Постанова

від 14.03.2023 по справі 369/14634/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №369/14634/20 Головуючий у суді І інстанції: Волчко А.Я.

провадження №22-ц/824/3091/2023 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Суханової Є.М., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Гайдаєнко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», приватного підприємства «ЛАДЬЯ», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 29.07.2020 року у м. Києві на проспекті М. Бажана сталась ДТП, в якій було завдано матеріальний збиток позивачу, внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 з вини ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «КАМАЗ 6520» державний номерний знак НОМЕР_2 .

Вина ОСОБА_2 встановлена постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09 вересня 2020 року по справі № 753/13183/20. Постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 429891, який підписано ОСОБА_2 вказано, що останній працює водієм у ПП «ЛАДЬЯ». На зворотній стороні схеми ДТП вказано належність транспортного засобу вищезазначеному підприємству.

Відповідальність власника транспортного засобу «КАМАЗ 6520», державний номерний знак НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована у АТ «СК «ІНГО» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/2095570 від 06.11.2019, діючого на момент ДТП, про що зазначено на зворотній схемі ДТП та підтверджується витягом з Єдиної централізованої бази МТСБУ.

Страховик сплатив позивачу 85 335,90 грн.

Відповідно до Висновку № 78-1 від 18 серпня 2020 року експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, вартість матеріального збитку складає 100 577 грн 20 коп..

Відповідно до цього ж Висновку, вартість відновлювального ремонту (п.2.3 висновку) складає 147 322 грн 14 коп..

Крім того, витрати з проведення експертного дослідження склали 3 760 грн.

Відповідно до Рахунку № АЦ-САСТ-2035149 від 07.08.2020 року, виставленого ТОВ «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій», вартість відновлювального ремонту складає 175 654 грн 82 коп.

Відповідно до Полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/2095570, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну постраждалого становить 130 000,00 грн.

Із сумою, яку виплатив потерпілому страхова компанія позивач не погоджувався, заяву на виплату саме такої суми страховику не подавав, дану суму з позивачем узгоджено не було.

На думку позивача, недоплачена саме страховою компанією сума відшкодування складає: 100 577,20 - 85 335,90 (вже виплачених) = 15 241,30 грн. Останній вважає, що вищезазначена сума повинна бути стягнута в солідарному порядку із страховика та роботодавця завдавача шкоди.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 1172 ЦК України, ОСОБА_1 вважав за можливе стягнути із роботодавця ОСОБА_2 (з урахуванням вже виплачених коштів та вимоги про солідарне стягнення) 46 744,94 грн = 147 322,14 грн (вартість відновлювального ремонту) - 85 335,90 грн (кошти, вже виплачені страховиком) - 15 241,30 грн (вимога про солідарне стягнення з двох відповідачів).

Також, позивач зазначив, що вартість матеріального збитку та вартість відновлювального ремонту - це різні суми, які не слід ототожнювати, тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Фактичним розміром шкоди безпосередньо є сума відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу запчастин, яка встановлена і Висновком експертного автотоварознавчого дослідження, і Рахунком виставленим спеціалізованим авторемонтним підприємством.

Вважав, що обґрунтованим буде стягнення різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням (у повному обсязі), виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці.

На підставі вищевикладеного просив суд стягнути на його користь солідарно з АТ «СК «ІНГО» та ПП «ЛАДЬЯ» 15 241,30 грн; стягнути з ПП «ЛАДЬЯ» на його користь 46 744,94 грн; стягнути з АТ «СК «ІНГО» на користь позивача 206,75 грн судового збору, а з ПП «ЛАДЬЯ» - 634,05 грн судового збору, 3760 грн витрат з проведення експертизи, 355,80 грн витрат, пов`язаних із викликом сторін на огляд пошкодженого транспортного засобу, 612,00 грн витрат, пов`язаних із зняттям та встановленням деталей при огляді транспортного засобу, а всього судових витрат на загальну суму - 5 361,85 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково: у позові до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Інго" відмовити, позовні вимоги до ПП "Ладья" задовольнити, стягнути на користь позивача з ПП "Ладья" відшкодування шкоди у розмірі 46 744 грн 94 коп..

Доводи апеляційної скарги обгрунтовував тим, що суд першої інстанції проігнорував положення ч. 2 ст. 1172 ЦК України відповідно до якої, замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Вважає, що наданий відповідачем в ході розгляду справи договір надання послуг від 01 липня 2020 року між ПП "Ладья" та ОСОБА_2 виконувався, сторони підтверджують його виконання, і він має ознаки саме договору підряду, а отже в даному випадку має застосовуватися ч. 2 ст. 1172 ЦК України.

Зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до Звіту № 2674450 від 29.07.2020 року, поданого АТ "СК "ІНГО" разом з відзивом, вартість відновлювального ремонту складає 146 497,53 грн. Відповідно до Висновку експерта ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту складає 147 322,14 грн. Тобто і в експерта і в оцінювача з боку страховика сума відновлювального ремонту майже співпадає, що свідчить про об`єктивність даного розміру відновлювального ремонту.

Вважає, що навіть якщо не брати до уваги виставлений рахунок авторемонтного підприємства, то позовні вимоги мали бути задоволені принаймні частково, в рамках різниці між виплаченою сумою страховиком та вартістю відновлювального ремонту.

01 лютого 2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також просив стягнути з ОСОБА_1 додаткові судові витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір і відмовляючи у задоволенні позовних вимог до АТ "СК "Інго", суд першої інстанції виходив з того, страхова компанія належним чином виконала умови страхового полісу, сплативши страхове відшкодування відповідно до умов законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову в частині вимог до страхової компанії, та як наслідок, неможливість стягнення судових витрат із страхової компанії.

В цій частині рішення суду апелянтом фактично не оскаржується, оскільки в апеляційній скарзі позивач просить відмовити йому в позові щодо позовних вимог до Акціонерного товариства`Страхова компанія "Інго", що і зробив суд першої інстанції.

Вирішуючи даний спір і відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ПП "Ладья", суд першої інстанції свої висновки обгрунтовував тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 під час заподіяння шкоди був працівником ПП "Ладья", у зв`язку з цим відсутні підстави для стягнення коштів з роботодавця.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 29.07.2019 року приблизно о 08 год. 45 хв. на пр-ті Бажана у м. Києві відбулося ДТП, а саме: ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «КАМАЗ 6520», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Skoda Octavia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який рухався попереду, під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Вина ОСОБА_2 встановлена постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09.09.2020 року у справі № 753/13183/20.

Також встановлено, що між ПрАТ «СК «ІНГО Україна» та ПП «ЛАДЬЯ» було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/2095570, яким забезпечено автомобіль «КАМАЗ» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , водієм якого було заподіяно шкоду позивачу.

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну у розмірі 100 000 грн 00 коп. та франшизу у розмірі 0 грн 00 коп.

30.07.2020 року AT «СК «ІНГО» отримало повідомлення про ДТП від ОСОБА_1 про ДТП. Того ж дня AT «СК «ІНГО» отримало від позивача заяву відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

30.07.2020 року відбувся огляд та зроблені відповідні фотознімки пошкодженого автомобіля марки «Шкода» д/н НОМЕР_1 експертом В.В. Праворським у присутності ОСОБА_1 , що підтверджується складеним Актом огляду транспортного засобу з відповідними підписами на ньому.

Відповідно до Звіту № 2674450 від 30.07.2020 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «Шкода» д/н НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ в результаті його пошкодження складає 93 702 грн 69 коп., з урахуванням ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що АТ «СК «ІНГО» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та складено страховий акт № 2747725 від 02.09.2020, згідно з яким сума страхового відшкодування складає 85784 грн 82 коп. (матеріальний збиток відповідно до Звіту № 2674450 від 29.07.2020 року, без урахування ПДВ на запасні частини), що підтверджується платіжним дорученням № 14526 від 11 вересня 2020 року (а.с. 126-127 том 1).

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт зазначив, що страховиком сплачено відшкодування шкоди у розмірі 85 335,90 грн.

Як вбачається з договору надання послуг від 01 липня 2020 року укладеним між Приватним підприємство "Ладья", в особі директора Павлюк Інни Володимирівни, та ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 1.1. замовник доручає, а виконавець зобов`язується надавати послуги з перевезення вантажу на автомобілі замовника, місце знаходження та вивантаження визначаються замовником за попередньою угодою.

Відповідно до п. 5.1.1 термін дії договору з 01.07.2020 року до 01.09.2020 року.

Також в матеріалах справи міститься акт приймання-передачі виконаних робіт від 29 липня 2020 року, відповідно до якого сторони погодили між собою, що загальна вартість наданих послуг складає 3000 грн (а.с. 167 том 1).

Згідно угоди від 29.07.2020 року сторони погодились достроково розірвати договір надання послуг від 01.07.2020 року за взаємною згодою.

Матеріали справи не містять доказів неправомірності заволодіння ОСОБА_4 транспортним засобом ПП "Ладья" на момент скоєння ДТП.

Суд апеляційної інстанції, погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не надано жодних належних доказів того, що ОСОБА_2 під час заподіяння шкоди, був працівником ПП "Ладья". Разом з цим суд першої інстанції не звернув увагу на положення ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Так, згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 2 ст. 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Судом встановлено, що між ПП "Ладья", який є власником джерела підвищеної небезпеки, як замовником та ОСОБА_2 - водієм, як підрядником укладено договір про надання послуг.

Отже замовник ПП "Ладья" відшкодовує шкоду завдану підрядником ОСОБА_2 , який діяв за завданням замовника, здійснюючи перевезення.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідача ПП "Ладья" виник обов`язок перед позивачем щодо відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Судом встановлено, що звертаючись з позовом позивач наполягає, що згідно рахунку від 07 серпня 2020 року № АЦ-САСТ-20355149 ТОВ "Автоцентр Прага Авто на Кільцевій" проводився ремонт автомобіля Skoda Octavia F7 Ambition 1.8 TSI, VIN - НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_1 , вартість якого складає 175 654,82 грн (а.с. 49-50 том 1).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції що зазначений рахунок не можна брати до уваги, оскільки ремонтні роботи по ньому не були проведені, що підтверджується відповіддю від 22 лютого 2021 року № 681 на адвокатський запит від 08.02.2021 року (а.с. 189 том 1).

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 78-1 від 18.08.2020 повна вартість відновлювального ремонту, без урахування фізичного зносу складає 147 322,14 грн. Вартість матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу складає 100 557,20 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наданий позивачем висновок експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 78-1 від 18.08.2020 не є належний, допустимий та достовірний доказ, в розумінні ст. 77-79 ЦПК України, оскільки у вказаному висновку не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

З урахуванням викладення, колегія суддів вважає, що з ПП "Ладья" на користь ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню шкода у розмірі 8366 грн 79 коп., що становить різницю між вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу в результаті його пошкодження та сплаченою сумою страхового відшкодування (93702,69 грн-85335,90 грн=8366,79 грн).

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставне посилання позивача на відшкодування шкоди в розмірі фактичної вартості ремонту, а не відшкодування вартості заподіянної шкоди, оскільки позивачем фактично автомобіль не відремонтований та він цих витрат не поніс.

Також суд апеляційної інстанції вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення 3760 грн - витрат з проведення експертизи, 355,80 грн - витрат пов`язаних із викликом сторін на огляд пошкодженого транспортного засобу, 612 грн - витрат пов`язаних із зняттям та встановленням деталей при огляді транспортного засобу, оскільки зазначений висновок судом не був взятий до уваги, отже і витрати які пов`язані з його проведенням, також не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем.

При вирішенні даного спору, суд першої інстанції не вірно застосував норми, ч. 2 ст. 1172, ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині заявлених вимог про відшкодування шкоди до ПП "Ладья".

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заявлена вимога представника відповідача у запереченнях про стягнення з ОСОБА_1 додаткових судових витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Встановлено, що на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу представник відповідача додав до заперечення акт виконання робіт від 01 лютого 2023 року згідно договору № 04 від 08.02.2021 року (а.с. 51 том 2).

Також встановлено, що в матеріалах справи міститься копія ордеру серія КС № 427985 від 08.02.2021 року на підтвердження повноважень адвоката Денисенка Є.В., як представника ПП "Ладья", яка завірена адвокатом (а.с. 169 том 1), договір про надання правової допомоги від 08.02.2021 року, який укладений між ПП "Ладья" та адвокатом Денисенком Є.В. (а.с. 170 том 1), належним чином завірена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 171 том 1).

З акту виконаних робіт від 01.02.2023 року (а.с. 51 том 2) вбачається, що ПП "Ладья" в особі директора Павлюк І.В., що діє на підставі Статуту і адвокат Денисенко Є.В., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2732/10 від 25.11.2004 року, уклали угоду про наступне: складання відзиву на апеляційну скаргу - 1500 грн; участь представника в судовому засіданні - 3000 грн; транспортні, поштові витрати - 500 грн. Загальна сума виконаних робіт складає: 5000 грн.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що у вказаному акті виконаних робіт не було зазначено часу, затраченого адвокатом на кожну послугу.

Суд апеляційної інстанції, звертає увагу на те, що відповідно до частини дев`ятої статті 83 ЦПК України копії доказів, що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що заява про стягнення судових витрат була подана представником відповідача без підтвердження направлення її копії разом з доказами надання правничої допомоги позивачу, що позбавило його можливості заявити клопотання про зменшення розміру судових витрат та доводити їх неспівмірність.

Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем не було дотримано порядку звернення до суду із заявою про стягнення судових витрат.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення вимоги представника відповідача щодо стягнення з ОСОБА_1 додаткових судових витрат на правову допомогу відсутні.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог відповідно до приписів п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України апеляційний суд стягує з відповідача ПП "Ладья" на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 141,77 грн.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду в частині позовних вимог до ПП "Ладья" щодо відшкодування шкоди не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, і підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення відповідно до ст.376 ЦПК України про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2022 року скасувати в частині позовних вимог до Приватного підприємства "Ладья" та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Стягнути з Приватного підприємства "Ладья" на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди у розмірі 8366 грн (вісім тисяч триста шістдесят шість) 79 коп..

В іншій частині позовних вимог до Приватного підприємства "Ладья" відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Ладья" на користь ОСОБА_1 понесені судові витраті зі сплати судового збору у розмірі 141,77 грн.

У задоволенні заяви адвоката Денисенка Євгена Вікторовича, який діє в інтересах Приватного підприємства «ЛАДЬЯ» про стягнення судових витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп. - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Боржник: Приватне підприємство "Ладья" (код ЄДРПОУ: 31364080, адреса: 08143, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Княжичі, вул. Леніна, 15-А, кв. 12).

Повний текст постанови складено «17» березня 2023 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді В.І. Олійник

Є.М. Суханова