Постанова

від 15.03.2023 по справі 464/232/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 464/232/17

провадження № 61-4223св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Львівська міська рада,

відповідачі: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольга Петрівна, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Приватне підприємство фірма «Грот», управління комунальної власності Львівської міської ради, Приватне підприємство «К.Р.О.К-7», Львівське комунальне підприємство «Дністер», Товариство з обмеженою відповідальністю «Доля», Товариство з обмеженою відповідальністю «Масафі»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 04 травня 2018 року у складі судді Бойко О. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу

Новосад О. П., ОСОБА_1 , ОСОБА_2, треті особи: Приватне підприємство фірма «Грот» (далі - ПП «Грот»), управління комунальної власності Львівської міської ради, Приватне підприємство «К.Р.О.К-7»

(далі - ПП «К.Р.О.К-7»), Львівське комунальне підприємство «Дністер», Товариство з обмеженою відповідальністю «Доля» (далі - ТОВ «Доля»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Масафі» (далі - ТОВ «Масафі»), про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності.

Позов мотивований тим, що у 2000 році ПП «Грот» набуло у власність нежитлові приміщення площею 597,8 кв. м та 1294,6 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою стало реєстраційне посвідчення, серія і номер 320, видане 02 лютого 2000 року Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, на підставі розпорядження № 91, виданого 20 січня 2000 року Галицькою районною адміністрацією, та реєстраційне посвідчення, серія і номер 379, видане 07 червня 2000 року Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації на підставі розпорядження № 117, виданого 28 квітня 2000 року Галицькою районною адміністрацією.

25 листопада 2016 року між ПП «К.Р.О.К.-7» і ТОВ «Масафі» укладено договір купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень.

15 березня 2017 року приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15 березня 2017 року (продавець - ТОВ «Масафі») зареєструвала право власності на нежитлові приміщення на

АДРЕСА_1 , площею 597,8 кв. м та 1294,6 кв. м, зокрема, за ОСОБА_1 на 3/4 частки та ОСОБА_2 на 1/4 частку.

Галицький відділ поліції Головного управління Національної поліції

у Львівській області за фактом незаконного заволодіння нежитловими приміщеннями порушив кримінальне провадження № 42016141040000088.

Позивач вказував, що внаслідок вибуття зазначених приміщень із комунальної власності було порушено права та майнові інтереси законного власника майна - територіальної громади м. Львова.

Львівська міська рада, уточнивши позовні вимоги, просила витребувати

з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь територіального громади м. Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення площею 597,9 кв. м та

1294,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати повернути вказане майно за актом приймання-передачі територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення (нежитлові приміщення під індексом 1-5 літ. «Б») площею 597,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 здійснену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. (індексний номер 34283261 від 15 березня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1083796946101, форма власності - приватна) та нежитлове приміщення площею 1294,6 кв. м,

за адресою: АДРЕСА_1 здійснену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. (індексний номер 34283261 від 15 березня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1083796946101, форма власності - приватна).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 04 травня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради об`єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення площею 597,9 кв. м та площею 1294,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення

(під індексом 1-5 літ. «Б») площею 597,9 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 , здійснену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. (індексний номер 34283261

від 15 березня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1083796946101, форма власності - приватна) та нежитлове приміщення площею 1294,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу

Новосад О. П. (індексний номер 34283261 від 15 березня 2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1083796946101, форма власності - приватна).

Стягнено з приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Львівської міської ради судові витрати по 4 525,54 грн з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю у ПП «Грот» права на відчуження спірних нежитлових будівель, оскільки воно не набуло права власності на них, тому такі приміщення підлягають витребуванню з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, із скасуванням запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на спірні об?єкти нерухомості.

Постановою Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 04 травня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

25 лютого 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Сихівського районного суду міста Львова від 04 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надав доказів встановлення порушення процедури внесення записів до Державного реєстру речових прав та наявності юридичних фактів за рішенням державного реєстратора. Доказів того, що Львівська міська рада володіє всіма приміщеннями, на які заявляє позовні вимоги, та автентично тими приміщеннями, які на даний час перебувають у власності відповідачів, позивач не надав. Заявник також вказує на пропуск позивачем строку позовної давності.

Доводи інших учасників справи

16 квітня 2019 року Львівська міська рада через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення Сихівського районного суду міста Львова від

04 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року залишити без змін.

08 вересня 2020 року управління комунальної власності Львівської міської ради через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду пояснення,

у яких просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи з Сихівського районного суду міста Львова.

11 квітня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2021 року касаційне провадження у даній справі зупинено.

Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 04 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу та у поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 04 травня 2018 року та постанова Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року оскаржуються в частині позовних вимог Львівської міської ради до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу

Новосад О. П., ОСОБА_2 , треті особи: ПП «Грот», управління комунальної власності Львівської міської ради, ПП «К.Р.О.К-7», Львівське комунальне підприємство «Дністер», ТОВ «Доля», ТОВ «Масафі», про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 04 травня 2018 року та постанова Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року в частині позовних вимог Львівської міської ради до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П., ОСОБА_1 , треті особи:

ПП «Грот», управління комунальної власності Львівської міської ради,

ПП «К.Р.О.К-7», Львівське комунальне підприємство «Дністер», ТОВ «Доля», ТОВ «Масафі», про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права власності, не оскаржуються, а тому відповідно до частини першої статі 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються.

Фактичні обставини справи

Власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у складі якого знаходяться спірні приміщення, є територіальна громада м. Львова в особі Львівської міської ради, підстава виникнення права власності - ухвала Львівської міської ради від 27 грудня 2001 року № 1404, дата прийняття рішення про державну реєстрацію 27 серпня 2004 року. Право комунальної власності на спірні об`єкти на АДРЕСА_1 підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 березня 2017 року № 82750365

(т. 1, а. с. 125 - 134).

13 листопада 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Загвойська Н. І. внесла відомості про право приватної власності на спірні об`єкти ПП «Грот» на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації

від 28 квітня 2000 року № 117 та реєстраційного посвідчення № 379, виданого

07 червня 2000 року Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації, та на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації від 20 січня

2000 року № 91 та реєстраційного посвідчення № 320, виданого 02 лютого 2000 року Львівським міжміським бюро технічної інвентаризації.

У подальшому на підставі договорів купівлі-продажу від 17 листопада

2016 року № 820 та від 17 листопада 2016 року № 894, посвідчених приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н. І.

(з подальшою реєстрацією), право власності на спірні об`єкти перейшло до

ПП «К.Р.О.К.-7», номери записів про право власності 17519050 та 17519127 відповідно.

25 листопада 2016 року на підставі договорів купівлі-продажу

від 25 листопада 2016 року № 929 та від 25 листопада 2016 року № 928, посвідчених приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Н. І. (з подальшою реєстрацією), право власності на спірні об`єкти перейшло до ТОВ «Масафі», номери записів про право власності 17684221 та 17685797 відповідно.

На підставі договорів купівлі-продажу від 15 березня 2017 року № 1522 та

від 15 березня 2017 року № 1517 (з подальшою реєстрацією) право власності на спірні об`єкти в частці, яка становить 1/4, перейшло до

ОСОБА_2 , номери записів про право власності 19458165 та 19458079 відповідно; та в частці, яка становить 3/4, перейшло до

ОСОБА_1 , номери записів про право власності 19458164 та 19458078 відповідно. Зазначені обставини підтверджуються інформаційною довідкою

з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а. с. 125, 128).

Галицька районна адміністрація Львівської міської ради видала розпорядження від 17 лютого 2000 року № 117 «Про виділення позабюджетних коштів», а за № 91 у 2000 році Галицької районною адміністрацією Львівської міської ради було видано розпорядження

від 11 лютого 2000 року «Про розгляд заяви ОСОБА_3 » (т. 1, а. с. 12, 14).

Вказане свідчить про те, що 28 квітня 2000 року Галицька районна адміністрація Львівської міської ради не видавала розпорядження № 117 про передання у власність ПП «Грот» нежитлових приміщень площею

597,9 кв. м та 1294,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

З листа Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 01 грудня 2016 року № 4151 установлено, що у матеріалах інвентаризаційної справи немає інформації з реєстраційними посвідченнями № 379 від 07 червня 2000 року та № 320 від 02 лютого 2000 року, які видавались на підставі розпорядження Галицької районної адміністрації від 28 квітня 2000 року № 117 та розпорядження від 20 січня 2000 року № 91 на об`єкт нерухомого майна,

за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 29 грудня 2012 року право власності на будинок за згаданою адресою зареєстроване на праві комунальної власності за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі ухвали Львівської міської ради від

27 грудня 2001 року (т. 1, а. с. 15).

За фактом незаконного вибуття з комунальної власності об`єктів нерухомого майна на території м. Львова, зокрема, у будівлі на АДРЕСА_1 , орган досудового розслідування вніс відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 420161141040000088, за частиною першою статті 190 КК України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення в оскаржуваній частині повною мірою не відповідають.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року

у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року

у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та інших звернено увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року

у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту

є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння,

є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Разом з тим вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права.

Подібні висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження

№ 12-158гс19), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20), від 23 листопада 2021 року

у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, у разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна забезпечуватиме ефективне відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності, тому задоволення вимог щодо скасування записів про право власності не є потрібним для захисту порушених прав позивача.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема,

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року

у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року

у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року

у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

З наведених підстав рішення Сихівського районного суд ум. Львова від

04 травня 2018 року та постанова Львівського апеляційного суду від

10 грудня 2018 року в частині вимог Львівської міської ради до Новосад О. П. , ОСОБА_2 , ПП «Грот», управління комунальної власності Львівської міської ради, ПП «К.Р.О.К-7», Львівське комунальне підприємство «Дністер», ТОВ «Доля», ТОВ «Масафі», про скасування державної реєстрації права власності підлягають скасуванню з ухваленням у справі в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Львівська міська рада, звертаючись до суду, також просила витребувати спірне майно із незаконного володіння ОСОБА_2 . Львівська міська рада вказувала, що спірні нежитлові приміщення вибули з її власності поза її волею, оскільки ПП «Грот» не набуло права власності на них, а тому не могло ним розпоряджатись.

Суди встановили, що розпорядження Галицької районної адміністрації

від 28 квітня 2000 року № 117 та розпорядження від 20 січня 2000 року № 91 не існує.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ПП «Грот» не мало права на відчуження спірного нерухомого майна, у зв`язку з чим майно, яке вибуло з володіння власника, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанції

з таких підстав.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння

(статті 387, 388 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного позову.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно

у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частини перша та третя статті 388 ЦК України).

Отже саме власнику або законному користувачу майна належить право на витребування майна з незаконного володіння (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц

та від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13).

Такий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від

14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20).

У справі, що переглядається, суди встановили, що позивач є власником спірного майна, яке незаконно вибуло з його володіння, а тому у нього є підстави для витребування майна на свою користь як неволодіючого власника, власник спірного майна Львівська міська рада згоди на відчуження спірних приміщень не надавала, також не видавалось відповідних розпоряджень і не реєструвалося реєстраційних посвідчень.

Суди першої та апеляційної інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів встановили, що ПП «Грот» не мало права розпоряджатися спірним нерухомим майном, оскільки не володіло ним, та зробили правильний висновок про наявність підстав для задоволення позову в частині витребування спірного майна від ОСОБА_2 .

Цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником (статті 387, 388 ЦК України) так і визначає правові наслідки вилучення товару у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що має право і відповідач пред`явивши відповідний позов.

Верховний Суд також зауважує, що за обставинами цієї справи, з використанням підроблених документів була проведена перша реєстрація права власності на спірне не6рухоме майно яке належало територіальній громаді за ПП «Грот» 13 листопада 2016 року, а вже через декілька днів відбулось його відчуження, з наступним перепродажем за тиждень. Придбавши спірне майно за декілька місяців після його першої реєстрації в реєстрі, відповідач не проявила розумну обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності на це майно, підстави його набуття, швидкі перепродажі, вартість, і за необхідності отримавши правову допомогу, мала б зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу, а тому не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо відповідача - приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П.

Позивач указав одним зі співвідповідачів приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П. Суди вважали останню належним відповідачем, проте Верховний Суд з цим не погоджується.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України

в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; близькі за змістом норми були викладені у частинах першій і третій статті 12 ЦПК України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; частина перша статті 29 ЦПК України в редакції, чинній до цієї дати).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України в редакції, чинній на час звернення позивача до суду).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; частина друга статті 30 ЦПК України у редакції, чинній до цієї дати).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості

позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи

(див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року

у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі

№ 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня

2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року

у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі

№ 520/13067/17 (пункт 71)).

Верховний Суд вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивача виник саме з покупцями з приводу порушення ними його права власності на нерухоме майно внаслідок їх дій щодо реєстрації за ними такого права.

Позивач не зазначив, яка саме із заявлених вимог звернена до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П., яку позивач визначив співвідповідачем.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача

(див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року

у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі

№ 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10),

від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня

2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75)).

Оскільки позивач заявив позов до неналежного співвідповідача - приватного нотаріуса, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є помилковими, і в цій частині позовних вимог оскаржувані судові рішення слід скасувати та ухвалити в цій частині нове про відмову у задоволені позову до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад О. П.

Аргументи заявника про те, що суди не дослідили питання пропуску позивачем строків позовної давності, є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_2 просила застосувати строки позовної давності. Крім того, з протоколів судових засідань суду першої інстанції не встановлено, що сторона відповідача клопотання про застосування строків позовної давності заявляла усно. Зауважень щодо проколів матеріали справи не містять.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню(частина третя статті 412 ЦПК України).

У зв?язку із частковим задоволенням касаційної скарги ОСОБА_2 . Верховний Суд відповідно до статті 141 ЦПК України здійснює перерозподіл судових витрат, понесених сторонами у зв?язку з розглядом цієї справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 04 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року в частині позовних вимог Львівської міської ради до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольги Петрівни, ОСОБА_2 , треті особи: Приватне підприємство фірма «Грот», управління комунальної власності Львівської міської ради, Приватне підприємство «К.Р.О.К-7», Львівське комунальне підприємство «Дністер», Товариство з обмеженою відповідальністю «Доля», Товариство з обмеженою відповідальністю «Масафі», про скасування державної реєстрації права власності скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Львівської міської ради до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольги Петрівни, ОСОБА_2 , треті особи: Приватне підприємство фірма «Грот», управління комунальної власності Львівської міської ради, Приватне підприємство «К.Р.О.К-7», Львівське комунальне підприємство «Дністер», Товариство з обмеженою відповідальністю «Доля», Товариство з обмеженою відповідальністю «Масафі», про скасування державної реєстрації права власності відмовити.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 04 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року в частині позовних вимог Львівської міської ради до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольги Петрівни скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Львівської міської ради до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Новосад Ольги Петрівни відмовити.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 04 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року в частині позовних вимог Львівської міської ради до ОСОБА_2 , треті особи: Приватне підприємство фірма «Грот», управління комунальної власності Львівської міської ради, Приватне підприємство «К.Р.О.К-7», Львівське комунальне підприємство «Дністер», Товариство з обмеженою відповідальністю «Доля», Товариство з обмеженою відповідальністю «Масафі», про витребування майна з чужого незаконного володіння залишити без змін.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 04 травня 2018 року

в частині розподілу судових витрат змінити та викласти його в такій редакції:

«Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівської міської ради судові витрати за сплати судового збору за подання позовної заяви

в розмірі 4 721,31 грн».

Стягнути з Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 4 823,00 грн судових витрат, понесених у зв?язку з переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Сихівського районного суду міста Львова від 04 травня 2018 року та постанова Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2018 року

у скасованих частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов