Вирок

від 21.03.2023 по справі 461/1408/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/1408/23

Провадження № 1-кп/461/382/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.03.2023 м.Львів

Галицький районний суд м.Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 09.01.2023 в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023141360000078, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанськ Луганської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без визначеного місця проживання у м. Львові, з професійно-технічною освітою, одруженого, має малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає з матір`ю в м.Лисичанськ Луганської області, непрацюючого, раніше судимого: 23.03.2018 Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого з іспитовим строком на 1 рік, 10.08.2018 ухвалою суду направлений для відбування покарання до ДУ «Темнівська ВК № 100», 24.09.2021 Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, 70, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, покарання відбуте,

у вчиненнікримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м.Лисичанськ Луганськоїобласті,українця,громадянина України,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованого як ВПО та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , раніше не судимого, відносно якого до Лисичанського міського суду Луганської області скеровано обвинувальний акт за ч.1 ст.185 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України;

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5 , 09.01.2023 близько 18.00 год., перебуваючи біля закладу «Ma Pizza», за адресою: м. Львів, вул. Івана Франка, 71, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, та з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу, таємно викрали належне ТзОВ «Мама Італьяно Груп» майно, а саме: велосипед гірський марки «Formula F1» з додатковими комплектуючими частинами, серійний номер VLT 211212569 сірого кольору, вартістю 31637 грн.

Своїми протиправними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заподіяли потерпілому ТзОВ «Мама Італьяно Груп» матеріальної шкоди на суму 31637 грн.

Допитані в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому їм кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.185 КК України, визнали, повністю підтвердили фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті. Надали пояснення про те, що є внутрішньо переміщеними особами, вчинили кримінальне правопорушення у зв`язку із скрутним матеріальним становищем та життєвими обставинами. Щиро розкаялися у вчиненому, просили суворо не карати.

Від представника потерпілогоТзОВ «Мама Італьяно Груп» ОСОБА_9 07.03.2023 надійшла письмова заява про проведення судового розгляду даного кримінального провадження у його відсутності. Зазначає, що при призначенні покарання покладається на розсуд суду, цивільний позов заявляти не буде.

На підставі вимог ст.325 КПК України, за погодженням із сторонами кримінального провадження, судовий розгляд проведено за відсутності представника потерпілого.

За згодою сторін, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів в добровільності їх позицій, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються. При цьому судом сторонам було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тому суд обмежився допитом обвинувачених та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинувачених.

Оцінивши показання обвинувачених, які вони надали вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленим із правилами ст. ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вчинили кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.4 ст.185 КК України.

Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування вірно кваліфікованозач.4 ст.185 КК України, оскільки він вчинивтаємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, в умовах воєнного стану.

Щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 зач.4 ст.185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб, повторно, в умовах воєнного стану, то суд вважає за необхідне виключити з обвинувачення повторність, як кваліфікуючу ознаку, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.32 КК України повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Згідно з п.1 примітки до ст.185 КК України у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ст.62 Конституції України та ч.1 ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили.

Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Дана норма кореспондується із ч. 6 ст. 368 КПК України, згідно з якою обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому суд бере до уваги правову позицію, висловлену в ухвалі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 року у справі № 752/410/19, провадження № 51-1529ск21, де зазначено, що відповідно до положень ч. 1 ст. 32 КК України повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Крім того, за ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили. З огляду на правові норми щодо презумпції невинуватості, за відсутності вироку суду, який набрав законної сили, наявність кримінального провадження, в тому числі на стадії його судового розгляду, не породжує правових наслідків для юридичної оцінки наступних чи попередніх діянь особи, у вчиненні яких вона обвинувачується, а є лише версією органів досудового розслідування, яку вони доводять на підставі обов`язку доказування відповідно до вимог ч. 1 ст. 92 КПК України.

Згідно з висновком, викладеним в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14.09.2020 року у справі № 591/4366/18, провадження № 51-1122кмо20, єдиною підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою повторності без постановлення обвинувального вироку суду стосовно цієї особи за першим епізодом, який дає підстави для кваліфікації ознакиповторно, є розгляд першого і наступних однорідних або тотожних кримінальних правопорушень в одному кримінальному провадженні. У випадку розгляду різних кримінальних проваджень стосовно однієї особи має значення те, була чи не була особа засуджена за раніше вчинене кримінальне правопорушення, а тому повторність має місце лише у разі постановлення щодо особи обвинувального вироку за тотожне чи однорідне кримінальне правопорушення в іншому кримінальному провадженні.

Крім того, посилання судів на п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України«Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки»№ 7 від 04.06.2010 року, відповідно до положень якоїдля повторності не має значення, чи було особу засуджено за раніше вчинений злочин, у цьому випадку є безпідставними, адже така правова оцінка діяння є можливою тільки за умови, коли всі епізоди злочинної діяльності є предметом одного судового розгляду, оскільки за таких умов суд безпосередньо досліджує докази та у вироку робить висновок про доведеність винуватості особи одночасно за всіма епізодами кримінальних правопорушень, які були інкриміновані обвинуваченому. Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивуючи своє рішення щодо кваліфікації дій засудженої за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у вчиненому особою кримінальному правопорушенні відсутня така кваліфікуюча ознака, як повторність, оскільки на момент судового розгляду цього провадження інше кримінальне провадження щодо останньої, яке було направлено органом досудового розслідування з обвинувальним актом до суду, не було розглянуто по суті й обвинувального вироку постановлено не було.

Тобто, враховуючи принцип презумпції невинуватості, кримінально-правова кваліфікація діяння особи як повторно без обвинувального вироку суду за першим епізодом можлива лише у випадку, коли всі епізоди неправомірної поведінки є предметом одного кримінального провадження, тобто в одному судовому розгляді.

Під час судового розгляду встановлено, що на розгляді в Лисичанському міському суді Луганської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, який на даний час не розглянуто й не постановлено обвинувального вироку. Інших вироків стосовно ОСОБА_5 , з урахуванням яких можливо було би кваліфікувати його дії за ознаками повторності не встановлено.

Таким чином, висновок сторони обвинувачення про наявність у діях ОСОБА_5 такої кваліфікуючої ознаки як вчинення злочину повторно є недоведеним, оскільки відсутні докази того, що на час вчинення кримінального правопорушення, а саме, 09.01.2023 ОСОБА_5 було визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину, передбачено ст. ст. 185, 186, 187, 189-191, 262, 289 КК України, а тому обвинувачення ОСОБА_5 в частині вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення повторно судом визнається необґрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що дії ОСОБА_5 слід перекваліфікувати, виключивши з формулювання обвинувачення та кримінально-правової кваліфікації його дій кваліфікуючу ознаку «повторність», кваліфікувавши його дії за ч.4 ст.185 КК України, яктаємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно дост.12 КК Українивідноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, його вік,незадовільнийстанздоров`я -хворієвірусомімунодефіциту людини,хронічнимгепатитомС,євнутрішньопереміщеною особою,немаєум.Львовівизначеногомісця проживання,одружений,має малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,яказалишиласьпроживати разомзматір`юв м.ЛисичанськЛуганськоїобласті,тривалийчасне працює, раніше неодноразово судимий, в тому числі за вчинення корисливих злочинів, судимість якого не знята на не погашена у встановленому законом порядку, що свідчить про сталість його незаконної поведінки.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд, відповідно до ст.66 КК України, визнає його щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини, за яких вчинене діяння, відшкодування заподіяної шкоди шляхом повернення викраденого майна, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , ступіньтяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає, що останньому відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.4 ст.185 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, викладеним у ст.65 КК України, та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів у відповідності до вимог ст.50 КК України.

Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, який є тяжким корисливим злочином, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який ранішенеодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів проти власності, будучи звільненими з місць позбавлення на шлях виправлення не став і за спливом невеликого проміжку часу знову вчинив тяжкий корисливий злочин,на думку суду, виключає можливість застосування до нього положень ст.75 КК України.

Підстав для застосування вимогст.69 КК Українисудом не встановлено.

На переконання суду, призначена міра покарання у виді реального позбавлення волі є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого, слугуватиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності й справедливості кримінального судочинства, а також розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Оскільки судом призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою обраний ухвалою суду від 07.03.2023, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на 60 днів, починаючи з дати проголошення даного судового рішення (тобто до 19.05.2023).

Початок строкувідбування покарання ОСОБА_3 слід обчислювати з часу його фактичного затримання, а саме з 09.01.2023.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно дост.12 КК Українивідноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, його вік, який зареєстрований як внутрішньо переміщена особа, має визначене та зареєстроване місце проживання у Львівській області, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підробляє на лісництві, раніше не судимий.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд, відповідно до ст.66 КК України, визнає його щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведене та конкретні обставини, за яких вчинене діяння, відшкодування заподіяної шкоди шляхом повернення викраденого майна, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ОСОБА_5 слід визначити покарання в межах санкціїч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі.

Разом з тим, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та інші фактичні обставини справи, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який в судовому засіданні обіцяв не допускати в подальшому протиправної поведінки, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 статтю 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України, так як його виправлення можливе без реального відбування покарання. Таке покарання, на думку суду, буде оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших злочинів.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби ОСОБА_5 слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покаранняу виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 09.01.2023 року, тобто з часу фактичного затримання, зарахувавши у строк відбування покарання термін перебування під вартою.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_3 до вступу вироку у законну силу - залишити без змін, але не більше ніж на 60 днів, починаючи з дати проголошення даного судового рішення (тобто до 19.05.2023).

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покаранняу виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Звільнити ОСОБА_5 на підставі ст.75 КК України від призначеного покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців, та згідно із ст.76 КК України покласти на нього наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання/роботи.

Відповідно до ч.1 ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний західу виді домашнього арешту у нічний час доби з 22.00 год. до 06.00 год. ОСОБА_5 до вступу вироку у законну силу - залишити без змін, але не більше ніж на два місяці, починаючи з дати проголошення даного судового рішення (тобто до 21.05.2023).

Речові докази:

- диск CD-R, із відеозаписом місця події, згідно постанови про визнання предмета речовим доказом від 10.01.2023, який прилучено до матеріалів кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- велосипед гірський марки «Formula F1» сірого кольору, згідно постанови про визнання предмета речовим доказом від 10.01.2023, який переданий на відповідальне зберігання представнику ТзОВ «Мама Італьяно Груп», - залишити останньому.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя (підпис) ОСОБА_1 .

Копію виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя ОСОБА_1