Постанова

від 20.03.2023 по справі 2-941/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1297/23

Справа № 2-941/11

Головуючий у першій інстанції Бабаков В. П.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Цюри Т.В.,

суддів Сєвєрової Є.С., Комлевої О.С.,

За участю секретаря судового засідання: Трофименко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2019 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по справі за заявою адвоката Гавриліна Антона Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 ,про визнаннявиконавчого документатаким,що непідлягає виконанню,заінтересована особа- Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,-

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2019 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси із заявою про визнання документа таким, що не підлягає виконанню (т.2, а.с.1-5).

28 листопада 2019 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, за участі заінтересованої особи публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № № 2-941/11 виданий 07.10.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту» у зв`язку із пропуском строку пред`явлення його до виконання (т.2, а.с.17-18).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось із апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 28.11.2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відмовити, стягнути ОСОБА_3 на користь АТ «УкрСиббанк» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги (т.2, а.с.21-25).

30 квітня 2020 року постановою Одеського апеляційного суду Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «УкрСиббанк» - адвоката Гладиш Ярослави Миколаївни задоволено.

Ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2019 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню скасовано. Ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні заяви адвоката Гавриліна Антона Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відмовлено (т.2, а.с.62-68).

24 травня 2021 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т.2, а.с.178-182).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду вказаної справи у складі головуючого судді Цюри Т.В., суддів: Сєвєрової Є.С., Комлевої О.С.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судове засідання призначено на 09 березня 2023 року об 14 год 00 хв.

06 березня 2023 року Одеським апеляційним судом отримано клопотання від апелянта про розгляд справи за відсутності представника АТ «УкрСиббанк».

Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справі від сторін до суду не надходило, також не було отримано клопотань чи заяв про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками, наявними в матеріалах справи.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, ненадання жодних доказів щодо існування підстав для відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу у відсутності сторін.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до Першого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області 08.05.2019р. та Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. 15.07.2019р., стягувач порушив строк пред`явлення зазначеного виконавчого листа до виконання, судом зазначено, що стягувач майже протягом трьох років не звертався до виконавчої служби із відповідним виконавчим листом, а тому свідомо не користувався своїм правом на стягнення присудженого на його користь. З огляду на вказане, районний суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви.

Колегія суддів, дослідивши матеріали та обставини справи, вважає вказаний висновок суду першої інстанції передчасним та таким, що ґрунтується на неповному дослідженні обставин справи з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що Суворовським районним судом м. Одеси 07.10.2011р. у справі №2-941/11 було видано виконавчий лист на користь ПАТ «УкрСиббанк» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту на підставі рішення суду від 17.05.2011р.

Строк дії виконавчого документа становив один рік, а саме з 31 травня 2011 року по 31 травня 2012 року.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що банком було пред`явлено виконавчий лист до: Першого Суворовського ВДВС ОМУЮ 30.01.2012р. виконавче провадження завершено 18.04.2013р.; Першого Приморського ВДВС ОМУЮ 24.05.2013р. виконавчий лист повернуто стягувачу 13.12.2013р.; Першого Приморського ВДВС ОМУЮ 06.03.2014р. інформація про завершення виконавчого провадження відсутня; Першого Приморського ВДВС ОМУЮ 06.03.2014р. виконавчий лист повернуто стягувачу 07.06.2016р.; Першого Суворовського ВДВС м. ГТУЮ в Одеській області 08.05.2019р. виконавче провадження завершено 27.06.2019р.; Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. 15.07.2019р. відбувається примусове виконання на сьогоднішній день.

Зазначені у попередньому абзаці обставини підтверджуються відмітками державних виконавців на виконавчому документі.

ОСОБА_1 , звертаючись до районного суду із заявою, свої вимоги обґрунтовував тим, що позивач у справі - ПАТ «УкрСиббанк», як стягувач у виконавчому провадженні, пропустив річний строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання.

В свою чергу, звертаючись із апеляційною скаргою апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права. Апелянт вказує на низку виконавчих дій, які мають наслідком переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, і як наслідок не пропущення Банком строку для пред`явлення виконавчого листа виданого Суворовським районним судом м. Одеси 07.10.2011 року у справі № 2-941/11.

Дослідивши обставини справи, апеляційний суд вважає вказані доводи апеляційної скарги такими, що заслуговують на увагу суду та підтверджуються матеріалами справи з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших підстав.

Відповідно до частини першоїстатті 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті першому частини другоїстатті 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

За змістом частини першої та другоїстатті 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Конституція Українизакріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

05 жовтня 2016 року набрав чинностіЗакон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року.

Згідно пункту 5 РозділуXIIIПрикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 рокувиконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 РозділуXIIIПрикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 рокусвідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинностізаконом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування нормзакону № 1404-VIII від 02 червня 2016 рокудо виконавчих документів, пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18).

За правилами пунктів першого, п`ятого статті 12Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Апеляційний звертає увагу на те, що стягувачем було пред`явлено виконавчий лист до: Першого Приморського ВДВС ОМУЮ 06.03.2014 року виконавчий лист повернуто стягувачу 07.06.2016 року; Першого Суворовського ВДВС м. ГТУЮ в Одеській області 08.05.2019 року виконавче провадження завершено 27.06.2019 року; Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г.В. 15.07.2019 року відбувається примусове виконання на сьогоднішній день.

Доводи ОСОБА_1 у поданій ним скарзі щодо спливу строку пред`явлення зазначеного виконавчого листа до виконання в період з 07.06.2016 року по 08.05.2019 року є неспроможними, адже стягувач звертаючись до Першого Суворовського ВДВС м. ГТУЮ в Одеській області 08.05.2019 року, не пропустив саме трирічний, встановлений статтею 12Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 рокустрок пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання.

Слід також наголосити, що після переривання строку пред`явлення документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається з початку ,а саме з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не враховується.

З огляду на вказане, суд першої інстанції, під час постановлення оскаржуваної ухвали, дійшов помилкового висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин однорічного,встановленого Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) строку, і як наслідок помилковим є висновок суду першої інстанції про пропуск строку пред`явлення спірного виконавчого листа до виконання.

Крім того, оскільки стягнення за вказаним виконавчим листом не відбулось, а в ході судового розгляду заяви не було встановлено обґрунтованих та достатніх процесуальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, то апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу такою, що підлягає скасуванню.

Щодо вимоги апеляційної скарги про стягнення із ОСОБА_1 сплаченого апелянтом судового збору за подачу апеляційної скарги слід вказати наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу та витрати за проведення експертизи.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, щосудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п.п. б, в п.4 ч.1 ст. 382 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Як роз`яснено у п. 35 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має керуватися тим, що стороні, на користь якоїухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи вбачається (т.2, а.с.20), що апелянтом за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн, що підтверджується платіжним дорученням №0018231139 від 18 грудня 2019 року.

Тому, з урахуванням наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «УкрСиббанк» підлягає задоволено, а ухвала Суворовського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2019 року підлягає скасуванню з прийняттям постанови, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відмовлено, то судовий збір за подання апеляційної скарги повністю стягується з заявника ОСОБА_1 .

Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги, сплачений апелянтом АТ «УкрСоцбанк», в розмірі 1921 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із ч. 1ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2019 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - скасувати.

Прийняти постанову.

У задоволенні заяви адвоката Гавриліна Антона Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 ,про визнаннявиконавчого документатаким,що непідлягає виконанню,заінтересована особа- Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750) суму сплаченого судового збору в розмірі 1921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 22.03.2023 року.

Головуючий суддя Цюра Т.В.

Судді: Комлева О.С.

Сєвєрова Є.С.