Рішення

від 14.03.2023 по справі 336/3695/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

№ 336/3695/22

н/п 2/336/365/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі судді Боєва Є.С., за участю:

секретаря судового засідання Журавель Д.В.,

представника позивача адвоката Мазур О.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сандак І.А.,

представника відповідача Акціонерного товариства «МетаБанк» Єрьоміна Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «МетаБанк», ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Горлова Юлія Миколаївна, Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про визнання недійсним іпотечних договорів, припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (в особі представника адвоката Мазур Олени Сергіївни) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначав, що йому на праві власності належить нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входить: жилий будинок літ. В-2, житловою площею 158,1 кв. м; ворота № 7; паркани № № 6,9,10; хвіртка № 8; замощення І; навіс Г; вольєр Д загальною площею 217, 4 кв. м., площа земельної ділянки 497 кв. м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності (інформаційна довідка 301826979 від 31.05.2022). Позивач вказав, що він неодноразово за проханням свого сина (відповідача ОСОБА_1 ) виступав майновим поручителем за кредитним договором, укладеним між його сином та Акціонерним банком «Металург (теперішнього часу - це АТ «Метабанк)». Ним було підписано іпотечний договір № 08-04/396-МП від 14.10.2004 р., за яким він передав банку в іпотеку належний йому будинок АДРЕСА_1 . В 2005 році він на прохання сина повторно виступив майновим поручителем 24.11.2005 року він уклав іпотечний договір № 32-11-05/0125-МП/К за кредитним договором, укладеним ПП ОСОБА_3 та АБ «Металург», знову передавши у іпотеку вищевказаний житловий будинок. На прохання сина він також підписував договори про внесення змін до цих іпотечних договорів та довідався, що сума боргу за кредитом збільшувалася і зрозумів, що син не виконує свої зобов`язання перед банком. У травні 2007 року він повідомив сина, що більше не стане виступати поручителем за його кредитами, жодних договорів не підпише, оскільки може залишитися без свого майна, яке є єдиним належним йому на праві власності житлом.

Також позивач вказав у позові, що у 2007 році відповідач ОСОБА_1 знову запропонував йому виступити поручителем у кредитному договорі між ОСОБА_1 та АБ «Металург» та знову передати в іпотеку банку нерухоме майно будинок АДРЕСА_1 . Отримавши від нього відмову, відповідач ОСОБА_1 , діючи на протязі тривалого часу, а саме в червні 2007 року, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом залякування та погроз застосування фізичного насильства та психологічного впливу, примусив його укласти іпотечний договір № 32-11-07/0104-МП/К від 30.07.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Несмашною О.С., зареєстровано в реєстрі за № 2064. За цим договором ОСОБА_2 передав іпотекодержателю АБ «Металург» належне йому на праві власності нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входить: жилий будинок літ. В-2, житловою площею 158,1 кв. м; ворота № 7; паркани № № 6,9,10; хвіртка № 8; замощення І; навіс Г; вольєр Д загальною площею 217, 4 кв. м., площа земельної ділянки 497 кв. м. До складу предмету іпотеки також входило інше майно, у тому числі металопластикові вікна та двері, броньовані двері, підлога з підігрівом, камін, кондиціонери, імпортна сантехніка, в тому числі душові кабіни, газовий котел, супутникове обладнання, система відео нагляду, яке знаходиться у цьому будинку, не маючи статусу нерухомого майна. Цим іпотечним договором забезпечувалось виконання всіх зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором № 32-11-07/0104-К від 26.06.2007 р., згідно умов якого іпотеко держатель АБ «Металург» видав ОСОБА_1 кредит в розмірі 2500000, 00 грн.

Як зазначив позивач ОСОБА_2 , в подальшому ОСОБА_1 примусив його підписати договори № 1 від 11.02.2008 р., № 2 від 23.12.2008 р., № 3 від 05.03.2009 р., № 4 від 18.02.2010 р. про внесення змін до нотаріально посвідченого іпотечного договору № 32-11-07/0104-МП/К від 30.07.2007 р.

Крім того, у 2008 році ОСОБА_1 для отримання чергового кредиту зажадав від нього, щоб він уклав договір іпотеки з банком. Позивач вказав в позові, що він відмовився виконати ці вимоги, тому ОСОБА_1 , діючи повторно, маючи умисел на примушування його до виконання цивільно-правових зобов`язань (тобто, укласти договір іпотеки) з погрозою насильства над ним, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , в період часу з червня 2007 по лютий 2010 року, шляхом залякування та систематичного побиття, примусив батька вступити в правовідносини з АБ «Металург» та укласти іпотечний договір № 32-11-08/0013-МП/К-1 від 11.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. за № 715, згідно якого ОСОБА_2 передав іпотекодержателю АБ «Металург» належне йому на праві власності майно, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входить: жилий будинок літ. В-2, житловою площею 158,1 кв. м; ворота № 7; паркани № № 6,9,10; хвіртка № 8; замощення І; навіс Г; вольєр Д загальною площею 217, 4 кв. м., площа земельної ділянки 497 кв. м. До складу предмету іпотеки також входило інше майно, у тому числі металопластикові вікна та двері, броньовані двері, підлога з підігрівом, камін, кондиціонери, імпортна сантехніка, в тому числі душові кабіни, газовий котел, супутникове обладнання, система відео нагляду, яке знаходиться у цьому будинку, не маючи статусу нерухомого майна. Цим іпотечним договором забезпечувалось виконання всіх зобов`язань ОСОБА_4 за кредитним договором № 32-11-08/0013-К від 11.02.2008 р., згідно умов якого іпотекодержатель АБ «Металург» видав ОСОБА_1 кредит в розмірі 1500000, 00 грн.

Посилаючись на те, що ці іпотечні договори, а також договір № 1 від 31.08.2009 р. про внесення змін до нотаріально посвідченого іпотечного договору № 32-11-08/0013-МП/К-1, договір № 2 від 18.02.2010 р. про внесення змін до іпотечного договору № 32-11-08/0013-МП/К-1, були укладені та підписані ним проти його справжньої волі, внаслідок застосування до нього в період часу з червня 2007 року по лютий 2010 року фізичного та психічного тиску зі сторони позичальника ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_2 на підставі ч. 1 статті 231 ЦК України у своєму позові просив:

Визнати недійсним іпотечний договір № 32-11-07/0104-МП/К від 30.07.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Несмашною О.С., зареєстрований в реєстрі за № 2064, укладений між ОСОБА_2 та Акціонерним Банком «Металург»;

Визнати недійсним іпотечний договір № 32-11-08/0013-МП/К-1 від 11.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горловою Ю.М. за № 715, укладений між ОСОБА_2 та Акціонерним Банком «Металург»;

Припинити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наступні обтяження нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 :

?запис про іпотеку 2007005 від 30.07.2007; реєстраційний номер іпотеки 5395061; підстава для державної реєстрації: Договір № 4 про внесення змін до іпотечного договору № 32-11-07/0104-МП/К від 30.07.2007, серія та номер: 149, виданий 18.02.2010, видавник Приватний нотаріус ЗМНО Савицька О.В.;

?запис про іпотеку: 2007127 від 12.02.2008; реєстраційний номер іпотеки 6575194; підстава для державної реєстрації: Договір № 2 про внесення змін до іпотечного договору № 32-11-08/0013-МП/К-1 від 11.02.2008 року, серія та номер: 148, виданий 18.02.2010, видавник Приватний нотаріус ЗМНО Савицька О.В.;

?заборону на нерухоме майно № 2007193, підстава для державної реєстрації: Іпотечний договір р. № 715 від 11.02.2008, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Горлова Ю.М., Заборона № 716;

?заборону на нерухоме майно № 2007162, іпотечний договір № 32-11-07/0104-МП/К, № 2064 від 30.07.2007 приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Несмашна О.С.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.08.2022 р. за даним позовом було відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 20.08.2022 року. (т. 1, а. с. 41-42).

19.08.2022 року від представника відповідача АТ «МетаБанк» надійшла заява про відкладення підготовчого судового засідання у зв`язку з тим, що відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження в справі лише 16.08.2022 року та не має можливості до 20.08.2022 р. подати відзив на позовну заяву (т. 1, а. с. 51).

19.08.2022 р. від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він вказав, що проти задоволення позовних вимог не заперечує та просив розглядати справу без його участі (т.1, а.с. 54).

В зв`язку з неявкою сторін підготовче судове засідання відкладено на 06.10.2022 р.

01.09.2022 року від відповідача АТ «МетаБанк» надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_2 , в якому зазначено, що відповідач не погоджується із позовною заявою ОСОБА_2 і вважає, що позивач намагається використати протиправний обходу правової системи задля виведення з іпотеки нерухомого майна, оскільки лише 19.04.2022 року ОСОБА_2 звернувся до правоохоронних органів з заявою про те, що син ( ОСОБА_1 ) 15 років тому рік за роком примушував його не однократно підписувати договори іпотеки та додаткові угоди до них. 06.07.2022 р. винесено ухвалу про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 (причому потерпілий, який є його батьком, не заперечував проти цього). 09.08.2022 р. подано до суду дану позовну заяву про визнання недійсними договорів іпотеки у зв`язку з нібито встановленим ухвалою суду від 06.07.2022 р. в кримінальному провадженні преюдиційного факту укладання договору іпотеки за примушуванням.

Також відповідач вказує на те, що судові процеси щодо іпотечного майна мали місце давно: 16.01.2012 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя було ухвалено рішення про звернення стягнення на підставі іпотечного договору № 32-11-08/0013-МП/К-1 від 11.02.2008 року на нерухоме майно житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 . Вказане рішення набрало законної сили 16.08.2012 року, проте ОСОБА_2 це рішення не виконувалось та загалом протягом 2011 2020 р.р. в судах перебувало декілька цивільних справ , предметом спору в яких було зазначене нерухоме майно. За цей період ні в якому з цих судових процесів не виникало питання щодо визнання недійсними іпотечних договорів, хоча в даному позові ОСОБА_2 вказує на те, що іпотечні договори № 32-11-07/0104-МП/К від 30.07.2007 року, № 32-11-08/0013-МП/К-1 від 11.02.2008 року та відповідні зміни до них були укладені та підписані ним проти його справжньої волі, внаслідок застосування до нього в період часу з червня 2007 року по лютий 2010 року фізичного та психічного тиску зі сторони позичальника ОСОБА_1 . Відповідач вказує, що ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2022 р. не містить встановлених судом обставин із посиланням на докази, та взагалі будь-яких обставин щодо скоєння злочину, а лише описує клопотання прокурора та чим воно мотивоване. Заперечуючи проти позову, представник відповідача також зазначив у відзиві, що преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо встановлювались судом, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення (Постанова ВП ВС від 10.12.2019 р. у справі № 925/698/16). Мотивувальна частина ухвали Орджонікідзевського районного суду від 06.07.2022 року таких обставин не відображає, цією ухвалою не встановлено факту укладання правочину, вчиненого ОСОБА_2 проти його справжньої волі внаслідок застосування до нього фізичного чи психічного тиску з боку ОСОБА_1 , 30.07.2007 р. та 11.02.2008 р. та в подальшому підписанні додаткових договорів протягом 2008-2010 років, а тому відповідач вважає, що в розумінні ч. 4 ст. 82 ЦПК України не являються обставинами, які встановлені рішенням суду. Також представник АТ «МетаБанк» звертає увагу на те, що мають місце обставини, які свідчать про наявність волі ОСОБА_2 при укладанні спірних правочинів, оскільки протягом тривалого часу ОСОБА_2 посвідчував у трьох різних нотаріусів спірні іпотечні договори та шість додаткових умов до них, а у нотаріусів на момент вчинення нотаріальних дій не було сумнівів що ОСОБА_2 діяв під впливом насильства. У відзиві відповідач також посилався на пропуск позивачем ОСОБА_2 строку позовної давності, тому просив суд застосувати строки позовної давності і відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (т. 1, а. с. 56-58).

До відзиву на позов відповідач АТ «МетаБанк» додав копії оспорюваних договорів, інші заяви, які підписував позивач у банку, чисельні судові рішення, які стосуються вимог на предмет іпотеки та процесу виконання судового рішення (т. 1, а. с. 60-157).

08.09.2022 р. від третьої особи Приватного нотаріуса ЗМНО Горлової Ю.М. надійшла заява, в якій вона вказала, що проти позову заперечує і просила розглянути справу без її участі (т. 1, а. с. 160).

08.09.2022 р. від представника позивача адвоката Мазур О.С. надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що АТ «Метабанк» вважає заявлений позов механізмом обходу правової системи задля виведення з іпотеки нерухомого майна, посилаючись на те, що позичальник та іпотеко держатель є дві пов`язані між собою найбільш близькими родинними зв`язками особи, які здійснюють дії лише для уникнення відповідальності за цивільно-правовими договорами. Як вважає представник позивача, наявність родинного зв`язку між позивачем ОСОБА_2 та його сином ОСОБА_1 не означає безумовно, що виключається можливість скоєння злочину відповідачем ОСОБА_1 відносно свого батька. Напроти, статистика скоєння злочинів, пов`язаних з домашнім насильством є невтішною. Також представник позивача вказає на те, що відповідач ставить під сумнів правомірність дій правоохоронних та судових органів, а саме проведене досудове розслідування та ухвалене рішення про закриття кримінального провадження, яке набрало законної сили. Під час досудового розслідування позивач надавав пояснення , що вперше в 2004 році син ОСОБА_1 , який вів підприємницьку діяльність, звернувся до нього з проханням виступити майновим поручителем за кредитним договором, який він планував укласти з АБ «Металург», в подальшому в 2005 році на прохання сина він повторно виступив майновим поручителем в його кредитних зобов`язаннях перед АБ «Металург». Зрозумівши, що син не виконує свої зобов`язання перед банком належним чином, в 2007 році позивач відмовився виступати поручителем за його кредитами, оскільки зрозумів, що може залишитись без свого єдиного житла. Разом з тим, шляхом залякування та погроз застосування фізичного насильства та психологічного впливу, систематичного побиття (що було встановлено слідством та судом), ОСОБА_1 примусив позивача укласти спірні іпотечні договори в 2007 та 2008 роках. Позивач ОСОБА_2 , 1949 року народження, є особою похилого віку, не звернувся до органів поліції раніше. Оскільки боявся, що це викликає ще більше насильство з боку сина. Позивач не хотів, щоб сторонні люди дізналися про сімейні проблеми, не вірив, що це щось змінить та з жалості до сина не хотів, щоб той поніс покарання. Разом з тим, коли в 2022 році будинок знов виставили на прилюдні торги, позивач вирішив, що тягнути більше нема куди та розуміючи, що може втратити назавжди свій дім, звернувся до поліції. Позивач не заперечує недобросовісності сина, більш того, це підтверджується кримінальним провадженням відносно ОСОБА_1 , закритим за нереабілітуючими підставами. Але не можна говорити про недобросовісність саме позивача, який є потерпілим від злочинних дій сина. Також представник позивача, аналізуючи відзив на позов, заперечував, що доводи відповідача АТ «МетаБанк» щодо наявності інших справ стосовно іпотечного майна за участю родичів ОСОБА_2 і ОСОБА_1 свідчать про недобросовісність позивача та його родичів. Також представник позивача не погоджується із посиланням АТ «МетаБанк» на преюдиційність рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2012 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким встановлено правомірність та дійсність вказаного правочину, оскільки під час ухвалення цього судового рішення не було відомо про вчинення іпотечних договорів під впливом насильства. Крім того, представник позивача звертає увагу, що додані до відзиву представником АТ «МетаБанк» копії судових рішень не підтверджують доводів відповідача про те, що подання позову ОСОБА_2 про недійсність іпотечних договорів після програшу по всім судовим процесам є діями по ухиленню від виконання судового рішення. Також представник позивача не згодний з доводами представника АТ «МпетаБанк» щодо обставин, які свідчать про наявність волі ОСОБА_2 при укладанні правочинів у нотаріусів сумнівались нотаріуси чи ні у волевиявленні позивача не впливає на предмет спору. Представник позивача вважає, що доводи відповідача АТ «МетаБанк» про те, що ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2022 року про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності не утворює преюдицію, а також зазначаючи, що факт укладання правочину під впливом насильства в розумінні ч. 4 ст. 82 ЦПК України не являються обставинами, які встановлені рішенням суду, невірно тлумачить норми процесуального права. Представник позивача не згодний з заявою відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки вважає, що даний позов про визнання іпотечних договорів недійсними з метою усунення перешкод у здійсненні права власності, яке обтяжене іпотекою, свідчить про те, що зазначений позов є негаторним, а негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідного нерухомого майна (постанови ВП ВС від 28.11.2018 р. у справі № 504/2864/13-ц; від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц тощо). Також представник позивача вказує на те, що ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя у справі № 335/2870/22, яка і стала підставою для звернення до суду з вимогами про застосування правових наслідків неправомірних дій ОСОБА_1 , постановлена 06.07.2022 року, тому строк позовної давності не пропущено (т. 1, а. с. 166-173).

03.10.2022 р. від відповідача АТ «МетаБанк» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2022 року зроблено єдиний висновок про те, що минули строки давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності. Судом не досліджувалися обставини вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 відносно потерпілого ОСОБА_2 , в мотивувальній частині ухвали взагалі відсутні будь-які посилання на обставини вчинення цього правопорушення, тому ця ухвала стосується виключно звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, а тому відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 82 ЦПК не є обов`язковою для суду, що розглядає правовідносини ОСОБА_2 із кредитором у зв`язку з тим, що не містить будь-яких встановлених фактів стосовно цих правовідносин (т. 1, а. с. 186-187).

06.10.2022 р. від відповідача АТ «МетаБанк» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання в зв`язку з тим, що банком подано касаційну скаргу на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 29.08.2022 р. у справі № 335/2870/22 про повернення апеляційної скарги на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2022 року та відповідні скарги на незаконні дії слідчих і прокурора у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 201)

06.10.2022 р. підготовче судове засідання не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, засідання перенесено на 21.10.2022 р. (довідка т. 1, а. с. 215).

21.10.2022 р. від відповідача АТ «МетаБанк» надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з тим, що Ухвалою Верховного Суду Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 17.10.2022 р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «МетаБанк» на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 29.08.2022 р. у справі № 335/2870/22 про повернення апеляційної скарги на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2022 року. Оскільки єдиним обгрунтуванням позиції позивача є посилання на оскаржувану банком ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2022 року, то вирішення питання Касаційним кримінальним судом може вплинути розгляд даної цивільної справи (т. 1, а. с. 221).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2022 року було зупинено провадження у даній цивільній справі до вирішення Верховним Судом касаційної скарги АТ «МетаБанк» на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 29.08.2022 р. у кримінальній справі № 335/2870/22 (т. 1, а. с. 235-236).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду м. Запоріжжя від 28.11.2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника - ОСОБА_5 задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2022 року про зупинення провадження у цій справі скасовано, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 2, а. с. 12- 16).

09.01.2023 року від відповідача АТ «МетаБанк» надійшла заява про застосування строків позовної давності. В заяві вказано, що відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦК України перебіг за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства. В ухвалі Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2022 р. справа № 335/2870/22, на яку посилається позивач в обґрунтування своєї позиції, вказано, що злочин вчинено у період часу з червня 2007 р. по лютий 2010 року. Днем припинення насильства є 18.02.2010 року дата останнього підписання позивачем договору № 2 про внесення змін до іпотечного договору № 32-11-08/0013-МП/К-1 від 11.02.2008 р. Таким чином, строк позовної давності сплинув 18.02.2013 року. Проте ОСОБА_2 звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, тільки в серпні 2022 р. (майже через 10 років після спливу позовної давності). З огляду на вищевикладене відповідач АТ «МетаБанк» просив з огляду на ч. 2 ст. 261 ЦК України застосувати позовну давність та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову у повному обсязі (т. 2, а. с. 41).

09.01.2023 р. від відповідача АТ «МетаБанк» надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання в зв`язку з зайнятістю представника банка в іншому судовому засіданні в Комунарському районному суді м. Запоріжжя (т. 2, а. с. 43).

11.01.2023 р. від представника позивача надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання без участі позивача і його представника та про закриття підготовчого провадження (т. 2, а. с. 46).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.01.2023 року закрито підготовче провадження у даній справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 14.03.2023 року (т. 2, а. с. 47).

03.03.2023 р. від відповідача АТ «МетаБанк» надійшли додаткові пояснення, в яких представник відповідача посилається на зміст мотивувальної частини Постанови Верховного Суду від 08.02.2023 р. ( ухваленої за результатами розгляду касаційної скарги АТ «МетаБанк» касаційною скаргою АТ «МетаБанк» на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 29.08.2022 р. у справі № 335/2870/22 про повернення апеляційної скарги на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2022 року). Так, в Постанові ВС від 08.02.2023 р. вказано: «Рішення суду першої інстанції про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності прийнято на стадії підготовчого судового засідання в порядку, визначеному ст. 314 КПК, під час якого суд має право прийняти вичерпний перелік рішень, визначений ч. 3 вказаної вище статті, та вирішує питання щодо можливості призначення судового розгляду, межі якого визначено главою 28 КПК. Під час підготовчого судового засідання суд не мав процесуальних повноважень щодо встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому за ч. 2 ст. 355 КК, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні, не встановлював їх, а в межах своєї компетенції вирішив лише питання про наявність підстав для закриття провадження до призначення судового розгляду по суті висунутого обвинувачення. З огляду на зміст цієї Постанови Верховного Суду представник відповідача АТ «МетаБанк» зазначив, що Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2022 року зроблено єдиний висновок про те, що минули строки давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, вказана ухвала стосується виключно звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 82 ЦПК України не є обов`язковою для суду, що розглядає правовідносини ОСОБА_2 із кредитором у зв`язку з тим, що не містить будь-яких встановлених фактів стосовно цих правовідносин, а містить лише припущення сторони обвинувачення (т. 2, а. с. 56; 57-60).

10.03.2023 р. від представника позивача адвоката Мазур О.С. надійшли письмові пояснення, в яких зазначалося, що з боку позивача на підтвердження вчинення правочину під впливом насильства суду надано письмовий доказ ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2022 року про закриття кримінального провадження та звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, що набрала законної сили, яка в силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та вчинені вони цією особою. На підтвердження події злочину (а значить факту заподіяння насильства) позивач надає додаткові докази копію матеріалів кримінального провадження № 12022082060000387 від 19.04.2022 року та копію заяви АТ «МетаБанк» від 22.08.2022 р. до поліції про залучення до провадження як потерпілого, які суд має дослідити в якості письмових доказів. Представник позивача також вказав, що докази позивача є більш вірогідними, і матеріали кримінального провадження з боку відповідача нічим не спростовуються у цивільному процесі, а ухвала про закриття провадження з нереабілітуючих підстав є чинною, то позов підлягає задоволенню як доведений (т. 2, а. с. 79-82).

Також представник позивача до цих пояснень додала клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та надала копії матеріалів кримінального провадження № 12022082060000387 від 19.04.2022 року на 84 аркушах та копію заяви АТ «МетаБанк» від 22.08.2022 р. до поліції про залучення до провадження як потерпілого (т. 2, а. с. 83-85; 87-122)..

В судовому засіданні 14.03.2023 р. представник позивача підтримав позовні вимоги ОСОБА_2 та просив задовольнити його позов, оскільки вважає, що ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2022 року в справі № 335/2870/22, яка набрала законної сили, в силу ч. 2 ст. 82 ЦПК України є обов`язковою для суду під час розгляду цієї справи в питанні, чи мали місце дії відповідача ОСОБА_1 , направлені на застосування до ОСОБА_2 фізичного та психічного тиску з метою вчинення останнім правочинів (договорів іпотеки) проти його справжньої волі, тобто, з неї (ухвали) випливає, що оспорювані іпотечні договори укладалися позивачем проти його справжньої волі та мають бути визнані недійсними.

Представник відповідача ОСОБА_1 не заперечував проти позовних вимог ОСОБА_2 .

Представник відповідача Акціонерного Товариства «МетаБанк», не визнаючи позовних вимог ОСОБА_2 , вказував на те, що ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2022 р., на яку посилається позивач в якості доказу, не може бути преюдиційною і суд не вправі застосовувати ч. 2 ст. 82 ЦПКУкраїни.

Також просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності, оскільки частиною 2 статті 261 ЦПК України передбачено, що перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства, а насильство було припинено після 18.02.2010 року - останнього підписання позивачем договору № 2 про внесення змін до іпотечного договору № 32-11-08/0013-МП/К-1 від 11.02.2008 р.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.231 Цивільного кодексу України, яка є правовою підставою для основної позовної вимоги, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належало нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входить: жилий будинок літ. В-2, житловою площею 158,1 кв. м; ворота № 7; паркани № № 6,9,10; хвіртка № 8; замощення І; навіс Г; вольєр Д загальною площею 217, 4 кв. м., площа земельної ділянки 497 кв. м., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності (інформаційна довідка 301826979 від 31.05.2022).

ОСОБА_2 неодноразово за проханням свого сина (відповідача ОСОБА_1 ) виступав майновим поручителем за кредитним договором, укладеним між його сином та Акціонерним банком «Металург (теперішнього часу - це АТ «Метабанк)».

Зокрема, позивач підписав іпотечні договори № 32-11-07/0104-МП/К від 30.07.2007 року, № 32-11-08/0013-МП/К-1 від 11.02.2008 року, за якими він передав банку в іпотеку належний йому будинок АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 16-18, 23-25).

Надалі, протягом 2007-2010 років, позивач уклав ряд договорів про внесення змін до цих іпотечних договорів (т. 1, а.с. 19-22, 26, 27).

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 16.01.2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 16.08.2012, у справі №0827/2-3695/11 позов ПАТ КБ «МетаБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , третя особа: ОСОБА_1 , Шевченківський РВ ЗМУ ГУМВС України, про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору № 32-11-08/0013-МП/К-1 від 11.02.2008 року: нерухоме майно - жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 158,1 кв.м., ворота №7, паркани №№ 6,9,10; хвіртка № 8; замощення І; навіс Г; вольєр Д; загальною площею 217,4 кв.м., площа земельної ділянки 497 кв.м., а також інше майно, що належить іпотекодавцю, у тому числі металопластикові вікна та двері, броньовані двері, підлога з підігрівом, камін, кондиціонери, імпортна сантехніка, в тому числі душові кабіни, газовий котел, супутникове обладнання, система відео спостереження, сигналізація, ворота з дистанційним керуванням, яке знаходиться в вищевказаній іпотеці, не маючи статусу нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною реалізації в розмірі 1515000 грн. 00 коп. та на підставі іпотечного договору № 32-11-08/0013-МП/К-3 від 06.04.2009 року: на нерухоме майно - земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0496 га, кадастровий номер 2310100000:07:029:0001, цільове призначення (використання якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарський будівель, що належить ОСОБА_7 на праві власності, шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою ціною реалізації в розмірі 19096 грн. 00 коп. в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «МетаБанк» за кредитним договором № 32-11-08/0013-К від 11.02.2008р. Виселено ОСОБА_2 , з жилого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 з житлового будинку АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 60-64, 83).

19.04.2022 року ОСОБА_8 звернувся до органу Національної поліції зі заявою про вчинення ОСОБА_1 відносно нього злочину, передбаченого ч.2 ст.355 КК України. Як зазначено у заяві, його син, ОСОБА_1 , застосовуючи психологічне насильство, погрожуючи застосуванням, а надалі й застосовуючи фізичне насильство, примусив заявника укласти вищезазначені правочини (т. 2, а.с. 103-106).

На підставі цієї заяви 19.04.2022 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082060000387 та розпочато досудове розслідування.

26.05.2022 досудове розслідування завершено (т. 2 а.с. 160) та прокурор Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя Яланська А.П. звернулася до суду із клопотанням про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України (т. 2, а.с. 163-167).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2022 року в справі № 335/2870/22 звільнено від кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (т. 1, а. с. 37-38).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на преюдиційне значення вказаної ухвали про закриття кримінального провадження.

Згідно з п. 3 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років, у разі вчинення нею нетяжкого злочину.

Відповідно до ст.286 КПКУкраїни звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов`язаний ознайомити з ним потерпілого та з`ясувати його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності.

Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з ч.1 ст.285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Правилами ч.3 ст.288 КПК передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Отже, відповідно до вказаних приписів кримінального процесуального закону, якщо до суду звертається прокурор із клопотанням про звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК підстав і відсутності заперечень з боку підозрюваного, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Відповідне рішення судом приймається у формі ухвали.

Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 ККУкраїни (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту визнання обвинуваченим (підозрюваним) вини, примирення з потерпілим, відшкодування шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

Така правова позиції знайшла своє відображення у низці постанов Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 433/383/19, від 16 серпня 2021 року у справі № 644/7193/17, від 29.07.2021 у справі № 552/5595/18 тощо.

Як зазначено об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2022 року у справі № 203/241/17, від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій. Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПКУкраїни).

Відтак, суд, звільняючи особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, не встановлює винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, а в ухвалі лише констатує факт відповідного клопотання, закінчення строків давності та згоду підозрюваного на звільнення з таких підстав.

При цьому такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи міститьце діяннясклад кримінальногоправопорушення іякою статтеюзакону Українипро кримінальнувідповідальність вінпередбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення тощо, в цьому випадку не вирішуються, адже відповідно до ч.1 ст.368 КПКУкраїни вирішуються судом при постановленні вироку.

Зміст ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2022 року в справі № 335/2870/22 також вказує, що судом не встановлювалися фактичні обставини кримінального правопорушення, у тому числі, чи мало місце таке діяння. В ухвалі, зокрема, зазначено про надходження клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_1 від відповідальності, яке мотивовано тим, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за певних обставин. Також в ухвалі зазначено, що ОСОБА_1 не заперечував проти закриття провадження, наслідки закриття провадження йому зрозумілі. Крім того, судом встановлено закінчення строків давності.

Отже, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.07.2022 року в справі № 335/2870/22 про закриття кримінального провадження не встановлено, чи мало місце діяння, у вчиненні якого підозрювався ОСОБА_1 .

Такі висновки суду підтверджується і постановою Верховного Суду від 08.02.2023 у цій справі (№ 335/2870/22, провадження № 51-3111км22): «… суд не мав процесуальних повноважень щодо встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому за ч. 2 ст. 355 КК, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні, не встановлював їх, а в межах своєї компетенції вирішив лише питання про наявність підстав для закриття провадження до призначення судового розгляду по суті висунутого обвинувачення Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 06 липня 2022 року встановлено факт закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 355 КК, натомість судом не перевірялися припущення сторони обвинувачення, викладені в обвинувальному акті, про те, що існує, як явище об`єктивної дійсності, діяння, зазначене в обвинувальному акті, правильність кваліфікації, здійсненої органами досудового розслідування, як не встановлювалась і винуватість ОСОБА_1 чи його причетність до інкримінованого діяння. Отже, колегія суддів доходить висновку про те, що ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2022 року не містить жодних висновків і не встановлює будь-яких фактів чи обставин, які би стосувалися прав, свобод чи інтересів АТ «МетаБанк».

Як вірно зазначено у позові з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Втім, як вказано вище, ухвалою про закриття кримінального провадження будь-які фактичні обставини, у тому числі щодо того, чи мало місце діяння, у вчиненні якого підозрювався ОСОБА_1 , не встановлювалися, а тому ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 липня 2022 року у справі № 335/2870/22 не має преюдиціального значення для вирішення цієї цивільної справи.

Матеріали кримінального провадження № 12022082060000387, що досліджені судом, також не можуть вважатися достатніми доказами для підтвердження обставин, що наведені в обґрунтування позову.

Оскільки в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження достатніми доказами доводи позивача щодо укладення ОСОБА_2 договорів іпотеки № 32-11-07/0104-МП/К від 30.07.2007 року, № 32-11-08/0013-МП/К-1 від 11.02.2008 року під впливом насильства, позовні вимоги (як основні, так і похідні) задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 231 ЦК України, ст.ст. 81, 141, 264,273,279, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «МетаБанк», ОСОБА_1 про визнання недійсним іпотечних договорів № 32-11-07/0104-МП/К від 30.07.2007 року, № 32-11-08/0013-МП/К-1 від 11.02.2008 року, припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно відмовити.

Відомості, передбачені п. 4 ч.5 ст.265 ЦПКУкраїни:

Позивач ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач АТ «МетаБанк», знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Металургів, буд.30; ЄДРПОУ 20496061;

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

Третя особа Приватний нотаріус ЗМНО Горлова Юлія Миколаївна, знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд.76;

Третя особа Департамент реєстраційних послуг ЗМР, знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Жуковського, буд.36.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 21.03.2023.

Суддя Є.С. Боєв

14.03.23