Ухвала

від 20.03.2023 по справі 352/973/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 березня 2023 року

м. Київ

справа № 352/973/22

провадження № 61-3243ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» на рішення Тисьменицького районного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», третя особа - Івано-Франківська філія Державної установи «Інститут охорони ґрунтів», про визнання незаконним призупинення трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» (далі - ДУ «Інститут охорони ґрунтів України»), третя особа - Івано-Франківська філія Державної установи «Інститут охорони ґрунтів» (далі - Івано-Франківська філія ДУ «Інститут охорони ґрунтів»), про визнання незаконним призупинення трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив суд: визнати незаконним наказ директора Івано-Франківської філії ДУ «Інститут охорони ґрунтів» від 31 травня 2022 року № 03-К «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» у частині призупинення з ним трудового договору з 01 червня 2022 року; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 01 червня 2022 року до 14 серпня 2022 року включно у розмірі 3 221,25 грн.

Рішенням Тисьменицького районного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2022 року, з урахуванням ухвали Тисьменицького районного суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2022 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним наказ директора Івано-Франківської філії ДУ «Інститут охорони ґрунтів» від 31 травня 2022 № 03-К «Про призупинення дії трудового договору з працівниками» в частині призупинення з 01 червня 2022 року трудового договору з ОСОБА_1 .

Стягнуто з ДУ «Інститут охорони ґрунтів України» в особі Івано-Франківської філії ДУ «Інститут охорони ґрунтів» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 01 червня 2022 року до 14 серпня 2022 року у розмірі 2 282,71 грн.

У задоволенні решти вимог позову відмолено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу ДУ «Інститут охорони ґрунтів України» залишено без задоволення, а рішення Тисьменицького районного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2022 року - без змін.

У березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДУ «Інститут охорони ґрунтів України» на рішення Тисьменицького районного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктами 1, 2 частини четвертої статті 19 ЦПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ та справ, що виникають з трудових відносин.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що з 01 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 684 грн.

Зі змісту положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Ціна позову у даній справі станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн * 100 = 268 400 грн).

Отже, зазначена справа на підставі вимог закону відноситься до малозначних.

Крім того, позивачем було заявлено вимоги немайнового характеру щодо визнання незаконним наказу про призупинення дії трудового договору.

Ураховуючи те, що справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України справа не відноситься до тієї категорії справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року).

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи наведене, оскільки ДУ «Інститут охорони ґрунтів України» подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України» на рішення Тисьменицького районного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут охорони ґрунтів України», третя особа - Івано-Франківська філія Державної установи «Інститут охорони ґрунтів», про визнання незаконним призупинення трудового договору та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Д. Д. Луспеник