Постанова

від 20.03.2023 по справі 420/11339/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/11339/22

Суддя в суді І інстанції Єфіменко К.С.

Рішення суду І інстанції прийнято у м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року, а також апеляційні скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Вінницькій області, Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню ДПС у Вінницькій області та Центральному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків, а саме:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій від 25 липня 2022 року № 4241/02-32-09-04/33658865;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 25 липня 2022 року № 0003980703;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 25 липня 2022 року № 0003990703.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачами подано апеляційні скарги з яких вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким залишити без задоволення позовні вимоги.

Вимоги апеляційних скарг обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин Головним управлінням ДПС у Вінницькій області не порушено порядку призначення та проведення фактичної перевірки позивача.

При цьому, на переконання апелянтів, товариством безпідставно не виконано вимог податкового органу та не надано витребуваних документів стосовно обставин придбання, зберігання та використання пального у перевіряємому періоді.

В свою чергу, у зв`язку з ненаданням запитуваних документів податковому органу, враховуючи наявну у податкового органу інформацію про придбання товариством пального, апелянти вважать, що на товариство правомірно накладено спірні штрафні санкції за зберігання такого пального з порушенням вимог законодавства.

Між тим, додатковим рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року здійснено розподіл понесених позивачем судових витрат та стягнуто на його користь з відповідачів сплачений судовий збір за подання адміністративного позову та частину понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачами подано апеляційні скарги з яких вбачається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а тому просять скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове, яким залишити без задоволення заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Вимоги апеляційних скарг відповідачів обґрунтовано тим, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з них частину понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, так як розмір таких витрат є завищеним та не підтверджується зібраними у справі доказами.

З іншого боку, товариством також подано апеляційну скаргу на додаткове рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року, яка обґрунтована тим, що судом першої інстанції помилково стягнуто на користь позивача лише частину понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, так як розмір понесених позивачем судових витрат у цій частині підтверджується зібраними доказами та відповідає складності даної справи.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги податкових органів підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 14 червня 2022 року № 1599 та № 1600, виданих Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, на підставі пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 14 червня 2022 року № 1209к, проведено фактичну перевірку ТОВ «РДС», за адресою місця здійснення діяльності (отримання пального): Вінницька область, Вінницький район, с. Комарів, вул. Господарський двір, 4, з питань обігу пального та дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 січня 2021 року по 24 червня 2022 року.

Направлення на проведення перевірки пред`явлено та копію наказу ГУ ДПС у Вінницькій області про проведення перевірки вручено 16 червня 2022 року заступнику директора ТОВ «РДС» Демішкану К.В.

Перевірку проведено у період з 16 червня 2022 року по 24 червня 2022 року.

В свою чергу, за наслідком проведення перевірки, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області 24 червня 2022 року складено акт «Про результати фактичної перевірки ТОВ «РДС», (ЄДРПОУ 33658865) з питань обігу пального за період з 01 січня 2021 року по 24 червня 2022 року» № 2933/02-32-09-04/33658865, яким встановлено наступні порушення:

- пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, так як ТОВ «РДС» здійснювало господарську діяльність із отримання та використання пального в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів, без реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (СЕАРП СЕ);

- ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», так як ТОВ «РДС», у період з 01 січня 2021 року по 18 травня 2021 року, здійснювало господарську діяльність із зберігання пального без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального;

- пп. 85.2, пп. 85.4 ст. 85 ПК України, так як ТОВ «РДС» не надано посадовим особам контролюючого органу документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 25 липня 2022 року № 4241/02-32-09-04/33658865, яким відповідно до ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» прийнято рішення про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 500 000,00 грн.

При цьому, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, керуючись пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 121.1 ст. 121 ПК України, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003980703 від 25 липня 2022 року, яким застосовано до товариства штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн.

Крім того, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, керуючись пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 128-1.2 ст. 128-1 ПК України, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003990703 від 25 липня 2022 року, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1 000 000,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих рішень, товариство звернулось до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком з`ясування обставин у справі, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як податковим органом безпідставно призначено фактичну перевірку товариству, порушено порядок фактичної перевірки товариство, а також не доведено факту вчинення спірних порушень товариством, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, згідно пп. 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Згідно пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності відповідних підстав.

Згідно пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Колегією суддів встановлено, що наказом Головного управління ДПС у Вінницькій області «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «РДС», (ЄДРПОУ 33658865)» № 1209к від 14 червня 2022 року призначено проведення фактичної перевірки ТОВ «РДС», за адресою здійснення діяльності останнього, а саме: Вінницька область, Вінницький район, с. Комарів, вул. Господарський двір, 4.

В даному випадку, вказану перевірку призначено з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

При цьому, у якості фактичної підстави видання зазначеного наказу визначено доповідну записку управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Вінницькій області № 719/02-32-09-03 від 14 червня 2022 року.

В свою чергу, обґрунтовуючи свої позовні вимоги товариством зазначається, що в оскаржуваному наказі податковим органом не зазначено належних підстав для його видання, не вказано жодного виявленого факту, конкретного складу правопорушення або обставини, які б свідчили про порушення товариством вимог податкового або іншого законодавства.

Крім того, позивач вважає, що загальне посилання на норми податкового законодавства, як на підставу призначення спірної перевірки, без зазначення фактичної підстави її призначення, суперечить вимогам ПК України.

Між тим, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з аналізу вищевикладених положень податкового законодавства вбачається, що податкові органи мають право на проведення фактичної перевірки платників податків з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва, обігу, зберігання підакцизних товарів.

При цьому, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, податковий орган має право на призначення фактичної перевірки.

В даному випадку, на підтвердження наявності підстав для проведення фактичної перевірки податковим органом надано копію доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами Головного управління ДПС у Вінницькій області № 719/02-32-09-03 від 14 червня 2022 року, з якої вбачається, що листом ДПС України від 09 червня 2022 року № 4911/7/99-00-09-03-02-07 повідомлено Головне управління ДПС у Вінницькій області про необхідність здійснення перевірки суб`єктів господарювання, які отримали пальне в обсягах більше 1000 кубічних метрів, без реєстрації платниками акцизного податку та без реєстрації акцизних складів, зокрема, ТОВ «РДС».

Між тим, як зазначено Верховним Судом в аналогічних правовідносинах, а саме в постанові від 08 квітня 2021 року (справа № 640/21528/19), постанові від 04 грудня 2018 року (справа № 820/4894/18), постанові від 11 вересня 2020 року (справа № 640/21536/19), інформація на підставі якої видано наказ про призначення фактичної перевірки повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

В свою чергу, як зазначено у відповідній доповідній записці, податковим органом встановлено можливу відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, що є підставою для накладення на такого платника податків штрафу згідно п. 128-1.2 ст. 128-1 ПК України.

Тому, колегія суддів вважає, що податковим органом, після отримання зазначеної інформації про можливі, проте конкретні порушення товариством законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, обґрунтовано та правомірно видано спірний наказ.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позовних вимог через відсутність правових підстав для призначення спірної перевірки товариства, так як наказ Головного управління ДПС у Вінницькій області № 1209к від 14 червня 2022 року відповідає вимогам ПК України.

З іншого боку, щодо доводів позивача про те, що на момент здійснення фактичної перевірки товариства, останнє не здійснювало своєї господарської діяльності за відповідною адресою, з якими погодився суд першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, на виконання вимог ПК України, посадовими особами податкового органу перед початком проведення фактичної перевірки товариства пред`явлено представнику останнього копію наказу, службові посвідчення та направлення на перевірку № 1599 від 14 червня 2022 року та № 1600 від 14 червня 2022 року.

Крім того, представнику товариства вручено запит про надання документів від 16 червня 2022 року.

В даному випадку, вказані документи отримано під підпис заступником директора ТОВ «РДС» Демішканом К.В.

Вказані обставини, підтверджують факт допуску посадових осіб податкового органу до перевірки товариства, а як наслідок підтверджують обізнаність товариства з фактом проведення його перевірки, її предметом, а також місцем її проведення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що до закінчення перевірки товариства, а також після отримання складеного за її наслідком (до прийняття оскаржуваних рішень) товариство мало право подати відповідні документи щодо закінчення своєї господарської діяльності за відповідною адресою.

Проте, зібраними матеріалами у справі, неможливо встановити факт повідомлення податкового органу про вищевказані обставини.

З іншого боку, колегія суддів вважає за необхідне використати правовий висновок Верховного Суду, що викладений в постанові від 17 лютого 2022 року (справа № 420/14246/20).

В даному випадку, залишаючи без задоволення позовні вимоги платника податків в аналогічних правовідносинах, Верховний Суд врахував наявну в інформаційних базах податкового органу інформацію про придбання значних обсягів пального, без належної реєстрації місць його зберігання (отримання ліцензії).

В свою чергу, через ненадання доказів під час здійснення фактичної перевірки, підтверджуючих використання придбаного пального без його зберігання у попередніх періодах, Верховним Судом зроблено висновок, що відповідним платником здійснювалось зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Крім того, зазначений висновок зроблено Верховним Судом, без виявлення пального за місцем здійснення господарської діяльності відповідного платника податків під час проведення його фактичної перевірки.

Враховуючи викладене, колегія суддів не приймає доводів позивача у якості підстави для задоволення позовних вимог, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що на момент здійснення фактичної перевірки товариства, останнє не здійснювало своєї господарської діяльності за відповідною адресою та не зберігало там пального.

Між тим, щодо обставин вручення товариству запиту про надання документів від 16 червня 2022 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов`язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.

Згідно п. 85.6 ст. 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

При цьому, згідно п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

В свою чергу, згідно п. 121.1 ст. 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

В даному випадку, з аналізу вищевикладених вимог податкового законодавства вбачається, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки на його запит.

При цьому, враховуючи вищевикладений висновок колегії суддів про правомірність проведення спірної перевірки позивача, колегія суддів вважає помилковими доводи позивача про те, що він не мав обов`язку надавати податковому органу витребувані ним документи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003980703 від 25 липня 2022 року, яким на позивача накладено штраф за ненадання контролюючому органу оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

З іншого боку, колегія суддів зазначає, що через ненадання товариством витребуваних документів без поважних причин, податковий орган мав право вважати такі документи відсутніми у товариства.

Між тим, задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що зберігання придбаного товариством пального у резервуарі, який є частиною обладнання з виготовлення будівельних матеріалів, не потребує отримання будь-яких додаткових ліценції або реєстрації такого обладнання акцизним складом.

При цьому, як вбачається із зібраних матеріалів у справі, вказаний висновок зроблено судом першої інстанції без дослідження будь-яких документів та доказів, підтверджуючих відповідні доводи товариства про те, що спірний резервуар є частиною обладнання з виготовлення будівельних матеріалів.

В даному випадку, суд першої інстанції враховував обставини справи, встановлені іншим рішенням суду, що набрало законну силу, а саме рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року (справа № 120/336/21-а).

В свою чергу, колегія суддів вважає помилковими такі висновки суду, з огляду на наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України, ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Так, згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 7 ст. 78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду

При цьому, згідно ч. 4 ст. 90 КАС України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Згідно ч. 4 ст. 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В даному випадку, з аналізу вищевикладених норм процесуального права вбачається, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, як зазначено вище, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

В свою чергу, як вбачається з рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року, у справі № 120/336/21-а, на ТОВ «РДС» накладено штрафні санкції за наслідком встановлення факту зберігання пального (дизельного пального) без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на право зберігання пального.

В даному випадку, обґрунтовуючи правомірність прийнятих рішень, податковий орган у відповідній справі зазначав, що окрім резервуару для зберігання пального в мобільній асфальтозмішувальній установці, на території товариства виявлено ще один резервуар, у якому зберігалося спірне пальне, об`ємом 1203 л.

В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги у відповідній справі, судом зроблено висновок про те, що податковим органом належним чином не зафіксовано факт існування відповідного резервуару, а як наслідок факт вчинення позивачем зазначеного порушення.

Тобто, перевірка наявності резервуару для зберігання пального в мобільній асфальтозмішувальній установці не входила до предмету спору в адміністративній справі № 120/336/21-а, а як наслідок факт відображення доводів сторін про характеристики відповідної установки, жодним чином не може підтверджувати заявлені позовні вимоги у даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення позовних вимог у даній справі, використовуючи виключно правову оцінку, надану обставинам справи судом в адміністративній справі № 120/336/21-а.

З іншого боку, перевіряючи правомірність оскаржуваних рішень податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 15 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

При цьому, згідно пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Згідно п. 12 підрозділ 5 розділу XX ПК України, розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 липня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів, - не пізніше 1 жовтня 2019 року; акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Згідно пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України, акцизний склад це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

В даному випадку, із зібраних матеріалів у справі вбачається, що ТОВ «РДС» за спірною адресою отримано ліцензію на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), терміном дії з 19 травня 2021 року до 19 травня 2026 року.

При цьому, як встановлено у ході фактичної перевірки товариства, до 19 травня 2021 року товариством придбано значні обсяги пального, які зберігались за місцем здійснення ним своєї господарської діяльності в горизонтальному наземному резервуарі, місткістю 95000 л.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на позивача правомірно накладено штрафні санкції за зберігання придбаного пального без відповідної ліцензій до 19 травня 2021 року.

Крім того, як встановлено у ході проведення фактичної перевірки позивача, останнім не здійснено реєстрації наявного у нього резервуару у якості акцизного складу.

В даному випадку, наявність у позивача зазначеного обов`язку підтверджується вищевикладеними вимогам ПК України.

При цьому, колегія суддів не приймає доводів позивача про те, що зазначене місце для зберігання його пального не може вважатись акцизним складом через те, що воно є ємністю для зберігання пального безпосередньо в обладнанні для виготовлення будівельних матеріалів.

В даному випадку, колегія суддів вважає, що саме позивач мав обов`язок подати контролюючому органу відповідні документи під час здійснення його фактичної перевірки, з метою підтвердження своїх доводів.

В свою чергу, лише після перевірки відповідної ємності та її технічних документів, контролюючий орган, на переконання колегії суддів, міг встановити, що зазначену ємність можливо використовувати лише в обладнанні для виготовлення будівельних матеріалів, без будь-яких додаткових можливостей.

Проте, через невиконання покладеного на позивача обов`язку з надання витребуваних доказів, колегія суддів вважає, що такі докази були відсутніми у позивача, а як наслідок вважає правомірним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким на позивача накладено відповідні штрафні санкції.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Щодо здійсненого судом першої інстанції розподілу понесених товариством судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В даному випадку, враховуючи зроблений колегією суддів висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог товариства у даній справі, понесені позивачем судові витрати не підлягають розподілу.

Тому, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалене до нього додаткове судове рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року та ухвалене до нього додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року задовольнити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року залишити без задоволення.

Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року та ухвалене до нього додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року, ухваливши у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ».

Понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» судові витрати - покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ».

Понесені Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та Головним управлінням ДПС у Вінницькій області зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг - покласти на Центральне міжрегіональне управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків та Головне управлінням ДПС у Вінницькій області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.

Головуючий суддя Яковлєв О.В.Судді Єщенко О.В. Крусян А.В.