Рішення

від 13.03.2023 по справі 916/1907/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1907/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.

розглянувши справу №916/1907/22

За позовом: Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39; код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Грецька, 24; код ЄДРПОУ 04056813)

До відповідачів: Кілійського міжрайонного управління водного господарства (68300, Одеська обл., Ізмаїльський район, м. Кілія, вул. Богдана Хмельницького, 78; код ЄДРПОУ 01034165), Фізичної особи-підприємця Бянової Аліни Іванівни ( АДРЕСА_1 ; код НОМЕР_1 )

про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії

Представники:

Від прокуратури: Лянна О.А., посвідчення

від позивача: не з`явився

від відповідачів: Багно В.С., представник Кілійського міжрайонного управління водного господарства на підставі ордеру

Встановив: Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Кілійського міжрайонного управління водного господарства та Фізичної особи-підприємця Баянової Аліни Іванівни про визнання недійсним договору №356 про біологічному очищенню (біомеліорації) Кагачського водосховища від 03.07.2020р., укладеного між відповідачами та зобов`язання Фізичну особу-підприємця Баянову Аліну Іванівну звільнити штучну водойму Кагачського водосховища площею 105 га, яка знаходиться на території Татарбунарської об`єднаної громади Білгород-Дністровського району Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.08.2022р. позовну заяву Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області від 10.08.2022р. вх. № ГСОО 1976/22 залишено без руху. Керівнику Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області зазначено усунути недоліки позовної заяви, які визначено судом в ухвалі суду. Встановлено Керівнику Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

22.08.2022р. до господарського суду Одеської області прокурором супровідним листом були надані докази, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 15.08.2022р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.08.2022р. прийнято позовну заяву Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1907/22. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "26" вересня 2022 р. о 12:00. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи та прокурора у підготовче засідання, призначене на 26.09.2022р. о 12:00.

15.09.2022р. до суду відповідачем Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства було надано заяву в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, відповідно до якої відповідач просив суд закрити провадження. Відповідачем було зазначено суду, що 13.07.2022р. між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Фізичною особою-підприємцем Бяновою Аліною Іванівною було укладено угоду про розірвання Договору №356 про біологічному очищенню (біомеліорації) Кагачського водосховища від 03.07.2020р. з моменту укладання цієї угоди.

22.09.2022р. до суду прокуратурою було надано письмові пояснення до суду та зазначено, що оскільки правові наслідки розірвання договору та визнання його недійсним є різними, слід відмовити у задоволенні заяви відповідача.

Протокольною ухвалою суду від 26.09.2022р. заява Кілійського міжрайонного управління водного господарства в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України була залишена судом без задоволення.

26.09.2022р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 24.10.2022р. о 10:40.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2022р. повідомлено учасників справи №916/1907/22: Білгород-Дністровську району державну адміністрацію та Фізичну особу-підприємця Баянову Аліну Іванівну про судове засідання, яке відбудеться "24" жовтня 2022р. о 10:40.

24.10.2022р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 21.11.2022р. о 09:40.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.10.2022р. повідомлено учасників справи №916/1907/22 про судове засідання, яке відбудеться "21" листопада 2022 р. о 09:40.

07.11.2022р. до господарського суду Одеської області від Кілійського міжрайонного управління водного господарства надійшов відзив на позовну заяву.

21.11.2022р. судове засідання не відбулось через відсутність електропостачання в приміщенні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2022р. призначено підготовче засідання у справі №916/1907/22 на "21" грудня 2022 р. о 11:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 21.12.2022р. о 11:30.

21.12.2022р. у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 01.02.2023р. о 10:40.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2022р. повідомлено учасників справи №916/1907/22 Білгород-Дністровську районну державну адміністрацію та Фізичну особу-підприємця Бянову Аліну Іванівну про судове засідання, яке відбудеться "01" лютого 2023 р. о 10:40.

22.12.2022р. до господарського суду Одеської області прокурором було надано відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.02.2023р. закрито підготовче провадження по справі № 916/1907/22. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "27" лютого 2023 р. о 12:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 27.02.2023р. о 12:00.

27.02.2023р. у судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 13.03.2023р. о 12:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.02.2023р. повідомлено учасників справи №916/1907/22: Білгород-Дністровську районну державну адміністрацію та Фізичну особу-підприємця Бянову Аліну Іванівну про судове засідання, яке відбудеться "13" березня 2023 р. о 12:00.

Прокурор підтримає поданий позов в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації та просить суд його задовольнити.

Позивачем не було надано до суду письмових пояснень з викладенням своєї позиції.

Кілійське міжрайонне управління водного господарства заперечує проти позову прокурора у повному обсязі.

Фізичною особою-підприємцем Бяновою Аліною Іванівною відзиву до суду надано не було.

У судовому засіданні 13.03.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 20.03.2023р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника Кілійського міжрайонного управління водного господарства, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, прокурором було зазначено суду, що за результатами вивчення питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді в екологічній сфері окружною прокуратурою установлено порушення вимог Земельного та Водного кодексів України, Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про аквакультуру» при розпорядженні Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства земельною ділянкою водного фонду з розташованим на ній водним об`єктом.

Розпорядженням Татарбунарської районної ради народних депутатів від 23.11.2001 №221-XXIII Татарбунарському управлінню зрошувальних систем передано в постійне користування земельну ділянку площею 1159,4 та для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об`єктів та споруд водного господарства, на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ОД № 000555 від 07.04.2003, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 39.

На вказаній земельній ділянці розташоване Кагачське водосховище, яке має площу водного дзеркала 105 га, об`ємом (по проекту 1972р./по зйомці 1992 р.) 3,7/1,05 млн. м3, довжиною 2,5 м, шириною макс/серед - 0,60/0,44 км/ 2,5 км, шириною прибережної захисної смуги 50 м, створене гідровузлом в складі наступних гідроспоруд:споруда, яка утворює водосховище, водоскид, водовипуск, водотранспортуючий канал, водозабірні споруди. Водосховище розміщене на території Татарбунарського (на даний час - Білгород- Дністровського) району Одеської області Одеської області, за межами населених пунктів на р. Кагач, в 7,0 км на північний захід від смт. Татарбунари Одеської області. Тип водосховища - русловий-наливний, одержує воду з р. Дунай через канали «Міжколгоспний», «Дунайський» і через канали МК-6 і Т-І. Водосховище збудоване за проектом інституту «Укрдіпроводгосп» в 1974 році, прийнято до експлуатації у 1976 році. Призначення водосховища за проектом - зрошення, водопостачання, фактично - зрошення, водопостачання. Кагачське водосховище є ланкою в каскаді водосховищ Татарбунарського тракту, виконуючи функції кінцевого пункту доставки води.

Прокурором було зазначено суду, що між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Фізичною особою-підприємцем Бяновою Аліною Іванівною 03.07.2020 укладено договір по біологічному очищенню (біомеліорації) Кагачського водосховища № 356.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, прокурором було зазначено суду, що проаналізувавши детальніше умови договору, вбачається, що укладений відповідачами договір по суті не містить характерних положень, передбачених цивільним законодавством для договорів підряду/надання послуг, та за своєю природою є прихованим договором позички державного майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом. У зв`язку з цим, наявні підстави для визнання судом недійсним договору та зобов`язання звільнити земельну ділянку з водним об`єктом (штучну водойму) у розпорядження Держави, виходячи з таких підстав.

Посилаючись на положення ст. 13 Конституції України, ст. 1, ст. 2, ст. 3 Земельного кодексу, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ч.1 ст. 42 Закону України «Про охорону земель», ст. 3, ст. 6, ч. 1, 3, 4 ст. 51 Водного кодексу України, прокурором було зазначено суду, що згідно вимог діючого законодавства єдиною можливістю отримати у користування водний об`єкт є укладення з відповідним органом влади договору оренди землі з розташованим на ній водним об`єктом та відповідно до умов, укладеного 03.07.2020 між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Фізичної особи-підприємця Бяновою Аліною Іванівною договору, замовник зобов`язується надати виконавцю у часткове користування для цілей цього договору штучну водойму Кагачського водосховища (п. 1.1. Договору).

Прокурор зазначав, що водойма надається виконавцю в порядку, передбаченому Договором, і оформлюється відповідним актом приймання-передачі (п. 6.1. Договору).

При виконанні робіт сторони керуються Програмою «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства», розробленого на підставі Патенту на корисну модель № 101959, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015 (п. 1.1. Договору).

Склад, обсяги і строки робіт, що доручаються до виконання Виконавцю, визначені календарним графіком робіт (п. 1.3. Договору).

Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт шляхом внесення змін до календарного графіку робіт (п. 1.4. Договору).

Відповідно до п. 6.5. Договору, Виконавець здійснює оновлення популяції біомеліораторів (вилучення старшовікових видів риб та раків). Терміни, обсяги, порядок вилучення, а також вселення риб-меліораторів, раків та їх результати оформлюються актами.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2040, у разі якщо до 01.05.2040 жодна із сторін письмово не заявить про намір закінчити Договір, він вважається продовженим (пролонгованим) строком на 15 років на тих самих умовах (п. 11.1. Договору).

За посиланням прокурора, як вбачається зі змісту оспорюваного Договору, останнім не передбачено будь-яких обов`язків Кілійського міжрайонного управління водного господарства щодо проведення розрахунків за виконані Фізичною особою-підприємцем Бяновою Аліною Іванівною роботи по вселенню рослиноїдних риб у Кагачське водосховище, тобто сторонами не визначено ціни робіт (надання послуги) за договором, як істотної умови для такого виду договорів. Отже, зазначене свідчить, що оскаржуваний Договір не відповідає умовам договору підряду/надання послуги, за яким замовник оплачує роботу (послугу), виконану підрядником (виконавцем).

Натомість, як вказує прокурор, визначена договором діяльність з «біологічного очищення штучної водойми» має усі ознаки аквакультури (рибництва) (сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг (ст. 1 Закону України «Про аквакультуру»). Так, у відповідності до п. 6.5., 8.4.17. Фізична особа-підприємець Бянова Аліна Іванівна має повне право на вилучення старшевікових рослиноїдних риб, хижих риб та раків.

Програмою «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства» визначено нормативи вилучення водних біоресурсів на третій рік функціонування природно-штучного біомеліоративного комплексу (тобто з 2022 року). Таким чином, як вказує прокурор, за умовами оспорюваного договору Фізична особа-підприємець Бянова Аліна Іванівна при використанні Кагачського водосховища фактично матиме змогу здійснювати щорічно вилов від 10,5 до 25,1 тон водних біоресурсів, а за весь період дії договору - від 200,5 до 488 тон водних біоресурсів, що відповідає показникам самостійних господарств із здійснення вирощування рибних ресурсів.

Саме лише посилання у пункті 1.6. Договору, що біоресурси не знаходяться у водосховищі в умовах природної волі та не підпадають під дію Законів України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», «Про аквакультуру», не спростовує характеру господарської діяльності договору Фізичної особи-підприємця Бянової Аліни Іванівни як діяльності у сфері рибництва (аквакультури).

Прокурором було зауважено суду, що виходячи з аналізу умов Договору установлено, що Фізична особа-підприємець Бянова Аліна Іванівна здійснюватиме діяльність у сфері рибництва (аквакультури) за відсутністю дозволу на спеціальне водокористування та ветеринарного свідоцтва, звітності за формою № ІА-риба (річна) «Виробництво продукції аквакультури за 20_ р.» та спеціальних форм первинної документації для суб`єктів рибного господарства (№ А-01 - № А-22), передбачених наказом Мінагрополітики від 19.06.2012 № 362, а також за відсутністю контролю з боку працівників рибоохорони та ветеринарно-санітарного контролю. З викладеного вбачається, що Фізичною особою-підприємцем Бяновою Аліною Іванівною безкоштовно отримано у користування строком до 2040 року штучну водойму Кагачського водосховища площею 105 га для здійснення господарської діяльності, пов`язаної із вирощуванням риби, переробкою та консервуванням риби, оптовою та роздрібною торгівлею рибою. Аналіз умов Договору підтверджує, що Фізична особа-підприємець Бянова Аліна Іванівна використовує земельну ділянку з розташованим на ній Кагачським водосховищем саме для риборозведення, а не виконує роботи по біологічному очищенню від водної рослинності та біоперешкод водного об`єкту, як це передбачено Договором. Фактично біомеліоративні роботи зводяться до споживання рослиноїдними видами тваринного світу (за Договором це товстолоб білий та строкатий, амур білий, короп (сазан), раки) рослинності, чим покращується якість і стан прісної води. Тобто, за рахунок риби відтворюється, відновлюється та покращується біологічний та хімічний склад води. Однак, біомеліоративна діяльність фактично є похідною від господарської діяльності із здійснення аквакультури, оскільки у будь-якому середовищі існування (природні або штучні водойми) рослиноїдні риби в процесі своєї життєдіяльності здійснюють споживання рослинності, тим самим поліпшуючи стан прісної води.

Також прокурором було зазначено суду, що обов`язок здійснення рибогосподарської меліорації для суб`єктів аквакультури прямо передбачений абз. 7 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про аквакультуру». Рибогосподарська меліорація здійснюється, зокрема за напрямами вселення об`єктів аквакультури та вилучення хижих і малоцінних видів водних біоресурсів (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про аквакультуру»). Таким чином, вбачається нелогічним та неправомірним укладення саме окремого договору з біологічної меліорації, яка і так є складовою частиною господарської діяльності з аквакультури. Здійснення біомеліорації водосховища не потребує постійного перебування виконавця робіт на водосховищі, водночас спірним Договором передбачено обов`язок здійснювати охорону майнової цілісності комплексу, вживати заходи щодо збереження майна, забезпечити дотримання належного санітарного стану прилеглих до водойми земельних ділянок, тощо.

За твердженнями прокурора, для вселення рослиноїдних риб-меліорантів у водний об`єкт передача самого водного об`єкта виконавцю робіт не вимагається, в той же час Кілійське міжрайонне управління водного господарства передало Кагачське водосховище Фізичній особі-підприємцю Бяновій Аліні Іванівні строком до 2040 року. Покладення обов`язків на Фізичну особу-підприємця Бянову Аліну Іванівну з охорони водосховища з рибою, передбачений в п. 8.4.3. Договору, очевидно не відповідає умовам та способу вселення водних біоресурсів у водний об`єкт. Таким чином, укладаючи договір від 03.07.2020 № 356 відповідачі заздалегідь домовилися, що Фізична особа-підприємець Бянова Аліна Іванівна буде використовувати земельну ділянку з розташованим на ній Кагачським водосховищем для риборозведення. Також, строк, на який укладено договір (20 років) з можливістю пролонгації на 15 років свідчить про те, що Фізична особа-підприємець Бянова Аліна Іванівна за Договором проводить роботи не тільки по вселенню водних біоресурсів у водосховище, але й по розведенню та вилову риби для власних цілей, оскільки виконання робіт по вселенню біоресурсів не потребують значного проміжку часу та можуть виконуватися одноразово або кілька разів упродовж незначного періоду. Вищевказане додатково свідчить про те, що упродовж тривалого часу Фізична особа-підприємець Бянова Аліна Іванівна самостійно, на власний розсуд, використовуватиме водний об`єкт та земельну ділянку, на якій він розташований, для здійснення своєї господарської діяльності. Вищевикладене свідчить про відсутність між сторонами спірного Договору правовідносин із біомеліорації (очищення) водосховища, а підтверджує наявність відносин між відповідачами щодо передачі державного майна для його безкоштовного використання.

Прокурор, в обґрунтування поданого позову зазначав, що з аналізу Договору по біологічному очищенню (біомеліорації) Кагачського водосховища вбачається, що Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства безкоштовно передано у користування Фізичній особі-підприємцю Бяновій Аліні Іванівні штучну водойму Кагачське водосховище. Вказані правовідносини за своєю природою відповідають ознакам договору позички нерухомого майна.

За своїм змістом спірний Договір є договором позички, оскільки він відповідає вимогам ст. 827 ЦК України в частині визначення істотних умов договору позички. Зокрема, в Договорі визначено об`єкт позички (Кагачське водосховище), строк дії договору (до 31.12.2040) та умови його продовження, містить відомості про безоплатність договору (Кілійське міжрайонне управління водного господарства продовжує самостійно здійснювати сплату земельного податку за Кагачське водосховище, що підтверджується відомостями податкової декларації).

Враховуючи викладене, спірний Договір укладено з порушенням вимог законодавства, оскільки по суті договірних відносин сторін можна зробити висновок, що він є удаваним. Фактично був вчинений договір позички нерухомого майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом.

Таким чином, наявність у договорі № 356 від 03.07.2020 по біологічному очищенню (біомеліорації) Кагачського водосховища, формальних умов договору підряду та договору надання послуг необхідно розцінювати як неналежне оформлення відносин позички і є лише способом, завдяки якому досягається мета безкоштовної передачі у користування Фізичній особі-підприємцю Бяновій Аліні Іванівні спірної земельної ділянки та водного об`єкта. Умови спірного Договору свідчать, що за своєю правовою природою він є саме договором позички, укладення якого регулюється положеннями ЦК України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Фізична особа-підприємець Бянова Аліна Іванівна фактично користується та володіє земельною ділянкою за рахунок власного обладнання, інвентарю, водних біоресурсів. Укладаючи договірпо біологічному очищенню (біомеліорації) Кагачського водосховища № 356 від 03.07.2020 сторони мали намір приховати правовідносини позички, оскільки умовами спірного Договору передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою під водним об`єктом з метою здійснення підприємницької діяльності (вирощування та реалізація риби), а у самому договорі закріплено удавану мету, з якою використовується земельна ділянка - очищення каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження. Тобто, фактичний об`єкт договору - земельна ділянка з розташованим на ній Кагачським водосховищем площею 105 га, передана у строкове безоплатне користування. З урахуванням вищевказаного, з огляду а те, що спірним договором не передається результат замовнику, то в силу ст. 837, 901 ЦК України, даний правочин не може бути договором підряду або договором про надання послуг.

Отже, Кілійське міжрайонне управління водного господарства не наділене повноваженнями на надання земельної ділянки державної форми власності у користування іншим особам. Взявши на себе вказані вище права та обов`язки за спірним Договором, Кілійське міжрайонне управління водного господарства здійснило розпорядження вказаною земельною ділянкою під Кагачським водосховищем, визначивши фактичну долю речі (майна) - земельної ділянки. Використання землі Кілійського МУВГ для вирощування та реалізації риби на підставі спірного Договору також суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки здійснюється за відсутності визначеної законом підстави.

Отже, спірний Договір не є договором по біологічному очищенню (біомеліорації) Кагачського водосховища, а є прихованим договором позички, його зміст суперечить вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним.

За спірним Договором відбулось розпорядження земельною ділянкою під водним об`єктом неуповноваженим суб`єктом, спірний договір не відповідає вимогам законодавства, а саме ст. 92, 93, 96 ЗК України, ст. 837 ЦК України, а також не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, що свідчить про його недійсність на підставі ч. 1, 2, 5 ст. 203, ст.215 ЦК України.

Оскільки оскаржуваний Договір підлягає визнанню недійсним, то правові підстави використання відповідачем спірної земельної ділянки під водним об`єктом відсутні. Тому до спірних правовідносин застосовуються положення ст. 1212 ЦК України. Таким чином, Фізична особа-підприємець Бянова Аліна Іванівна згідно з вимогами ст. 16, 1212 ЦК України зобов`язана звільнити отриману земельну ділянку з розташованим на ній водним об`єктом загальною площею 105 га.

Позовні вимоги прокурора направлено на визнання недійсним договору №356 про біологічному очищенню (біомеліорації) Кагачського водосховища від 03.07.2020р., укладеного між відповідачами та зобов`язання Фізичну особу-підприємця Баянову Аліну Іванівну звільнити штучну водойму Кагачського водосховища площею 105 га, яка знаходиться на території Татарбунарської об`єднаної громади Білгород-Дністровського району Одеської області.

Надаючи відзив на позовну заяву, Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства було зазначено суду, що у 2020 році задля покращення стану водних об`єктів Управління, НДІ «Держводекологія» за відповідним Технічним завданням, були розроблені програми «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства» та «Створення природно- штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації каналу Міжколгоспний-Дунайський МУВГ» і введені в дію біомеліорагивні заходи на наступних водних об`єктах Управління (всього 13 об`єктів): Козійське водосховище; Нерушайське водосховище; Дмитрівське водосховище; Кагачське водосховище; Підвідний канал до насосної станції НС-1 Кілійської РЗС: Підвідний канал до насосної станції ЗНС-11 Мічурінської РЗС; Підвідний канал до насосної станції Дружба-1 Кілійської РЗС; Південний канал до насосної станції Дружба-1 Кілійської РЗС; Південний канал до насосної станції Дружба-1 Кілійської РЗС; Південний канал до насосної станції Дружба-1 Кілійської РЗС; Південний канал до насосної станції ЗНС-1, 1а Татарбунарської ЗС; Канал Міжколгоспний-Дунайський; Підвідний канал на о. Степовий; Підвідний канал о. Кофа; Транспортуючий канал Дунай - Сасик; Канал Тупіковий.

Відповідачем було зазначено суду, що розроблені Програми містять систему заходів, спрямованих на поліпшення якості водного середовища за допомогою водних організмів (гідробіонтів). Беручи до уваги відсутність спеціальних та технічних засобів і значну вартість робіт з очистки каналів і водойм від рослинності та замулення механізованим способом, авторами Програми обгрунтовано та запропоновано використання альтернативного природоохоронного способу поліпшення стану водогосподарських об`єктів - біомеліорації, що базується, насамперед, на використанні рослиноїдних видів риб, так званих риб-меліораторів (гідробіонтів). А саме, завдяки вселенню рослиноїдних видів риб. які активно споживають рослини та водорості відбувається очищення водойми, зменшується кількість зелених та синьо-зелених водоростей, значно покращуються показники якості води та відновлюється баланс екосистеми. Зазначена Програма «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства» була розроблена на підставі «Методології запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучного біомеліоративного комплексу», яка була схвалена Науково-технічною радою Державного агентства водних ресурсів України від 23.12.2020 року та затверджена Держводагенством 28.04.2020 року.

Листом № 207/01 від 08.05.2020 року Інститутом водних проблем і меліорації НААН на адресу Кілійського міжрайонного управління водного господарства була направлена рецензія на Програму «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективності експлуатації водних об`єктів КМУВГ».

Листом Інституту водних проблем і меліорації НААН від 22.11.2021 року на адресу Голови Одеської обласної державної адміністрації «про запобігання біологічним перешкодам водних екосистем та евгрофікації», було висловлено прохання, з метою поліпшення якості поверхневих вод у біологічний спосіб, розглянути питання щодо можливості розроблення та запровадження біомеліоративних заходів на водних об`єктах області, що дозволить проводити дієві екологічні заходи з суттєвою економією коштів на очищення водойм. У вказаному листі зазначено, що станом на сьогодні, найбільш ефективним науково-обгрунтованим способом запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водним екосистемам є схвалена Науково-технічної радою Державного агенства водних ресурсів України від 23.12.2020 року «Методологія запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом запровадження природно-штучного біомеліоративного комплексу». Методологією передбачено запровадження відповідних заходів з біологічного очищення та реабілітації водних об`єктів різних типів та призначення (меліоративних систем, крупних водосховищ, водойм на територіях ПЗФ. водойм-охолоджувачів. водних об`єктів населених пунктів водойм кар`єрного та шахтного походження) шляхом контрольованого вселення і ротації певних видів риб-меліорантів в полікультурі та інших гідробіонтів, за видовими і віковими показниками, визначеними відповідно д пріоритету прибирання певної біоперешкоди (фітопланктон, синьо-зелені водорості, вища водна рослинність, зоообрастання. шкідники тощо), надмірний розвиток якої може створювати загрози для водних екосистем. При цьому, реалізація програм не відноситься до рибогосподарської діяльності, а є суто науковим екологічним заходом.

Листом Басейнового управління водних ресурсів річок Причорномор`я та нижнього Дунаю № 08-18/03-1492 від 08.12.2021 року, на лист Департаменту екології та природних ресурсів Одеської облдержадміністрації № 11780/06-17/123 від 02.12.2021 року було надано відповідь, що у 2020 році між НДІ «Держводекологія» та Кілійський міжрайонний управлінням водного господарства укладений договір про розроблення програм «Створення ПШБК для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства». Програми затверджені НДІ «Держводекологія» від 10.03.2020 року та погоджені Кілійський міжрайонним управлінням водного господарства. Програмами передбачено та реалізуються відповідні екологічні заходи з біологічного очищення водних об`єктів різних типів та призначення на 13 водних об`єктах Управління. Для виконання відповідних заходів по біомеліоративному очищенню водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства з підрядниками були укладені договори підряду по біологічному очищенню (біомеліорації) водних об`єктів. Станом на 07.12.2021 року Програма знаходиться в стані реалізації.

Відповідач зазначав, що з метою реалізації зазначеної вище Програми, Протоколом №3 технічної ради Кілійського міжрайонного управління водного господарства від 08.05.2020 року відділу водних об`єктів та техногенно-екологічної безпеки (Павліченко С.Ф.) було доручено розмістити Програму на сайті Управління для ознайомлення.

22.06.2020року на адресу Кілійського міжрайонного управління водного господарства надійшов лист Фізичної особи-підприємця Бянової Аліни Іванівни з пропозицією своїх послуг на проведення робіт з біологічної меліорації.

Протоколом № 6 від 23.06.2020 року технічної ради Кілійського міжрайонного управління водного господарства було вирішено погодити з Фізичною особою-підприємцем Бяновою Аліною Іванівною пропозицію щодо наміру проведення робіт з біомеліорації на Кагачському водосховищі.

03.07.2020р. між сторонами був укладений договір № 356 по біологічному чищенню (біомеліорації) Кагачського водосховища, відповідно до п. 1.1 якого, за завданням замовника виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язується надати виконавцю у часткове користування для цілей цього договору Кагачське водосховище Кілійського міжрайонного управління водного господарства (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи. При виконані робіт сторони керуються Програмою «Створення природно-штучно біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства», розробленою на підставі Патенту на корисну модель № 101959, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015 року. За своєю правовою природою зазначений вище договір по біологічному очищенню (біомеліорації) є договором про надання послуг.

За посиланням відповідача, Договір по біологічному очищенню (біомеліорації) Кагачського водосховища №356 від 03.07.2020 року має всі ознаки та юридичні характеристики договору про надання послуг: договори про надання послуг є двосторонніми (досліджуємий договір укладений між нами - замовником та Фізичною особою-підприємцем Бяновою Аліною Іванівною - виконавцем); договори про надання послуг можуть бути як реальними так і консенсуальними (досліджуємий договір є консенсуальним, так як він є укладеним з моменту його підписання, тобто досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов договору); договори про надання послуг є відплатними (п. 8.4.17. досліджуємого договору передбачає погоджену між сторонами винагороду для виконавця); предметом договору про надання послуг є послуга, яка характеризується відповідними ознаками: спрямована на досягнення певного корисного і правомірного результату (у даному договорі п. 1.2. - очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто та зоопланктону, інших домішок біологічного походження, п. 2.1. - пригнічення розвитку різних груп гідробіонтів та зниження трофності водойми); результат послуги завжди є немайновим, хоча може мати певну юридичну форму, при цьому при наданні послуги головним є не майнова форма вираження результату послуги, а її зміст (п. 1.2. - зменшення витрат при експлуатації водосховища та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження об`ємів води); послуга невіддільна від джерела, тісно пов`язана з особою виконавця та процесом її надання (надається безпосередньо та лише на Кагачському водосховищі та пов`язана з виконавцем, який несе відповідні ризики, передбачені договором, має досвід у риборозведенні та вид діяльності 03.12 Прісноводне рибальство, ознайомлена з Програмою «Створення ПШБК», готова як технічно та і фінансово до її реалізації); послугу неможливо зберігати, тобто вона існує лише на той час, коли надається (вселення рослиноїдних риб-меліораторів відбувається згідно з Програмою «Створення ПШБК для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства», яка регулює порядок проведення робіт, обсяги, строки та інше).

13.07.2022 року між сторонами було укладено угоду про розірвання договору №356 по біологічному очищенню (біомеліорації) Кагачського водосховища від 03.07.2020 року.

Відповідно до п. 1 вказаної угоди, сторони розривають договір № 356 по біологічному очищенню (біомеліорації) Кагачського водосховища від 03.07.2020 року з моменту укладання цієї угоди.

Відповідачем було зазначено суду, що основною причиною відмови судами у задоволені позовних вимог про визнання правочину удаваним є недоведення позивачем того, що воля сторін в правочині була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином та, що між сторонами настали інші права та обов`язки, ніж ті, що передбачені укладеним правочином. Позивачем не надано до суду жодних доказів, які могли б засвідчити факт перебування сторін оспорюваного договору в правовідносинах позички, а не в правовідносинах надання послуг з біологічного очищення.

Фактично позиція представника прокуратури ґрунтується на тому, що в оспорюваному договорі сторонами не визначено ціни робіт (надання послуги) за договором, як істотної умови для такого виду договорів. При цьому, 8.4.17 оспорюваного договору, які дозволяють виконавцю вилов риби, що і є його винагородою відповідно до п. 1.1., позивач трактує на власний розсуд, як такі, завдяки яким ФОП Бянова А.І. нібито здійснює підприємницьку діяльність у сфері рибництва. Однак, жодних доказів на підтвердження своїх доводів позивач до суду не надає, що робить його висновки та доводи необгрунтованими та незаконними.

Відповідачем було зазначено, що вилов риб-меліораторів відповідного віку, що передбачено п. 8.4.17. і є винагородою замовника за укладеним між нами договором, що передбачено п. 1.1. договору, що і є ціною договору та істотною умовою договору про надання послуг.

Водночас, за посиланням відповідача виконання сторонами саме договору по біологічному очищенню (біомеліорації) підгверджується: програмою «Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства»; календарним графіком робіт, графіком формування ПШБК на Кагачському водосховищі, що є додатком до укладеного договору №356 від 03.07.2020 року; календарним планом показників ефективної експлуатації ГІШБК на 2020-2023 роки по договору № 356 від 03.07.2020 року; листом ФОП Бянової А.І. від 19.07.2021 року про ротацію старшовікових рослиноїдних риб.

Усі інші доводи позивача щодо: фактичну можливість здійснювати щорічно вилов водних біоресурсів; безкоштовного отримання у користування штучної водойми для здійснення господарської діяльності до 2040 року; похідності біомеліоративної діяльності від господарської діяльності із здійснення аквакультури; нелогічності та неправомірності укладення саме окремого договору з біологічної меліорації, яка і так є складовою частиною господарської діяльності з аквакультури; є результатом неправомірного та необгрунтованого висновку щодо удаваності оспорюваного правочину та не заслуговують на увагу.

Надаючи відповідь на відзив Кілійського міжрайонного управління водного господарства, прокурором було зазначено суду, що Методологія з точку зору часового виміру не могла бути застосована до оспорюваного договору від 28.07.2020, оскільки станом на вказану дату мала лише погодження НДІ «Держводекологія» та ДЗ «ДЕА». При цьому, погодження науково-технічної ради Держводагентства (23.12.2020) відбулось після укладення договору, що вказує на те, що станом на момент укладення договору Методологія не набрала чинності. У поданому відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що оплатність оспорюваного договору виражається у пункті 8.4.17 - протягом дії договору відповідно до вимог Програми здійснювати вилов, з урахуванням біологічних показників для рослиноїдних риб та раків. А також, при необхідності, проводити вилов хижих та малоцінних видів риби, відповідно до вимог Програми. Проте, риби-меліоратори та раки на жодному з етапів біологічної меліорації (вселення, знаходження у водоймі, вилучення) не потрапляють у власність та/або на баланс Кілійського міжрайонного управління водного господарства. В свою чергу, такі риби та раки як у стані малька, так і у стані старшовікової риби та раків постійно знаходяться у власності саме

У зв`язку з цим, твердження Кілійського міжрайонного управління водного господарства, що оплата за спірним договором відбувається шляхом вилучення старшовікової риби та раків, які йому не належать, є недоречним та надуманим.

Умови спірного договору свідчать, що за своєю правовою природою він є саме договором позички, укладення якого регулюється положеннями ЦК України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а Фізична особа-підприємець Бянова Аліна Іванівна фактично користується та володіє земельною ділянкою за рахунок власного обладнання, інвентарю, водних біоресурсів.

Укладаючи договірпо біологічному очищенню (біомеліорації) Кагачського водосховища № 356 від 03.07.2020 сторони мали намір приховати правовідносини позички, оскільки умовами спірного Договору передбачено фактичну передачу права користування земельною ділянкою під водним об`єктом з метою здійснення підприємницької діяльності (вирощування та реалізація риби), а у самому договорі закріплено удавану мету, з якою використовується земельна ділянка - очищення каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження. Тобто, фактичний об`єкт договору - земельна ділянка з розташованим на ній Кагачським водосховищем площею водного дзеркала 105 га, передана у строкове безоплатне користування.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та Кілійського міжрайонного управління водного господарства, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Надаючи оцінку доводам, викладеним в позові, та обґрунтуванням позовних вимог, зазначеним Керівником Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в позовній заяві в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 03.07.2020р. між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Бяновою Аліною Іванівною було укладено Договір №356 по біологічному очищенню (біомеліорації) Кагачського водосховища.

Відповідно до п. 1.1. Договору, за завданням замовника виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений Договором строк роботи, а замовник зобов`язується надати виконавцю у часткове користування для цілей цього Договору штучну водойму Кагачського водосховища Кілійського міжрайонного управління водного господарства (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи.

Роботи вказані у п. 1.1. Договору це роботи з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) Кагачського водосховища загальною площею водного дзеркала 105 га, шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору.

При виконанні робіт сторони керуються Програмою Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства, розробленого на підставі Патенту на корисну модель № 101959, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015.

Риби-меліоратори, раки та інша іхтіофлора і іхтіофауна в даному Договорі є власністю виконавця і виступають інструментом (матеріально-товарними цінностями (МТЦ) виконання робіт по досягненню мети договору.

Згідно з п. 1.2. Договору метою договору є максимальна можлива очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження з метою зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження об`ємів води.

Відповідно до п. 1.3. Договору, склад, обсяги і строки робіт, що доручаються до виконання виконавцю, визначені календарним графіком робіт (Додаток до Договору №1).

Строки виконання робіт можуть змінюватись у разі виникнення обставин, які можуть бути взяті сторонами до уваги щодо перегляду строків виконання робіт (п. 1.5. договору).

Умовами п.1.6. Договору сторони погодили, що біоресурси не знаходяться у водосховищі в умовах природної волі та не підпадають під дію Закону України "Про рибне господарство", Закону України "Про аквакультуру".

Відповідно до п.1.7. Договору, у виконавця не виникає прав власності на водний об`єкт, ця угода не приховує передачу його в оренду виконацю.

Згідно до п. 2.1. Договору, наслідком виконання робіт за даним Договором є біологічне очищення водойми від надлишкової рослинності та біоперешкод, пригнічення розвитку різних груп гідробіонтів та зниження трофності водойми.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що кількісним та якісним показником предмету договору є доведення (зниження) заростання макрофітами до 15% площі акваторії водойми (зменшення кількісних показників розвитку фітопланктону на 50%), і інші показники, в строки, передбачені календарним планом показників ефективної експлуатації природно-штучного біомеліоративного комплексу (надалі іменується ПШБК).

У пункті 2.3. Договору сторони погодили, що по закінченню кожного п`ятирічного циклу проведення біомеліоративних заходів виконавець надає замовнику висновок спеціалізованої наукової установи про результати проведених робіт з біологічного очищення водойми.

Відповідно до пунктів 4.1.- 4.3. Договору визначено, що виконавець розпочне виконання робіт протягом 10 днів з дня надання замовником водойми (фронту робіт). Невід`ємною частиною договору є календарний графік робіт, в якому визначаються дати початку та завершення етапів робіт, обумовлених договором. Датою завершення робіт вважається дата закінчення договору. Виконавець може достроково завершити деякі етапи виконання робіт і здати їх замовнику, якщо це не знизить якість робіт і не матиме негативного впливу на кінцевий результат ефективної експлуатації Природно-штучного біомеліоративного комплексу.

Водойма надається виконавцю в порядку, передбаченому Договором, і оформлюється відповідним актом приймання-передачі (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 6.5. Договору, виконавець здійснює оновлення популяції біомеліораторів (вилучення старшовікових видів риб та раків). Терміни, обсяги, порядок вилучення, а також вселення риб-меліораторів, раків та їх результати оформлюються актами.

Згідно п. 7.1. Договору, приймання-передача робіт проводиться в порядку, встановленому чинним законодавством України та Договором, і оформлюється актом приймання-передачі.

За умовами п. 7.6. Договору, роботи приймаються щороку, до 29 грудня року, в якому виконувались роботи.

У відповідності до п. 8.2.1. Договору замовник зобов`язаний забезпечити своєчасну, згідно календарного графіка робіт, передачу виконавцю фронту робіт, передати у той же час інші необхідні для виконання договору вихідні дані відповідно до Договору.

Згідно до п. 8.4.1., п. 8.4.3. та п. 8.4.17 Договору, виконавець зобов`язаний у строк, згідно з умовами договору, Програми, вимогами чинного законодавства та іншими вимогами, що звичайно ставляться до такого виду робіт, виконати передбачені договором роботи; забезпечити охорону майнової цілісності ПШБК; протягом дії договору відповідно до вимог Програми здійснювати вилов, з урахуванням біологічних показників для рослиноїдних риб та раків. А також при необхідності проводити вилов хижих та малоцінних видів риби, відповідно до вимог Програми.

Відповідно до п. 11.1. Договору сторонами було узгоджено, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2040, у разі якщо до 01.05.2040 жодна із сторін письмово не заявить про намір закінчити Договір, він вважається продовженим (пролонгованим) строком на 15 років на тих самих умовах (п. 11.1. Договору).

Також, як з`ясовано судом, сторонами було підписано додатки до договору, зокрема, додаток №1 «Календарний графік робіт Графік формування ПШБК на Кагачському водосховищі», в якому в тому числі погоджено вид біомеліоранта, кількість, наважка, термін вселення та ін.; додаток №5 "Акт прийому-передачі фронту робіт", за змістом якого замовник передає, а виконавець приймає водойму, площею водного дзеркала 105 га Кагачськоого водосховища (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору; додаток №6 "Календарний план показників ефективної експлуатації ПШБК на 2020-2023 роки".

Додатком №7 до вказаного договору є витяг з Програми „Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства, що стосується Кагачського водосховища. Призначенням вказаного водосховища, відповідно Додатку № 7 до договору є зрошення, ширина прибрежної захисної смуги 50м. Також Додатком №7 передбачено, що Кагачське водосховище утворюється гідровузлом в складі наступних споруд: гребля (підпірна дамба), паводковий водоскид, донний водоспуск, водотранспортуючий канал, водозабірна споруд, огороджувальні дамби.

Як вже було зазначено судом, обґрунтовуючи позовні вимоги по справі, прокурор посилається на те, що між відповідачами укладеного удаваний правочин, оскільки його було вчинено для приховання іншого правочину, а саме, - договору позички нерухомого майна у вигляді земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом Кагачським водосховищем.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами частини першої статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому зміст договору як дво- чи багатостороннього правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (статті 628 Цивільного кодексу України).

Тобто правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Водночас, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним (стаття 235 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинений з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Відповідні висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц та постановах Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 915/857/20, від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20.

Отже, вирішуючи питання щодо наявності підстав для визнання спірного договору недійсним, перш за все, вважає за необхідно надати оцінку правовій природі спірного договору, у зв`язку з чим колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами ч.1 ст. 902 ЦК України, Виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно з частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір про надання послуг є двостороннім, оскільки виконавець і замовник наділені як правами, так і обов`язками. На виконавця покладено обов`язок надавати послугу і надано право одержувати відповідну плату. Замовник, у свою чергу, зобов`язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Тобто замовник здійснює оплату фактично наданих послуг, якщо сторони не домовилися про інше.

В свою чергу частинами 1, 2 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з приписами статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частинами 1 та 3 статті 827 ЦК України передбачено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Отже, предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.

Послуги відрізняються також від робіт. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.

Натомість своєрідність договору позички полягає в тому, що передаючи річ у користування, позичкодавець не отримує зустрічного задоволення, прямої вигоди.

На відміну від договорів про надання послуг / підряду, договір позички укладається для отримання можливості користуватися земельною ділянкою (в тому числі землями, зайнятими об`єктом водного фонду) з використанням її корисних властивостей.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

У відповідності до статті 3 Водного кодексу України, усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать:1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, крім каналів на зрошувальних і осушувальних системах; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Згідно зі статтею 6 Водного кодексу України, води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (частина перша статті 58 ЗК України, стаття 4 ВК України).

Земельна ділянка, на якій розташоване спірне Кагачьске водосховище, належить на праві постійного користування Кілійському міжрайонному управлінню водного господарства.

Статтею 95 ЗК України встановлено права землекористувачів, якими визначено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Розташоване на вказаній земельній ділянці Кагачьске водосховище, призначене, як встановлено судом та сторонами жодним чином не спростовано, для зрошення є транзитної ємністю для зрошення.

Визначаючи зміст права користування, суд зауважує, що надання у користування певного об`єкту передбачає обмеження прав особи, що передає такий об`єкт у користування, та відповідно виникнення прав, у особи, яка набуває право користування.

За час розгляду справи судом встановлено, з урахуванням умов спірного договору, що жодних прав та обов`язків щодо земельної ділянки разом з розташованим на ній водним об`єктом Фізичній особі-підприємцю Бяновій Аліні Іванівні передано не було, а Кілійське міжрайонне управління водного господарства продовжує володіти та користуватися Козійським водосховищем.

Також судом вбачається, що виконання Фізичною особою-підприємцем Бяновою Аліною Іванівною визначених у договорі зобов`язань, які фактично споживаються Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства. При цьому кінцевою метою послуг, що надаються, відповідно до умов договору, є очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності та інших домішок біологічного походження, в тому числі з метою формування води високої якості, збереження її об`ємів.

На думку суду, вказані обставини свідчать про те, що спірний договір містить ознаки договору надання послуг та договору підряду. Зміст договору свідчить, що Кагачське водосховище передано саме для проведення робіт/послуг, обумовлених договором.

Щодо тверджень прокурора про відсутність у спірному договорі зобов`язань щодо невизначення ціни роботи (надання послуги), яка є істотною умовою для таких видів договорів, то слід зазначити, що конструкція ст.903 Цивільного кодексу України не вимагає обов`язкової оплатності наданих послуг, тобто, вказана норма ЦК України передбачає можливість безоплатного надання послуг.

При цьому певною комерційною вигодою від надання послуг сторони договору вважають вилов хижих та малоцінних видів риби, що обумолвено п. 8.4.17 Договору.

В свою чергу положеннями ч.2 ст. 843 ЦК України визначено, що якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Тобто, вказаною нормою також передбачено можливість не встановлення у договорі підряду ціни роботи, а передбачено можливість її визначення за рішенням суду.

Щодо доводів прокурора стосовно того, що наявності у вказаному договорі діяльності ознак аквакультури (рибництва).

За визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України "Про аквакультуру", аквакультура (рибництво) - це сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Частиною 1 статті 13 зазначеного Закону встановлено, що за напрямами діяльності аквакультура може здійснюватися з метою: отримання товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура); штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів; надання рекреаційних послуг.

Матеріали справи не містять та прокурором не доведено обставини отримання Фізичною особою-підприємцем Бяновою Аліною Іванівною товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура).

Штучним розведенням (відтворенням) водних біоресурсів, відповідно до положень ч.1 ст. 1 Закону України "Про аквакультуру", є діяльність з розведення (відтворення), вирощування об`єктів аквакультури, пов`язана з їх подальшим вселенням у водні об`єкти (їх частини) для відновлення природних популяцій, поповнення запасів водних біоресурсів та збереження їх біорізноманіття.

Натомість належними та допустимими доказами, на думку суду, прокурором не доведено здійснення Фізичною особою-підприємцем Бяновою Аліною Іванівною сільськогосподарської діяльності із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури. При цьому вселення різноманітних видів біомеліоранта проводиться Фізичною особою-підприємцем Бяновою Аліною Іванівною виключно на виконання і у відповідності до умов договору, з метою надання послуги з очищення каналу та води.

Твердження прокурора про наявність у Фізичної особи-підприємця Бянової Аліни Іванівни можливості щорічно здійснювати вилов водних біоресурсів в обсягах, що відповідають показникам самостійного господарства із вирощування рибних ресурсів, судом також до уваги не приймаються, оскільки ґрунтуються на припущеннях щодо можливого вилову, по-друге в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження обсягів (показників), що відповідають самостійному господарству із розведення рибних ресурсів.

За визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону України "Про аквакультуру", рекреаційні послуги у сфері аквакультури - діяльність, пов`язана з організацією відпочинку, в тому числі з наданням права на здійснення любительського та спортивного добування (вилову) об`єктів аквакультури, а також створенням умов для спостереження за гідробіонтами з метою задоволення естетичних і пізнавальних потреб.

Не містять матеріали справи також доказів надання відповідачем рекреаційних послуг.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог прокуратури про визнання недійсним договору №356 про біологічному очищенню (біомеліорації) Кагачського водосховища від 03.07.2020р., укладеного між відповідачами та зобов`язання Фізичної особи-підприємця Баянову Аліну Іванівну звільнити штучну водойму Кагачського водосховища площею 105 га, яка знаходиться на території Татарбунарської об`єднаної громади Білгород-Дністровського району Одеської області.

Також прокурором було заявлено позовну вимогу про зобов`язання Фізичної особи-підприємця Бянової Аліну Іванівну звільнити штучну водойму Кагачського водосховища площею 105 га, яка знаходиться на території Татарбунарської об`єднаної громади Білгород-Дністровського району Одеської області.

Обґрунтовуючи вказану позовну вимогу прокурор посилався на вимоги ст.1212 ЦК України, стверджуючи, що внаслідок недійсності спірного договору відпала підстава на якій Фізичною особою-підприємцем Баяновою Аліною Іванівною набуте водосховище.

Частиною 1 ст.1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала.

Судом було з`ясовано, що Кагачьске водосховище не знаходиться в користуванні та володінні у Фізичної особи-підприємця Баянової Аліною Іванівни.

А також, оскільки позовна вимога про зобов`язання Фізичну особу-підприємця Бянову Аліну Іванівну звільнити штучну водойму Кагачського водосховища площею 105 га, яка знаходиться на території Татарбунарської об`єднаної громади Білгород-Дністровського району Одеської області є похідною від вимоги про визнання недійсним договору №356 про біологічному очищенню (біомеліорації) Кагачського водосховища від 03.07.2020р., укладеного між відповідачами, судом в даній частині позовних вимог також відмовляється.

З урахуванням викладеного, судом у задоволенні позову відмовляється у повному обсязі з покладенням на прокуратуру судових витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 4962,00 грн. покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 123, 129, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Білгород-Дністровської районної державної адміністрації до Кілійського міжрайонного управління водного господарства, Фізичної особи-підприємця Бянової Аліни Іванівни про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Повний текст рішення складено 20 березня 2023 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Т.Г. Д`яченко