Постанова

від 06.03.2023 по справі 759/18934/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 березня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 759/18934/21

Головуючий у першій інстанції - Кухта В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/174/23

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Поклад Д.В.

учасники справи:

позивач-відповідач: ОСОБА_1

відповідач-позивач: ОСОБА_2

третя особа: Служба у справах дітей Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області у складі судді Кухти В.О. від 08 вересня 2022 року, місце ухвалення рішення м. Чернігів, дата складення повного тексту рішення - 19 вересня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способу участі батька у вихованні дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, третя особа: Служба у справах дітей Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення способу участі батька у вихованні дитини, в якому після збільшення позовних вимог (а.с.90-93, том 1) остаточно просив: зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 без згоди дитини та без присутності матері дитини ОСОБА_2 та інших осіб, наступним чином, з дня вступу рішення в законну силу: щомісяця кожну другу та четверту суботу з 12.00 по 15.00 год.; щорічно під час літніх канікул один місяць - липень (з 01 по 31 липня) для спільного відпочинку батька та сина; щорічно під час зимових свят - з 10.00 год. 2 січня до 18.00 год. 7 січня для спільного відпочинку батька та сина; на день народження ОСОБА_3 - три години спільного святкування батька та сина у місцях визначених за бажанням дитини. В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них із ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 . 25.02.2020 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 , який було розірвано рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 19.07.2021 року. Після укладання шлюбу вони всі разом проживали у квартирі ОСОБА_1 , яка належить йому на праві спільної часткової власності, за адресою: АДРЕСА_1 , дитина сторін спору зареєстрована за вказаною адресою. В червні 2021 року ОСОБА_2 переїхала із квартири ОСОБА_1 , забравши із собою сина. ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_2 постійно чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином, його систематичні телефонні дзвінки ігнорує, та своїми діями порушує його право на спілкування та участь у вихованні сина ОСОБА_3 .

У січні 2022 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позову заяву до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, в якій просила: визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання матері, а саме: АДРЕСА_2 ; визначити способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце та час їх спілкування шляхом періодичних побачень батька з сином в присутності матері, ОСОБА_2 або бабусі, ОСОБА_5 , за місцем проживання дитини в смт.Олишівка, із врахуванням бажання дитини, режиму дня та стану здоров`я дитини кожну другу та четверту суботу місяця з 12.00 год. до 14.00 год. В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з ОСОБА_1 народився син - ОСОБА_3 . З 25.02.2020 року по 19.07.2021 року ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . До цього часу вони тривалий час фактично проживали однією сім`єю. Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 19.07.2021 року шлюб між сторонами даного спору було розірвано. З часу розірвання шлюбу між сторонами спору виникають суперечки з приводу місця проживання дитини та способу і режиму спілкування батька з дитиною. Місце проживання дитини зареєстровано за місцем реєстрації ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , проте, з серпня 2021 року ОСОБА_2 із дитиною фактично проживає в будинку, який належить їй на праві спільної часткової власності, за адресою: АДРЕСА_2 . За місцем проживання дитина відвідує дитячий заклад та вже має усталені соціальні зв`язки, як стверджувала ОСОБА_2 , дитина перебуває на її утриманні, а ОСОБА_1 участі у вихованні та розвитку дитини не приймає. ОСОБА_2 зазначала, що будь-яких перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною, його участі у вихованні дитини вона не чинить. Зважаючи на поведінку ОСОБА_1 , факти його притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 вважає, що запропонований нею спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною буде найкраще відповідати інтересам їх спільної дитини.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08.09.2022 року первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способу участі батька у вихованні дитини - задоволено частково. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною - задоволено частково. Судом визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 . Визначено ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як систематичні побачення, в присутності матері, ОСОБА_2 , або бабусі, ОСОБА_5 , за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: щомісяця кожну другу та четверту суботу з 12.00 по 15.00 год. У задоволенні іншої частини первісного позову та зустрічної позовної заяви - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08.09.2022 року скасувати та постановити нове рішення, яким виключити із мотивувальної та резолютивної частин висновків про встановлення способів участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні, в присутності матері або бабусі; визначити порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 , без згоди дитини та без присутності матері дитини ОСОБА_2 та інших осіб, наступним чином, з дня вступу рішення в законну силу: щомісяця кожну другу та четверту суботу з 12.00 по 15.00 год.; щорічно під час літніх канікул один місяць - липень (з 01 по 31 липня) для спільного відпочинку батька та сина; щорічно під час зимових свят - з 10.00 год. 2 січня до 18.00 год. 7 січня для спільного відпочинку батька та сина; на день народження ОСОБА_3 - три години спільного святкування батька та сина у місцях визначених за бажанням дитини. В іншій частині рішення суду першої інстанції від 08.09.2022 року апелянт просить залишити без змін. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що рішення суду першої інстанції від 08.09.2022 року у оскаржуваній частині, а саме, в частині визначеного ОСОБА_1 способу участі у вихованні малолітнього сина ухвалено із порушенням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин справи, а тому є незаконним та необґрунтованим, і підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги зазначають, що висновки суду першої інстанції про можливість та доцільність встановлення способу участі батька у спілкуванні з дитиною та у її вихованні у присутності матері або бабусі ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними та допустимими доказами, та не відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.07.2020 року у справі №138/96/17. Апелянт вважає, що наявність конфлікту між батьками та неможливість самостійно дійти згоди у вихованні сина, а також наявність перешкод, які ОСОБА_2 чинить батьку дитини у спілкуванні із сином, свідчить про доцільність проведення побачень сина з батьком без присутності матері, і тим більше, без присутності бабусі, оскільки особисті конфліктні відносини між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, спричиняючи при цьому негативний вплив. Апелянт ОСОБА_1 зазначає, що його позовні вимоги про щорічну участь батька під час літніх канікул один місяць - липень (з 01 по 31 липня) для спільного відпочинку батька та сина; щорічну участь батька під час зимових свят - з 10.00 год. 2 січня до 18.00 год. 7 січня для спільного відпочинку батька та сина; щорічну участь батька на день народження ОСОБА_3 - три години спільного святкування батька та сина у місцях визначених за бажанням дитини, судом першої інстанції залишені без задоволення без належного обґрунтування причин такої відмови.

В частині задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, рішення суду першої інстанції від 08.09.2022 року апелянтом не оскаржується.

Відповідно до ч.1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За даних обставин, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції від 08.09.2022 року у оскаржуваній апелянтом ОСОБА_1 частині.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтоване рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08.09.2022 року.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач-відповідач ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач-позивач ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, у зв`язку із її безпідставністю, а обгрунтоване рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08.09.2022 року - залишити без змін.

В судове засідання апеляційного суду представник третьої особи - Служби у справах дітей Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, належним чином повідомленої про дату, час і місце судового розгляду даної справи, не з`явився. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що сторони перебували у шлюбі з 25.02.2020 року, який було розірвано рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19.07.2021 року, яке набрало законної сили 20.08.2021 року (а.с.5,53-54, том 1).

З копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 (а.с.9, том 1) вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Постановою Святошинського районного суду м.Києва від 13.10.2020 року у справі №759/16696/20 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 170 грн. Даною постановою встановлено, що ОСОБА_1 11.09.2020 року, приблизно о 00 год. 00 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив психологічне домашнє насильство щодо своєї дружини - ОСОБА_2 , внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої (а.с.67-68, том 1).

Постановою Київського апеляційного суду від 15.11.2021 року у справі №759/18325/21 постанову судді Святошинського районного суду м.Києва від 05.10.2021 року, якою ОСОБА_1 звільнений від адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-2 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, і йому оголошено усне зауваження, скасовано та закрито провадження у справі, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Даною постановою встановлено, що відомості в протоколі про адміністративне правопорушення про погрози забрати дитину з вересня 2020 року не відповідають дійсності, оскільки до 28 травня 2021 року подружжя проживало спільно, що ними не заперечується. Пояснення потерпілої та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, надані працівникам поліції та в суді апеляційної інстанції, лише свідчать про неприязні стосунки, які склалися між ними, як колишнім подружжям, та існування спору з приводу участі батька у вихованні дитини (а.с.77-81, том 1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.06.2021 року у справі №759/21366/20 скасовано судовий наказ від 07.12.2020 року у справі №759/21366/20 за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів на утримання дитини. Відмовлено у видачі судового наказу у справі №759/21366/20 за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів на утримання дитини. Роз`яснено ОСОБА_2 її право звернутись до суду з тими ж самими вимогами у порядку позовного провадження(а.с.82-85, том 1).

ОСОБА_1 зареєстрований з 11.11.1977 року у квартирі загальною площею 28,53 кв.м (1/2 частка якої належить йому на праві власності) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7,8, том 1).

Згідно довідки ТОВ "Винні традиції України" від 07.06.2021 року №1, ОСОБА_1 працює в Товаристві на посаді мерчендайзера з 26.10.2020 року та за місцем роботи характеризується позитивно (а.с.10, том 1). З довідки ТОВ "Винні традиції України" від 10.06.2021 року №26 вбачається, що в період з жовтня 2020 року по травень 2021 року, включно ОСОБА_1 отримав дохід в сумі 27 760,61 грн. (а.с.6, том 1).

З довідки про реєстрацію місця проживання особи від 23.02.2018 року вбачається, що разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований з 23.02.2018 року його син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.63, том 1).

З довідки про реєстрацію місця проживання особи від 03.09.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована з 26.08.2021 року за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.55, том 1), а фактично проживає разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будинку загальною площею 59,4 кв.м. (1/5 частка якого належить їй на праві власності), за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.56,57,61).

З довідки ТОВ "Бетта" від 20.01.2022 року №03 вбачається, що ОСОБА_2 працює в Товаристві на посаді "представник торговельний 3-ї категорії відділу збуту" з 28.12.2021 року, та в період з 28.12.2021 року по 15.01.2022 року вона отримала дохід в сумі 3 188,42 грн. (а.с.73, том 1). За місцем проживання ОСОБА_2 характеризується позитивно, що підтверджується довідкою-характеристикою виконкому Олишівської селищної ради №939 від 14.09.2021 року (а.с.60, том 1).

Згідно довідки Олишівської селищної ради від 06.09.2021 року №913, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ; згідно акту обстеження від 03.09.2021 року, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та разом з нею за вказаною адресою зареєстровані, проживають та знаходяться на її утриманні діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.57,59, том 1).

Відповідно до довідки Олишівського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Бджілка" від 03.09.2021 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує дошкільний заклад з 09.08.2021 року. Заклад відвідує систематично, пропусків, запізнень не було. Дитина забезпечена необхідним приладдям для навчально-розвивальної діяльності, всім необхідним для відвідування закладу. Мама ОСОБА_2 та бабуся ОСОБА_8 постійно спілкуються з вихователями, цікавляться навчанням та вихованням дитини, переймаються його успіхами (а.с.66, том 1).

Згідно висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Олишівської селищної ради від 25.07.2022 року №20, вирішено за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.182-184, том 1).

Як вбачається із рішення суду першої інстанції від 08.09.2022 року, у оскаржуваній апелянтом частині, вирішуючи вимоги заявленого ОСОБА_1 позову про визначення способу участі батька у вихованні дитини, суд першої інстанції вказав, що між сторонами спору склались конфліктні стосунки, які призвели до розірвання шлюбу. Судом першої інстанції в ході розгляду даної справи було встановлено, що дитина сторін спору проживає із матір`ю в смт.Олишівка, де і відвідує дитячий заклад, на доволі значній відстані від м.Києва, де проживає батько. Дані обставини, як зазначив суд першої інстанції, є об`єктивними та позбавляють ОСОБА_1 можливості регулярно спілкуватись із дитиною. Судом вказано, що при визначенні порядку та способу спілкування батька з дитиною особливу увагу необхідно приділити віку дитини, якій на час винесення рішення, ще не виповнилось п`яти років. Такий вік виключає можливість транспортування дитини в м.Київ, відриваючи дитину від матері, до місця проживання ОСОБА_1 , для побачення з дитиною чи спільного відпочинку на тривалий час. Крім того, графік побачень з дитиною повинен бути передбачуваним для планування розпорядку дня дитини та її навчання. Отже, на думку суду першої інстанції, оптимальним є варіант спілкування ОСОБА_1 з сином за місцем проживання дитини у час, який вказує ОСОБА_1 , по суботах, тобто, з 12.00 години до 15.00 години, кожну другу та четверту суботу місяця. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що зважаючи на вік дитини, для забезпечення її потреб такі побачення мають проходити в присутності матері або бабусі. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що первісний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, і ОСОБА_1 необхідно визначити спосіб участі у вихованні малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як систематичні побачення, в присутності матері, ОСОБА_2 , або бабусі, ОСОБА_5 , за місцем проживання дитини за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: щомісяця кожну другу та четверту суботу, з 12.00 до 15.00 год. У задоволенні іншої частини первісного позову ОСОБА_1 , судом першої інстанції - відмовлено.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що висновки суду першої інстанції про можливість та доцільність встановлення способу участі батька у спілкуванні з дитиною та у її вихованні у присутності матері або бабусі ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними та допустимими доказами, та не відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.07.2020 року у справі №138/96/17. Апелянт вважає, що наявність конфлікту між батьками та неможливість самостійно дійти згоди у вихованні сина, а також наявність перешкод, які ОСОБА_2 чинить батьку дитини у спілкуванні із сином, свідчить про доцільність проведення побачень сина з батьком без присутності матері, і тим більше, без присутності бабусі, оскільки особисті конфліктні відносини між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, спричиняючи при цьому негативний вплив. Апелянт ОСОБА_1 зазначає, що його позовні вимоги про щорічну участь батька під час літніх канікул один місяць - липень (з 01 по 31 липня) для спільного відпочинку батька та сина; щорічну участь батька під час зимових свят - з 10.00 год. 2 січня до 18.00 год. 7 січня для спільного відпочинку батька та сина; щорічну участь батька на день народження ОСОБА_3 - три години спільного святкування батька та сина у місцях визначених за бажанням дитини, судом першої інстанції залишені без задоволення без належного обґрунтування причин такої відмови.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в ході апеляційного розгляду даної справи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 знайшли своє часткове підтвердження, і з даного приводу необхідно зазначити наступне.

Пунктами 1,2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

Європейський Суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини, у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v.UKRAINE, № 10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1,3 статті 9 Конвенції).

Стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства" визначає контакт з дитиною, як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат.

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

У статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Згідно ч.7 статті 7 Сімейного кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 141 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до статті 153 Сімейного кодексу України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно із ч.1,ч.2,ч.3 статті 157 Сімейного кодексу України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Частинами першою та другою статті 159 Сімейного кодексу України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм національного законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні, і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі №189/68/20, провадження №61-16244св21, від 08.02.2023 року у справі №334/1202/20, провадження № 61-7951св22.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 Сімейного кодексу України, стаття 11 Закону України ''Про охорону дитинства'').

Відповідно до ч.2 статті 155 Сімейного кодексу України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалось Європейським Судом з прав людини, практика якого, відповідно до статті 17 Закону України ''Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини'', і частини четвертої статті 10 ЦПК України, застосовується судом, як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі ''Хант проти України'' від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення Європейського Суду з прав людини у справі ''Johansen v. Norway'' від 07 серпня 1996 року).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у виховання для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 Сімейного кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

В ході апеляційного перегляду даної справи апеляційним судом було встановлено, що наявний в матеріалах справи висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням виконавчого комітету Олишівської селищної ради від 25.07.2022 року №20 (а.с.182-184, том 1). не містить в собі висновку щодо визначення способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку із даними обставинами, та на виконання приписів ч.4,ч.5 статті 19 Сімейного кодексу України, апеляційним судом було вчинено відповідний запит, адресований Службі у справах дітей Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області щодо способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із малолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4, том 2).

Згідно наданого на виконання запиту апеляційного суду висновку Служби у справах дітей Олишівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Олишівської селищної ради від 27.02.2023 року №18, виходячи з інтересів дитини, враховуючи пропозиції батьків дитини, Комісія з питань захисту дитини вважала за доцільне рекомендувати Чернігівському апеляційному суду визначити способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити такі дні та години:

щомісяця кожну другу та четверту суботу з 11.00 по 16.00, в присутності матері ОСОБА_2 ;

святкові дні (Великдень, Новий рік, Різдво) - з 11.00 год. до 17.00, в присутності матері ОСОБА_2 ;

дні народження дитини - з 11.00 год. до 17.00, в присутності матері, ОСОБА_2 ;

влітку, на період літньої відпустки батька - 14 календарних днів, але на час воєнного стану не рекомендовано перевозити дитину за межі населеного пункту, в якому проживає дитина.

При неможливості виконання графіку батько завчасно повідомляє матір, а матір - батька дитини (а.с.9-14, том 2).

Даний висновок щодо способу участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був предметом дослідження та обговорення в судовому засіданні апеляційного суду за участю батьків дитини - батька ОСОБА_1 та матері ОСОБА_2 , які висловили свої позиції з даного приводу.

Приймаючи до уваги вищенаведені норми права, які регламентують спірні правовідносини, практику розгляду даної категорії справ Європейським Судом з прав людини, Верховним Судом, документально підтверджені фактичні обставини даної справи, а також те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, апеляційний суд, виходячи із необхідності якнайкращого забезпечення інтересів дитини сторін спору - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважає за необхідне визначити ОСОБА_1 способи участі у вихованні та спілкуванні із малолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити наступні дні та години:

щомісяця кожну другу та четверту суботу - з 12.00 по 15.00 год. у присутності матері, ОСОБА_2 , за місцем проживання дитини в смт.Олишівка, з урахуванням бажання дитини, режиму дня та стану здоров`я дитини;

на дні народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - три години поспіль у проміжку між 11:00 год. до 17:00 год., спільного святкування батька та сина в місцях, визначених за бажанням дитини, у присутності матері, ОСОБА_2 ;

святкові дні (з 02 січня по 07 січня кожного року) - з 11.00 год до 17.00 год., у присутності матері ОСОБА_2 ;

влітку, на період літньої відпустки ОСОБА_1 - 14 календарних днів, у присутності матері ОСОБА_2 ; на час дії воєнного стану, без вивезення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі населеного пункту, в якому проживає дитина.

При неможливості виконання графіку, батько завчасно повідомляє матір дитини, а матір - батька дитини.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що із урахуванням вікових змін сина сторін спору - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його розвитку та потреб, ставлення до батька, сторони даного спору не позбавлені у майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі у вихованні їх сина, що буде відповідати, насамперед, якнайкращим інтересам дитини.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково. При цьому, рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08.09.2022 року, у оскаржуваній частині, змінити, виклавши абзац 4 його резолютивної частини у наступній редакції:

"Визначити ОСОБА_1 способи участі у вихованні та спілкуванні із малолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити наступні дні та години:

щомісяця кожну другу та четверту суботу - з 12.00 по 15.00 год. у присутності матері, ОСОБА_2 , за місцем проживання дитини в смт.Олишівка, з урахуванням бажання дитини, режиму дня та стану здоров`я дитини;

на дні народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - три години поспіль у проміжку між 11:00 год. до 17:00 год., спільного святкування батька та сина в місцях, визначених за бажанням дитини, у присутності матері, ОСОБА_2 ;

святкові дні (з 02 січня по 07 січня кожного року) - з 11.00 год до 17.00 год., у присутності матері ОСОБА_2 ;

влітку, на період літньої відпустки ОСОБА_1 - 14 календарних днів, у присутності матері ОСОБА_2 ; на час дії воєнного стану, без вивезення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі населеного пункту, в якому проживає дитина.

При неможливості виконання графіку, батько завчасно повідомляє матір дитини, а матір - батька дитини.''

В іншій оскаржуваній частині рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08.09.2022 року, необхідно залишити без змін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, в порядку приписів статті 141 ЦПК України, апеляційний суд приймає до уваги позицію з даного приводу апелянта ОСОБА_1 , а саме, в ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, апелянт не ставив питання щодо стягнення з ОСОБА_2 на його користь понесених ним судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

У неоскаржуваній апелянтом частині рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08.09.2022 року апеляційним судом не переглядається, в силу приписів ч.1 статті 367 ЦПК України.

Керуючись статтями: 367, 368, 374; п.4 ч.1,ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 вересня 2022 року, у оскаржуваній частині, змінити, виклавши абзац 4 його резолютивної частини у наступній редакції:

"Визначити ОСОБА_1 способи участі у вихованні та спілкуванні із малолітнім сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити наступні дні та години:

щомісяця кожну другу та четверту суботу - з 12.00 по 15.00 год. у присутності матері, ОСОБА_2 , за місцем проживання дитини в смт.Олишівка, з урахуванням бажання дитини, режиму дня та стану здоров`я дитини;

на дні народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - три години поспіль у проміжку між 11:00 год. до 17:00 год., спільного святкування батька та сина в місцях, визначених за бажанням дитини, у присутності матері, ОСОБА_2 ;

святкові дні (з 02 січня по 07 січня кожного року) - з 11.00 год до 17.00 год., у присутності матері ОСОБА_2 ;

влітку, на період літньої відпустки ОСОБА_1 - 14 календарних днів, у присутності матері ОСОБА_2 ; на час дії воєнного стану, без вивезення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі населеного пункту, в якому проживає дитина.

При неможливості виконання графіку, батько завчасно повідомляє матір дитини, а матір - батька дитини.''

В іншій оскаржуваній частині рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: