Ухвала

від 17.04.2023 по справі 330/2530/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 17.04.2023 Справа № 330/2530/19

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний №330/2530/19 Головуючий у 1-й інстанції:Федорець С.В.

Провадження №22-ц/807/241/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

У Х В А Л А

17 квітня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Подліянової Г.С., при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2019 року у справі за поданням заступника начальника Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Волобуєвої Анастасії Володимирівни про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року заступник начальника Якимівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Волобуєва Анастасія Володимирівна звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу.

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2019 року вищезазначене подання задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , до виконання нею своїх зобов`язань, покладених на неї: вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-455-23У, виданої 02 листопада 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Якимівського відділення Мелітопольської ОДПІ боргу у розмірі 4442,97 грн; вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-455-23 У, виданої 20 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Якимівського відділення Мелітопольської ОДПІ боргу у розмірі 15819,54 грн; вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-455-23 У, виданої 20 лютого 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Якимівського відділення Мелітопольської ОДПІ боргу у розмірі 2766,83 грн; вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-455-23 У, виданої 11 травня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Якимівського відділення Мелітопольської ОДПІ боргу у розмірі 2754,18 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 01 серпня 2022 року звернулася до Дніпровського апеляційного суду із апеляційною скаргою, яка 03 серпня 2022 року направлена Дніпровським апеляційним судом до Запорізького апеляційного суду засобами поштового зв`язку як помилково направлену на їхню адресу апелянтом, що надійшла до вказаного суду апеляційної інстанції 05 серпня 2022 року, яка містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі.

Оскільки, в поданій апеляційній скарзі відсутні матеріали справи № 330/2530/19 як в паперовому вигляді, так і в електронному вигляді в АСДС, ухвалою Запорізького апеляційного суду від 08 серпня 2022 року витребувано вищезазначені матеріали цивільної справи з Якимівського районного суду Запорізької області.

Наказом голови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 березня 2022 року припинено роботу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду від 14 березня 2022 року № 7/о/9-22 територіальна підсудність справ Якимівського районного суду Запорізької області визначена за Самарським районним судом м. Дніпропетровська.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25 серпня 2022 року справу №330/2530/19 витребувано з Самарського районного суду м. Дніпропетровська, яка була направлена на електронну адресу суду для виконання, проте виконана не була, справа до суду апеляційної інстанції не надійшла.

06 вересня 2022 року до Запорізького апеляційного суду надійшло повідомлення із Самарського районного суду м. Дніпропетровська про те, що станом на 02 вересня 2022 року справи Якимівського районного суду Запорізької області до Самарського районного суду м. Дніпропетровська не передавались.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 22 вересня 2022 року витребувано з Ленінського районного суду м. Запоріжжя справу №330/2530/19 за вищевказаним позовом, територіальну підсудність якому змінено за розпорядженням голови Верховного Суду від 14 вересня 2022 року № 49/0/9-22.

Відповідно до листа Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 вересня 2022 року, вбачається, що справа № 330/2530/19 Якимівського районного суду Запорізької області до Ленінського районного суду м Запоріжжя не надходила.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17 жовтня 2022 року № 233 «Про внесення змін до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75» визначено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 жовтня 2022 року; територія розташування Якимівського районного суду Запорізької області Якимівської селищної територіальної громади Мелітопольского району Запорізької області входить до цього Переліку.

Ухвалою Запорізькогоапеляційного судувід 01листопада 2022року направленодо Ленінськогорайонного судум.Запоріжжя копіїматеріалів заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалуЯкимівського районногосуду Запорізькоїобласті від23жовтня 2019року у справі №330/2530/2019 для вирішення процесуального питання про відновлення втраченого судового провадження.

21 березня 2023 року до Запорізького апеляційного суду надійшли матеріали справи після часткового відновлення Ленінським районним судом м. Запоріжжя втраченого судового провадження у справі №330/2530/2019.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, а саме: для направлення до суду апеляційної інстанції докази щодо отримання ОСОБА_1 у Самарському районному суді м. Дніпропетровська 18 липня 2022 року копії оскаржуваної ухвали суду. Також, роз`яснено, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк будуть застосовані наслідки, передбачені ч. 3 ст. 185, ст. 357 ЦПК України (а.с.125-131).

Вказану ухвалу було направлено ОСОБА_1 за адресою зазначеною нею в апеляційній скарзі, а саме: АДРЕСА_2 (а.с.132).

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 квітня 2023 року продовжено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання суду апеляційної інстанції доказів щодо отримання апелянтом 18 липня 2022 року у Самарському районному суді м. Дніпропетровська копії оскаржуваної ухвали суду.

13 квітня 2023 року до Запорізького апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , представника, адвоката Мальцева В.П. про усунення недоліків апеляційної скарги разом з заявою ОСОБА_1 від 18 липня 2022 про видачу копії оскаржуваного судового рішення у цій справі, поданої нею до Самарського районного суду м. Дніпропетровська (а.с.148).

Зі змісту цієї заяви вбачається, що вона зареєстрована Самарським районним судом Дніпропетровської області за вхідним номером №б/н 18 липня 2022 року. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що в цей же день (18 липня 2022 року) Самарським районним судом м. Дніпропетровська їй було видано копію оскаржуваного судового рішення.

Проте, ОСОБА_1 не надала Запорізькому апеляційному суду доказів щодо отримання нею копії оскаржуваної ухвали суду в Самарському районному суді м. Дніпропетровська саме 18 липня 2022 року.

Таким чином, ухвала Запорізького апеляційного суду від 22 березня 2023 року ОСОБА_1 залишилась невиконаною.

Отже, апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі не може бути відкрито, оскільки скаржником при зверненні до суду з апеляційною скаргою остання не відповідає положенням ч. 4 ст. 356 ЦПК України з огляду на наступне.

Згідно ч. 1ст. 354 ЦПК Україниапеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 2ст. 354 ЦПК Україниучасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 358 ЦПК Українинезалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язок.

Матеріалами справи встановлено, що 23 жовтня 2019 року Якимівським районним судом Запорізької області постановлено оскаржувану ухвалу у цій справі без участі сторін (а.с.21). Відомості про отримання апелянтом оскаржуваного судового рішення матеріали частково відновленого Ленінським районним судом м. Запоріжжя втраченого судового провадження у цій справі не містять.

Як зазначено в апеляційній скарзі про існування вказаного оскаржуваного судового рішення, ОСОБА_1 дізналась під час перетину державного кордону 16 червня 2022 року у пункті пропуску «Рава-Руська-Хребенне», в якому вказано, що їй відмовлено в перетинанні державного кордону на виїзд з України у зв`язку з наявністю у базі даних Державної прикордонної служби України ухвали Якимівського районного суду Запорізької області у справі №303/2530/2019 (а.с.9). В подальшому, вона 18 липня 2022 року у Самарському районному суді м. Дніпропетровська отримала копію оскаржуваної ухвали у справі №303/2530/2019.

Проте, до апеляційної скарги не додано докази щодо підтвердження дати отримання ОСОБА_1 оскаржуваного судового рішення у Самарському районному суді м. Дніпропетровська (18 липня 2022 року).

Апеляційну скаргу подано ОСОБА_1 безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду - 01 серпня 2022 року, яка 03 серпня 2022 року направлена Дніпровським апеляційним судом до Запорізького апеляційного суду засобами поштового зв`язку як помилково направлену на їхню адресу апелянтом (а.с.2-14).

Отже, апеляційну скаргу подано апелянтом із пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 354 ЦПК України, на її подачу з дня її проголошення, який припадає на 07 листопада 2019 року (робочий день, четвер).

Щодо перевірки судом апеляційної інстанції встановлених строків за ч. 2 ст. 354 ЦПК України не має можливості, оскільки ОСОБА_1 не надала суду доказів на підтвердження отримання нею оскаржуваної ухвали суду у цій справі у Самарському районному суді м. Дніпропетровська - 18 липня 2022 року, про що зазначено останньою в апеляційній скарзі.

За приписами ч. 1 ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом із тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики ЄСПЛ випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу resjudicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці ЄСПЛ.

Так, у параграфі 41 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені ЄСПЛ у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку, повинна надати докази щодо отримання нею оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 необхідно виконати вимоги п. 4 ч. 4 ст. 356 ЦПК України та надати суду докази щодо отримання нею 18 липня 2022 року у Самарському районному суді м. Дніпропетровська копії оскаржуваної ухвали суду у цій справі.

Зазначена обставина перешкоджає вирішенню питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду та відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 127, 185, 354, 357, 389 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2019 року у цій справі залишити без руху та надати строкдо 10днів з дня вручення копії даної ухвали для направлення до Запорізького апеляційного суду доказів щодо отримання 18 липня 2022 року ОСОБА_1 у Самарському районному суді м. Дніпропетровська копії оскаржуваної ухвали суду.

У разі невиконання до вказаного підпункту зазначених вимог закону, апелянту буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя: Г.С. Подліянова