Постанова

від 21.03.2023 по справі 640/16819/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року

м. Київ

справа №640/16819/21

адміністративне провадження №К/990/19334/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контур Девелопмент» до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), треті особи - Міністерство культури та інформаційної політики України, Міністерство культури України, про визнання протиправними та скасування окремих положень містобудівних умов та обмежень, за касаційною скаргою Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Смолія І.В. від 19.08.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Черпіцької Л.Т., Пилипенко О.Є., Собківа Я.М. від 07.06.2022,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Контур Девелопмент» (далі також ТОВ «Контур Девелопмент», Товариство, позивач) звернулося з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі також Департамент, відповідач), треті особи: Міністерство культури та інформаційної політики України, Міністерство культури України (далі також Мінінформполітики та Мінкультури відповідно), у якому просило

- визнати протиправним та скасувати абзац перший пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень №8326/0/7-1-20 від 14.05.2020 для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлового будинку - адмінбудинку під адміністративну будівлю» по вул. Антоновича (колишня Горького), 7-А у Голосіївському районі м. Києва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.05.2020 №491 (далі також спірні містобудівні умови та обмеження), де зазначено: «Об`єкт проєктування знаходиться в межах історичного центру міста, центральної планувальної зони, історичного ареалу, в зоні регулювання забудови першої категорії (згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 №976 «Про затвердження меж охоронної зони окремої частини вулиць Саксаганського та Жданівського, де розташовані пам`ятники історії», 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804)»;

- визнати протиправним та скасувати абзац другий пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень №8326/0/7-1-20 від 14.05.2020 для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлового будинку - адмінбудинку під адміністративну будівлю» по вул. Антоновича (колишня Горького), 7-А у Голосіївському районі м. Києва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.05.2020 №491, в частині, де зазначено: «Закону України «Про охорону культурної спадщини»;

- визнати протиправним та скасувати абзац третій пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень №8326/0/7-1-20 від 14.05.2020 для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлового будинку - адмінбудинку під адміністративну будівлю» по вул. Антоновича (колишня Горького), 7-А у Голосіївському районі м. Києва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.05.2020 №491, де зазначено: «Отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України «Про охорону культурної спадщини»)»;

- визнати протиправним та скасувати абзац четвертий пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень №8326/0/7-1-20 від 14.05.2020 для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлового будинку - адмінбудинку під адміністративну будівлю» по вул. Антоновича (колишня Горького), 7-А у Голосіївському районі м. Києва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.05.2020 №491, де зазначено: «Дозвіл на виконання робіт отримати згідно Закону України «Про охорону культурної спадщини» та розпорядження Київської міської державної адміністрації №979 від 17.05.2002 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.79 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804)»;

- визнати протиправним та скасувати абзац п`ятий пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень №8326/0/7-1-20 від 14.05.2020 для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлового будинку - адмінбудинку під адміністративну будівлю» по вул. Антоновича (колишня Горького), 7-А у Голосіївському районі м. Києва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.05.2020 №491, де зазначено: «Забезпечити композиційну узгодженість реконструйованої будівлі з історичними силуетами, масштабами, стилістичними, колористичними ознаками традиційного характеру середовища».

2. У позовній заяві наводились аргументи про те, що висновок відповідача про віднесення об`єкта проєктування (адреса розташування земельної ділянки: вул. Антоновича (колишня Горького), 7-А у Голосіївському районі м. Києва) до меж історичного центру міста, історичного ареалу - є помилковим, оскільки такі межі та режими їх використання не затверджено Міністерством культури України, як центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, як того вимагають положення статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318.

3. Товариство наголошувало й на тому, що Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджений рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804, не є науково-проектною документацією, у розумінні приписів статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пункту 12 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, а тому не може вважатись належним документом із затвердження меж історичних ареалів міста Києва.

4. Отже, на думку позивача, у Департамента відсутні підстави вимагати від позивача забезпечення композиційної узгодженості реконструйованої будівлі з історичними силуетами, масштабами, стилістичними, колористичними ознаками традиційного характеру середовища, а також отримання висновку щодо проектної документації та дозволу на виконання робіт, у відповідності до Закону України «Про охорону культурної спадщини».

5. Також, позивач вказував на необґрунтованість положень виданих йому відповідачем містобудівних умов і обмежень щодо віднесення об`єкта проєктування (адреса розташування земельної ділянки: вул. Антоновича (колишня Горького), 7-А у Голосіївському районі м. Києва) до меж центральної планувальної зони, оскільки План зонування території (зонінг) міста Києва (зокрема проект зонінгу Центральної планувальної зони) не затверджений Київською міською радою, як того вимагають приписи статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

6. Крім того, позивач посилався на безпідставність віднесення відповідачем вказаного об`єкта проектування до зони регулювання забудови першої категорії, оскільки відповідно до пункту 3.1 Додатку 1 «Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території м. Києва» до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979, об`єкт «Реконструкція нежитлового будинку - адмінбудинку під адміністративну будівлю» по вул. Антоновича (колишня Горького), 7-А у Голосіївському районі м. Києва» територіально не входить до зони регулювання забудови першої категорії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

7. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022, позов задоволено.

8. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що межі та режими використання історичного ареалу м. Києва не затверджено у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим відсутні правові підстави вважати, що об`єкт будівництва «Реконструкція нежитлового будинку - адмінбудинку під адміністративну будівлю» по вул. Антоновича (колишня Горького), 7-А у Голосіївському районі м. Києва, знаходиться в межах історичного ареалу, як це зазначено відповідачем в абзаці першому пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень №8326/0/7-1-20 від 14.05.2020.

9. Суди попередніх інстанцій визнали безпідставними положення вищевказаних Містобудівних умов та обмежень щодо віднесення об`єкта проектування до зони регулювання забудови першої категорії, оскільки відповідно до пункту 3.1 Додатку 1 «Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території м. Києва» до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979, об`єкт «Реконструкція нежитлового будинку - адмінбудинку під адміністративну будівлю» по вул. Антоновича (колишня Горького), 7-А у Голосіївському районі м. Києва, територіально не входить до зони регулювання забудови першої категорії.

10. Безпідставними суди попередніх інстанцій визнали й положення Містобудівних умов та обмежень №8326/0/7-1-20 від 14.05.2020 стосовно знаходження об`єкта проектування в межах центральної планувальної зони, оскільки як на момент видання Містобудівних умов та обмежень №8326/0/7-1-20 від 14.05.2020, так і на момент розгляду судами справи, План зонування території (зонінг) центральної планувальної зони міста Києва не затверджений Київською міською радою, як це вимагається частиною восьмою статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

11. З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість положень Містобудівних умов та обмежень й в частині виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» (абзац 2 пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження») та забезпечення композиційної узгодженості реконструйованої будівлі з історичними силуетами, масштабами, стилістичними, колористичними ознаками традиційного характеру середовища (абзац п`ятий пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження»).

12. В частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування абзацу третього пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень № 8326/0/7-1-20 від 14.05.2020 («отримати висновок щодо проєктної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України «Про охорону культурної спадщини»)) суд першої інстанції зазначив, що до повноважень Міністерства культури та інформаційної політики України, яке є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить саме погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, тобто містобудівної документації, а не проектної документації на будівництво об`єктів, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про протиправність таких вимог оскаржуваних у цій справі містобудівних умов та обмежень.

13. В оскаржуваних судових рішеннях констатовано обґрунтованість позовних вимог й щодо визнання протиправним і скасування абзацу четвертого пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень №8326/0/7-1-20 від 14.05.2020 («дозвіл на виконання робіт отримати згідно Закону України «Про охорону культурної спадщини» та розпорядження Київської міської державної адміністрації №979 від 17.05.2002 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.79 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804), оскільки дозвіл центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини для проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах, видається виключно виконавцю робіт - фізичній особі, а не юридичній особі - замовнику будівництва, з урахуванням чого позивач, який частково виконує функції замовника будівництва об`єкта «Реконструкція нежитлового будинку - адмінбудинку під адміністративну будівлю» не є особою, яка повинна одержувати дозвіл на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на земельній ділянці, яка розташована по вул. Антоновича (колишня Горького), 7-А у Голосіївському районі м. Києва.

14. Крім того, висновок судів попередніх інстанцій стосовно протиправності вищевикладених вимог спірних містобудівних умов та обмежень обґрунтований і тим, що межі історичного ареалу міста Києва не затверджені в установленому законом порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, Департамент подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 29.10.2010 №1009-В, Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 29.10.2010 видано Товариству з обмеженою відповідальністю «АРТДИЗАЙН» Свідоцтво серії САЕ №178551 (про що внесено реєстраційний запис у реєстрову книгу №83п-260 за реєстровим номером 6019-П від 09.12.2010) про право власності на нежилий будинок - адмінбудинок площею 362,30 кв. м, який розташований в м. Києві по вул. Горького №7а (літера А).

17. 25.05.2017 між Київською міською радою, як Продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТДИЗАЙН», як Покупцем, укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, за яким Продавцем, на підставі рішення Київської міської ради від 10.02.2017 №942/1946, продано, а Покупцем куплено земельну ділянку площею 0,0566 га у межах, які встановлені в натурі (на місцевості), розташовану по вул. Антоновича (колишня Горького), 7а у Голосіївському районі м. Києва, з цільовим призначенням - 11.03 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств та видом використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі, кадастровий номер 8000000000:76:065:0071.

18. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за №448.

19. 12.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТДИЗАЙН» (далі також - Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контур Девелопмент» (далі також - Сторона-2) укладено Договір про спільну участь у будівництві та часткову передачу функцій замовника №12-05/21 (далі також - Договір).

20. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що відповідно до умов цього Договору, Сторона-1 (ТОВ «АРТДИЗАЙН») та Сторона-2 (ТОВ «Контур Девелопмент») зобов`язуються провести реконструкцію Об`єкту згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: м. Київ, Голосіївський район, будинок № 7-А по вул. Антоновича (надалі - Об`єкт).

21. Відповідно до пункту 2.2 Договору, для реалізації цього Договору Сторона-1 передає, а Сторона-2 приймає частину функцій Замовника. Обсяг прав та обов`язків, що передаються Стороні-2 для виконання функцій Замовника будівництва Об`єкту, визначено цим Договором.

22. Пунктом 2.3 Договору передбачено, що фінансування реконструкції об`єкту здійснюється Стороною-2. Джерелом фінансування Об`єкту є кошти Сторони-2 та залучені кошти третіх осіб. У разі залучення коштів третіх осіб Сторона-2 діє виключно від свого імені та приймає на себе всі ризики невиконання або неналежного виконання зобов`язань перед такими особами.

23. В пункті 4.1 Договору наведено перелік прав та обов`язків Сторони-2, зокрема:

4.1.6. Здійснює будівництво відповідно до рішень та дозволів уповноважених державних органів та органів місцевого самоврядування, з дотриманням законів, будівельних норм і правил, що діють в Україні, у строгій відповідності з вимогами проектної документації та умовами договору.

4.1.9. Отримує, у тому числі, на своє ім`я, висновки, дозволи, погодження, інші документи, необхідні для здійснення підготовчих та будівельних робіт.

24. В пункті 4.2 Договору наведено перелік прав та обов`язків Сторони-1, зокрема:

4.2.2. Сторона-1 зобов`язана протягом 3-х робочих днів за дати підписання цього Договору Сторонами передати Стороні-2 за актом приймання - передачі наступні документи:

- містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва №8326/0/7-1-20 від 14.05.2020, надані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- правовстановлюючі документи на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Антоновича, 7 - А, площею 0,0566 га (кадастровий номер 8000000000:76:065:0071), а саме: Договір купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, серія та номер: 448 від 25.05.2017, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М.;

- правовстановлюючі документи на Об`єкт реконструкції - нежилий будинок, що знаходиться за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н. вул. Антоновича, 7-А, а саме Свідоцтво про право власності САЕ № 178551 від 29.10.2010, видане на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва №10009 - В від 29 жовтня 2010 року.

4.2.3. Сторона-1 після підписання даного Договору передає Стороні-2 функції Замовника з реконструкції Об`єкта, у тому числі стосовно:

1) отримання вихідних даних на проектування, розроблення та погодження проектно-кошторисної документації, забезпечення будівництва проектно-кошторисною документацією, оформлення в установленому законодавством порядку дозвільних документів на будівництво Об`єкту; укладання договору генерального підряду, підряду на виконання будівельно-монтажних робіт, фінансування будівельних робіт та інших витрат, пов`язаних з будівництвом Об`єкту, уточнення обсягів виконаних робіт і проведення розрахунків з підрядниками будівництва.

25. Судом встановлено, що на виконання підпункту 4.2.2. пункту 4.2 Договору, відповідно до Акта приймання-передачі документів від 14.05.2021 до Договору про спільну участь у будівництві та часткову передачу функцій замовника № 12-05/21 від 12.05.2021, Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТДИЗАЙН» передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНТУР ДЕВЕЛОПМЕНТ» прийнято документи, необхідні для проектування об`єкта будівництва, а саме:

- оригінал Містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва: «Реконструкція нежитлового будинку - адмінбудинку під адміністративну будівлю по вулиці Антоновича, 7-А у Голосіївському районі м. Києва, №8326/0/7-1-20 від 14.05.2020, затверджені Наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 491 від 27.05.2020;

- належним чином завірену копію Договору купівлі - продажу земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Антоновича, 7 - А, площею 0,0566 га (кадастровий номер 8000000000:76:065:0071), посвідченого 25.05.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за номером 448;

- належним чином завірену копію Свідоцтва серії САЕ № 178551 від 29.10.2010 про право власності на нежилий будинок, що розташований за адресою: м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Антоновича, 7-А, виданого на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва №10009 - В від 29.10.2010.

26. Зі змісту Містобудівних умов та обмежень вбачається, що 27.05.2020 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано Товариству з обмеженою відповідальністю «АРТДИЗАЙН» Містобудівні умови та обмеження №8326/0/7-1-20 від 14.05.2020 для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлового будинку - адмінбудинку під адміністративну будівлю» по вул. Антоновича (колишня Горького), 7-А у Голосіївському районі м. Києва, які затверджені наказом Департаменту №491 від 27.05.2020.

27. В абзаці першому пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень №8326/0/7-1-20 від 14.05.2020 зазначено, що об`єкт проєктування знаходиться в межах історичного центру міста, центральної планувальної зони, історичного ареалу, в зоні регулювання забудови першої категорії (згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 №976 «Про затвердження меж охоронної зони окремої частини вулиць Саксаганського та Жданівського, де розташовані пам`ятники історії», 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.79 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804).

28. Пунктом 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» Містобудівних умов та обмежень №8326/0/7-1-20 від 14.05.2020 зобов`язано замовника:

- серед іншого виконати вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини» (абз. 2);

- отримати висновок щодо проєктної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України «Про охорону культурної спадщини») (абз. 3);

- дозвіл на виконання робіт отримати згідно Закону України «Про охорону культурної спадщини» та розпорядження Київської міської державної адміністрації №979 від 17.05.2002 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.79 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804) (абз. 4);

- забезпечити композиційну узгодженість реконструйованої будівлі з історичними силуетами, масштабами, стилістичними, колористичними ознаками традиційного характеру середовища (абз. 5).

29. Не погоджуючись з вказаними положеннями спірних містобудівних умов та обмежень, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з тим, що такі положення не відповідають законодавству України, будівельним нормам, стандартам і правилам, а також покладають на Товариство, яке частково виконує функції замовника будівництва та за рахунок якого здійснюється фінансування будівництва, не передбачені законодавством обов`язки, що є порушенням його прав, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

30. Підставами касаційного оскарження скаржник зазначає пункти 2 частини четвертої та підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника.

31. Згідно з аргументами касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, яка розглядається, оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, положень статті 29 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», положень Закону України від 08.06.2000 №1805-ІІІ «Про охорону культурної спадщини» та Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318, у зв`язку з чим, на думку відповідача, дійшли помилкових та необґрунтованих висновків про те, що межі та режими використання історичного ареалу м. Києва станом на час виникнення спірних правовідносин не затверджено у встановленому законом порядку, а тому відсутні правові підстави вважати, що об`єкт будівництва «Реконструкція нежитлового будинку - адмінбудинку під адміністративну будівлю» по вул. Антоновича, 7-А у Голосіївському районі м. Києва знаходиться в межах історичного ареалу м. Києва.

32. У касаційній скарзі підкреслюється, що таких висновків суди попередніх інстанцій дійшли, враховуючи правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 19.06.2019 у справі №813/4993/15, від 27.02.2019 у справі №826/5755/17, від 03.04.2020 у справі №640/21505/18, від 14.08.2020 у справі №640/13331/19 та від 18.01.2022 у справі №640/7411/20.

33. Департамент наголошує на необхідності відступлення від таких висновків Верховного Суду з огляду на те, що межі та режими використання історичних ареалів м. Києва були затверджені у складі чинного Генплану. Вважає, що у відповідності до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» історико-архітектурний опорний план включно з межами історичних ареалів і режимами їх використання, як складова частина Генплану, є чинними.

34. 22.12.2022 у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрований відзив на касаційну скаргу, який подано представником позивача адвокатом Мирець Д.С. засобами поштового зв`язку у паперовій формі.

35. Водночас, за змістом частини десятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

36. Після ознайомлення з поданим представником позивача відзивом на касаційну скаргу встановлено, що такий документ не підписано власноручним підписом.

37. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що такий документ не відповідає вимогам процесуального закону і це на дає можливості врахувати викладені у ньому доводи і вимоги під час касаційного розгляду справи.

38. Відповідно до наявних у матеріалах касаційного провадження рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, копію ухвали про відкриття касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї документами було надіслано усім учасникам справи і встановлено достатній строк для подання ними відзиву на касаційну скаргу.

39. Проте, у встановлений судом строк та станом на час закінчення підготовки цієї справи до касаційного розгляду відзиву на касаційну скаргу не надходило, що, однак, відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

40. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

41. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

42. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

43. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що її доводи, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, ґрунтуються, зокрема, на міркуваннях про необхідність відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №813/4993/15, оскільки у вказаній справі розглядалось питання затвердження меж історичного ареалу міста Львова, тоді як питання затвердження меж історичного ареалу міста Києва, яке має свої специфічні відмінності, не було предметом розгляду вказаної справи.

44. Колегія суддів критично оцінює такі твердження Департаменту й наголошує, що за змістом пункту 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі якої відкрито касаційне провадження у цій справі, можливість оскарження судових рішень пов`язується з обов`язком скаржника вмотивовано обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права саме у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні

45. При цьому, встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України також резюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.

46. Наведені ж Департаментом аргументи в частині вимог про відступ від висновку щодо застосування норм права, викладеного у вищевказаній постанові Верховного Суду, засновані на твердженнях про неправомірність дій суду апеляційної інстанції щодо врахування під час апеляційного перегляду справи такого висновку, оскільки він стосувався питання затвердження меж історичного ареалу міста Львова, яке під час розгляду і вирішення цієї справи у судах попередніх інстанцій не поставало, а спірні правовідносини, які торкаються питання затвердженням меж історичного ареалу міста Києва, мають свої специфічні відмінності, не притаманні відносинам, у яких виник спір у справі №813/4993/15, розглянутій Верховним Судом у касаційному порядку.

47. Проаналізувавши такі доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони зводяться до тверджень про недотримання судом апеляційної вимог норм процесуального закону, зокрема, частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок врахування апеляційним судом при виборі і застосуванні норм права до правовідносин, що виникли у справі, яка розглядається, висновків Верховного Суду, викладених у правовідносинах, які не є подібними до спірних.

48. Проте, вищенаведені міркування скаржника не вказують на наявність підстав, які у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть зумовлювати відступ від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №813/4993/15, у правовідносинах, які як вбачається з доводів касаційній скарзі, стосуються затвердження меж історичних ареалів міста Львова і не є подібними до правовідносин, що виникли у справі, яка розглядається, й зачіпають питання встановлення меж таких ареалів у м. Києві, мають свої особливі характеристики.

49. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги про відступ від висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №826/5755/17, про те, що станом на 01.12.2017 межі історичного ареалу міста Києва Міністерством культури України не затверджені, скаржник зазначає, що такий висновок, на його переконання, є вірним, однак він не розкриває всі обставини ситуації, які полягають в тому, що Історико-архітектурний опорний план міста Києва, яким, у тому числі визначені межі історичного ареалу як складова частина чинного Генерального плану м. Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 №370/1804, не підлягав затвердженню Міністерством культури України.

50. У розвиток такої позиції скаржник вказує, що чинний Генеральний план м. Києва було затверджено Київською міською радою 28.03.2002, тоді як Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318, тобто на два тижні раніше затвердження Генплану. Однак, при цьому, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували те, що вищезгаданий Порядок вперше було опубліковано 05.04.2002 в Офіційному віснику України №12, ст. 587.

51. Враховуючи викладене, скаржник наголошує, що цей Порядок набрав чинності саме у вказаний день, тобто після затвердження чинного Генплану м. Києва, а тому, виходячи з принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі, його вимоги, у тому числі в частині того, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць та затверджуються Мінкультури, не поширюються на межі історичного ареалу м. Києва, що містяться в Історико-архітектурному опорному плані міста Києва, затвердженому у складі чинного Генплану.

52. Крім того, скаржник відзначає, що межі історичного ареалу в Історико-архітектурному опорному плані міста Києва у складі чинного Генплану взагалі не могли бути розроблені як науково-проектна документація в розумінні положень статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки на час розроблення і затвердження чинного Генплану не було визначено порядку і способу реалізації зазначених положень.

53. Зокрема, Департамент стверджує, що питання стосовно порядку розробки історико-архітектурного опорного плану, його складу та змісту і процедури затвердження не були врегульовані законодавством України до набрання чинності Порядком визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, ДБН Б.2.2-2- 2008 та Порядком розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту», затвердженого 02.06.2011 наказом Мінрегіонбуду України від №64, у зв`язку з чим, на думку скаржника, на час розроблення і затвердження чинного Генплану міста Києва підлягала застосуванню Інструкція до складання історико-архітектурних опорних планів населених місць України», затверджена наказом Державного комітету України у правах архітектури, будівництва і охорони історичного середовища (Держбуд України) від 24.06.1991 №76.

54. Усе вищевикладене, за позицією Департаменту, вказує на те, що Київська міська рада правомірно, у визначені законом порядок та спосіб, на підставі наявних у неї повноважень, у березні 2002 року затвердила Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, складовою частиною якого є історико-архітектурний та історико-містобудівний плани, якими в свою чергу визначені межі історичної частини міста, історико-архітектурних (культурних) заповідників, заповідні території, території пам`яток, затверджені зони охорони, історико-культурні зони.

55. Скаржником наголошується, що рішення Київради від 28.03.2002 №370/1804 про затвердження Генплану міста Києва як і сам Генплан є нормативно - правовим актом й відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зберігає свою чинність, є обов`язковим до врахування і виконання, встановлює, зокрема, чинні межі історичного ареалу міста Києва та історичного центру міста Києва, а також охоронні зони.

56. З огляду на наведені вище аргументи Департамент наполягає на наявності підстав для відступу від раніше викладеного у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №826/5755/17 висновку щодо застосування норм права.

57. Посилаючись на вищенаведені особливості у правовідносинах щодо затвердження меж історичного ареалу міста Києва, відповідач наголошує на необхідності відступу й від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №640/21505/18, від 14.08.2020 у справі №640/13331/19 та від 18.01.2022 у справі №640/7411/20.

58. Оцінюючи такі аргументи касаційної скарги, колегія суддів відзначає, що у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №826/5755/17 та інших постановах, на які посилається Департамент у своїй касаційній скарзі, дійсно було викладено висновок про те, що межі історичного ареалу міста Києва не є затвердженими відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць.

59. Верховний Суд, станом на час здійснення апеляційного перегляду у справі, що розглядається, не відступав від таких висновків щодо застосування норм права, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, взявши їх до уваги і вирішивши спір з урахуванням такого правозастосування до спірних правовідносин, діяв згідно з вимогами процесуального закону, закріпленими у частині п`ятій статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

60. Разом з тим, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.01.2023 у справі №640/8728/21 відступив від викладеного у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №826/5755/17 висновку щодо застосування норм права.

61. Обґрунтовуючи наявність підстав для відступу від раніше викладеного Верховним Судом висновку щодо застосування норм права, колегія суддів виходила, зокрема, з того, що Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджений Київською міською радою рішенням №370/1804 від 28.03.2002 на IX сесії XXIII скликання, є основним планувальним документом, який містить принципові рішення, в тому числі, щодо охорони природи та історико-культурної спадщини та повинен відповідати вимогам щодо збереження історико-культурної спадщини.

62. Ураховуючи особливий правовий статус міста Києва як міста з цінною історико-культурною спадщиною, занесеного до Спису історичних населених міст України, у його складі повинні обов`язково виконуватися додаткові матеріали, а саме: історико-архітектурний та історико-містобудівний плани, у яких з метою захисту традиційного характеру середовища визначаються, зокрема, території, що мають особливу історико-культурну цінність, у тому числі й історичні ареали міста Києва, позначаються межі цих територій у вигляді графічних матеріалів.

63. Відповідно до розділу 7 «Збереження та охорона історико-культурної спадщини» текстової частини Генерального плану міста Києва до 2020 року, на історико-містобудівному плані позначено: межі історичних районів та історичних ареалів міста, історико-архітектурних та історико-культурних заповідників.

64. Графічний матеріал Генерального плану - додаток до Генерального плану міста Києва «Історико-містобудівний опорний план міста», міститься також в загальному доступі в мережі Інтернет.

65. На підставі вищезазначеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.01.2023 у справі №640/8728/21 дійшла висновку, що межі історичного ареалу міста Києва були закріплені на нормативному рівні згідно з історико-містобудівним опорним планом міста Києва, який входить до складу «Генерального плану міста Києва» та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року».

66. Генеральний план міста Києва до 2020 року є нормативно-правовим актом, який офіційно оприлюднено, а історико-архітектурні опорні плани, у яких визначено межі історичних ареалів, є науково-проектною документацією, яка розробляється у складі генеральних планів історичних населених місць, є основою для проектних рішень у генеральних планах та детальних планах територій історичних населених місць. Проєкти реконструкції забудови та території історичних ареалів населених пунктів базуються на матеріалах історико-архітектурних опорних планів як науково-проектної документації з визначенням меж та режимів використання зон охорони пам`яток культурної спадщини.

67. Розробляючи, приймаючи та затверджуючи Генеральний план міста Києва, Київська міська рада діяла як представницький орган місцевого самоврядування (такий статус визначено частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») та представляла територіальну громаду, здійснювала закріплені за нею повноваження щодо планування території міста від імені громади та в її інтересах, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини.

68. Оскільки Генеральний план міста Києва є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування з питань планування території населеного пункту, він є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території, як це встановлено частиною першою статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

69. При цьому, та обставина, що межі історичного ареалу міста Києва не були затверджені у порядку, передбаченому статтею 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», не означає, що цей ареал не існує взагалі і що на цю територію не поширюються вимоги законодавства щодо охорони історико-культурної спадщини і встановлені містобудівною документацією планувальні обмеження.

70. Обов`язковість виконання вимог генерального плану, у складі якого виконано історико-містобудівний план із визначенням меж історичного ареалу міста Києва, а отже і виконання цієї частини генерального плану, виникає у момент його затвердження Київською міською радою. Визначення меж такого ареалу і затвердження історико-архітектурних опорних планів як науково-проектної документації повинно відбуватись до затвердження самого генерального плану.

71. Прийнята ж на виконання статті 32 «Про охорону культурної спадщини» постанова Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318, якою затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, не набрала чинності станом на момент прийняття рішення Київської міської ради, яким було затверджено Генеральний план міста Києва.

72. Порядок №318 офіційно опубліковано в Офіційному віснику України 05.04.2002 та в Урядовому кур`єрі 30.04.2002.

73. В силу вимог абзацу другого пункту 5 розділу IV Тимчасового реґламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 №915, Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць набирав чинності не раніше дня його опублікування в Офіційному віснику України, а саме - 05.04.2002.

74. Судовим розглядом справи №640/8728/21 установлено, що межі історичного ареалу міста Києва були визначені науково-проектною документацією - «Історико-містобудівний опорний план міста», затвердженою у складі Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року до набрання чинності вищевказаним Порядком.

75. Отже, вимога норми абзацу третього частини третьої статті 32 «Про охорону культурної спадщини» щодо визначення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, меж історичного ареалу міста Києва, не могла бути виконана Київською міською радою з об`єктивних причин, оскільки станом на момент прийняття рішення про затвердження генерального плану міста Києва такий порядок чинності ще не набув.

76. Більше того, нормами Порядку №318 не вимагалось подання на погодження відповідним органам місцевого самоврядування та затвердження Мінкультури вже існуючих (діючих) і визначених науково-проектною документацією меж історичних ареалів як і не встановлювалось строку для здійснення таких дій.

77. З огляду на вищезазначене, а також положення статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у сукупності з положеннями Порядку №318 у контексті виникнення спірних правовідносин у справі №640/8728/21, розглянутій Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (постанова від 31.01.2023), колегія суддів констатувала, що ці законодавчі приписи необхідно розуміти так:

- обов`язковість виконання вимог генерального плану населеного пункту, у складі якого виконано історико-містобудівний план із визначенням меж історичного ареалу цього населеного пункту, а отже і виконання цієї частини генерального плану, виникає у момент його затвердження;

- незатвердження науково-проектної документації з визначення меж історичного ареалу відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не зумовлює автоматично нечинності Генерального плану або його скасування, не нівелює вимоги законодавства стосовно обов`язковості цього документа і врахування його вимог під час провадження містобудівної діяльності;

- незатвердження науково-проектної документації із визначенням меж історичного ареалу відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не можуть скасовувати закріпленого на нормативному рівні правового статусу відповідної території як об`єкта культурної спадщини, виводити її з під державної охорони (охорони законом) й порушувати баланс інтересів, досягнутий при затвердженні Генерального плану міста Києва, який розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є чинним і обов`язковим до виконання, надавати необґрунтовану перевагу приватним інтересам над громадським інтересом територіальної громади міста Києва до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, який визнається Україною згідно з домовленостями Сторін, досягнутими у Рамковій конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства;

- оскільки на час виникнення спірних правовідносин і прийняття рішення у справі Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, у якому наявний історико-архітектурний опорний план (науково-проектна документація) з інформацію про зони охорони і межі історичного ареалу, є діючим, ніким не скасованим, а також враховуючи, що станом на час прийняття Генерального плану міста Києва, Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, який визначає процедуру розробки та затвердження зон охорони і меж історичного ареалу, не набув чинності, визначені у Генеральному плані міста Києва зони охорони і межі історичного ареалу м. Києва слід визнавати затвердженими й такі повинні враховуватись суб`єктами господарювання під час здійснення містобудівної діяльності.

78. У справі, яка розглядається, висновок стосовно протиправності оскаржуваних позивачем Містобудівних умов та обмежень №8326/0/7-1-20 від 14.05.2020 обґрунтовано судами попередніх інстанцій з посиланням, зокрема, на те, що межі та режими використання історичного ареалу м. Києва не затверджено у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим відсутні правові підстави вважати, що об`єкт будівництва «Реконструкція нежитлового будинку - адмінбудинку під адміністративну будівлю» по вул. Антоновича (колишня Горького), 7-А у Голосіївському районі м. Києва, знаходиться в межах історичного ареалу, як це зазначено відповідачем в абзаці першому пункту 5 розділу вищевказаних Містобудівних умов та обмежень.

79. Разом з тим, вищезазначений висновок судів попередніх інстанцій, зважаючи на правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі №640/8728/21, не можна визнати обґрунтованим і таким, що відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, якими врегульовані спірні у цій справі правовідносини.

80. Отже, наведені Товариством аргументи про те, що земельна ділянка, на яку відповідачем видано спірні містобудівні умови та обмеження, не знаходиться в межах історичного ареалу міста Києва у зв`язку з незатвердженням в установленому законом порядку меж такого ареалу, не зумовлюють наявності підстав для задоволення вимог цього позову щодо визнання протиправними та скасування окремих положень таких містобудівних умов стосовно того, що об`єкт проєктування знаходиться в межах історичного ареалу міста Києва.

81. Стосовно висновків судів попередніх інстанцій щодо протиправності спірних МУО в частині віднесення об`єкта проектування до зони регулювання забудови першої категорії та центральної планувальної зони, колегія суддів зазначає таке.

82. Висновок судів попередніх інстанцій у вищевказаній частині позовних вимог обґрунтований тим, що відповідно до пункту 3.1 Додатку 1 «Межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території м. Києва» до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979, об`єкт «Реконструкція нежитлового будинку - адмінбудинку під адміністративну будівлю» по вул. Антоновича (колишня Горького), 7-А у Голосіївському районі м. Києва, територіально не входить до зони регулювання забудови першої категорії.

83. Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували наявної у матеріалах справи та дослідженої у судовому засіданні довідки (витягу) з містобудівного кадастру, якою підтверджується, що об`єкт проєктування перебуває у межах зони регулювання забудови першої категорії та центральної планувальної зони.

84. Колегія суддів звертає увагу на приписи частин першої, п`ятої статті 22 та абзацу восьмого частини третьої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» згідно з якими містобудівний кадастр - державна система зберігання і використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, будівельну діяльність, інформаційних ресурсів будівельних норм, державних стандартів і правил для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві, формування галузевої складової державних геоінформаційних ресурсів. Складовою частиною містобудівного кадастру є Єдина державна електронна система у сфері будівництва.

Дані містобудівного кадастру, необхідні для провадження містобудівної діяльності, проведення землевпорядних робіт, забезпечення роботи геоінформаційних систем, використовуються для задоволення інформаційних потреб державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

85. З вищевикладених приписів законодавства вбачається, що під час формування містобудівних умов та обмежень використовується інформація з містобудівного кадастру (витягу з нього), яка є офіційною та призначена для задоволення інформаційних потреб, зокрема, органів місцевого самоврядування у плануванні територій та будівництві. Саме така інформація і була врахована відповідачем та відображена у спірних містобудівних умовах і обмеженнях, що відповідає вимогам законодавства й підтверджується обставинами, встановленими судовим розглядом цієї справи.

86. Наведені у оскаржуваних судових рішеннях мотиви не спростовують відображену у витязі з містобудівного кадастру інформацію про те, що об`єкт проєктування перебуває у межах зони регулювання забудови першої категорії та центральної планувальної зони. Ці обставини не спростовані й позивачем.

87. Колегія суддів критично оцінює викладені судами попередніх інстанцій мотиви стосовно протиправності вказаних у спірних МУО положень про знаходження об`єкта проектування в межах центральної планувальної зони у зв`язку з відсутністю затвердженого у встановленому законом порядку плану зонування території, на якій розташовано об`єкт.

88. З цього приводу колегія суддів відзначає, що за визначенням пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

89. Тобто, поняттям містобудівної документації охоплюються й інші, окрім плану зонування, документи, які торкаються питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

90. У виданих Товариству містобудівних умовах та обмеженнях як на правову підставу для віднесення місця розташування об`єкта проєктування до центральної планувальної зони наявне посилання на рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10.10.1988 №976 «Про затвердження меж охоронної зони окремої частини вулиць Саксаганського та Жданівського, де розташовані пам`ятники історії», від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 «Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 «Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві», рішення Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804.

91. Колегія суддів підкреслює, що вищевказані рішення органів місцевого самоврядування прийняті з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій, з метою захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь та охорони об`єктів культурної спадщини, що відповідно до преамбули до Закону України «Про охорону культурної спадщини» є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

92. Вони, в силу приписів частини першої статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» є обов`язковими для виконання юридичними і фізичними особами, всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

93. Тому колегія суддів переконана, що перелічені у абзаці першому пункту 5 розділу «Містобудівні умови та обмеження» спірних містобудівних умов та обмежень рішення органів місцевого самоврядування належать до містобудівної документації, є обов`язковими до виконання, у тому числі й сторонами у цій справі, та підлягають врахуванню у відносинах, у яких виник спір, їх врегульовують як локальні нормативно правові акти.

94. За наведеного, колегія суддів вважає, що доводи Товариства про відсутність плану зонування території міста Києва, у межах якої розташовано об`єкт проєктування, є безпідставними і не спростовують вказаних у спірних містобудівних умовах та обмеженнях положень про знаходження цього об`єкта в межах центральної планувальної зони, що також підтверджується встановленими у цій справі обставинами та доказами, дослідженими у судових засіданнях, зокрема, витягом з містобудівного кадастру.

95. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення цього позову є помилковими і не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

96. За правилами частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

97. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій задовольнили цей позов помилково і неправильно застосували норми матеріального, порушили норми процесуального права, у зв`язку з чим ухвалили судові рішення, які не відповідають закону та підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

98. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 351, 355, 356, Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Контур Девелопмент» до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), треті особи - Міністерство культури та інформаційної політики України, Міністерство культури України, про визнання протиправними та скасування окремих положень містобудівних умов та обмежень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа