Ухвала

від 24.04.2023 по справі 369/14634/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

24 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 369/14634/20

провадження № 61-5231ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», приватного підприємства «Ладья», третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» (далі - АТ «СК «ІНГО»), приватного підприємства «Ладья» (далі - ПП «Ладья»), третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позов обґрунтовано тим, що 29 липня 2020 року у м. Києві на проспекті М. Бажана сталась ДТП, внаслідок чого пошкоджено належний позивачу транспортний засіб Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 з вини ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом «КАМАЗ 6520» державний номерний знак НОМЕР_2 .

Вина ОСОБА_3 встановлена постановою Дарницького районного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року по справі № 753/13183/20. Постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 429891, який підписано ОСОБА_3 вказано, що останній працює водієм у ПП «ЛАДЬЯ». На зворотній стороні схеми ДТП вказано належність транспортного засобу вищезазначеному підприємству.

Відповідальність власника транспортного засобу «КАМАЗ 6520», державний номерний знак НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована у АТ «СК «ІНГО» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/2095570 від 06 листопада 2019 року, діючого на момент ДТП, про що зазначено на зворотній схемі ДТП та підтверджується витягом з Єдиної централізованої бази МТСБУ.

Страховик сплатив позивачу 85 335,90 грн.

Відповідно до висновку № 78-1 від 18 серпня 2020 року експертного автотоварознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, вартість матеріального збитку складає 100 577,20 грн. Відповідно до цього ж висновку вартість відновлювального ремонту складає 147 322,41 грн. Крім того, витрати з проведення експертного дослідження склали 3 760,00 грн.

Відповідно до рахунку від 07 серпня 2020 року № АЦ-САСТ-2035149, виставленого ТОВ «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій», вартість відновлювального ремонту складає 175 654,82 грн.

Відповідно до Полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/2095570, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну постраждалого становить 130 000,00 грн.

Із сумою, яку виплатила страхова компанія позивач не погоджувався, заяву на виплату саме такої суми страховику не подавав, дану суму з позивачем узгоджено не було.

На думку позивача, недоплачена саме страховою компанією сума відшкодування складає: 100 577,20 - 85 335,90 (вже виплачених) = 15 241,30 грн. Останній вважає, що вищезазначена сума повинна бути стягнута в солідарному порядку із страховика та роботодавця завдавача шкоди.

Крім того, позивач вважав за можливе стягнути із роботодавця ОСОБА_3 (з урахуванням вже виплачених коштів та вимоги про солідарне стягнення) 46 744,94 грн = 147 322,14 грн (вартість відновлювального ремонту) - 85 335,90 грн (кошти, вже виплачені страховиком) - 15 241,30 грн (вимога про солідарне стягнення з двох відповідачів).

Також, позивач зазначав, що вартість матеріального збитку та вартість відновлювального ремонту - це різні суми, які не слід ототожнювати, тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Фактичним розміром шкоди безпосередньо є сума відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу запчастин, яка встановлена і Висновком експертного автотоварознавчого дослідження, і Рахунком виставленим спеціалізованим авторемонтним підприємством.

Вважав, що обґрунтованим буде стягнення різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням (у повному обсязі), виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці.

На підставі вищевикладеного просив суд стягнути на свою користь солідарно з АТ «СК «ІНГО» та ПП «ЛАДЬЯ» 15 241,30 грн; стягнути з ПП «ЛАДЬЯ» на свою користь 46 744,94 грн; стягнути з АТ «СК «ІНГО» на свою користь 206,75 грн судового збору, а з ПП «ЛАДЬЯ» - 634,05 грн судового збору, 3 760,00 грн витрат з проведення експертизи, 355,80 грн витрат, пов`язаних із викликом сторін на огляд пошкодженого транспортного засобу, 612,00 грн витрат, пов`язаних із зняттям та встановленням деталей при огляді транспортного засобу, а всього судових витрат на загальну суму - 5 361,85 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2022 року скасовано в частині позовних вимог до ПП «Ладья» та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто з ПП «Ладья» на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди у розмірі 8 366,79 грн. В іншій частині позовних вимог до ПП «Ладья» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у квітні 2023 року подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване судове рішення змінити в частині розміру стягнутої з ПП «Ладья» суми та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ПП «Ладья» на його користь 46 744,94 грн.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року становить 2 684,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Таким чином, ціна позову у цій справі 61 986,24 грн (15 241,30 грн + 46 744,94 грн)не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн).

Касаційна скарга містить посилання на те, що судове рішення у цій справі оскаржується до суду касаційної інстанції на підставі підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Зокрема, заявник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду щодо застосування статті 22 ЦК України, висловленій, зокрема, у постановах: від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19, від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16, від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц.

Верховний Суд звертає увагу, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, так як судова практика щодо розгляду справ за подібних правовідносин є сталою, а посилання в касаційній скарзі на судові рішення по суті є викладенням висновків судів, які стосуються встановлених під час розгляду відповідних справ фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, та їх оцінки у кожному конкретному випадку в межах дискреційних повноважень судів.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі, підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не підтвердились, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», приватного підприємства «Ладья», третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак