки та земельної ділянки, площею 0,0738 га, із цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг між подружжям по 1/2 частині, не вирішивши питання про поділ спірного приміщення та земельної ділянки відповідно до вимог статті 71 СК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15 квітня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 січня 2022 року, в якій заявник просить змінити оскаржувані судові рішення у частині різниці вартості майна у розмірі 1 537 326,75 грн.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 202/7413/14-ц, від 24 вересня 2019 року у справі № 819/1420/15, від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, щосуд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що частка ОСОБА_2 в спільному майні подружжя складає 1 199 936,63 грн. При цьому, вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_1 становить 290 645,00 грн, а вартість автомобіля «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 140 628,25 грн, які судом першої інстанції залишені їй у власність.

Таким чином, частка ОСОБА_2 в цьому майні (1 199 936,63 грн) підлягає зменшенню на вартість квартири та автомобіля (431 273,25 грн) і в результаті становить 768 663,38 грн і саме ця сума мала бути стягнута судом першої інстанції з ОСОБА_1 , як різниця вартості присудженого майна, а не 1 537 326,75 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Кирилкін Р. О., на касаційну скаргу, в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вже вступило в закону силу, оскільки не оскаржувалося ОСОБА_1 в апеляційному порядку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини та громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано положеннями глав 1, 2 розділу V ЦПК України, у яких врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (Levages Prestations Services v. France, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez De La Torre v. Spain, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Статтею 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Судом встановлено, що рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржувалося в апеляційному порядку лише в частині визнання за ним та ОСОБА_2 права власності по 1/2 частині нежитлового приміщення аптеки, площею 141,9 кв. м, та по 1/2 частини земельної ділянки, площею 0,0738 га, кадастровий номер 5911000000:05:004:0266, із цільовим призначенням - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, які знаходяться на АДРЕСА_2 .

У іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та не було предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різниці вартості присудженого майна в розмірі 1 537 326,75 грн не оскаржувалося сторонами в апеляційному порядку, тому і не переглядалося судом апеляційної інстанції.

З касаційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що він оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині різниці вартості присудженого майна.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15 квітня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 січня 2022 року відкрито помилково, оскільки оскаржуване рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15 квітня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 різниці вартості присудженого майна в розмірі 1 537 326,75 грн за апеляційною скаргою ОСОБА_1 не переглядалося судом апеляційної інстанції, тому підлягає закриттю.

Керуючись статтями 389, 394, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 15 квітня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 18 січня 2022 року закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович