Постанова

від 14.03.2023 по справі 755/19249/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №755/19249/21 Головуючий у суді І інстанції Чех Н.А.

провадження №22-ц/824/2738/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Дитячої музичної школи №16 Дніпровського району м. Києва та Відділу культури Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною позовною заявою, обгрунтовуючи її тим, що 08.11.2021 року йому був вручений Наказ про відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Однак, ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому документі, що підписані між ним та школою такого зобов`язання з його (позивача) боку немає, як і не передбачено повноваження відповідача на його відсторонення з вказаних підстав. Оспорюваний наказ вважає незаконним, оскільки він суперечить Конституції України, Кодексу законів про працю та нормам міжнародного права. Відповідно до заяви про зміну предмету позову просив визнати незаконним та скасувати Наказ № 113 від 08.11.2021 року, поновити його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2021 року по 01.03.2022 року у розмірі 123 653,84 грн., оскільки з 01.03.2022 року його було поновлено на роботі.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2022 року позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовував тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обов`язковість для позивача профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Вказує, що Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" встановлюється перелік обов`язкових щеплень, однак цим законом щеплення від Covid-19 не встановлена, як обов`язкова, а тому відсторонення працівника з підстав ч. 2 ст. 12 ЗУ "Про захист населення від інфекційних хвороб" є незаконним та безпідставним.

Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач Дитяча музична школа № 16 Дніпровського району м. Києва не мала жодних підстав вимагати від позивача надати підтвердження вакцинації останнього на 05.11.2021 року. Дана вимога була протиправною, а тому позивач не мусив її виконувати. В подальшому відповідач відсторонив позивача від роботи саме на підставі того, що останній не надав йому відповідне підтвердження до 05.11.2021 року. Вважає, що станом на 05.11.2021 року не діяв жодний нормативно-правовий акт, який би зобов'язував позивача вакцинуватись та надати відповідне підтвердження відповідачу.

Вказує на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що законодавством передбачений чіткий порядок вакцинування та фіксування відмови від такого. Проте в даній справі відповідний порядок відповідачем Дитячою музичною школою №16 Дніпровського району м. Києва не було дотримано. Також зазначив, що відповідачем не було дотримано установлений законом порядок відсторонення позивача від роботи, оскільки його було відсторонено без подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби.

Також вказував на те, що суд першої інстанції не врахував, що наказ від 08.11.2021 № 113 про відсторонення позивача від роботи є незаконним та протиправним, оскільки передбачає відсторонення позивача "до усунення причин, що зумовили відсторонення". Тобто зі змісту наказу від 08.11.2021 року № 113 вбачається, що позивача було фактично відсторонено від виконання посадових обов`язків на весь час відсутності щеплення проти Covid-19. Однак згідно з Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом МОЗ від 04.10.2021 року № 2153, працівники підприємств, установ та організацій, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої корононавірусом SARS-CoV-2, підлягають лише на період дії карантину.

Відзив у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, діяв у межах своїх повноважень і відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153, ст. 26 Закону України «Про освіту» та ст. 46 КЗпП, а відтак правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивача від роботи без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили відсторонення.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що ОСОБА_1 працює в Відділі культури Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації на посаді викладача Дитячої музичної школи № 16. Прийнятий на роботу 01.12.1998 року, Наказ № 108 від 01.12.1998 року.

Наказом Дитячої музичної школи № 16 Дніпровського району м. Києва № 108 від 01.11.2021 року наказано всім працівникам школи до 05.11.2021 року надати документ, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації або одну дозу двох вакцин від COVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених використання у надзвичайних ситуаціях; або довідку про абсолютні протипоказання до щеплення. Попереджено, що працівники, які не нададуть вказані документи будуть відсторонені від роботи з 08.11.2021 року без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП України та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Згідно Акту № 3 від 02.11.2021 року Дитячої музичної школи № 16 Дніпровського району м. Києва ОСОБА_1 з Наказом № 108 від 01.11.2021 року ознайомлений, однак підписати ознайомлення з ним відмовився, нічим не мотивуючи.

Відповідно до Наказу Дитячої музичної школи № 16 Дніпровського району м. Києва № 111 від 08.11.2021 року ОСОБА_1 відсторонено від виконання посадових обов`язків з 08.11.2021 року на підставі ст.ст. 46, 94 КЗпП, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», п. 41 Постанови КМУ від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, наказу Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 року за № 1306/36928.

08.11.2021 року Дитячою музичною школою № 16 Дніпровського району м. Києва складено Акт № 4 про викрадення Наказу № 111 (а.с. 58).

Наказом Дитячої музичної школи № 16 Дніпровського району м. Києва № 112 «Про розробку нових наказів на підставі викрадення наказу № 111», ухвалено визнати Наказ № 111 від 08.11.2021 року у зв`язку з його неправомірним викраденням, недійсним; розробити накази про відсторонення ОСОБА_1 та інших осіб, ознайомити викладачів з наказами під підпис, у разі відмови надіслати рекомендованими листами на адресу проживання.

08.11.2021 року Дитячою музичною школою № 16 Дніпровського району м. Києва видано Наказ № 113 про відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків з 08.11.2021 року без збереження заробітної плати, до усунення причин, що зумовили відсторонення.

Згідно Наказу Дитячої музичної школи № 16 Дніпровського району м. Києва № 30 від 28.02.2022 року ОСОБА_1 поновлено на роботі з 01.03.2022 року на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25.02.2022 року № 380 «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 року № 2153».

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до ст. 21 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 51 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобіганню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 12 цього Закону профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» № 211 від 11.03.2020 на всій території України з 12.03.2020 запроваджено карантин, який згодом неодноразово продовжувався, та на час розгляду справи до 30 квітня 2023 року.

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 90), Міністерство охорони здоров`я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

Наказом Міністерство охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, який надалі було доповнено (далі - Перелік № 2153). За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

В своїй апеляційній скарзі апелянт вказав, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що наказ МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 не містить положень про обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SaRS-CoV-2, а лише затверджує "Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням".

Тобто фактично обов`язковість профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SaRS-CoV-2, наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 для певних професій, виробництв та організацій не визначена, а затверджено лише "Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням".

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 130/3548/21, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Також відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 130/3548/21 відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника. Проте, слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення працівника від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

Відтак, визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що суд першої інстанції не міг враховувати висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, проте такі висновки існують на час апеляційного перегляду справи, а тому вони підлягають врахуванню.

В суді апеляційної інстанції директор Дитячої музичної школи №16 Дніпровського району м. Києва пояснив, що питання про переведення позивача або інших викладачів на дистанційну форму роботи взагалі не розглядалось, зазначив, що якщо б він не відсторонив позивача, то школа не могла б працювати у звичайному режимі.

Колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_1 працював у відповідача на посаді завідувача відділу духових та ударних інструментів, викладача ударних інструментів, тому застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, адже в разі необхідності він мав можливість проводити заняття в онлайн режимі.

Як встановлено в суді апеляційної інстанції, на час відсторонення будь-які питання щодо можливості забезпечення виконання позивачем трудових обов`язків дистанційно не обговорювалися.

Разом з цим колегія суддів зауважує, що з урахуванням посадових обов`язків позивача, здійснення професійних обов`язків та забезпечення учбового процесу можливо було здійснювати виконання трудових обов`язків у дистанційному режимі та забезпечити позивачу право на працю визначеного Конституцією України.

Матеріали справи не містять будь - яких доказів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

Отже позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу та поновлення на роботі є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо законності ненарахування працівникові заробітної плати впродовж строку відсторонення від роботи, суд апеляційної інстанції зазначає, що у кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умов колективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати.

У зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про неправомірне відсторонення від роботи позивача, тому позовна вимога щодо стягнення з Відділу культури Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу (незаконного відстронення від роботи) , починаючи з 08.11.2021 року по 01.03.2022 року у розмірі 123 653,84 грн підлягає до задоволенню.

Таким чином суд першої інстанції не вірно застосував норми матеріального права, не повно встановив фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, не належно оцінив докази у їх сукупності, не застосував практики Верховного Суду та дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що трудове право позивача було порушено відповідачами.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2022 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Згідно із частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, судовий збір підлягав до сплати у розмірі 2144,53 грн (1 вимога немайнового характеру заявлена у 2021 році - 908 грн та 1 вимога майнового характеру 1236,53 грн (1% від суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу яку просив стягнути позивач)).

В суді апеляційної інстанції судовий збір за подання апеляційної скарги підлягав до сплати у розмірі 3216,79 грн (2144,53 грн * 150%).

Враховуючи те, що за приписами Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з Дитячої музичної школи № 16 Дніпровського району м. Києва та Відділу культури Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації в дохід держави у сумі 5361,32 грн (по 2680,66 грн з кожного з відповідачів).

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Дитячої музичної школи № 16 Дніпровського району м. Києва № 113 від 08.11.2021 "Про відстрочення від роботи ОСОБА_1 " та поновити ОСОБА_1 на роботі в Дитячій музичній школі № 16 Дніпровського району м. Києва на посаді завідувача відділу духовних та ударних інструментів, викладача ударних інструментів з 08.11.2021 року.

Стягнути з Відділу культури Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 08.11.2021 року по 01.03.2022 року у розмірі 123 653,84 грн.

Стягнути з Дитячої музичної школи № 16 Дніпровського району м. Києва, Відділу культури Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації у дохід держави судовий збір у розмірі 2680,66 грн з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Дитяча музична школа № 16 Дніпровського району м. Києва; (ідентифікаційний код юридичної особи: 05459795, адреса: 02154, м. Київ, вул. Ентузіастів, 5/1-а).

Відповідач: Відділ культури Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (ідентифікаційний код юридичної особи: 37397258, зареєстроване місцезнаходження: 02100, м. Київ, вул. Будівельників, буд. 34/1).

Повний текст постанови складено «17» березня 2023 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.В. Кулікова

В.І. Олійник