Ухвала

від 20.03.2023 по справі 155/354/23

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/354/23

Провадження №2/155/177/23

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

20.03.2023 м. Горохів

Суддя Горохівського районного суду Волинської області Сметана В.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Берестечківської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно як спадкоємця померлого власника та встановлення факту належності правовстановлюючих документів

УСТАНОВИВ:

Позивач 13 березня 2023 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, про визнання права власності на спадкове майно як спадкоємця померлого власника та встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

Позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст.175-177Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України).

Пунктом 3 частини 3 статті 175 ЦПК України, визначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

При цьому, в пункті 9 частини 1 статті 176 ЦПК України, передбачено, що ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

Ціна позову має бути підтверджена висновком суб`єкта оціночної діяльності, який має відповідну ліцензію на здійснення такої діяльності.

Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Відповідно до вимог статті 12 Закону України« Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

На підтвердження вартості майна земельних ділянок відповідно до копій державних актів серії ЯИ №574832, ЯИ №574833, ЯИ №574834, ЯИ №574835, ІІІ-ВЛ №002410, ІІІ-ВЛ №002182, позивач не надала звіт про оцінку майна.

Як вбачається з позовної заяви, звертаючись із даною позовною заявою, підтвердження вартості майна позивач визначав виходячи із витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №НВ-0700726652022 від 28 грудня 2022 року, №НВ-0700726692022 від 28 грудня 2022 року, №НВ-0700726712022 від 28 грудня 2022 року, №НВ-0700726792022 від 28 грудня 2022 року, №НВ-9906821332022 від 28 грудня 2022 року, №НВ-9906821002022 від 28 грудня 2022 року, №НВ-9906819792022 від 28 грудня 2022 року, №НВ-9906817382022 від 28 грудня 2022 року де відповідно загальна вартість земельних ділянок з кадастровими номерами 0720887602:01:001:0175, 0720887602:01:001:0176, 0720887602:01:001:0177, 072887602:01:001:0178, 0720887600:00:001:0651, 0720887600:00:001:0646, 0720887600:00:001:0647, 0720887600:01:001:1126 становить 286887,82 гривень.

З даних витягів не можливо встановити ким вони сформовані, що ставить під сумнів їх достовірність.

Крім того, з даного витягу не вбачається станом на яку дату проведено нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплат и судового збору відповідно до закону.

В позовній заяві наявні квитанції про сплату судового збору, однак розмір сплаченого судового збору залежить від дійсної вартості майна станом на дату звернення з позовною заявою до суду.

Отже, позивачу слід надати суду докази дійсної ринкової вартості майна (земельних ділянок) станом на час пред`явлення позову.

Правильність сплати судового збору залежатиме від вказаної ціни позову, яка повинна бути підтверджена висновком суб`єкта оціночної діяльності.

Водночас, суд роз`яснює, що відповідно до ч.1 ст.1298 ЦК України, встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно положень ст. 34 Закону України «Про нотаріат» видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється нотаріусами.

Відповідно до п.11 листа Верховного Суду України від 29 жовтня 2008 року № 19-3767/0/8-08 зазначено, що при розгляді справ про визнання права власності на спадкове майно необхідно врахувати, що за наявності правовстановлюючих документів на нього, документального підтвердження місця, часу відкриття спадщини, підстав закликання до спадкування та за відсутності спору між спадкоємцями свідоцтво про право на спадщину на підстав статей 1296, 1297 Цивільного кодексу України, ст. 34 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» видається нотаріусами.

У відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Разом з тим, одним із обов`язків нотаріуса є сприяння суб`єктам цивільних правовідносин у здійсненні їх прав та захисті їх законних інтересів. Законодавством України поряд з вчиненням нотаріальних дій нотаріусам надано повноваження з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції Закону № 834-VІІІ від 26 листопада 2015 року (далі - Закон № 1952 - IV).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 1952 - IV державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порядок видачі свідоцтв про право на спадщину регламентується Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок № 296/5), зокрема главою 10 розділу ІІ. Так, підпунктом 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку № 296/5 встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця та на майно, крім випадків державної реєстрації права власності на нерухоме майно без видачі документа, що посвідчує таке право. За таких умов нотаріальна дія щодо нерухомого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника свідоцтва, яке залишається у справах нотаріуса.

Згідно із вимогами статей 68, 69 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-XII) нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину серед іншого перевіряє склад спадкового майна.

В частині 1 статті 182 ЦК України, встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно із статтею 3 Закону № 1952 - ІV будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, коли для видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно нотаріусу подається документ, що підтверджує факт набуття (виникнення) права власності у спадкодавця на таке майно, з відповідними відомостями про державну реєстрацію прав на таке майно відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент їх набуття (виникнення), то нотаріусом приймаються ці документи для вчинення відповідної нотаріальної дії.

У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно спадкодавця спадкоємець має право згідно із пунктом 66 Порядку № 1127 звернутись до суб`єкта державної реєстрації прав або державного реєстратора прав на нерухоме майно із заявою про державну реєстрацію права власності спадкодавця, що було набуто останнім за життя.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону № 1952-ІV, заявником в процедурі державної реєстрації прав серед інших є спадкоємець у разі оформлення спадщини, до складу якої входять речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації згідно з цим Законом.

В пункті 66 Порядку № 1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються:

- документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком № 1127, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно;

- витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи;

- документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Чинними нормативно-правовими актами не встановлено вимог до форми і змісту документа, що містить відомості про склад спадкоємців. Такий документ може бути виданий у довільній формі (лист, довідка) на підставі матеріалів спадкової справи. Враховуючи вимоги пункту 66 Порядку № 1127, достатньо, щоб цей документ містив відомості про кількісний склад спадкоємців, а також про особу спадкоємця-заявника.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

Враховуючи вимоги пункту 53 Порядку № 1127 для державноїреєстрації прававласності таінших речовихправ наземельну ділянку,реєстрацію якихпроведено до1січня 2013р.відповідно дозаконодавства,що діялона моментїх виникнення,у зв`язкуіз втратою,пошкодженням чипсуванням відповідногодержавного актана правовласності чипостійного користуванняземельною ділянкою,використовуються відомостіз Державногоземельного кадаструабо Реєструправ власностіна нерухомемайно,який єархівною складовоючастиною Державногореєстру прав,та паперовийносій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).У зв`язку з створенням Державного земельного кадастру, запровадженням нових правил реєстрації земельних ділянок та прав на них дублікати державних актів на право власності на земельну ділянку у зв`язку з їх втратою, пошкодженням чи зіпсуванням не видаються.

Якщо Державний акт на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, реєстрація яких була проведена до 1 січня 2013 року, відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення було втрачено, пошкоджено чи зіпсовано, позивачеві необхідно отримати у відповідному відділі Держгеокадастру, за місцем знаходження земельної ділянки, копію примірника втраченого пошкодженого чи зіпсованого державного акта. Далі подати оголошення про втрату документа у друкованих засобах масової інформації місцевої чи регіональної сфери розповсюдження за місцем знаходження нерухомого майна. В оголошенні обов`язково мають бути зазначені відомості щодо назви втраченого документа, його номер і дата видачі, на чиє ім`я виданий, яким органом (не застосовується у випадках пошкодження чи зіпсування Державного акта).

Щоб зареєструвати земельну ділянку, як об`єкт, потрібно перш за все сформувати її та отримати витяг із Державного земельного кадастру. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку. Складовою частиною витягу є кадастровий номер земельної ділянки. Кадастровий номер означає, що інформацію про конкретну земельну ділянку і про право на неї конкретної людини внесено до системи кадастру. Тобто держава визнала конкретну особу власником і зобов`язана захищати її право власності.

Кадастровий номер означає, що межі певної ділянки вже ніхто не змінить і що її власник не втратить її через підробку документів шахраями.

Якщо Державний акт про право власності наявний, але в ньому відсутній кадастровий номер земельної ділянки, в таких випадках власникам земельних ділянок необхідно вчинити дії щодо присвоєння кадастрового номера та реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Для присвоєння кадастрового номера необхідно звернутися до управління Держгеокадастру з заявою щодо присвоєння кадастрового номера.

Отримавши всі вище перераховані документи слід звертатись до будь-якого державного реєстратора в межах області, де знаходиться земельна ділянка для проведення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку.

За результатами розгляду поданих документів державний реєстратор проводить державну реєстрацію права власності на земельну ділянку. Підтвердженням факту реєстрації прав власності на земельну ділянку у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно є витяг, який може бути видано в паперовій формі за бажанням заявника, який засвідчується підписом та печаткою державного реєстратора. Документи сформовані за допомогою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в електронній чи паперовій формі мають однакову юридичну силу.

Для проведення усіх визначених дій позивач в позовній заяві у відповідні органи не звертався, тому його звернення до суду є передчасним.

У разі наявності у позивача копії примірника втраченого, пошкодженого чи зіпсованого державного акта, свідоцтва про право власності на нерухоме майно подається також відповідна копія.

Державна реєстрація прав у випадку, передбаченому цим пунктом, проводиться виключно за умови встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованих речових прав на підставі таких документів у Державному земельному кадастрі чи в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, або на паперових носіях інформації (в реєстрових книгах, реєстраційних справах, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), з обов`язковим зазначенням у Державному реєстрі прав відомостей про втрату, пошкодження чи зіпсування відповідного документа.

Отже, якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, право власності на яке спадкодавцем набуто за життя, але не було зареєстроване належним чином, нотаріус перед видачею свідоцтва про право на спадщину вносить відомості про право власності спадкодавця на таке майно у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) шляхом проведення відповідної державної реєстрації права власності за заявою спадкоємця.

Таким чином, позивач передчасно звернувся до суду з вказаним позовом, в частині визнання за позивачем в порядку спадкування за законом право власності на земельні ділянкивідповідно доДержавних актівна правовласності наземельну ділянкусерії ЯИ№574833,ЯИ №574834,ЯИ №574835,ІІІ-ВЛ№002410,ІІІ-ВЛ№002182доказів які б свідчили про неможливість отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину суду не надано.

Перелічені недоліки позовної заяви унеможливлюють вирішення питання про прийняття позовної заяви та подальший розгляд справи і ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.

З врахуванням викладеного та відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, позовну заяву ОСОБА_1 до Берестечківської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно як спадкоємця померлого власника та встановлення факту належності правовстановлюючих документів, слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків.

Приведену у відповідність до ст.ст.175, 177 ЦПК України позовну заяву, позивачу слід направити суду з копією та копіями доданих до неї документів для сторін.

Керуючись ст.ст.177, 185 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Берестечківської міської ради, про визнання права власності на спадкове майно як спадкоємця померлого власника та встановлення факту належності правовстановлюючих документів, залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає зазначені в ухвалі недоліки, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М. Сметана