Ухвала

від 13.03.2023 по справі 916/2976/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2976/21

ГГосподарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

секретар судового засідання: Курко Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву (вх.№2-250/23 від 28.02.2023) про розстрочення виконання рішення по справі №916/2976/21

за позовом: Южненської міської ради (65481, Одеська обл., м. Южне, пр-т Григорівського десанту, 18, код ЄДРПОУ 21018103);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19 (73000, м. Херсон, вул. Кольцова, буд. 57, код ЄДРПОУ 21284591);

про стягнення 1844500,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

01.10.2021 позивач Южненська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області із позовною заявою (вх. ГСОО №3073/21) до відповідача ТОВ ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19, в якій просить стягнути з останнього безпідставно отриманий дохід за користування земельною ділянкою у розмірі 1844500,08 грн., а також судові витрати.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.01.2022 року у справі № 916/2976/21 позовні вимоги Южненської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19 задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19 на користь Южненської міської ради безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у розмірі 1745116 грн. 08 коп. та 26176 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 апеляційну скаргу Южненської міської ради Одеської області, м. Южне залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2022 року у справі №916/2976/21 залишено без змін.

31.10.2022 року на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 13.01.2022 року, господарським судом було видано відповідний наказ про примусове виконання.

28.02.2023 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19 надійшло клопотання (вх. ГСОО 2-250/23) про розстрочення виконання судового рішення.

В обґрунтування поданої заяви Товариство з обмеженою відповідальністю ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19 зазначає, що сума грошових коштів, що заявляється до стягнення є досить великою, і сплата всієї суми відразу призведе до зупинки діяльності товариства і його повної фінансової неплатоспроможності. Відповідач зазначає, що він практично не веде господарської діяльності, а вся діяльність зосереджена в основному на переданні в оренду належного товариству нерухомого майна. Тобто теперішній фінансовий стан боржника не дозволяє сплачувати одним платежем такі значні грошові суми.

Також ТОВ ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19 вказує, що саме на територіях, які були/знаходяться окупованими внаслідок вторгнення російської федерації, зосереджено 28 об`єктів нерухомого майна належних нашому підприємству. Так зокрема, товар, інші матеріальні цінності, документація знищені та викрадені військовими російської федерації, навіть деякі особисті речі працівників було викрадено, а головний офіс підприємства відповідача знаходиться у м. Херсоні, і був захоплений окупантами, всі документи, бухгалтерія також, нажаль, потрапили до рук російських військових-загарбників. При цьому відповідач звертає увагу суду, що після звільнення м. Херсона, від окупантів, під час поступового налагодження діяльності, відновлення документації, підприємство не встигнувши оговтатись від наслідків розграбовування, двічі постраждало від ворожих обстрілів, які здійснюють російські військові з інших окупованих територій.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.03.2023 прийнято заяву (вх.№2-250/23 від 28.02.2023) про розстрочення виконання рішення по справі №916/2976/21, розгляд заяви призначено в засіданні суду на 13 березня 2023.

В судове засідання 13.03.2023 заявник не з`явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини відсутності суд не повідомив. Враховуючи встановлені законом обмеження щодо строку розгляду заяви, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за відсутності сторін, за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 13.03.2023 судом було підписано вступну та резолютивну частину ухвали та відкладено складення повного тексту ухвали на строк, визначений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву (вх.№2-250/23 від 28.02.2023) про відстрочення виконання рішення по справі №916/2976/21, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 статті 18 ГПК України, також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як передбачено ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Як вбачається з вищезазначеної норми ГПК, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Так, питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. При цьому розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (роз`яснення в ч. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження).

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.99).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається заявник, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у момент звернення рішення до виконання.

Разом з тим, суд наголошує, що положеннями ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення.

Приймаючи до уваги те, що рішення господарського суду Одеської області у справі № 916/2976/21, виконання якого просить розстрочити заявник, ухвалено 13.01.2022, відповідно розстрочення виконання цього судового рішення за наявності обґрунтованих для цього підстав можливо було лише до 13.01.2023, тоді як заявник звернувся з поданою заявою про розстрочення виконання вказаного рішення суду 28.02.2023 після закінчення річного строку на таке розстрочення .

Натомість надання розстрочки за межами 13.01.2023, порушує законодавчо обмежений ч. 5 ст. 331 ГПК України річний термін розстрочення виконання судового рішення з дня його ухвалення.

При цьому господарський суд наголошує, що положеннями господарського законодавства не передбачено продовження встановленого у ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України процесуального строку.

Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19 просить розстрочити виконання рішення суду на 24 місяці, що є недопустимим, з огляду на вищенаведені приписи ГПК України.

Таким чином задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19 про розстрочення виконання рішення суду (вх. № 2-250/23 від 28.02.2023 р.) в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, суперечитиме вимогам положення ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.

Наведене є беззаперечною підставою для відмови у задоволенні заяви Товариство з обмеженою відповідальністю ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19, тому суд не вбачає підстав для надання оцінки доводам заявника щодо наявності обставин, про які вказується ним в обґрунтування підстав для розстрочення виконання судового рішення у даній справі.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19 про розстрочення виконання рішення господарського суду Одеської області від 13.01.2022 у справі № 916/2976/21 строком на 24 місяці рівними частинами (вх. № 2-250/23 від 28.02.2023).

Керуючись ст. 331, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №19 (вх.№2-250/23 від 28.02.2023) про розстрочення виконання рішення від 13.01.2022 по справі №916/2976/21 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 20 березня 2023 року

Суддя Ю.М. Невінгловська