Постанова

від 15.03.2023 по справі 242/3271/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1663/23 Справа № 242/3271/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Черков В.Г. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Кішкіної І.В.,

за участю секретаря Шумило І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №242/3271/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Аніщенко Андрій Олександрович,

на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 квітня 2018 року,

встановив:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Український бізнес банк» (далі за текстом ПАТ «Укрбізнесбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 09 жовтня 2012 року між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № КЗИППФ/1004452.1.

За умовами Кредитного договору Банк надав позивальнику у тимчасове користування грошові кошти у сумі 249000 гривень строком до 08 жовтня 2017 року зі сплатою 18,2% річних.

Позивач звертав увагу, що не має змоги надати суду примірник Кредитного договору з додатковими угодами до нього, а також договори, укладені з відповідачем для забезпечення виконання кредитним зобов`язань у зв`язку з тим, що вказані документи фактично знаходяться в приміщенні головного офісу Банку за адресою: м. Донецьк, вул.. Артема, 125, тобто в населеному пункті де здійснюється антитерористична операція відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Крім того, 13 березня 2015 року невстановленими озброєними особами здійснено незаконне зайняття приміщення Банку у АДРЕСА_1 та незаконне заволодіння майном, коштами та документами Банку, про що Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації було подано заяву до ГУМВС України в Донецькій області. Відомості про правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 квітня 2015 року, відкрито кримінальне провадження № 12015050620000287.

З метою підтвердження факту видачі кредитних коштів та дати їх перерахування на рахунок відповідача, суми нарахованого кредиту, дати і розміру сплачених відповідачем платежів, позивач надає роздруківку з автоматизованої банківської системи «СКРУДЖ-3».

Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі належним чином. Однак позичальником зобов`язання за Кредитним договором належним чином виконані не були, чим порушено умови договору та вимоги закону.

Внаслідок порушення виконання зобов`язань за Кредитним договором у відповідача утворилася заборгованість, яка станом на 30 липня 2015 року складає 160211,22 гривень, з яких:

сума заборгованості по кредиту 140681,77 гривень, у тому числі прострочена сума 24481,77 гривень;

сума заборгованості за процентами 16043,45 гривень, у тому числі прострочена сума 13575,01 гривень;

сума заборгованості по щомісячні комісії 3486 гривень, у тому числі прострочена сума 2988 гривень.

У зв`язку з викладеним ПАТ «Укрбізнесбанк» просить стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за Кредитним договором від 09 жовтня 2012 року № КЗИППФ/1004452.1 у сумі 160211,22 гривень.

Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 21 вересня 2015 року позов ПАТ «Укрбізнесбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволений у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрбізнесбанк» заборгованість за кредитним договором № КЗИППФ/1004452.1 від 09 жовтня 2012 року у сумі 160211,22 гривень. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 28 березня 2018 року заяву адвоката Лукашкова В.О., який діяв в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Селидівського міського суду Донецької області від 21 вересня 2015 року скасовано, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 28 квітня 2018 позовПАТ «Укрбізнесбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрбізнесбанк»,140681,77гривень - заборгованість за кредитом,16043,45 гривень заборгованість по відсоткам та3486 гривень заборгованість по щомісячній комісії. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 2403,17 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Аніщенко А.О., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовну заяву залишити без задоволення, вирішити питання про відшкодування понесених ОСОБА_1 судових витрат.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що банком не доведено наявність кредитних відносин між ПАТ «Укрбізнесбанк» та ОСОБА_1 , оскільки позивач не надав суду примірник кредитного договору з додатковими угодами до нього, а також договори, укладені з відповідачем для забезпечення виконання кредитних зобов`язань констатує, що ПАТ «Укрбізнесбанк» не довів перед судом факт укладення кредитного договору та всі істотні умови цього договору, розмір кредиту, процентної ставки, строк повернення кредиту, строк дії договору, факт надання грошових коштів ОСОБА_1 , встановлені права та обов`язки сторін за кредитним договором.

Звертає увагу, що в матеріалах справи міститься нібито копія кредитного договору, проте якість виготовлення цієї копії унеможливлює встановити її зміст. Належним чином вона не посвідчена. Питання щодо допустимості цього доказу судом не з`ясовано.

Також посилається на те, що визначення наявності прострочення платежів, розміру заборгованості та процентів без відомостей про розмір наданого кредиту неможливо. Сума заборгованості в розмірі 160211, 22 гривень об`єктивно не підтверджується матеріалами справи та не є доведеною перед судом. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують видачу кредиту та розмір кредиту, у випадку його видачі. Позивачем не надано жодного розрахунку наявної заборгованості на момент звернення до суду із позовною заявою, у тому числі не наведено жодного розрахунку заборгованості по процентам.

Зауважує, що подана до суду виписка по особовому рахунку, містить посилання на кредитних договір, найменування якого різниться з тим, що заявлений в позовній заяві. Відповідно до позовної заяви та рішення суду найменування договору КЗИППФ/1004452.1, а виписка по особовому рахунку містить посилання на кредитних договір № КЗИПФ/1004452.1.

Вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи порушені норми процесуального права, що виразилося в порушенні порядку інформування відповідача та його представника про дату, час проведення судового засідання, позбавлення права вносити свої заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб. Це унеможливило подання відповідачем та його представником заперечень проти позовних вимог, подання клопотання про витребування оригіналів кредитного договору, додатків до нього, будь-яких договорів забезпечення, даних на підтвердження розміру заборгованості, наявності вимоги про дострокове повернення грошових коштів тощо. Допущене порушення процесуального права призвело, на думку скаржника, до неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що є підставами для скасування судового рішення.

В судове засідання апеляційного суду учасники судового розгляду не з`явились, повідомлялись про час та місце розгляду справи.

Від адвоката Аніщенко А.О., який діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , надійшла заява з проханням розглянути справу без його участі. Апеляційну скаргу просив задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Аніщенко А.О., підлягає залишенню без задоволення за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.3ст. 3 ЦПК Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч. 1ст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч. 1, 2, 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 09 жовтня 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Український бізнес банк» укладено кредитний договір № КЗИППФ/1004452.1, відповідно до умов якого банк надав відповідачу у тимчасове користування грошові кошти в сумі 249000 гривень строком до 08 жовтня 2017 року зі сплатою 18,2 % річних.

Також судом встановлено, що до кінця 2014 року відповідач виконував зобов`язання по вказаному кредитному договору.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначив, що не має змоги надати суду примірник Кредитного договору з додатковими угодами до нього, а також договори, укладені з відповідачем для забезпечення виконання кредитним зобов`язань у зв`язку з тим, що вказані документи фактично знаходяться в приміщенні головного офісу Банку за адресою: АДРЕСА_1 , тобто в населеному пункті де здійснюється антитерористична операція відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 і доступ до якого неможливий.

На підтвердження позовних вимог позивач надав Довідку про заборгованість за кредитним договором № КЗИПФ/1004452.1 від 09 жовтня 2012 року, згідно якої станом на 30 липня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором складає: сума заборгованості по кредиту 140681,77 гривень, у тому числі прострочена сума 24481,77 гривень; сума заборгованості за процентами 16043,45 гривень, у тому числі прострочена сума 13575,01 гривень; сума заборгованості по щомісячні комісії 3486 гривень, у тому числі прострочена сума 2988 гривень. (т. 1 а.с. 3)

До матеріалів справи надано світлокопію кредитного договору № КЗИПФ/1004452.1 від 09 жовтня 2012 року, яка є поганої якості та важко читаєма, і до якої додано плановий графік погашення кредиту і оплати комісій, відсотків без урахування вартості послуг сторонніх організацій ( т. 1 а.с. 63-64).

Згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року позичальником регулярно здійснювалось погашення кредиту договором № КЗИПФ/1004452.1 ( т. 1 а.с. 8-11) і суми внесені позичальником узгоджуються з плановим графіком погашення кредиту, наявним в матеріалах справи.

Позивачем надано роздруківку з автоматизованої банківської системи «СКРУДЖ-3», в якій зазначено розмір виданих кредитних коштів, дату видачі та умови кредитування. (т. 1 а.с. 12, 13)

Також судом встановлено, що, звертаючись з заявою про перегляд заочного рішення, ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Лукашков В.О., зазначав, що ОСОБА_1 сплачував заборгованість за кредитним договором до грудня 2014 року. Натомість з початку 2015 року відділення банку було закрито, рахунок не діяв, а центральний офіс не відповідав. Тобто, відповідач визнавав виконання ним зобов`язань за кредитним договором № КЗИПФ/1004452.1 від 09 жовтня 2012 року до грудня 2014 року. (т. І, а.с. 85-86)

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивачем не доведено перед судом факт укладення кредитного договору, та всі істотні умови цього договору: розмір кредиту, процентної ставки, строк повернення кредиту, строк дії договору, факт надання грошових коштів ОСОБА_1 , встановлені права та обов`язки сторін за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.626,628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК Україниістотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно зіст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зіст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На підставі частини другоїст. 640 ЦК Україниу разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Встановлено, що звертаючись з позовом позивач надав виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року щодо руху коштів по здійсненню ОСОБА_1 погашення кредиту за договором № КЗИПФ/1004452.1 та роздруківку з автоматизованої банківської системи «СКРУДЖ-3», в якій зазначено розмір виданих кредитних коштів, дату видачі та умови кредитування.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 219/7527/16-ц (провадження № 61-17922св20) зазначено, що «суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 205/4176/18, провадження № 61-6279св19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19, провадження № 61-10096св20, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, провадження № 61-9618св19, та не врахували, що виписка з карткового рахунку є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, тому повинна досліджуватись в сукупності з іншими доказами, проте це не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень саме з цих підстав. Твердження судів, що наданий банком розрахунок не є підтвердженням боргу, оскільки не є первинним документом, є необґрунтованими, з огляду на таке. Належним чином дослідити поданий стороною доказ (в цьому випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. На підтвердження заборгованості кредитор надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, який разом з випискою з карткового рахунку підтверджує виникнення заборгованості з боргових зобов`язань та їх розмір, отже, є належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, проте відповідач вказаний розрахунок не спростувала та власного не надала».

Отже, враховуючи обставини, встановлені судом у цій справі, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог щодо стягнення суми кредиту, процентів по кредиту та комісії, оскільки позивачем надано виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року, з якої вбачається, що позичальником регулярно здійснювалось погашення кредиту договором №КЗИПФ/1004452.1, та роздруківку з автоматизованої банківської системи «СКРУДЖ-3», в якій зазначено розмір виданих кредитних коштів, дату видачі та умови кредитування, які свідчать про виконання позивачем умов кредитного договору, засвідчують його волю до настання відповідних правових наслідків, передбачених кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що належними та допустимими доказами на підтвердження надання банком позичальнику кредитних коштів може бути виключно оригінал кредитного договору, колегія судів апеляційного суду відхиляє з огляду на таке.

Відсутність у позивача можливості надати суду оригінал кредитного договору №КЗИПФ/1004452.1 від 09 жовтня 2012 року обумовлена незалежними від волі позивача обставинами, зокрема, проведенням у регіоні за місцем знаходження головного офісу АТ «Укрбізнесбанк» за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 125, де знаходився оригінал зазначеного кредитного договору, антитерористичної операції.

Щодо наведених обставин очевидно, був обізнаний і відповідач.

Відповідно дост. 3 ЦК Українипринципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьоїстатті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у текстіЦК Українизазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.

У контексті спірних правовідносин колегія суддів апеляційного суду вважає, що поведінкавідповідача, в частині заперечення наявності кредитних відносин між ПАТ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 , наявності прострочених платежів лише з підстав неможливості банку надати оригінали первинних документів, не відповідає стандарту добросовісної поведінки учасника цивільних правовідносин, оскільки відповідач обґрунтував неможливість надання оригіналу кредитного договору.

Відповідно Довідки про заборгованість за кредитним договором № КЗИПФ/1004452.1 від 09 жовтня 2012 року, згідно якої станом на 30 липня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором складає: сума заборгованості по кредиту 140681,77 гривень, у тому числі прострочена сума 24481,77 гривень; сума заборгованості за процентами 16043,45 гривень, у тому числі прострочена сума 13575,01 гривень; сума заборгованості по щомісячні комісії 3486 гривень, у тому числі прострочена сума 2988 гривень.

Іншого розрахунку заборгованості відповідач не надав і в апеляційній скарзі таких доводів не навів.

Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позовних вимог доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано первинної бухгалтерської документації, на підставі якої можливо встановити отримання саме зазначеної у позові суми кредиту, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, 09 жовтня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № КЗИППФ/10044552.1 відповідно до умов якого банк надав відповідачу у тимчасове користування грошові кошти в сумі 249000 гривень строком до 08 жовтня 2017 року зі сплатою 18,2% річних. Видача відповідачу коштів за вказаним кредитним договором підтверджується як виписками з відповідного рахунку, роздруківкою автоматизованої банківської системи «СКРУДЖ-3», так і частковим виконанням відповідачем умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів.

Доводи апеляційноїскарги проте,що судне встановивдійсного розмірузаборгованості затілом кредиту,бо усправі відсутніпервинні документи,а розрахунокзаборгованості неє належнимта допустимимдоказом,необґрунтовані.Наданий банкому письмовійформі розрахунокзаборгованості позичальника ОСОБА_1 є належним,допустимим,достовірним тадостатнім письмовимдоказом (ст. 76-80 ЦПК України), на підставі якого суд першої інстанції установив розмір заборгованості позичальника за кредитом.

У випадку, якщо відповідач вважав, що вказаний банком розмір заборгованості за кредитом невірний, зокрема, що він не відображає всі сплачені позичальником кошти, чи відображає у іншому (меншому) розмірі, то згідно ч. 3 ст.12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, які покладають на сторону обов`язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідач був зобов`язаний його спростувати, надавши свій розрахунок чи інші, передбаченіст. 76 ЦПК Українидокази, на його спростування, чого відповідачем не зроблено.

Самі лише посилання на неналежність даного доказу не є достатніми підставами для його неприйняття судом.

Відхиляючи даний довід колегія суддів апеляційного суду також виходить з того, що діюче процесуальне законодавство надає стороні широке коло можливостей для надання доказів чи спростування доказів, наданих іншою стороною.

Згідно ч. 4ст. 12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог банку.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, порушив норми процесуального права, що полягає в порядку інформування відповідача та його представника про дату, час проведення судового засідання, позбавлення права вносити свої заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, унеможливлення подання відповідачем та його представником заперечень проти позовних вимог, подання клопотання про витребування оригіналів кредитного договору, додатків до нього, будь-яких договорів забезпечення, даних на підтвердження розміру заборгованості, не ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Згідно ч. 1ст. 274 ЦПК Україниу порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, зокрема, малозначні справи.

З огляду на те, що в даній справі ціна позову становить 160 211,22 гривень, що складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму, то, відповідно до ч. 6ст. 19 ЦПК України,дана справа є малозначною і згідно п. 1 ч. 1 ст.ст. 274 ЦПК Українипідлягає розгляду в порядку спрощеного провадження незалежно від клопотань учасників.

Також колегія суддів апеляційного суду зазначає, що особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, у тому числі і цікавитися рухом справи.

Так, у березні 2018 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Лукашков В.О., звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Селидівського міського суду Донецької області від 21 вересня 2015 року у даній справі за наслідками розгляду якої 28 березня 2018 року Селидівським міським судом постановлено ухвалу про скасування заочного рішення Селидівського міського суду від 21 вересня 2015 року та призначення справи до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Тобто, відповідач був обізнаний про розгляд судом першої інстанції справи за позовом ПАТ «Укрбізнесбанк» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором і мав проявляти розумну заінтересованість тацікавитися рухом справи. Процесуальні рішення судів розміщуються в Єдиному державному реєстрі судових рішень і є у вільному доступі і заявник не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про прийняті судові рішення у справі № 242/3271/15-ц, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень, однак, наданими йому процесуальними правами ОСОБА_1 не скористався.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та, з огляду на положення Конвенції, цікавитися рухом справи,є обов`язком сторони та не є порушенням права особи на доступ до правосуддя.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними правами.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, тому підстави для його скасування відсутні.

При цьому суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Аніщенко Андрій Олександрович, залишити без задоволення.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 20 березня 2023 року.

Головуючий О.І. Корчиста