Постанова

від 24.05.2021 по справі 2-941/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

24 травня 202 1 року

м. Київ

справа № 2-941/11

провадження № 61-8885cв20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , від імені якої діяв адвокат Гаврилін А. В., звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документа у справі за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк (далі - ПАТ УкрСиббанк ) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на те, що заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 17 травні 2011 року з нього на користь ПАТ УкрСиббанк стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 404 430,01 грн. 07 жовтня 2011 року Суворовським районним судом міста Одеси на підставі вказаного судового рішення було видано виконавчий лист. Строк дії виконавчого документа становив один рік, а саме з 31 травня 2011 року по 31 травня 2012 року. Проте ПАТ УкрСиббанк як стягувач у виконавчому провадженні пропустив річний строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Враховуючи викладене, заявник просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-941/11, виданий 07 жовтня 2011 року Суворовським районним судом міста Одеси у справі за позовом ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.

Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2019 року заяву задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-941/11, виданий 07 жовтня 2011 року Суворовським районним судом міста Одеси у справі за позовом ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, у зв`язку з пропуском строку пред`явлення його до виконання.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що строк дії виконавчого листа № 2-941/11 становив один рік, а саме - з 31 травня 2011 року по 31 травня 2012 року. Таким чином, звертаючись до Першого Суворовського Відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області 08 травня 2019 року та до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. - 15 липня 2019 року, стягувач пропустив строк пред`явлення зазначеного виконавчого документа до виконання.

Постановою Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ УкрСиббанк задоволено. Ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 28 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що під час постановлення оскаржуваної ухвали місцевий суд дійшов помилкового висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин однорічного строку, встановленого Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 606-ХІV). Враховуючи, що виконавчий лист виданий до набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VІІ), проте строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-941/11 не сплинув на час набрання чинності вказаним Законом, то саме Закон № 1404-VІІІ, яким встановлений трирічний строк пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання, підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

12 червня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року і направити справу до Суворовського районного суду міста Одеси для перегляду за нововиявленими обставинами.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що він не був належним чином повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи, а також був позбавлений можливості подати відзив на апеляційну скаргу в порядку, визначеному статтею 360 ЦПК України.

У вересні 2020 року Акціонерне товариство УкрСиббанк подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 25 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Суворовського районного суду міста Одеси.

16 липня 2020 року справа № 2-941/11 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 17 травні 2011 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ УкрСиббанк стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 404 430,01 грн.

07 жовтня 2011 року Суворовським районним судом міста Одеси на підставі вказаного судового рішення було видано виконавчий лист № 2-941/11, в якому зазначено, що строк його пред`явлення до виконання становить рік, а саме з 31 травня 2011 року по 31 травня 2012 року.

Згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) в органах державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебували виконавчі провадження з виконання виконавчого листа № 2-941/11, а саме: 30 січня 2012 року Першим Суворовським ВДВС Одеського МУЮ (на теперішній час - Перший Суворовський ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області) відкрито виконавче провадження, яке 18 квітня 2013 року було завершене на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону № 606-ХІV. 24 травня 2013 року Першим Приморським ВДВС Одеського МУЮ відкрито виконавче провадження, а 13 грудня 2013 року - повернуто стягувачу виконавчий лист на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-ХІV. 06 березня 2014 року Першим Приморським ВДВС Одеського МУЮ відкрито виконавче провадження, інформація щодо завершення виконавчого провадження в АСВП відсутня. 07 червня 2016 року Першим Приморським ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-ХІV. 08 травня 2019 року Першим Суворовським ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження, а 27 червня 2019 року - завершено провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІ.

Крім того, за заявою стягувача, постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Г. В. від 15 липня 2019 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа № 2-941/11 та наразі відбувається його примусове виконання.

Згідно з частинами першою-третьою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Відповідно до частин другої-сьомої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 25 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомленні ним причини неявки буде визнано судом поважними.

У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18) вказано, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 січня 2020 року справу призначено до розгляду на 30 квітня 2020 року об 14 год. 00 хв. з викликом у судове засідання учасників справи (том 2, а. с. 39) .

В матеріалах справи наявні конверти з поштовим відправленням на ім`я ОСОБА_1 , які повернулися до апеляційного суду з відміткою за закінченням терміну зберігання (том 2, а. с. 44-47) та витяг з журналу обліку телефонограм, складений секретарем судового засідання Одеського апеляційного суду (том 2, а. с. 56), згідно з яким представника ОСОБА_1 - адвоката Гавриліна А. В. було сповіщено про час та місце слухання справи апеляційним судом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 128 ЦПК України суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Отже, телефонограма щодо інформування секретарем судового засідання про розгляд справи судом апеляційної інстанції Гавриліна А. В. , який представляв інтереси ОСОБА_1 в місцевому суді, не може слугувати підтвердженням повідомлення заявника про час і місце розгляду справи , оскільки, по-перше, не відповідає встановленому порядку вручення судової повістки, а по-друге, не враховує встановлений у пункті 4.1 договору про надання правової допомоги від 21 листопада 2018 року № 20 (том 2, а. с.7) строк його дії до 31 грудня 2019 року. При цьому відсутні докази на підтвердження того, що договір про надання правової допомоги був продовжений на тих самих умовах і на той же строк, як це передбачено пунктом 4.2 цього договору (сторони могли його розірвати, попередивши одна одну про це).

За таких обставин відсутні підстави вважати, що заявник був належним чином повідомлений апеляційним судом про розгляд справи в судовому засіданні 30 квітня 2020 року.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі Надточій проти України (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив право ОСОБА_1 знати про час і місце судових засідань (частина перша статті 8 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі Віктор Назаренко проти України від 03 жовтня 2017 року та у справі Лазаренко та інші проти України від 27 червня2017 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Всупереч наведеним нормам процесуального права, положенням Конвенції та практиці ЄСПЛ апеляційний суд розглянув і вирішив справу за відсутності ОСОБА_1 , щодо якого немає відомостей про його належне повідомлення про час та місце розгляду справи, про що він зазначає в касаційній скарзі, у зв`язку з чим порушено його право брати участь в судових засіданнях, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко