Постанова

від 21.03.2023 по справі 127/12358/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/12358/19

Провадження № 22-ц/801/429/2023, 22-ц/801/430/2023

Категорія: 19

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 рокуСправа № 127/12358/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідачаКовальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Якименко М. М.,

за участі секретаря Луцишина О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Караванської Тетяни Іванівни про визнання незаконним та скасування рішень, державних актів, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення державного реєстратора,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2022 року про відмову у задоволенні клопотання позивачів про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 грудня 2022 року, дата складання його повного тексту 15 грудня 2022 року, та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 грудня 2022 року, дата складання його повного тексту невідома, ухвалені у цій справі в м. Вінниці суддею цього суду Іщук Т.П.,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Вінницької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Караванської Т.І. про визнання незаконним та скасування рішень, державних актів, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення державного реєстратора. Із урахуванням заявпро збільшення позовних вимогпросили:

- визнати незаконним та скасувати п. 1, 8, 8.1, 8.2 рішення 10 сесії 5 скликання Вінницької міської ради від 22 грудня 2006 року №662 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та передачу земельних ділянок у власність і оренду та внесення змін в п. 2.8 рішення виконкому міської ради від 24 лютого 2000 року № 217 і п. 5 рішення міської ради від 22 вересня 2006 року № 374» (далі - рішення Вінницької міської ради від 22 грудня 2006 року №662), в частині: затвердження проектів відведення земельних ділянок ОСОБА_5 , ОСОБА_4 ; передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0187 га, кадастровий номер 0510100000:03:007:0077, розташованої по АДРЕСА_1 ; передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0051 га, кадастровий номер 0510100000:03:007:0080, розташованої по АДРЕСА_1 ; передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0264 га, кадастровий номер 0510100000:03:007:0079, розташованої по АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме: державні акти серії ЯД 375470, ЯД 375459 видані 08 серпня 2007 року ОСОБА_4 ; державні акти серії ЯД 375463, ЯД 375461 видані 08 серпня 2007 року ОСОБА_3 ;

- визнати незаконним та скасувати рішення 65 сесії 6 скликання Вінницької міської ради від 26 червня 2015 року № 2211 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення та продовження терміну укладення договорів оренди» (далі - рішення 65 сесії 6 скликання Вінницької міської ради від 26 червня 2015 року № 2211) щодо продажу ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0032 га, кадастровий номер 510100000:03:007:0312, розташованої по АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0032 га, кадастровий номер 510100000:03:007:0312, розташованої у АДРЕСА_1 , укладений 27 липня 2015 року між Вінницькою міською радою та ОСОБА_4 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23173728 від 27 липня 2015 року, прийняте приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Караванською Т. І.;

- визнати незаконним та скасувати п. 17 рішення 58 сесії 6 скликання Вінницької міської ради від 26 грудня 2014 року № 1963 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу громадянам у власність» (далі - рішення 58 сесії 6 скликання Вінницької міської ради від 26 грудня 2014 року № 1963), яким ОСОБА_3 передано земельну ділянку площею 0,0075 га, кадастровий номер 0510100000:03:007:0313, розташовану по АДРЕСА_1 , у короткострокову оренду строком на 4 роки 10 місяців;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,0075 га кадастровий номер 510100000:03:007:0313, розташованої по АДРЕСА_1 , укладений 28 вересня 2015 року між Вінницькою міською радою та ОСОБА_3 , зареєстрований Департаментом комунальних ресурсів Вінницької міської ради від 06 жовтня 2015 року за №01593.

Позов мотивований тим, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 06 жовтня 1955 року №28/950 затверджувались матеріали обміру будівельного кварталу № 179, в яких міститься інформація, зокрема про розмір, конфігурацію та межі земельної ділянки площею 0,0901 га, зареєстрованої за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тобто землекористувачами будинковолодіння АДРЕСА_2 .

Позивачі набули право власності на частку в цьому будинковолодінні та до них перейшло право користування земельною ділянкою відповідно до частки у праві власності на будинковолодіння згідно положень Земельного Кодексу, що діяв на час набуття права власності на ці частки, зокрема ОСОБА_1 на підставі ст. 90 ЗК УРСР (в редакції 1970 року) згідно свідоцтва про право на спадщину від 23 грудня 1985 року, а ОСОБА_2 - на підставі ст. 30 ЗК України (в редакції 1990 року) згідно біржового контракту від 14 квітня 1997 року.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 14 лютого 1985 року №75 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 як співвласникам вказаного будинковолодіння були надані в постійне користування додатково лишки площею 160 кв.м по АДРЕСА_1 , а тому загальна площа земельної ділянки закріпленої за будинковолодінням позивачів складає 1061,0 кв.м.

Рішенням Староміського районного народного суду м. Вінниці від 24 липня 1990 року у справі №2-50/90 установлено порядок користування земельною ділянкою площею 1061 кв.м по АДРЕСА_1 за фактичним використанням та відповідно до судово-технічної експертизи від 04 січня 1990 року виділено в користування, зокрема ОСОБА_1 - 348,2 кв.м, в тому числі під будівлі - 45,6 кв.м, під двір - 70,5 кв.м, під сад - 232,1 кв.м; ОСОБА_6 - 171,0 кв.м, в тому числі під будівлі - 73,7 кв.м, під двір - 97,3 кв.м.

28 лютого 1991 року рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 56 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 додатково виділено в постійне користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 288 кв.м і 36 кв.м в загальне користування у зв`язку з влаштуванням проїзду довжиною 12 м, шириною 3 м.

Рішенням виконавчогокомітету Вінницькоїміської радивід 02жовтня 1991року №355«Про впорядкуваннята закріпленняземельних ділянокв індивідуальнізабудові» земельна ділянкаплощею 61,0кв.мпо АДРЕСА_1 булапередана ОСОБА_4 та ОСОБА_10 ,але вцій частинідане рішеннябуло скасоване пунктом 5рішення ВиконкомуВінницької міськоїРади народнихдепутатів від04листопада 1991року №385«Про впорядкуваннята закріпленняземельних ділянокв індивідуальнізабудові»,так якця земельнаділянка надаваласяза рахунокземель,якими користувалисьпозивачі.В 2008році з`ясувалося,що Вінницькаміська радазнову надала ОСОБА_4 та ОСОБА_10 земельну ділянкуза рахунокземель позивачів,у зв`язкуз чимв 2009році вонизвертались досуду ізпозовом тапросили визнатинезаконним таскасувати рішенняВінницької міськоїради тадержавні акти(справа№2-101/09).Під часрозгляду цієїсправи булапроведена судовабудівельно-технічнаекспертиза.З висновкусудово будівельно-технічноїекспертизи від 29 січня 2010 року, проведеної Товариством з обмеженою відповідальності «Подільський центр судових експертиз» вбачається, що: частина земельної ділянки площею 47 кв.м виділена ОСОБА_1 як співвласнику будинковолодіння АДРЕСА_1 відповідно до рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 24 липня 1990 року та надана в короткострокову оренду ОСОБА_4 , ОСОБА_3 як співвласникам будинковолодіння АДРЕСА_1 відповідно до рішення Вінницької міської ради від 22 грудня 2006 року №662;

частина земельної ділянки площею 20 кв.м виділена ОСОБА_1 як співвласнику будинковолодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 24 липня 1990 року та надана у приватну власність ОСОБА_4 як співвласнику будинковолодіння АДРЕСА_1 відповідно до державного акту серії ЯД № 375470 від 08 серпня 2007 року;

частина земельної ділянки площею 2 кв.м виділена ОСОБА_2 як співвласнику будинковолодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 24 липня 1990 року та надана у приватну власність ОСОБА_3 як співвласнику будинковолодіння АДРЕСА_1 відповідно до державного акту серії ЯД № 375461 від 08 серпня 2007 року;

частина земельної ділянки площею 1 кв.м виділена ОСОБА_2 як співвласнику будинковолодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 24 липня 1990 року та надана у приватну власність ОСОБА_4 , ОСОБА_3 як співвласникам будинковолодіння АДРЕСА_1 відповідно до державного акту серії ЯД № 375463 від 08 серпня 2007 року;

частина земельної ділянки площею 14 кв.м виділена ОСОБА_1 на підставі рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 24 липня 1990 року як співвласнику будинковолодіння АДРЕСА_1 та надана в корострокову оренду ОСОБА_11 як співвласнику будинковолодіння АДРЕСА_3 відповідно до договору оренди від 23 жовтня 2008 року.

Позивачі вказують, що оспорюване рішення Вінницької міської ради від 22 грудня 2006 року №662 прийняте з порушенням чинного законодавства, так як земельні ділянки надавалися в користування відповідачів за рахунок їх земельних ділянок без їх вилучення (викупу), чим порушені їхні права.

Ухвалою Староміського районногосуду м.Вінниці від13травня 2010року у справі№ 2-14/10позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 ,Вінницької міськоїради,виконкому Вінницькоїміської радипро усуненняперешкод вкористуванні земельноюділянкою,визнання незаконнимиі скасуваннярішень Вінницькоїміської ради,виконкому Вінницької міськоїради,державного актуна правовласності наземельну ділянку,договорів орендиземлі вчастині позовнихвимог провизнання незаконнимиі скасуваннярішень Вінницькоїміської ради,виконкому Вінницької міськоїради залишено без розгляду.

Ухвалою Староміського районногосуду м.Вінниці від 23 червня 2010 року у справі № 2-14/10 позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , Вінницької міської ради, виконкому Вінницької міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, договорів оренди землі залишено без розгляду.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2014 року у справі № 127/2-а-299/10 у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Вінницької міської ради, виконавчого комітету Вінницької міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про визнання протиправними рішення Вінницької міської ради та виконавчого комітету Вінницької міської ради, їх скасування відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 26 листопада 2014 року скасовано, а провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Вінницької міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про визнання протиправними та скасування рішень - закрито. Роз`яснено позивачам, що розгляд цієї справи належить до юрисдикції Вінницького міського суду Вінницької області в порядку цивільного судочинства.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №2-а/299/10 ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року залишено без змін.

Ознайомившись зінформацією,що міститьсяв публічнійкадастровій картіта інформаційнійдовідці ізЄдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодооб`єкта нерухомогомайна від26березня 2019року №160954814,позивачам сталовідомо,що земельнаділянка площею0,0107га,кадастровий номер0510100000:03:007:0073,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ,яка перебувалав орендіу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 строком на4роки 10місяців відповіднодо договоруоренди від04липня 2007року №0407000300153,в 2014році булаподілена.За результатомподілу утворилисьдві новіземельні ділянки:одна -площею 0,0032га зкадастровим номером051010000003:007:0312та інша-площею 0,0075га з кадастровимномером 05101000003:007:0313.Надалі земельнаділянка площею 0,0032 га з кадастровим номером 051010000003:007:0312 була придбана ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 липня 2015 року, укладеним між ним та Вінницькою міською радою, а інша земельна ділянка залишилась у комунальній власності.

Пославшись на викладені обставини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд їх вимоги задовольнити.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 липня 2019 року за клопотанням представника позивачів призначено судову земельно-технічну експертизу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05 січня 2021 року забезпечено позов та накладено арешт на нерухоме майно, а саме на земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 січня 2021 року надано дозвіл експерту для залучення спеціаліста сертифікованого інженера-геодезиста - фахівця Центральної регіональної філії ДП «УкрДАГП» для виконання топографо-геодезичних робіт на земельних ділянках, що розташовані по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 , які є об`єктами дослідження.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2021 року поновлено провадження у справі у зв`язку із закінченням проведення судової експертизи та отримання судом висновку та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2022 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про виклик експерта та встановлено додатковий строк для подання заяви про призначення додаткової чи повторної експертизи.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2022 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2022 року позивачам відмовлено в задоволенні їх клопотання про призначення повторної земельно-технічної експертизи.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

12 грудня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із заявоюпро розподіл судових витрат, яка мотивована наміром подати апеляційну скаргу та можливим їх розподілом у суді апеляційної інстанції.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від15 грудня 2022року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про розподіл судових витрат відмовлено.

Не погодившисьз ухваленимирішеннями тапостановленою ухвалою, ОСОБА_1 ,посилаючись наневірне застосуваннянорм матеріальногоправа тапорушення нормпроцесуального права,в апеляційнійскарзі проситьоскаржувану ухвалускасувати,призначити повторнусудову земельно-технічнуекспертизу,за наслідкамиякої оскаржуванірішення скасуватита ухвалитинові рішення,якими позов тазаяву про розподіл судових витрат задовольнити.

Ухвалою від 30 січня 2023 року про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, з дотриманням вимог, передбачених ст. 360 ЦПК України, однак Вінницька міська рада являючись відповідачем у даній справі, замість відзиву на апеляційну скаргу подала пояснення у порядку ст. 43 ЦПК України, що є порушенням вищевказаної норми.

ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»).

На думку апеляційного суду, відмова у прийнятті пояснень Вінницької міської ради, які фактично містять ознаки відзиву на апеляційну скаргу, буде саме надмірним формалізмом, про який зазначає ЄСПЛ та не є зловживанням Вінницькою міською радою своїми правами, а тому такі пояснення слід прийняти та взяти до уваги.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зазначили, що оскаржувані судові рішення вважають законними та обґрунтованими, а тому просять апеляційний суд залишити їх без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін з огляду на таке.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають цим вимогам.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що за будинковолодінням АДРЕСА_5 ), співвласниками якого на даний час є позивачі по справі, рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих від 06 жовтня 1955 року № 28/950 закріплена земельна ділянка площею 901 кв.м (а.с.20-23, том 1, а.с.24-25, том 3)

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих від 14 лютого 1985 року № 75 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , надано по АДРЕСА_1 в постійне користування лишки площею 160 кв.м(а.с.35-36, том 1).

ОСОБА_1 згідно свідоцтвапро правона спадщину,виданого 23грудня 1985року державнимнотаріусом ДругоїВінницької державноїнотаріальної конториКурбатовою О.П.,є власником8/25часток будинковолодінняпо АДРЕСА_1 післясмерті ОСОБА_7 . Частка у праві власності на вказане будинковолодіння за ОСОБА_1 зареєстрована 03 січня 1986 року Комунальним підприємством «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» (далі КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації») (а.с. 24, том 1).

Рішенням Староміськогорайонного народногосуду м.Вінниці від24липня 1990року усправі №2-50/90установлено порядоккористування земельноюділянкою площею1061кв.мпо АДРЕСА_1 зафактичним використаннямта відповіднодо судово-технічноїекспертизи від04січня 1990року виділенов користування,зокрема ОСОБА_1 -348,2кв.м,в томучислі підбудівлі -45,6кв.м,під двір-70,5кв.м,під сад-232,1кв.м; ОСОБА_6 -171,0кв.м,в томучислі підбудівлі -73,7кв.м,під двір-97,3кв.м. (а.с.38-39, том 1).

Рішенням виконавчогокомітету Вінницькоїміської радинародних депутатіввід 28січня 1991року №56,задомоволодінням ОСОБА_1 та ОСОБА_6 по АДРЕСА_6 закріпленоземельну ділянкуплощею 288кв.мв постійнекористування та36кв.мв загальнекористування в зв`язку з облаштуванням під`їзду довжиною 12 м та шириною 3 м (а.с.43-52, т. 1).

ОСОБА_2 відповідно до біржового контракту купівлі-продажу нерухомості Вінницької товарної універсальної біржі від 14 квітня 1997 № 154 року є власником 3/25 часток будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Частка у праві власності на вказане будинковолодіння за ОСОБА_2 зареєстрована 18 квітня 1997 року КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» (а.с. 25-26, том 1).

Іншими співвласниками цього домоволодіння є ОСОБА_12 , яка є власником13/50 часток цього будинковолодіння,та ОСОБА_13 (спадкоємець співвласника ОСОБА_8 ) -3/10 часток, що не заперечується сторонами, а також підтверджується даними технічного паспорту на садибний житловий будинок АДРЕСА_7 (а.с. 31-34, том. 1).

Із довідки КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 15 березня 2011 року № 1563 вбачається, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи №3248 нумерація будинку АДРЕСА_7 змінювалась наступним чином: з 1955 року - АДРЕСА_8 , з 1966 року - АДРЕСА_9 , з 1973 року - АДРЕСА_10 , з 1982 року - АДРЕСА_11 , з 1987 року - АДРЕСА_7 (а.с. 27, том 1).

Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є співвласниками будинковолодіння по АДРЕСА_1 , нумерація якого змінювалася, що визнається сторонами.

За будинковолодінням АДРЕСА_12 згіднорішення виконавчогокомітету Вінницькоїміської радидепутатів трудящихвід 06жовтня 1955року №28/950 закріплена земельна ділянка площею 398 кв.м (а.с.20-23, том 1, а.с.26-27, том 3).

Рішенням Виконавчого комітету Староміської районної ради народних депутатів від 19 липня 1989 року №181 дозволено ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 будівництво сараю розміром 2,4 х 5,4 м з погрібом під ним, уборної, вигріба і підпірної стіни ( а.с.173-174, том 1). Завершення будівництва цих об`єктів відображено в технічному паспорті на будинок станом на 29 листопада 1989 року (а.с.179-180, том 1).

Пунктом 1.37 рішення Виконавчого комітету Вінницької міської Ради народних депутатів від 02 жовтня 1991 року № 355 «Про впорядкування та закріплення земельних ділянок в індивідуальні забудові» було закріплено за домоволодіннями ОСОБА_4 та ОСОБА_10 по АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 61 кв. м в постійне користування (а.с.53, том 1), однак цей пункт рішення був скасований пунктом 5 рішення Виконавчого комітету Вінницької міської Ради народних депутатів від 04 листопада 1991 року № 385 «Про впорядкування та закріплення земельних ділянок в індивідуальні забудові» (а.с.54-59, том. 1).

Пунктом 2.8 рішення Виконавчого комітету Вінницької міської Ради від 24 лютого 2000 року №217 «Про передачу і надання земельних ділянок громадянам у приватну власність і користування та виділення в окреме будинковолодіння» ОСОБА_3 було передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 245 кв. м по АДРЕСА_1 , а земельну ділянку (двір) площею 29 кв. м залишено в постійному спільному користуванні співвласників цього будинковолодіння згідно з інвентарними даними від 22 січня 1997 року (а. с. 96, том 1).

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 31 серпня 2004 року у справі №2-117-04 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 про усунення перешкод користування житловим будинком та відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відновити знищене ними асфальтне покриття на проїзді з АДРЕСА_1 , заборонено останнім вирубувати (знищувати) дерева та кущові насадження, руйнувати захисне укріплення на урвищі, що межує із земельною ділянкою ОСОБА_3 , а також виливати будь-які нечистоти, що створюють неприємні запахи біля межових знаків (паркану), що розмежовує подвір`я (земельну ділянку ОСОБА_3 та їх земельні ділянки), стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 700 грн. (а.с.14-17, том 3).

Рішенням Вінницької міської ради 10 сесії 5 скликання від 22 грудня 2006 року №662 затверджено проекти відведення земельних ділянок ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (пункт 1); передано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 187 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель міської ради (пункт 8); земельну ділянку площею 51 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за рахунок земель міської ради передано ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у спільну сумісну власність (пункт 8.1); земельну ділянку площею 107 кв. м, розташовану АДРЕСА_1 для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (за умови укріплення схилу, без права розорювання) за рахунок земель міської ради передано ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в короткострокову оренду строком на 4 роки 10 місяців (пункт 8.2); у зв`язку з уточненням межі та зміни в розмірі земельної ділянки пункт 2.8 рішення Виконкому від 24 лютого 2000 року № 217 викладено в новій редакції: «2.8. ОСОБА_3 площею 264 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1 згідно даних із матеріалів інвентаризації від 12 січня 2004 року» (пункт 8.3) (а.с.90, том 1).

05 квітня 2007 року на підставі цього рішення був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0107 га між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та Вінницькою міською радою строком на 4 роки 10 місяців з моменту прийняття рішення Вінницькою міською радою про надання земельної ділянки в оренду (а.с.92-93, том 1), термін дії якого поновлений на 4 роки 10 місяців рішеннями Вінницької міської ради від 10 лютого 2012 року №657 та від 06 липня 2012 року №858, про що укладена відповідна угода про поновлення договору оренди земельної ділянки №040700300153 (а.с.208-209, том 1).

Крім того, на підставі рішення Вінницької міської ради 10 сесії 5 скликання 22 грудня 2006 року №662 також видані державні акти на право власності на земельні ділянки.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №375470 від 08 серпня 2007 року ОСОБА_4 належить право власності на земельну ділянку площею 0,0187 га, кадастровий номер 0510137000:03:007:0077, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 (а.с.97, том 1);

Відповідно додержавного актуна правовласності наземельну ділянкусерії ЯД№375463 від 08серпня 2007року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на правіспільної сумісноївласності належитьземельна ділянкаплощею 0,0051га,кадастровий номер0510137000:03:007:0080,призначена длябудівництва таобслуговування житловогобудинку,господарських будівельі споруд,розташована по АДРЕСА_1 (а.с.99, том 1);

Відповідно додержавного актуна правовласності наземельну ділянкусерії ЯД№375461від 08серпня 2007року, ОСОБА_3 належить правовласності наземельну ділянку площею0,0154га, кадастровий номер 0510137000:03:007:0079, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 (а.с.102, том 1).

На підставі вищезгаданого рішення та рішення Вінницької міської ради від 24 лютого 2000 року № 217 видано також державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №375462 від 08 серпня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0110 га, кадастровий номер 0510137000:03:007:0078, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 (а.с.199, том 1).

Пунктом 16 рішення 58 сесії 6 скликання Вінницького міської ради від 26 грудня 2014 року № 1963 укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та Вінницькою міською радою договір оренди земельної ділянки від 04 липня 2007 року припинено (а.с.225,том 1). Пунктом 17 цього ж рішення ОСОБА_3 передано у короткострокову оренду строком на 4 роки 10 місяців земельну ділянку площею 75 кв.м, кадастровий номер 0510100000:03:007:0313, призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 (а.с. 240, том 1).

28 вересня 2015 року на підставі вказаного рішення був укладений договір оренди цієї земельної ділянки між ОСОБА_3 та Вінницькою міською радою строком на 4 роки 10 місяців з моменту прийняття рішення Вінницькою міською радою про надання земельної ділянки в оренду, тобто до 26 жовтня 2019 року (а.с.210-212, том 1).

Пунктом 16.1 вищезазначеного рішення ОСОБА_4 вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 32 кв.м, кадастровий номер 0510100000:03:007:0312, призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, із них 9 кв.м, що знаходяться в межах санітарно захисної зони без права забудови за рахунок земель комунальної власності, що перебувають у користуванні, що розташована АДРЕСА_1 (а.с.225, том 1).

Рішенням 65 сесії 6 скликання Вінницької міської ради від 26 червня 2015 року №2211 передано у власність шляхом продажу ОСОБА_4 вищевказану земельну ділянку (а.с.107-109, т.1).

На підставітакого рішення27липня 2015року міжВінницькою міськоюрадою та ОСОБА_4 був укладенийдоговір купівлі-продажуцієї земельноїділянки,посвідчений приватнимнотаріусом Вінницькогоміського нотаріальногоокругу КараванськоюТ.І.,зареєстрований вреєстрі за№391.Цього ждня приватнимнотаріусом було зареєстроване право власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_4 , про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26 березня 2019 року № 160954814 (а.с.94, 110-112, том 1).

З висновкуексперта Вінницькоїторгово-промисловоїпалати зарезультатами проведеннясудової земельно-технічноїекспертизи від30листопада 2021року №ОС-360вбачається, щодо складуземлі,яка буланадана увласність (оренду) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рішенням 10 сесії 5 скликання Вінницької міської ради від 22 грудня 2006 року № 662, рішенням 58 сесії 6 скликання Вінницької міської ради від 26 грудня 2014 року № 1963, рішенням 65 сесії 6 скликання Вінницької міської ради від 26 червня 2015 року № 2211 та на підставі яких цим особам виданні правовстановлюючі документи на земельні ділянки ввійшла земельна ділянка, зареєстрована за землекористувачами будинковолодіння АДРЕСА_2 згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 06 жовтня 1955 року № 28/950 та ділянка з урахуванням порядку користування, встановленого рішенням Староміського суду м. Вінниці від 24 липня 1990 року, справа № 2-90. Чи ввійшла частина ділянки домоволодіння АДРЕСА_8 (в даний час 71/1,73) надана згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 14 лютого 1985 року № 75 до складу земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 встановити не вбачається можливим у зв`язку з відсутністю відомостей щодо меж та розташування ділянки площею 160 кв.м. Ділянка домоволодіння АДРЕСА_8 ( в даний час 71/1,73) надана згідно рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28 лютого 1991 року № 56 до складу земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_13 (а.с. 98-157, том 2).

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК Українигромадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 125 ЗК Україниправо власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У пункті 6 розділу «Перехідні положення» ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 розділу «Перехідні положення» ЗК України, визнаний неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005. Зазначено, що ЗК УРСР 1970 року встановлював безстрокове і тимчасове користування землею. Поняття користування землею у ЗК УРСР 1990 року поряд з постійним передбачало тимчасове користування.

ЗК України визначив право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, проте не надав визначення праву тимчасового користування, яке продовжує існувати на підставі рішень, прийнятих у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки. Крім того, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визнаються державою.

Згідно з пунктом 5 Постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562-ХІІ «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними в установленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Аналогічне положення міститься в пунктах 1 і 7 розділу X «Перехідні положення» чинного ЗК України.

Відповідно до ст. 90 ЗК УРСР (в редакції 1970 року, чинній на момент набуття позивачкою частики у праві власності на будинок) на землях міст при переході права власності на будівлю переходить право користування земельною ділянкою або її частиною. При переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.

Згідно статті 22 ЗК УРСР (в редакції 1970 року чинній на день винесення рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих від 14 лютого 1985 року № 75 ) приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Аналогічні вимоги містились в ст. 22, 23 ЗК УРСР (в редакції 1990 року, який діяв на час винесення рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 28 січня 1991 року № 56).

З урахуванням наведеного, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши усі докази на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку,суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Апеляційний судвважає необґрунтованимидоводи апеляційноїскарги проте,що намомент подачіпозову ірозгляду справиправо позивачівпорушене черезте,що частинуземельної ділянкидійсно викупив ОСОБА_4 ,однак інша частиназемельної ділянки такі залишиласьна моментрозгляду справиу користуванні ОСОБА_15 з оглядуна таке. Пунктом 17 рішення 58 сесії 6 скликання Вінницької міської ради від 26 грудня 2014 року №1963 ОСОБА_3 було передано земельну ділянку площею 75 кв.м., призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 , в короткострокову оренду строком на 4 роки 10 місяців та на його підставі був укладений договір оренди земельної ділянки від 28 вересня 2015 року строком на 4 роки 10 місяців, тобто до 26 жовтня 2019 року. Таким чином, вказаним рішенням земельна ділянка надавалась лише строком на 4 роки 10 місяців та на момент розгляду справи, а саме день ухвалення рішення, строк дії його закінчився, він вичерпав свою дію, тобто вже був реалізований, а доказів, які б свідчили про продовження строку дії цього договору матеріали справи не містять.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 зауважила, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як відзмісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 751/4429/20 вказав, що задоволення вимоги про визнання рішення міської ради та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки.

Серед способів захисту речових прав ЦК України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166,1167,1173).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державного акта на право власності не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не створює правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні зазмістом висновкисформульовані упостановах ВеликоїПалати ВерховногоСуду від14листопада 2018року усправі №183/1617/16,від 21серпня 2019року усправі №911/3681/17,від 012019року усправі №911/2034/16та від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 вказано, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності повторного звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Таким чином, задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування п. 17 рішення 58 сесії 6 скликання Вінницької міської ради від 26 грудня 2014 року № 1963 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 28 вересня 2015 року між Вінницькою міською радою та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 0,0075 га, кадастровий номер 510100000:03:007:0313, розташованої по АДРЕСА_1 , не призведе до поновлення прав позивачів, відновлення користування спірною земельною ділянкою, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту прав позивачів, які потребуватимуть додаткових засобів судового захисту.

Отже, заявлені вище позовні вимоги, жодним чином не відновлюють права позивачів, а потребуватимуть повторного звернення до суду з позовом за захистом речового права, що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Суд першоїінстанції дійшоввірного висновкутакож іпро відмовув задоволенніпозову щодовизнання незаконнимта скасуваннярішення 65сесії 6скликання Вінницькоїміської радивід 26червня 2015року №2211,яким переданоу власністьшляхом продажу ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0032 га, кадастровий номер 510100000:03:007:0312, оскільки задоволення таких позовних вимог є непропорційнимвтручанням у мирне володіння майномзаконного власника.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з таким втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 27 липня 2015 року між Вінницькою міською радою та ОСОБА_4 та про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23173728 від 27 липня 2015 року є похідними від позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення 65 сесії 6 скликання Вінницької міської ради від 26 червня 2015 року № 2211, у задоволенні якої відмовлено, тому вони також задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційноїскарги пропомилковість застосуваннясудом строківпозовної давностіє необґрунтованимиз оглядуна таке. Подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності, проте з урахуванням конкретних обставин справи може бути поважною причиною для поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 травня 2020 року у справі №922/1467/19.

Враховуючи зазначене, а також те, що відповідачі просили застосувати наслідки спливу строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що звернення до неналежного суду не може бути поважною причиною для поновлення строку звернення до суду із цим позовом у розумінні положень частини п`ятої статті 267 ЦК України, однак позивачі заяву про поновлення такого строку не подавали.

Решта доводів апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника із висновками суду першої інстанції та до іншої оцінки доказів, ніж зроблена судом першої інстанції, однак висновків суду не спростовують, а тому відхиляються.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Що стосується судових витрат, понесених позивачем в суді першої інстанції, які пов`язані із наданням правничої допомоги, то слід зауважити, що апеляційний суд прийняте судом рішення про відмову у позові залишає без змін, тому відповідно й не здійснює розподіл понесених ним витрат.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 робить висновок про незаконність додаткового рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 грудня 2022 року як наслідок після скасування рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог. Оскільки апеляційний суд визнає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, то, відповідно і додаткове рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Розмір витрат на правничу допомогу скаржник не оспорює, а тому, в силу вимог ст. 367 ЦПК України, він апеляційним судом не перевіряється.

Крім того, суд вважає, що апеляційна скарга на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2022 року, якою відмовлено позивачам у задоволенні їх клопотання про призначення повторної судової земельно-технічної експертизи, не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Як вірно установлено судом першої інстанції, жодних даних, які б свідчили про необґрунтованість експертизи, або таких, які б викликали сумніви в їх правильності, на які посилаються позивачі, матеріали справи не містять. Висновок проведеної експертизи є достатньо обґрунтованим, логічним та об`єктивним, наданий в межах компетенції експерта та в межах поставлених питань, істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи не встановлено, а тому відсутні підстави для проведення повторної експертизи.

Щодо його суперечності, як вказують позивачі, іншому висновку експертизи, наданому позивачами при зверненні з позовом, то суд враховує, що висновки експертизи, як один, так і інший є доказами в справі, кожен з яких згідно ст. 110 ЦПК України підлягає оцінці судом та не має наперед вирішального значення.

Вказуючи на сумніви в правильності висновку експерта, твердження позивачів ґрунтуються на власному тлумаченні та оцінці доказів по справі та незгоді з відповіддю, викладеною у висновку експерта та наданими ним поясненнями в судовому засіданні.

З урахуванням наведеного, оскільки з матеріалів справи не вбачається, а скаржником не доведено наявність підстав для призначення у цій справі повторної експертизи, експерт дослідив всі надані матеріали, які не суперечить іншим матеріалам справи, сумнівів у правильності висновку експерта не встановлено, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволені клопотання позивачів про проведення повторної експертизи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.367,374,375,382 - 384,389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 07 грудня 2022 року, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 грудня 2022 року та додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 грудня 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : Т. Б. Сало

М. М. Якименко