Ухвала

від 22.03.2023 по справі 330/2530/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 22.03.2023 Справа № 330/2530/19

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний №330/2530/19 Головуючий у 1-й інстанції:Федорець С.В.

Провадження №22-ц/807/241/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

У Х В А Л А

22 березня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Подліянової Г.С., при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2019 року у справі за поданням заступника начальника Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Волобуєвої Анастасії Володимирівни про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року заступник начальника Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Волобуєва Анастасія Володимирівна звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу.

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2019 року вищезазначене подання задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , до виконання нею своїх зобов`язань , покладених на неї: вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-455-23У, виданої 02 листопада 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Якимівського відділення Мелітопольської ОДПІ боргу у розмірі 4442,97 грн, вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-455-23 У, виданої 20 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Якимівського відділення Мелітопольської ОДПІ боргу у розмірі 15819,54 грн, вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-455-23 У, виданої 20 лютого 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Якимівського відділення Мелітопольської ОДПІ боргу у розмірі 2766,83 грн, вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-455-23 У, виданої 11 травня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Якимівського відділення Мелітопольської ОДПІ боргу у розмірі 2754,18 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського апеляційного суду із апеляційною скаргою, яка 03 серпня 2022 року направлена Дніпровським апеляційним судом до Запорізького апеляційного суду засобами поштового зв`язку як помилково направлену на їхню адресу апелянтом, яка містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі.

Клопотання обґрунтоване тим, що про існування вказаного оскаржуваного судового рішення, ОСОБА_1 дізналась під час перетину державного кордону 16 червня 2022 року у пункті пропуску «Рава-Руська-Хребенне», в якому вказано, що їй відмовлено в перетинанні державного кордону на виїзд з України у зв`язку з наявністю у базі даних Державної прикордонної служби України ухвали Якимівського районного суду Запорізької області у справі №303/2530/2019. 18 липня 2022 року у Самарському районному суді м. Дніпропетровська вона отримала копію оскаржуваної ухвали у справі №303/2530/2019.

Оскільки, в поданій апеляційній скарзі відсутні матеріали цивільної справи № 330/2530/19як в паперовому вигляді, так і в електронному вигляді в АСДС, ухвалою Запорізького апеляційного суду від 08 серпня 2022 року витребувано вищезазначені матеріали цивільної справи з Якимівського районного суду Запорізької області.

Наказом голови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 березня 2022 року припинено роботу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 14 березня 2022 року № 7/о/9-22 територіальна підсудність справ Якимівського районного суду Запорізької області визначена за Самарським районним судом м. Дніпропетровська.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25 серпня 2022 року цивільну справу №330/2530/19 за вищевказаним позовом витребувано з Самарського районного суду м. Дніпропетровська, яка була направлена на електронну адресу суду для виконання, проте виконана не була, справа до суду апеляційної інстанції не надійшла.

06 вересня 2022 року до Запорізького апеляційного суду надійшло повідомлення із Самарського районного суду м. Дніпропетровська про те, що станом на 02 вересня 2022 року справи Якимівського районного суду Запорізької областідо суду передавались.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 22 вересня 2022 року витребувано з Ленінського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу №330/2530/19 за вищевказаним позовом, територіальну підсудність якому змінено за розпорядженням голови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року № 49/0/9-22.

Відповідно до листа від 26 вересня 2022 року (вх. № 3312 від 26 вересня 2022) справа № 330/2530/19 Якимівського районного суду Запорізької області до Ленінського районного суду м Запоріжжя не надходила.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17 жовтня 2022 року № 233 «Про внесення змін до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75» визначено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 жовтня 2022 року; територія розташування Якимівського районного суду Запорізької області Якимівської селищної територіальної громади Мелітопольского району Запорізької області входить до цього Переліку.

Ухвалою Запорізькогоапеляційного судувід 01листопада 2022року направленодо Ленінськогорайонного судум.Запоріжжя копіїматеріалів заапеляційною скаргою ОСОБА_1 наухвалу Якимівськогорайонного судуЗапорізької областівід 23жовтня 2019року у цій справі №330/2530/2019, для вирішення процесуального питання про відновлення втраченого судового провадження.

21 березня 2023 року до Запорізького апеляційного суду надійшли матеріали справи після часткового відновлення втраченого судового провадження у справі №330/2530/2019.

Проте, Запорізьким апеляційним судом встановлено, що апелянтом при подачі вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі було пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно доч.1ст.123ЦПК Україниперебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно зч.3ст.124ЦПК Україниякщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1, 4, 6 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

- на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

- на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що 23 жовтня 2019 року Якимівським районним судом Запорізької області постановлено оскаржувану ухвалу у цій справі без участі сторін (а.с.21). Відомості про отримання апелянтом оскаржуваного судового рішення матеріали справи не містять.

Як зазначено в апеляційній скарзі про існування вказаного оскаржуваного судового рішення, ОСОБА_1 дізналась під час перетину державного кордону 16 червня 2022 року у пункті пропуску «Рава-Руська-Хребенне», в якому вказано, що їй відмовлено в перетинанні державного кордону на виїзд з України у зв`язку з наявністю у базі даних Державної прикордонної служби України ухвали Якимівського районного суду Запорізької області у справі №303/2530/2019 (а.с.9).

18 липня 2022 року у Самарському районному суді м. Дніпропетровська вона отримала копію оскаржуваної ухвали у справі №303/2530/2019.

Проте, до апеляційної скарги не додано докази щодо підтвердження дати отримання ОСОБА_1 оскаржуваного судового рішення у Самарському районному суді м. Дніпропетровська.

Апеляційну скаргу подано ОСОБА_1 безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду 01 серпня 2022 року, яка 03 серпня 2022 року направлена Дніпровським апеляційним судом до Запорізького апеляційного суду засобами поштового зв`язку як помилково направлену на їхню адресу апелянтом (а.с.2-14).

Отже, апеляційну скаргу подано апелянтом із пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 354 ЦПК України, на її подачу з дня її проголошення, який припадає на 07 листопада 2023 року (робочий день, четвер).

Щодо перевірки судом апеляційної інстанції встановлених строків за ч. 2 ст. 354 ЦПК України не має можливості, оскільки ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження отримання нею оскаржуваної ухвали суду у цій справі у Самарському районному суді м. Дніпропетровська - 18 липня 2022 року, про що зазначено останньою в апеляційній скарзі.

Окрім того, поважнимипричинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Відповідно до положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, згідно з якою кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

За приписами ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

В силу вимог ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнаєпричини йогопропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом із тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики ЄСПЛ випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу resjudicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці ЄСПЛ.

Так, у параграфі 41 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені ЄСПЛ у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановлені державами-членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).

Особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Всупереч викладеному, апелянтом не надано жодного належного доказу на підтвердження викладених нею у клопотанні доводів, відсутності можливості у згаданий період скористатися засобами поштового або електронного зв`язку для подання апеляційної скарги в межах установленого законом строку.

Отже, вказані апелянтом причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду не свідчать про наявність об`єктивно непереборних обставин чи істотних перешкод для звернення з апеляційною скаргою в передбачені законом строки, тому є необґрунтованими та суперечать матеріалам цієї справи.

Зазначені обставини перешкоджають вирішенню питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду та відкриття апеляційного провадження.

Згідно з ч. 2ст. 357 ЦПК Українидо апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.

Зважаючи на зазначені недоліки апеляційної скарги, на підставі ст. ст. 185, 357 ЦПК України її необхідно залишити без руху та надати строк десять днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків, які зазначені в ухвалі, роз`яснивши, що у разі їх неусунення впродовж вказаного строку, апеляційна скарга буде визнана неподаною і повернута апелянту.

Керуючись ст. ст. 185, 354, 356, 357 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2019 року у справі за поданням заступника начальника Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Волобуєвої Анастасії Володимирівни про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для надання Запорізькому апеляційному суду доказів отримання нею у Самарському районному суді м. Дніпропетровська оскаржуваної ухвали суду саме 18 липня 2022 року.

Роз`яснити, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк будуть застосовані наслідки, передбачені ч.3 ст.185, ст.357 ЦПК України.

Суддя: Г.С. Подліянова