Постанова

від 21.03.2023 по справі 509/3296/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2831/23

Справа № 509/3296/18

Головуючий у першій інстанції Бочаров А. І.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів Сегеди С.М., Цюри Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргоюадвоката Кравцової Наталії Михайлівни, представника ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 січня 2022 року, постановленого під головуванням судді Бочарова А.І., повний текст рішення складений04лютого 2022року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Альянс» та приватного підприємства комерційна фірма «Багіра і Ко», ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Під час розгляду справи ОСОБА_1 , уточнивши свої позовні вимоги, звернувся 25.10.2019 року з позовом до приватного підприємства комерційна фірма «Багира і Ко» та ОСОБА_2

14.08.2020 року, остаточно уточнивши свій позов, ОСОБА_1 заявив позов до приватного підприємства комерційна фірма «Багира і Ко», приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, в якому просив:

-стягнути на користь позивача з приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Альянс» суму матеріального збитку, яка складає 5 500 грн.;

- стягнути на користь позивача з приватного підприємства комерційна фірма «Багира і Ко» суму матеріального збитку, яка складає 3000 грн.

- стягнути солідарно на користь позивача з приватного підприємства комерційна фірма «Багира і Ко» і ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. (а.с. 2-7, 46-48, 119-124 т. 1).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 18 січня 2017 року близько 12 годин 55 хвилин в світлий час доби водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Газ 3307», що належить ТОВ «Багира і Ко», рухаючись в смт. Великодолинське в напрямку від м. Одеси до заїзду в торгівельний ринок по вулиці Чорноморській, 1, перед виконанням маневру повороту праворуч, не дотримався безпечного інтервалу та допустив наїзд задньою правою частиною свого автомобіля на ОСОБА_1 з явними ознаками інвалідності. Своїми діями відповідач ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.1.5, 1.7. 2.3 «б», 10.1, 13.1, 13.3 «Правил дорожнього руху України». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач відповідно до судово-медичної експертизи № 80 від 18.01.2017 року спричинено позивачу тілесні ушкодження у вигляді садна в області правого гомілковостопного суглоба і закритого перелома зовнішньої кісточки правого гомілковостопного суглоба без зміщення. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, якими могли бути зовнішні частини рухомого автомобіля при контактуванні з тілом позивача. Дані тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я.

Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 березня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та призначено покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді обмеження волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами протягом року. У відповідності до ст.ст. 75,76 КК України звільнено від відбуття основного покарання.

Позивачу було завдано майнову шкоду у розмірі 5500 грн., що підтверджується розпискою про оренду коляски для інваліда та довідками з лікарні. До дня подачі позову позивач не отримав ніякого відшкодування зі сторони відповідачів по справі, не дивлячись на його постійні звернення до них та прохання урегулювати це питання мирно.

Також позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 50 000 грн.

Позивач є інвалідом першої групи, про це знали відповідачі по справі, однак жодної дії та пояснення щодо можливості врегулювання конфлікту досудовим шляхом не повідомили. Навпаки, відповідачі по справі затягують розгляд справи - не повідомили позивача про можливість досудового врегулювання спору шляхом подачі відповідної заяви про страхову виплату до страховика.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 січня 2022 рокупозовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Кравцова Н.М., представник ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якої просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, адвокат Кравцова Н.М. посилається на те, що ОСОБА_1 не отримав жодного відшкодування внаслідок кримінального правопорушення, та вважає, що ОСОБА_1 мав право на звернення не лише в позасудовому порядку на звернення з вимогами до страховика, а і на звернення до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 , представник ПрАТ «Європейський Страховий Альянс» просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення без змін, посилаючись на те, що позивач не здійснював волевиявлення на отримання компенсації не звертався ані до страховика, ані до суду з вимогами до ПрАТ «Європейський Страховий Альянс», не повідомив про наявність поважних причин пропуску звернення саме для отримання страхового відшкодування, а тому не має правових підстав для здійснення страхового відшкодування.

Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274, ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України).

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розмір заявлених позовних вимог складає 8 500,00 грн. матеріальної шкоди та 50000 грн. моральної шкоди в той час, як відповідальність ПП КФ «Багира і Ко» на момент ДТП була застрахована ПрАТ «Європейський Страховий Альянс» на 200 000,00 грн. на шкоду заподіяну життю та здоров`ю та 100 000,00 грн. на шкоду заподіяну майну.

Таким чином, позивач мав повне право отримати страхове відшкодування від страховика, втім таким правом не скористався.

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується не в повній мірі, за таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 18 січня 2017 року близько 12 годин 55 хвилин, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Газ 3307», що належить ТОВ «Багира і Ко», рухаючись в смт. Великодолинське в напрямку від м. Одеси до заїзду в торгівельний ринок по вулиці Чорноморській, 1, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 .

Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 березня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та призначено покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у вигляді обмеження волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами протягом року. У відповідності до ст.ст. 75,76 КК України звільнено від відбуття основного покарання.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вироком суду встановлено, що 18 січня 2017 року близько 12 годин 55 хвилин в світлий час доби водій ОСОБА_2 керуючи технічно справним автомобілем марки «Газ 3307», що належить ТОВ «Багира і Ко», рухаючись в смт. Великодолинське в напрямку від м. Одеси до заїзду в торгівельний ринок по вулиці Чорноморській, 1, перед виконанням маневру повороту праворуч, не дотримався безпечного інтервалу та допустив наїзд задньою правою частиною свого автомобіля на ОСОБА_1 з явними ознаками інвалідності. Своїми діями відповідач ОСОБА_4 порушив вимоги п.п.1.5, 1.7. 2.3 «б», 10.1, 13.1, 13.3 «Правил дорожнього руху України». Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач відповідно до судово-медичної експертизи № 80 від 18.01.2017 року спричинено позивачу тілесні ушкодження у вигляді садна в області правого гомілковостопного суглоба і закритого перелому зовнішньої кісточки правого гомілковостопного суглоба без зміщення. Вказані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, якими могли бути зовнішні частини рухомого автомобіля при контактуванні з тілом позивача. Дані тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров`я.

Під час здійснення ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Багира і Ко».

11.01.2017 року між ПрАТ «Європейський Страховий Альянс» та приватним підприємством комерційна фірма «Багира і Ко» був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК № 1968341 (далі - Поліс) терміном дії з 11.01.2017 р. по 10.01.2018 р., відповідно до умов якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ГАЗ 3307, д.н. НОМЕР_1 .

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону, об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17 зазначено, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страхової компанії) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.

Відповідно статті 13 ЦК України сторони повинні діяти добросовісно, не порушуючи права інших осіб - учасників цих правовідносин.

За змістом зазначених норм права передбачається, як добросовісність поведінки особи, чиї права порушено, так і, що припинення права може бути лише у випадках, передбачених законом.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Тобто, вказаний Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку, зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків.

Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18)).

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від14.12.2021 рокуу справі №147/66/17 вказала, що у випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Тобто, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 до страхової компанії не звертався, а звернувся до суду з позовом 14.08.2020 року, тоді, як ДТП сталося 18.01.2017 року.

За таких підстав, з урахуванням правових позицій викладених Верховним Судом, колегія суддів приходить висновку про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 5500 грн. з ПрАТ «Європейський Страховий Альянс» та 3000 грн. з ПП КФ «Багира і Ко».

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно дост. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 9Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4із змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року в справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) вказано, що: «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 , спричинено тілесні ушкодження у вигляді садна в області правого гомілковостопного суглоба і закритого перелому зовнішньої кісточки правого гомілковостопного суглоба без зміщення.

Тілесні ушкодження, які спричинені ОСОБА_1 потягнули за собою тривалий розлад здоров`я понад 21 день.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи, отримав тілесні ушкодження, які завдали моральну шкоду, не отримавши жодного відшкодування з дня ДТП, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів приходить висновку про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, враховуючи вимоги розумності та справедливості, сума 50 000 грн. є такою, що відповідає завданій моральній шкоді від ДТП, однак в заявленому розмірі не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком (у випадках, передбаченихпідпунктами «г»і«ґ»пункту 41.1 тапідпунктом «в»пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Оскільки, законом визначений ліміт відповідальності страховика - 10 тисяч гривень, інший розмір моральної шкоди, яка заподіяна позивачу та визначена грішми й перевищує ліміт відповідальності страховика, у силу положень пункту першого частини другої статті 1167 та статті 1194 ЦК України, покладається на винну особу.

Позовні вимоги до ПрАТ «Європейський Страховий Альянс» про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 не заявлено.

З урахуванням встановлено позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки це встановлений ліміт відповідальності страхової компанії до якої не заявлено позовних вимог.

З матеріалів справі вбачається, що ОСОБА_2 під час здійснення ДТП перебував у трудових відносинах з приватним підприємством комерційна фірма «Багира і Ко».

Відповідно до п.8 Постанові Пленуму «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП).

За таких підстав, колегія суддів приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення зі ОСОБА_2 моральної шкоди, з підстав того, що останній здійснив ДТП під час знаходження у трудових відносинах з ПП КФ «Багира і Ко».

Однак, з урахуванням того, що ОСОБА_1 зазнав моральну шкоду, яка виразилась в отриманні тілесних ушкоджень, які потягнули за собою тривалий розлад здоров`я, час з якого виникла підстава для стягнення ДТП, колегія суддів приходить висновку про доведеність позовних вимог та стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 у розмірі 40000 грн. з ПП КФ «Багира і Ко».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374, п. 4 ч. 1 ст.376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним встановленнямобставин,які маютьзначення длясправи, порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню, з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 141ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом 1 гр. (а.с. 109 т. 1).

Оскільки, рішення суду підлягає скасуванню, з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 , з урахуванням того, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, колегія суддів вважає, що з підприємства комерційна фірма «Багіра і Ко» на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 704,80 грн. та за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1057,20 грн., а всього у розмірі 1762 грн.

Дана справа згідно п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК Україниє малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на момент подачі позову до суду. Критерій віднесення справи до малозначної (п.2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України) є автоматичною підставою віднесення справи до такої категорії.

З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуадвоката Кравцової Наталії Михайлівни, представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районногосуду Одеськоїобласті від24січня 2022року скасувати.

Прийняти постанову.

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Альянс» та приватного підприємства комерційна фірма «Багіра і Ко», ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди за скоєння дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства комерційна фірма «Багіра і Ко» (ЄДРПОУ 30342910) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 40000 (сорок тисяч) гривень.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з підприємства комерційна фірма «Багіра і Ко» (ЄДРПОУ 30342910) на користь держави судовий збір у розмірі 1762 гривні.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 21 березня 2023 року.

Головуючий

Судді