Рішення

від 28.02.2023 по справі 908/1977/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/151/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2023 Справа № 908/1977/22

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП», код ЄДРПОУ 36716332 (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 6)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ГІРНИЧОШАХТНОГО ОБЛАДНАННЯ «ТЕХНОМАШ», код ЄДРПОУ 43984625 (69096, м. Запоріжжя, вул.Гребельна, буд. 5; поштова адреса: 49098, м. Дніпро, вул. Любарського, 161)

простягнення суми 581861,79 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Михайлова Н.М.

від відповідача:Усенко А.О.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ГІРНИЧОШАХТНОГО ОБЛАДНАННЯ ТЕХНОМАШ» суми 375092,08 грн. основного боргу, суми 85491,95 грн. пені, суми 7554,44 грн.3% річних, суми 75945,06 грн. інфляційних втрат, суми 37778,26 грн. штрафу, всього - загальної суми 581861,79 грн.

Ухвалою суду від 11.10.2022 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1977/22, присвоєний номер провадження 9/151/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 08.12.2022 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Ухвалою суду від 03.01.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

28.02.2023 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які підтримані позивачем. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 230, 265 ГК України, умовами договору постачання природного газу № Д-/2021/43 від 24.12.2021 та мотивовано тим, що відповідачем порушено умови договору щодо розрахунків за поставлений позивачем в період з січня по червень 2022 року природний газ, що підтверджується відповідними Актами приймання-передачі, підписаними сторонами. У зв`язку із неналежним виконання зобов`язання на час звернення позивача до суду заборгованість відповідача склала 375092,08 грн. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем крім суми основного боргу заявлено до стягнення з відповідача суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих згідно з наведеними в позовній заяві розрахунками на суму основного зобов`язання з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, а також суму штрафу за прострочення оплати понад 30 календарних днів.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, який підтримано відповідачем в повоному обсязі. Відповідач, зокрема, зазначив, що визнає позовні вимоги в частині стягнення суми 375092,08 грн. основного боргу та ставить питання щодо зменшення заявлених позивачем штрафних санкцій (пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу). При цьому, відповідач вказав, що введений в Україні воєнний стан у зв`язку із військовою агресією проти України вплинув на ринок продажу та платоспроможність існуючих потенційних покупців обладнання відповідача. Так, контрагент відповідача ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» повідомив відповідача про скасування замовлення згідно договору № 159 від 11.02.2022 через війну на території України, розірвання договору та вивезення переданого обладнання. У зв`язку з триваючим строком воєнного стану, веденням активних бойових дій, значним погіршенням ринкової ситуації щодо реалізації обладнання, відповідачем було оголошено простій та зупинено роботу на період дії воєнного стану на території України. Зазначені обставини свідчать про критичний фінансовий стан відповідача, тимчасову фактичну зупинку його господарської діяльності та тимчасову неможливість сплатити вартість отриманого від позивача природного газу. Відповідач намагався зменшувати суму заборгованості та частково перераховував грошові кошти за отриманий природний газ, про що свідчать платіжні доручення за період з 26.04.2022 по 13.06.2022. В умовах воєнного стану в Україні до платників податків не застосовуються штрафні санкції за відсутність можливості сплатити податки та збори до бюджету.

Відповідачем також було подано клопотання про зменшення штрафних санкцій (отримано судом 08.12.2022), в якому зокрема вказано про те, що з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, день фактичної оплати суми заборгованості не включається в період нарахувань, однак позивачем було штучно збільшено кількість днів в періодах нарахування, що призвело до помилкових нарахувань штрафних санкцій. З урахуванням цього, а також положень ч. 6 ст. 232 ГК Українив відповідачем наведено контррозрахунок в частині нарахування сум 3% річних та пені, які склали 7447,13 грн. та 79642,90 грн. відповідно. Щодо суми нарахування інфляційних втрат відповідач погодився з розрахунком позивача, в частині розрахунку суми штрафу заперечень не надав. Відповідач зазначив, що загальна сума штрафних санкцій (200813,29 грн. з урахуванням наданого відповідачем контррозорахунку) складає більш 50% від суми заявленого основного боргу. З урахуванням раніше викладених у відзиві обставин, враховуючи вжиття відповідачем заходів щодо часткової сплати за отриманий від позивача газ, відповідач на підставі ч. 3 ст. 551, ЦК України, ст. 233 ГК України просив зменшити розмір штрафних санкцій на 50% та розстрочити виконання рішення на 12 платежів, шляхом сплати рівними частинами щомісяця.

Позивач надав відповідь на відзив та заперечення на клопотання відповідача щодо зменшення штрафних санкцій, відповідно до яких з позицією та доводами відповідача не погодився. Зазначив, що відповідачем не надано будь-яких доказів, що підтверджують скрутне матеріальне становище та наявності підстав для звільнення його від відповідальності за порушення виконання зобов`язання. Вказаний відповідачем випадок, що вплинув на його фінансовий стан, а саме розірвання договору іншим суб`єктом господарювання, не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із невиконанням договірного зобов`язання та не свідчить про поважність причин невиконання відповідачем зобов`язання щодо сплати за спожити природний газ. Не наведено здійснення ним жодних можливих заходів щодо належного виконання зобов`язань за договором, винятковості обставин, що вплинула та сприяли такому невиконанню, випадку або непереборної сили. Розстрочення виконання рішення має бути пов`язане із наявністю конкретних обставин, що ускладнюють або унеможливлюють його виконання. З огляду на це підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій відсутні, а клопотання про розстрочку виконання рішення є передчасним.

Від відповідача 30.12.2022 до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач, зокрема, зазначив, що 13.12.2022, 20.12.2022 та 26.12.2022 відповідачем було сплачено на рахунок позивача грошові кошти в загальному розмірі 40000,00 грн, що свідчить про вжиття заходів щодо виконання перед позивачем зобов`язання за договором. На підтвердження цього до заперечення додані копії відповідних платіжних інструкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП» (Постачальник, позивач у даній справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ГІРНИЧОШАХТНОГО ОБЛАДНАННЯ «ТЕХНОМАШ» (Споживач, відповідач у справі) був укладений договір постачання природного газу № Д/2021/43 від 24.12.2021 (далі Договір), за умовами якого позивач зобов`язався передавати у власність відповідачу природний газ в обсягах, за ціною та у порядку, передбачених цим Договором, а відповідач - приймати газ та оплачувати його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених Договором (п.1.1).

Згідно з п. 4.3 Договору приймання-передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних Актів приймання-передачі, які є невід`ємними частинами цього Договору, і які є підставою для проведення Споживачем остаточних розрахунків за поставлений природний газ у звітному місяці.

За змістом пункту 3.1 Договору, Споживач зобов`язаний оплатити вартість місячного обсягу природного газу на рахунок Постачальника - 100% вартості до 10 числа місця наступного за звітним (місяцем поставки).

Відповідно до п. 5.1.2 Договору встановлено, що Споживач зобов`язується, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених Договором.

Договір є укладеним з дати його підписання сторонами, скріплення їх підписів печатками та діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання (п.11.1).

Сторонами також були підписані Додаткові угоди від 24.12.2021, від 25.01.2022 до вказаного Договору, згідно з якими визначалась ціна на природний газ: з 1 січня 2022 63163,90 грн. з урахуванням ПДВ, з 1 лютого 2022 44767,90 грн. за 1000 куб.м газу, в тому числі 20% ПДВ.

Як слідує зі змісту позовної заяви та викладеного в ній розрахунку, позивач у період з січня по червень 2022 року на виконання умов Договору поставив відповідачу природний газ, вартість якого була оплачена відповідачем частково.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано в матеріали справи копії підписаних сторонами та скріплених печатками Актів приймання-передачі природного газу на загальну суму 639689,57 грн:

-№ 00000002755 від 31.01.2022 на суму 402959,12 грн з ПДВ;

-№ 00000004565 від 28.02.2022 на суму 150375,36 грн з ПДВ;

-№ 00000007406 від 31.03.2022 на суму 81432,80 грн з ПДВ;

-№ 00000012360 від 30.04.2022 на суму 4423,27 грн з ПДВ;

-№ 00000015390 від 31.05.2022 на суму 174,22 грн з ПДВ;

-№ 00000018394 від 30.06.2022 на суму 324,80 грн ПДВ.

Відповідачем було перераховано на рахунок позивача часткову оплату за отриманий згідно з Договором природний газ, що підтверджується копіями платіжних доручень: №152 від 17.02.2022 на суму 100000,00 грн, № 230 від 26.04.2022 на суму 100000 грн, № 273 від 17.05.2022 на суму 4423,27 грн, № 333 від 13.06.2022 на суму 174,22 грн, № 340 від 15.06.2022 на суму 60000,00 грн., всього на загальну суму 264597,49 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого природного газу позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача суми 375092,08 грн. основного боргу, суми 85491,95 грн. пені, суми 7554,44 грн. 3% річних, суми 75945,06 грн. інфляційних втрат, суми 37778,26 грн. штрафу, за яким відкрито провадження у даній справі.

Відповідач факт отримання від позивача природного газу за вищевказаними актами не заперечив, у відзиві позовні вимоги в частині заявленої суми 375092,08 грн. основного боргу визнав та в подальшому в ході розгляду справи надав докази щодо перерахування на рахунок позивача частини боргу в розмірі 40000,00 грн. після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом вище, матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору позивач в період з січня по червень 2022 року включно поставив відповідачу природний газ загальну суму 639689,57 грн, який був оплачений відповідачем частково в розмірі 264597,49 грн, внаслідок чого у нього виник борг за поставлений газ в розмірі 375092,08 грн, який був заявлений позивачем до стягнення.

Відповідач під час розгляду даної справи в суді надав в матеріали справи копії платіжних інструкцій № 653 від 13.12.2022 на суму 10000,00 грн, № 667 від 20.12.2022 на суму 7000,00 грн, № 671 від 26.12.2022 на суму 23000,00 грн, згідно з якими на рахунок позивачу було перераховано оплату за газ по договору № Д/2021/43 від 24.12.2021, згідно з актом № 00000002755 від 31.01.2022. Всього перераховано 40000,00 грн.

Отже після звернення позивача з позовом до суду відповідач здійснив часткове погашення боргу в загальному розмірі 40000,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі викладеного, провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача суми 40000,00 грн. основного боргу підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума основного боргу, яка з урахуванням усіх здійснених відповідачем оплат на час розгляду справи складає 335092,08 грн.

Також за прострочення грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3 % річних у розмірі 7554,44 грн за загальний період прострочення з 10.02.2022 по 21.09.2022 включно, інфляційні витрати в розмірі 75945,06 грн. за загальний період: лютий серпень 2022.

Крім того, згідно з умовами п.7.2 Договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 85491,95 грн пені за період з 10.02.2022 по 21.09.2022 включно та суму 37778,26 грн штрафу за прострочення понад 30 днів.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення грошового зобов`язання підтверджується матеріалами справи та є доведеним. Часткові оплати до звернення позивача до суду, а саме: 17.02.2022 100000,00 грн, 26.04.2022 100000 грн, 17.05.2022 4423,27 грн, 13.06.2022 174,22 грн, 15.06.2022 60000,00 грн були здійснені відповідачем з порушенням терміну оплати, встановленого в п. 3.1 Договору.

Відповідно до розрахунків заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, наведених у позовній заяві, нарахування здійснено позивачем на суму боргу за наростаючим підсумком, та з урахуванням здійснених відповідачем вищезазначених часткових оплат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за заявлений період прострочення, суд дійшов до висновку, що його здійснено правильно, тому позовні вимоги про стягнення суми 75945,06 грн втрат від інфляції є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Судом встановлено, що при здійсненні розрахунку суми 3% річних позивачем не було враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості (її частини) не включається в період часу, за який здійснюється нарахування, внаслідок чого наданий позивачем розрахунок у відповідній частині є неправильним.

З урахуванням викладеного, здійснивши перерахунок в цій частині, суд встановив, що до стягнення з відповідача за заявлений період належить сума 7447,13 грн. 3% річних. В частині позовних вимог про стягнення 107,31 грн. 3% річних судом відмовляється.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що у випадку порушення Споживачем розміру або строку (п.3.1 Договору) оплати поставленого Постачальником природного газу у відповідному місяці Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення від суми заборгованості, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми простроченого платежу.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

Із розрахунку позивача слідує, що заявлена до стягнення сума 85491,95 грн пені нарахована за загальний період з 10.02.2022 по 21.09.2022 включно.

Так, пеня нарахована в тому числі на заборгованість по акту від 31.01.2022 (з урахуванням надходження часткових оплат) термін оплати за яким настав 10.02.2022 та по акту від 28.02.2022 термін оплати за яким настав 10.03.2022.

Враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування пені на суму простроченої заборгованості за вказаними вище актами припиняється через шість місяців

від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Крім того, суд враховує, що як і при здійсненні розрахунку 3% річних позивачем неправильно визначено кількість днів прострочення в періодах нарахування в частині, коли відповідач здійснював часткові оплати 17.02.2022, 26.04.2022, 17.05.2022, 13.06.2022 та 15.06.2022 (позивачем не було враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості (її частини) не включається в період часу, за який здійснюється нарахування).

За таких обставин з урахуванням вищевикладеного, суд здійснив перерахунок пені та встановив, що позовні вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково на суму 74017,78 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені на суму 11474,17 грн судом відмовляється у зв`язку з необгрунтованістю.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу є законними та обґрунтованими. Розмір штрафу від суми простроченої оплати понад 30 календарних днів, а саме: у розмірі 7 % від суми простроченого платежу (539689,57 грн х 7%) визначено позивачем правильно, тому виомги про стягнення штрафу підлягають задоволенню у заявленому розмірі 37778,26 грн.

На підставі усього вищевикладеного позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідач у відзиві та клопотанні про зменшення штрафних санкцій, посилаючись на триваючий в Україні воєнний стан, ведення активних бойових дій на території країни, що негативно вплинуло на ринкову ситуацію з продажу продукції відповідача, в тому числі на прикладі розірвання раніше укладеного із своїм контрагентом договору, платоспроможність існуючих та потенційних покупців, вимушений оголошений простій на підприємстві, що негативно виплинуло на фінансове становище відповідача, який незважаючи на це частково здійснював оплати та продовжує вживати заходів щодо погашення існуючої перед позивачем заборгованості, просив суд на підставі ч.3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України зменшити розмір пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу на 50%. Також відповідач просив суд розстрочити виконання судового рішення на 12 платежів зі сплатою рівними частинами щомісячно.

Позивач у відповіді на відзив та запереченні на клопотання відповідача проти зменшення пені, 3% річних, інфляційних втрат на штрафу заперечив, клопотання про надання розстрочки виконання рішення просив залишити без задоволення.

Згідно зі статтею 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірної великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язані; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз вказаних статей по-перше, свідчить, що в них встановлено можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій та неустойки, в той час як наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу; по-друге: вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 42Господарського кодексу України відповідач, як суб`єкт господарювання, здійснює господарську діяльність на власний ризик.

За змістом ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Таким чином, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об`єктивні обставини чи суб`єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Необґрунтованими у зв`язку із цим є посилання відповідача, із наданням відповідних доказів, на наявний факт скасування замовлення, розірвання договору із своїм контрагентом (ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат») та повернення ним відповідачу обладнання без оплати через війну на території України. До того ж відповідачем зазначено лише про єдиний випадок припинення договірних зобов`язань з одним із своїх контрагентів, що не спростовує наявність джерел доходів від інших правовідносин відповідача, за яким він є постачальником (кредитором).

При цьому також слід зазначити, що в даному випадку зазначені відповідачем обставини щодо введеного та діючого на даний час воєнного стану в України негативно впливають не тільки на результати господарської діяльності відповідача. Всі суб`єкти підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України, в тому числі і позивач, знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд також враховує, що в п. 5.1.2 Договору передбачений обов`язок Споживача самостійно обмежити (припинити) споживання газу, зокрема, у випадку порушення строків оплати за Договором. Проте відповідач пропри все продовжував споживання природного газу, хоча і в менших обсягах, у зв`язку із чим повинен був усвідомлювати настання пов`язаного із цим обов`язку щодо їх оплати, а позивач в свою чергу правомірно розраховував на своєчасне отримання оплати вартості спожитого відповідачем природного газу та має право на отримання компенсації, внаслідок її прострочення відповідачем.

На підставі вищевикладеного у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу судом відмовляється. При цьому, заявником також не доведено, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Викладені відповідачем обставини щодо скрутного матеріального становища не є винятковими, не спростовують наявність вини у простроченні виконання грошового зобов`язання. До того ж відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження скрутного фінансового стану відповідача, про який він зазначає.

З тих же підстав не підлягає задоволенню клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна здійснюватися судом за правилами ст. 86 ГПК України.

Винятковість обставин, яка повинна бути встановлена судом має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до відповідної заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Таким чином можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Відповідач заявляючи клопотання про надання судом розстрочення виконання рішення не надав суду відповідних доказів неможливості чи ускладнення виконання рішення, доказів скрутного матеріального становища (балансів, звітів про результати фінансової діяльності), які б підтверджували фінансовий стан товариства.

При цьому, відповідач не позбавлений можливості звернутись до суду з заявою про розстрочення виконання рішення в порядку ст. 331 ГПК України на стадії виконання судового рішення, з наданням відповідних доказів на її обґрунтування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Позивач при зверненні до суду із позовної заявою згідно з платіжним дорученням №4114 від 21.09.2022 сплатив судовий збір у розмірі 8727,92 грн.

За змістом п. 5 ч. 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Враховуючи те, що відповідачем під час розгляду справи була сплачена частина заборгованості в розмірі 40000,00 грн., в частині стягнення якої провадження у справі підлягає закриттю, позивачу слід повернути з Державного бюджету України суму 599,99 грн. судового збору (пропорційно сумі по якій провадження у справі підлягає закриттю). Вказана сума судового збору буде повернута позивачу ухвалою суду за відповідним клопотанням позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищезазначеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 7954,20 грн. витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі № 908/1977/22 в частині вимог про стягнення суми 40000,00 грн основного боргу за відсутністю предмета спору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ГІРНИЧОШАХТНОГО ОБЛАДНАННЯ «ТЕХНОМАШ», код ЄДРПОУ 43984625 (69096, м.Запоріжжя, вул.Гребельна, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП», код ЄДРПОУ 36716332 (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд.6) суму 335092 (триста тридцять п`ять тисяч дев`яносто дві) грн 08 коп. основного боргу, суму 7447 (сім тисяч чотириста сорок сім) грн 13 коп. 3% річних, суму 75945 (сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн 06 коп. інфляційних втрат, суму 74017 (сімдесят чотири тисячі сімнадцять) грн 78 коп. пені, суму 37778 (тридцять сім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн 26 коп. штрафу.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ГІРНИЧОШАХТНОГО ОБЛАДНАННЯ «ТЕХНОМАШ», код ЄДРПОУ 43984625 (69096, м. Запоріжжя, вул.Гребельна, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРДЖІ ТРЕЙД ГРУП», код ЄДРПОУ 36716332 (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд.6) суму 7954 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн 20 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 20.03.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги,якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.С. Боєва