Ухвала

від 20.03.2023 по справі 369/7127/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7127/22

Провадження №2/369/1741/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника третьої особи 2 Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області адвоката Бовтуненка М.А. про забезпечення позову в цивільній справі № 369/7127/22 за позовною заявою заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство «Київське лісове господарство», Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землями лісового господарства, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/7127/22 за позовною заявою заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство «Київське лісове господарство», Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землями лісового господарства.

15.03.2023 року представником третьої особи 2 Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області адвоката Бовтуненком М.А. подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5085, площею 0,4 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5086, площею 0,6 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5087.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/7127/22 за позовною заявою заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство «Київське лісове господарство», Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землями лісового господарства.

Представник заявника також вказував, що підставою пред`явлення позову є те, що розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 25.12.2012 року № 3541 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власноті на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства трьома громадянами України в адміністративних межах Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту», всупереч вимогам ст. ст. 19, 55, 83, 84, 116, 149 ЗК України, ст. ст. 7, 8 , 57 ЛК України відведено у приватну власність земельної ділянки лісогосподарського призначення ДП «Київське лісове господарство» загальною площею 3 га на території Петрушівської сільської ради Києво-Святошинського району.

На підставі вказаного розпорядження громадяни отримали у власність земельні ділянки, а саме: ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1 га за кадастровим номером 3222486000:03:002:0025, ОСОБА_3 земельну ділянку площею 1 га за кадастровим номером 3222486000:03:002:0026, ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1 га за кадастровим номером 3222486000:03:002:0027.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 року у справі № 826/3289/14 постановлено скасувати розпорядження голови Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 25.12.2012 року № 3641 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства трьом особам в адміністративних межах Петрушківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області за межами населеного пункту.

На підставі договорів купівлі-продажу від 22.11.2017 року та від 13.12.2017 року, укладених між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якості продавців, та відповідачем ОСОБА_1 , в якості покупця, спільні земельні ділянки продані відповідачу.

Внаслідок об`єднання земельних ділянок з кадастровим номером 3222486000:03:002:0025 та з кадастровим номером 3222486000:03:002:0026 утворено нову земельну ділянку за кадастровим номером 3222486000:03:002:5085 площею 2 га.

Внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222486000:03:002:0027 утворились земельні ділянки з кадастровим номером 3222486000:03:002:5086 площею 0,4 га та з кадастровим номером 3222486000:03:002:5087 площею 0,6 га.

ОСОБА_1 розпочатий процес поділу земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5085, внаслідок чого у Державному земельному кадастрі утворилися земельні ділянки: площею 0,1478 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5088, площею 1,2493 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5091 та площею 0,6029 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5092.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостей Державного земельного кадастру право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486000:03:002:5088, 3222486000:03:002:5091, 3222486000:03:002:5092 на сьогоднішній день не зареєстроване.

Заявник також вказує, що ОСОБА_1 розпочатий процес поділу земельної ділянки площею 0,4 га з кадастровими номерами 3222486000:03:002:5086, внаслідок чого у Державному земельному кадастрі утворилися дві ділянки: площею 0,1522 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5094, площею 0,2478 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5093.

Окрім того, ОСОБА_1 розпочатий процес поділу земельної ділянки площею 0,6 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5087, внаслідок чого у Державному земельному кадастрі утворилися три ділянки: 0,1012 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5097, площею 0,4275 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5096 та площею 0,0713 га з кадастровим номером 3222486000:03:002:5095.

Згідно відомостей Державного реєстру прав на нерухоме майно та відомостей Державного земельного кадастру право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222486000:03:002:5094, 3222486000:03:002:5093, 3222486000:03:002:5097, 3222486000:03:002:5096 та 3222486000:03:002:5095 на сьогоднішній день не зареєстроване. Таким чином, на сьогоднішній день, ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок з кадастровими номерами 3222486000:03:002:5085, 3222486000:03:002:5086 та 3222486000:03:002:5087.

Підсумовуючи, представник третьої особи 2 вказував, що з описаних вище фактів виходить, що на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 року у справі № 826/3289/14 скасована підстава для набуття первісними власниками права власності на земельні ділянки. Незважаючи на це, спірні земельні ділянки у 2017 році були відчужені первісними власниками на користь відповідача, що на думку порушує право власності держави, а також порушує положення цивільного та земельного законодавства.

Вказував, що вбачається необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, оскільки останні можуть бути поділені/об`єднанні та у подальшому відчуженні на користь третіх осіб, що в подальшому унеможливить виконання судового рішення. Так як , невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до того, що ухиляючись від майбутнього виконання рішення суду у цій справі, відповідач зможе здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву позивача слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження спірного майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі статтею 81 ЦПК України, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дії відповідача спрямовані на відчуження нерухомого майна, тому не доведено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, заявник належним чином не обґрунтував заяву про забезпечення позову в частині того, що існує ризик реалізації вказаного майна під час розгляду справи.

При цьому, із вказаної заяви, та доданих до неї документів не вбачається ризиків здійснення відповідачем будь-яких дій, направлених на відчуження вказаного майна.

З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Керуючись статтями 149-153, 258-261-210 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника третьої особи 2 Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області адвоката Бовтуненка М.А. про забезпечення позову в цивільній справі № 369/7127/22 за позовною заявою заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство «Київське лісове господарство», Дмитрівська сільська рада Бучанського району Київської області про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні землями лісового господарства відмовити повністю.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 20.03.2023 року.

Суддя А.В. Янченко