Ухвала

від 21.03.2023 по справі 320/10353/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про встановлення строку для подання звіту

21 березня 2023 року Київ № 320/10353/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Басая О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Таращанської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Таращанської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо нерозгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) від 29.04.2021;

- визнати протиправним пункт 2 рішення Таращанської міської ради від 16.04.2021 № 320-07-VIIІ "Про виділення земельної ділянки", яким ОСОБА_1 відмовлено у виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості);

- визнати протиправним рішення Таращанської міської ради від 27.07.2021 № 1279-12-VIIІ "Про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва";

- визнати протиправною бездіяльність Таращанської міської ради щодо нерозгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) шляхом надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки від 03.08.2021;

- зобов`язати Таращанську міську раду прийняти рішення про виділення ОСОБА_1 земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) розміром 2,5 умовних кадастрових гектари шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки/на виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки за рахунок однієї із наступних земельних ділянок комунальної форми власності з кадастровими номерами: 3224480500:02:010:0005; 3224480500:02:011:0021; 3224480500:02:014:0011; 3224480500:02:016:0004; 3224480500:02:016:0005; 3224480500:02:017:0033.

Згідно з рішенням суду від 31 травня 2022 року, адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано пункт 2 рішення Таращанської міської ради від 16.04.2021 № 320-07-VIIІ "Про виділення земельної ділянки", яким ОСОБА_1 відмовлено у виділенні земельної частки (паю) в натурі (на місцевості);

зобов`язано Таращанську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2021 про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні; Визнано протиправною бездіяльність Таращанської міської ради щодо нерозгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) шляхом надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки від 03.08.2021;

у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року без змін.

27.02.2023 позивач через систему "Електронний суд" подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Зазначена заява була зареєстрована та передана судді для подальшого розгляду 14.03.2023, що підтверджується відповідним актом, складеним працівниками Відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) суду.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що 20.12.2022 звернувся до відповідача з заявою про виконання рішення суду від 31.05.2022 року у добровільному порядку, але відповідач листами від 20.01.2023 № 154/03-04 та від 30.01.2023 № 203/03-04 вих - 23 відмовив позивачу у виконання рішення суду на підставі підпункту 5 пункту 27 розділу Х ЗК України

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Такі ж вимоги передбачені статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, згідно з статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, випливає однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Тому обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Тобто зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі № 206/3911/17.

У справі № 800/592/17 Велика Палата Верховного Суду змінила підхід до правил застосування судового контролю, роз`ясненого у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.03.2017 "Про огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства". Вищий адміністративний суд вважав, що суд першої чи апеляційної інстанції може застосовувати судовий контроль за виконанням рішення суб`єкта владних повноважень відповідачем у справі під час прийняття рішення у справі. Натомість Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що клопотання про встановлення судового контролю може бути подане й після ухвалення судового рішення у справі.

Крім того, в Рішенні від 30.06.2009 у справі № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що таке зобов`язання не носить імперативний характер, а є диспозитивною нормою для суду у частині встановлення судом судового контролю шляхом подання звіту про виконання відповідного рішення.

Як випливає з матеріалів справи, рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 у справі № 320/10353/21 набрало законної сили 14.12.2022 та станом на дату розгляду заяви позивача не виконане. Відтак суд дійшов переконання, що для забезпечення права позивача на справедливий суд в частині виконання судового рішення, ухваленого на його користь, відповідачу належить встановити строк для подання звіту про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2022.

За змістом положень ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Частиною п`ятою статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

Враховуючи наведене, розумним строком для подання відповідачем звіту про виконання судового рішення суд вважає 30-денний строк з дня отримання відповідачем копії цієї ухвали.

При вирішенні питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі суд не бере до уваги посилання відповідача на вимоги пп. 5 п. 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України із змінами, внесеними Законом України від 24.03.2022 № 2145-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану".

Суд враховує, що у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.08.2022 № 2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб.

Надалі Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні"" від 16.11.2022 № 2738-IX затверджено Указ Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", за яким воєнний стан в Україні продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.

Указом Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Таким чином, станом на сьогодні в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07 квітня 2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:

5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Разом з тим рішенням у цій справі Таращанську міську раду зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.02.2021 про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Відповідно, встановлена вищезазначеними нормами закону заборона не є перешкодою для виконання відповідачем ухваленого судом рішення в зобов`язальній частині, що однак не звільняє його від обов`язку враховувати відповідні вимоги закону, залежно від результатів розгляду клопотання позивача.

З огляду на викладене та керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Таращанської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Зобов`язати Таращанську міську раду протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду звіт про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 травня 2022 року в адміністративній справі № 320/10353/21 за позовом ОСОБА_1 до Таращанської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

СуддяБасай О.В.