Ухвала

від 20.03.2023 по справі 906/799/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/799/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О.М. - головуючого, Кролевець О. А., Студенця В. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесфакторсервіс»

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Олексюк Г. Є., Петухов М. Г., Гудак А. В.

від 29.09.2022

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесфакторсервіс»

до Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод»

про стягнення 5 190 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнесфакторсервіс» 02.01.2023 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 906/799/21.

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2023.

Ухвалою від 23.01.2023 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду витребувано з Північно-західного апеляційного господарського суду копії матеріалів справи № 906/799/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесфакторсервіс» до Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод» про стягнення 5 190 000,00 грн, необхідних для розгляду скарги.

Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статей 288, 290 Господарського процесуального кодексу України, у зв?язку з чим ухвалою від 15.02.2023 касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення зазначених у ній недоліків. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху надати суду: клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 906/799/21, у якому навести інші підстави для поновлення строку, в обґрунтування яких надати відповідні докази; оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 84,00 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Заявнику роз?яснено, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

03.03.2023 до Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання на виконання ухвали Верховного Суду від 15.02.2023, в якій скаржником порушено питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 906/799/21 та подано докази сплати судового збору в розмірі 84,00 грн (платіжна інструкція № 20 від 02.03.2023), зарахування якого до спеціального фонду Державного бюджету України знайшло своє підтвердження.

До Верховного Суду 08.03.2023, 23.01.2023, 10.03.2023 від особи, яка не приймала участі у справі - Державного управління справами надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження, в яких останній просить суд відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесфакторсервіс» на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 906/799/21.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що вказане клопотання задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскаржувана ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду постановлена 29.09.2022, тому днем закінчення строку для подання касаційної скарги є 19.10.2022.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнесфакторсервіс» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 906/799/21 - 02.01.2023 (майже через три місяці), тобто з пропуском строку, встановленого для подання касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Електронний варіант ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 906/799/21 розміщено 04.10.2022 в мережі Інтернет за адресою http://www.reestr.court.gov.ua/Review/106547127 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є відкритим.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті 4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Також, з матеріалів справи (а.с. 260, т. 1) вбачається, що судом апеляційної інстанції 04.10.2022 на електронну адресу позивача: 0672347645@ukr.net направлено ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 906/799/21 скріплену ЕЦП.

Згідно з частиною першою статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, а особливо у випадку, коли скаржник зацікавлений у вирішенні питання про відкриття провадження у справі, оскільки саме він не погоджується з рішенням суду попередньої інстанції і ставить під сумнів його законність.

Водночас отримання поштової кореспонденції за вказаними скаржником адресами перебуває поза межами контролю відправника.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною другою статті 288 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій 4 статті 293 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (частина друга статті 114 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обґрунтовуючи в заяві про усунення недоліків касаційної скарги підстави неможливості звернутися з касаційною скаргою в межах строку, встановленого для подання касаційної скарги, скаржник зазначив, що текст ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 906/799/21 скаржник не отримував, а довідався 16.12.2022 з Єдиного державного реєстру судових рішень. За твердженнями позивача він неодноразово зазначав адресу для листування: вул. Інститутська, 22/7, офіс 6, м. Київ, 01021 та адресу електронної пошти: 0672347645@ukr.net, а офіційна адреса місцезнаходження відповідно до даних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: вул. Вишгородська, 28/1, офіс 2, м. Київ, 04082, проте суд попередньої інстанції та відповідач надсилали поштову кореспонденцію на іншу адресу: вул. Полярна, 19, офіс 4, 04201, а тому остання не була отримана позивачем.

Перевіривши доводи скаржника, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнесфакторсервіс» не наведено належних обґрунтувань причин, які б підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкоджали можливості подати без зайвих зволікань у максимально короткий проміжок часу касаційну скаргу у справі № 906/799/21 раніше, ніж 02.01.2023.

Частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Однак таких обставин скаржником не наведено.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28.10.2004).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).

Частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду приходить до висновку про те, що наведені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними і, як наслідок, про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесфакторсервіс» на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 906/799/21 на підставі пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати неповажними підстави, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнесфакторсервіс» в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 906/799/21.

2. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесфакторсервіс» про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 906/799/21.

3. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесфакторсервіс» на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2022 у справі № 906/799/21.

4. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кролевець

В. Студенець