Рішення

від 01.12.2022 по справі 308/7690/20

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/7690/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Придачук О.А.

за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ТОВ «Бліцарт Продукціон» про визнання відносин трудовими, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в інтересах якого діє адвокат Рутковський С.В., звернувся до суду з позовом до ТОВ «Бліцарт Продукціон» про визнання відносин, які виникли між ОСОБА_1 та ТОВ «Бліцарт Продукціон» з 04.02.2019 року трудовими, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивує тим, що 04 лютого 2019 року він влаштувався на роботу в ТОВ «Бліцарт Продукціон» на посаду пресувальника дільниці «пресування сендвіч лиж». Перед початком робіт роботодавцем його зобов`язано було пройти медичний огляд, ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку, зобов`язано пройти іспитовий строк, ознайомлено з процесом роботи агрегатів та механізмів, видано зарплатну карту, в подальшому він був підпорядкований внутрішньому трудовому розпорядкові, отримував аванс та заробітну плату два рази на місяць, тощо.

З 10.06.2019 року його було забрано до військового комісаріату для проходження строкової військової служби, з 12.06.2019 року перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 до 01.06.2020 року.

Разом з тим, коли він вже знаходився в лавах ЗСУ, роботодавець повідомив його матір про те, що він нібито працював на умовах цивільно-правового договору, що не відповідає дійсності. З наданого ТОВ «Бліцарт Продукціон» договору вбачається, що такий укладений з ОСОБА_1 для виконання допоміжних робіт - пресувальник дільниці "Пресування сендвіч лиж, з терміном дії з 04.02.2019 року по 10.06.2019 року. Разом з тим, неозброєним оком видно, що дати в договрі вписувались не в день укладення, різними невідомими особами та різними засобами.

Позивач не погоджується з такою позицією відповідача про те, що їхні відносини були строковими, а саме відносинами цивільно-правового характеру, строк дії яких закінчився 10.06.2019 року, та зазначає, що договором цивільно-правового характеру, укладеним між ТОВ «Бліцарт Продукціон» та ОСОБА_1 в п. 1.1 передбачено, що замовник доручає, а виконавець зобов"язаний виконати допоміжні роботи пресувальника дільниці "Пресування сендвіч лиж", водночас не визначено конкретний обсяг та вид допоміжних робіт, котрі зобов"язаний виконати ОСОБА_1 на користь товариства. Вказує, що предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною, зазначеного у договорі певного визначеного обсязу робіт. Також вказує, що виплата грошових коштів йому здійснювалася двічі на місяць, разом з виплатою заробітної плати по підприємству основним працівникам, як це передбачено ст. 115 КЗпП України.

Зазначає, що відповідно до положень ГК України та КЗпП України, у разі якщо робота виконувана особою на користь суб"єкта господарювання збігається з видом його економічної діяльності або є роботою з обслуговування його діяльності то таку роботу особа має виконувати на умовах трудового договору. З державного реєсстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських фомувань основним видом діяльності ТОВ «Бліцарт Продукціон» є виробництво спортивних товарів, код КВЕД 32.30, а тому укладаючи з ОСОБА_1 04.02.2019 року замість трудового договору цивільно-правовий договір, директор ТОВ «Бліцарт Продукціон» ОСОБА_3 позбавив ОСОБА_1 всіх прав та гарантій передбачених законодавством про працю, чим порушив вимоги ч.3 ст. 24 КЗпП України.

Позивач посилається на положення ч.2 ст. 39 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу" та положення ч.3 ст. 119 КЗпП України, відповідно до яких за громадянами України, які призвані на строкову військову службу зберігається ммісце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм підпорядкування та форми власності.

А тому на підставі вищенаведеного просит ьвизнати відносини, які виникли між ОСОБА_1 та ТОВ "Бліцарт Продукціон" з 04.02.2019 року трудовими, поновити його на роботі на посаді пресувальника дільниці «пресування сендвіч лиж», зобов"язати ТОВ "Бліцарт Продукціон" внести запис в трудову книжку ОСОБА_1 , про прийняття його на роботу на посаду пресувальника дільниці "пресування сендвіч лиж" ТОВ "Бліцарт Продукціон" та зобов"язати ТОВ "Бліцарт Продукціон" виплатити ОСОБА_1 середній зробіток з 10.06.2019 року.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача подав до суду заяву згідно якої просив розглянути справу без його участі та без участі позивача, у якій зазначив, що позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву згідно якого відповідач просить відмовити в задоволені позовних вимог повністю. Також відповідач подав заяву про застосування до позову строків позовної давності.

В обґрунтування своїх заперечень вказує на те, що відносини між позивачем та відповідачем дійсно існували, однак ці відносини не мають ознак трудових, а були цивільно-правового характеру, які виникли з укладеного між ними договору №4 від 04 лютого 2019 року. Відносини між позивачем та відповідачем припинили свою дію 10.06.2019 року. Позивач не мав визначеного місця роботи, не підкорявся правилам внутрішнього трудового розпорядку, оплату за надані допоміжні роботи отримував згідно актів про передачу виконаних робіт.

Щодо застосування строку позовної давності, представник відповідача вказує, що позивач дізнався про порушення свого права ще у 2019 році, під час проходження строкової військової служби у лавах Збройних сил України, а тому звертаючись до суду 05.08.2020 року за захистом своїх порушених прав, пропустив строк звернення до суду.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, а також оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись принципом верховенства права, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, а сторонами не заперечується, факт виконання позивачем роботи пресувальника дільниці «Пресування сендвіч лиж» в ТОВ «Бліцарт Продукціон» з 04 лютого 2019 року.

Також встановлено, що у період з 12.06.2019 року по 11.06.2020 року ОСОБА_1 перебував на строковій військовій службі, що підтверджується наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.06.2019 року № 28-ОС, про присвоєння ОСОБА_1 призваному на строкову військову службу та призначеному у команди для відправки до військових частин первинного військового звання - солдат, та наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.06.2020 року № 118 про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас з 11.06.2020 року. А відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_3 від 07.10.2022 року № 8199, старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 з 27.02.2022 року по теперішній час.

Як убачається з листа відповіді Управління Держпраці у Закарпатській області від 07.10.2019 року № 07-04/3825, у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 06.09.2019 року про порушення його трудових прав щодо незаконного звільнення у зв"язку із призовом на строкову військову службу, та відповідно не виплати середнього заробітку у ТОВ "Бліцарт Продукціон" Управлінням Держпраці у Закарпатській області проведено інспекційне відвідування вказаного товариств, в ході якого встановлено, що ОСОБА_1 працював у ТОВ "Бліцарт Продукціон" на умовах цивільно-правової угоди, яка мала ознаки трудових відносин, тобто, фактично працював за трудовим договором. Відтак, під час призову на строкову військову службу за ОСОБА_1 повинно було зберігатися робоче місце та середній заробіток. Разом з тим ТОВ фактично розірвало з ОСОБА_1 трудові відносини, чим порушило вимоги ст. 119 КзПП України. Згідно вказаного листа ОСОБА_1 повідомлено, що з огляду на виявлені у ТОВ порушення трудового законодавства приписані до усунення, а винні в порушеннях особи притягаються до передбаченої законом відповідальності.

Також встановлено, що за результатами вищевказаного інспекційного відвідування згідно з постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ЗК336/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-125 від 17.10.2019 року, на ТОВ "Бліцарт Продукціон" накладено штраф за незаконне не оформлення трудових відносин з ОСОБА_1 , а згідно з постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами ЗК336/216/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-126 від 17.10.2019 року, на ТОВ "Бліцарт Продукціон" накладено штраф за незаконне припинення трудових відносин з ОСОБА_1 у зв`язку з призовом на військову службу.

ТОВ "Бліцарт Продукціон" оскаржено вищезазначені постанови про накладення штрафу та як убачається з наданого представником позивача рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року по справі № 260/268/20 за результатом розгляду судом відмовлено у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Бліцарт Продукціон" (Закарпатська область, м. Чоп, вул. Загородня, 4А код34154698) до Управління Держпраці у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16код 39795035) про визнання незаконними та скасування постанов.

Адміністративний суд у вказаному рішенні погодився з твердженнями Управління Держпраці у Закарпатській області про те, що договори цивільно - правового характеру зазвичай укладаються для виконання разових робіт, а відповідно укладеного цивільно-правового договору, гр. ОСОБА_1 працює постійно за весь період за який проводиться інспекційне відвідування ТОВ "Бліцарт Продукціон" без перерви, починаючи з 04.02.2019 року по 10.06.2019 року, що свідчить про запланований тривалий характер надання послуг по зазначеному договору. Так, зазначені у договорі послуги мають постійний характер виконання, а тому їх можуть виконувати лише штатні працівники, які пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з охорони праці.

Крім цього, адміністративний суд зазначив, що зі змісту наданої цивільно-правової угоди не вбачається який саме результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не вказана одиниця виміру, ціна за одиницю, тобто, не визначено конкретного обсягу роботи під час укладання угоди; предметом такої угоди є саме процес праці, а не її кінцевий результат; гр. ОСОБА_1 повинен був виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк, угода не містить визначення, який конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.

Таким чином адміністративний суд погодився із висновками Управління Держпраці у Закарпатській області про те, що між ТОВ "Бліцарт Продукціон" та ОСОБА_1 фактично склались трудові правовідносини, а не відносини цивільно-правового характеру.

Адміністративний суд зазначив, що у рамках інспектування також встановлено, що акт про передачу виконаної роботи від 30.06.2019 № 1881/6/2019 сторони цивільно-правового договору № 4 від 04.02.2019 - замовник в особі директора ТОВ «Бліцарт Продукціон» та виконавець Сікора П.Д. підписали 30.06.2019. Проте, згідно довідки № 1986/2 від 24.06.2019, виданої командиром військової частини, солдат ОСОБА_1 з 14.06.2019 перебуває на військовій службі у військовій частині, отже підписати акт про передачу виконаної роботи № 1881/6/2019 від 30.06.2019 ОСОБА_1 не мав фізичної можливості.

Адміністративний суд також констатував, що факт наявності трудових відносин підтверджується також систематичністю виплати грошових коштів ОСОБА_1 по вказаним вище актам про передачу виконаних робіт, та, слід констатувати, що дані виплати проводилися разом із виплатою заробітної плати по підприємству основним працівникам, як це передбачено ст. 155 Кодексу Законів про працю України, тобто, виплата заробітної плати не менше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів та не пізніше семи днів після періоду, за який здійснюється виплата. Таким чином, наявність фактів встановлених посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області під час інспекційного відвідування, на які посилається Управління Держпраці у Закарпатській області, є свідченням допуску ОСОБА_1 до роботи, без факту належного оформлення трудових відносин.

Окрім того, адміністративний суд встановив, що відповідно до витягу з наказу Закарпатського ОВК № 28-ОС від 12.06.2019 року ОСОБА_1 призваний на строкову військову службу та йому присвоєно первинне військове звання "солдат". Зазначив, що на момент призову вказаного працівника, рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав, а тому на позивача поширюються гарантії щодо збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, встановлені ст. 119 КЗпП України, ч.2 ст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 року в справі № 389/274/17.

Також зазначив, що у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі №813/782/17 зазначено, що чинне законодавство не передбачає можливості розірвання трудових відносин з працівником, призваним на військову службу, за жодних обставин.

Відтак, адміністративний суд у своєму рішенні від 30.06.2020 року у справі № 260/268/20 прийшов до висновку, що звільнення ОСОБА_1 здійснено з порушенням вимог трудового законодавства.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та Постановою Верховного суду від 27 липня 2022 року по справі № 260/268/20, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року по справі № 260/268/20 залишено без змін.

Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Такого правового висновку дійшов Верховний СУд у постанові КГС ВС від 26.11.2019 по справі №902/201/19, та постанові КГС ВС від 15.10.2019 по справі №908/1090/18.

У постанові КГС ВС від 26.11.2019 по справі №902/201/19 та постанові КГС ВС від 15.10.2019 по справі №908/1090/18 Верховний Суд зазначив, що частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

За таких обставин суд приходить до висновку що позовна вимога про визнання відносин, які виникли між ОСОБА_1 , та ТОВ «Бліцарт Продукціон» з 04.02.2019 року, трудовими є доведеною.

Відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України, (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин та до 19.07.2022 року) за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на івйськову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Дежавного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Відтак, звільнення ОСОБА_1 здійснено з порушенням вимог трудового законодавства, а тому ОСОБА_1 , підлягає поновленню на посаді пресувальника дільниці «пресування сандвіч лиж» ТОВ «Бліцарт Продукціон» з 10.06.2029 року.

З огляду на те, що в ході розгляду справи встановлено, що з 04.02.2019 року відносини між ТОВ «Бліцарт Продукціон» та ОСОБА_1 були трудовими, до трудової книжки ОСОБА_1 , підлягає внесенню запис про прийняття його на роботу на посаду пресувальника дільниці «пресування седвіч лиж» ТОВ «Бліцарт Продукціон» з 04.02.2019 року.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Прозапобігання корупції"іншою особою,працівник повиненбути поновленийна попереднійроботі органом,який розглядаєтрудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100 (далі Порядок №100).

Нормами абз. 3 п. 2 Порядку №100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто що передують дню звільнення працівника з роботи.

В силу пункту 5 розділу ІV Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

За змістом абз. 2 п. 8 Порядку №100 після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку №100).

ТОВ «Бліцарт Продукціон» не надало суду довідки про про середній заробіток ОСОБА_1 з 10.06.2019 року по 27.09.2022 року, повідомило, що на підприємстві відсутні відомості про нарахування чи виплату заробітної плати ОСОБА_1 у період з 10.06.2019 року по 27.06.2022 року, заробітна плата ОСОБА_1 , не нараховувалась і не виплачувалась.

Разом з тим, згідно акту № 1881/42019 від 30.04.2019 року, про передачу виконаної роботи, згідно з яким ТОВ «Бліцарт Продукціон» проведено розрахунок винагороди за виконану роботу сума винагороди склала 10215,67 грн., а згідно акту № 1881/5/2019 від 31.05.2019 року 11503,45 грн.

З огляду на встановлення того, що відносини між ТОВ «Бліцарт Продукціон» та ОСОБА_1 з 04.02.2019 року є трудовими суд бере розмір виплат за вказаними актами за основу визначення розміру середнього заробітку ОСОБА_1 .

При цьому враховуючи, зміни внесені до ч.3 ст.119 КЗпП України, та те, що ОСОБА_1 з 27.02.2022 року перебуває на військовій службі, що підтверджується довідкою командира військової частини НОМЕР_3 від 07.10.2022 року № 8199, середній заробіток за час вимушеного прогулу суд обчислює до 19.07.2022 року.

Виходячи з наведеного: середньомісячне число робочих днів: число відпрацьованих робочих днів: квітень 2019 20 робочих днів, травень 2019 року 21 робочий день, звідси 20+21=41/2=20,5.

Середньоденна заробітна плата: 21719,12 / 41= 529,73

Розрахунковий період: червень 2019-липень 2022 =37 місяців = 37*20.5 = 758,5-14 робочих днів = 744,5 середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу: 529,73*744,5= 394384,00 грн.

Щодо заяви застосування до позовних вимог строків позовної давності суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Виходячи зі змісту цієї норми, важливо розрізняти початок перебігу строку для звернення до суду залежно від виду позовних вимог. Про це зауважив Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 року по справі № 682/2782/18.

Пунктом четвертим частини першої статті 263 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності зупиняється, якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. Також статтею 263 ЦК України встановлено, що у разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин, а від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Враховуючи те, що відповідно до витягу з наказу Закарпатського ОВК № 28-ОС від 12.06.2019 року ОСОБА_1 призваний на строкову військову службу та йому присвоєно первинне військове звання "солдат", в подальшому відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №118 від 11.06.2020 року ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас, в даному випадку перебіг строку позовної давності на час проходження військової служби зупинявся, а тому заява про відмову в задоволенні позову шляхом застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки строк звернення до суду відбувся в межах тримісячного строку передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України, а саме 05.08.2020 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України").

А тому на підставі вищенаведеного, враховуючи, що в ході розгляду справи встановлено, що відносини, які виникли між ОСОБА_1 та ТОВ «Бліцарт Продукціон» є трудовими, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно ізст. 430 ЦПК Українисуд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. У зв`язку з цим, рішення суду в цій частині підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст10,12,13,18,81,258,263-265, 273, 352, 354,355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ТОВ «Бліцарт Продукціон» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Визнати відносини, які виникли між ОСОБА_1 та ТОВ «Бліцарт Продукціон» з 04.02.2019 року, трудовими.

Поновити ОСОБА_1 на посаді пресувальника дільниці «пресування сендвіч лиж» ТОВ «Бліцарт Продукціон».

Зобов`язати ТОВ «Бліцарт Продукціон» внести запис в трудову книжку ОСОБА_1 про прийняття його на роботу на посаду пресувальника дільниці «пресування сендвіч лиж» ТОВ «Бліцарт Продукціон» з 04.02.2019 року.

Стягнути з ТОВ «Бліцарт Продукціон» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.06.2019 року по 19.07.2022 року у розмірі 394384,00 (триста дев"яносто чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 00 коп) грн.

Стягнути з ТОВ «Бліцарт Продукціон» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2581,60 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят одна грн. 00 коп.) грн.

Стягнути з ТОВ «Бліцарт Продукціон» на користь держави судовий збір у розмірі 3884,64 (три тисячі вісімсот вісімдесят чотири грн. 64 коп.) грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.А. Придачук