Постанова

від 21.03.2023 по справі 693/812/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/427/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №693/812/21 Категорія: 311010000 Коцюбинська Ю. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційнийсуд ускладі колегіїсуддів:

Сіренка Ю.В., Бородійчука В.Г., Гончар Н.І.,

секретаря Зінченко Ю.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради», ОСОБА_2 ,

особа,яка подалаапеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

розглянувши в м. Черкаси у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2022 року, у складі судді Коцюбинської Ю.Д.,

в с т а н о в и в :

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради», ОСОБА_2 про скасування наказу та поновлення на роботі.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказував, що 28.05.2021 року тимчасово виконуюча обов`язки директора лікарні ОСОБА_2 письмово попередила його про скорочення посади юрисконсульта, але не запропонувала йому іншої роботи.

Позивач зазначав, що має повну вищу освіту за спеціальністю «Лікувальна справа», а тому написав заяву про працевлаштування на посаду лікаря-стажиста по спеціальності лікаря загальної практики сімейної медицини. Незважаючи на те, що в с. Пугачівка була наявна посада лікаря загальної практики, директор лікарні ОСОБА_2 звільнила позивача з посади юрисконсульта.

У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 з врахуванням уточнених позовних вимог просив визнати незаконним наказ Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради» від 30.07.2021 року № 57-к про розірвання трудового договору та звільнення з посади юрисконсульта, скасувати вказаний наказ та зобов`язати ОСОБА_2 поновити позивача на посаді юрисконсульта лікарні.

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 17.08.2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд своє рішення мотивував тим, що у відповідача відбулось скорочення штату працівників, про що ОСОБА_1 було своєчасно повідомлено та запропоновано всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Первинна профспілкова організація лікарні в присутності позивача розглянула питання про надання згоди на скорочення посади та надала згоду у встановлений законодавством термін. При звільненні позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України дотримано всі вимоги законодавства, а тому підстав для скасування наказу №57-к від 30.07.2021 та поновлення позивача на роботі судом не встановлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки наказ № 57-к КНП «ЦПМСД» порушив чинне трудове законодавство, так як відповідач не дотримався вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, а саме: не виконав покладений на нього обов`язок процедури працевлаштування позивача при скороченні посади в медичному закладі, тобто, не запропонував існуючі вакантні посади в медичному закладі при наявності у скаржника декількох освіт, в тому числі, і професії лікаря.

Звертає увагу суду на те, що відповідач ОСОБА_2 не виконала наказ МОЗ України № 48 від 17.03.1993 року, який був чинний на час вивільнення ОСОБА_1 , щодо направлення позивача на стажування, посилаючись на відсутність грошей на стажування.

Однак, скаржник вказує, що медичний заклад фінансується Національною службою здоров`я України, а згідно договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, в договорі зазначено у п.24-1 поточні витрати, а це і оплата закладу післядипломної освіти за послуги стажування (а. с. 61).

Вважає, що директор лікарні ОСОБА_2 своїми діями умисно повідомила завідомо неправдиві дані про відсутність вакантних посад в медичному закладі, вказала неправдиво на відсутність грошей для стажування і сплановано та протиправно вивела з штатного розпису вакантні посади лікарів після письмового попередження ОСОБА_1 про звільнення (наказ № 144 від 23.07.2021 року).

Скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким визнати незаконним наказ КНП «ЦПМСД Жашківської міськради» від 30.07.2021 року № 57-к щодо розірвання трудового договору та звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта КНП «ЦПМСД Жашківської міськради», скасувати даний наказ та зобов`язати відповідачів поновити ОСОБА_1 на посаді юрисконсульта КНП «ЦПМСД Жашківської міськради».

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу представника позивача без задоволення, а рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17.08.2022 року без змін.

Зазначає, що Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради» дотрималось законодавчо встановленої процедури звільнення позивача, повідомивши про таке звільнення за два місяці та отримавши на це згоду профспілкової організації.

Звертає увагу на те, що нормативно правовими актами України не передбачено обов`язку направляти працівника, який підлягає звільненню у зв`язку із скороченням чисельності штату на стажування. Більше того, позивач ОСОБА_1 не займався більше семи років лікарською діяльністю і сам не проявляв жодної ініціативи з метою проходження стажування чи бажання працювати на посаді лікаря.

За таких обставин, відповідач ОСОБА_2 вважає, що місцевий суд правильно визначив суть спірних правовідносин, ухвалив рішення відповідно до положень матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин у справі, а також показів свідків, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в касаційному порядку.

Постановою Верховного Суду від 31 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року скасовано, в зв`язку з порушенням норм процесуального права під час розгляду справи, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Сторони були повідомлені про дату, час, місце розгляду справи належним чином, до суду направили заяви про розгляд справи без їх участі.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення дотримався вказаних вимог закону.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 30 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 прийнятий юрисконсультом в адміністративно-господарський підрозділ Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Жашківського району. В подальшому назва закладу змінена на Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради», про що свідчать відповідні записи у трудовий книжці позивача ОСОБА_1 (а.с. 10).

30.04.2021 року в.о. директора лікарні Мотузко О. прийнято наказ № 108, яким з метою раціонального використання фонду заробітної плати, а також з метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організації бюджетної сфери наказано, зокрема, скоротити посаду юрисконсульта (а. с. 45). Вказану посаду займав позивач ОСОБА_1 .

Про прийняття наказу в той же день повідомлено голову первинної профспілкової організації лікарні ОСОБА_3 (а. с. 46).

27.05.2021 року відповідно до наказу № 108 Комісії по попередженню працівників про істотні зміни умов праці 01.08.2021 року та звільнення з роботи, у зв`язку із скороченням штату наказано вручити відповідні повідомлення працівникам, про що винесено наказ № 123 (а. с. 47).

28.05.2021 року позивача повідомлено про звільнення з посади юрисконсульта на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, яке відбудеться 30.07.2021 року. Вказане повідомлення підписано позивачем із зауваженням «Процедура порушена» (а. с. 50).

28.05.2021 року комісією у складі ОСОБА_2 , інспектора по кадрам ОСОБА_4 , економіста ОСОБА_5 та головної медичної сестри ОСОБА_6 складено акт про те, що позивачу ОСОБА_1 зачитано наказ № 123 та повідомлення. Також ОСОБА_1 було повідомлено, що вільні вакансії відсутні. На зауваження позивача про те, що він ще й лікар, члени комісії повідомили про обізнаність з даною обставиною, хоча підтверджуючих документів в особовій справі не має. Комісія звернула увагу позивача, що вільна вакансія лікаря загальної практики сімейного лікаря в амбулаторії с. Пугачівка не підходить ОСОБА_1 (відсутня спеціалізація та сертифікат лікаря-спеціаліста) (а. с. 53).

Тим же складом комісії 28.05.2021 року складено акт № 2 щодо попередження позивача ОСОБА_1 про те, що згідно наказу № 123 посада юрисконсульта, яку він обіймає, скорочується 30.07.2021 року і він підлягає звільненню з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Вакантних посад на даний час у закладі немає. Позивач ОСОБА_1 з актом ознайомлений 31.05.2021 року (а. с. 67).

01.07.2021 року т.в.о. директора лікарні листом № 01-01-11/507 звернулась до голови профспілкового комітету з проханням надати згоду на скорочення посади юрисконсульта, яке відбудеться 30.07.2021 року (а.с. 71).

08.07.2021 року голова профкому повідомив, що первинна профспілкова організація надає згоду на звільнення юрисконсульта ОСОБА_1 . Витяг з протоколу засідання профспілкового комітету додається (а. с. 72, 73).

Наказом № 144 від 23.07.2021 року виведено із штатного розпису амбулаторії ЗПСМ с. Пугачівка 0,5 ст. завідувача амбулаторії (лікаря загальної практики - сімейного лікаря) (а.с.74).

Позивач ОСОБА_1 26.07.2021 року звернувся до т.в.о. директора лікарні із заявою про працевлаштування. У заяві він вказував, що в нього є вища освіта по медицині та він працював лікарем 23 роки, однак, в зв`язку з тим, що з 2014 року він не займався лікарською практикою йому потрібно пройти курси стажування. На сьогоднішній день на підприємстві є вакантна посада лікаря загальної практики сімейної медицини (а.с.75).

У відповідь на вказану заяву листом № 01-01-14/579 від 29.07.2021 року позивачу ОСОБА_1 повідомлено, що на сьогоднішній день документи про його медичну освіту у інспектора з кадрів відсутні. Станом на 26.07.2021 року у закладі немає вакантних лікарських посад. В наявності є вакансія фельдшера та дві вакансії медичних сестер. Крім того, повідомлено, що лікар, який не працює більше трьох років за конкретною лікарською спеціальністю, не може займатися лікарською діяльністю з цієї спеціальності і повинен бути направлений на стажування. Згідно фінансового плану лікарні, кошти на спеціалізацію працівників не передбачені (а. с. 76).

Окремо про наявні вакансії фельдшера та медичних сестер позивача ОСОБА_1 повідомлено 29.07.2021 року, що підтверджено його підписом (а. с. 77).

Вищевказані обставини встановлені судом та сторонами не оспорюються.

30.07.2021 року винесено оскаржуваний наказ № 57-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 79).

Позивач в обгрунтування своїх вимог вказував, що спірний наказ № 57-к порушує його права, оскільки при звільненні з посади юрисконсульта його не влаштували на існуючу посаду лікаря загальної практики сімейного лікаря в амбулаторії с. Пугачівка.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Згідно правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 суд дійшов висновку, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У справі,яка переглядається,судом встановлено,що у Комунальномунекомерційному підприємстві«Центр первинноїмедико-санітарноїдопомоги Жашківськоїміської ради»мали місце зміни умов праці та скорочення штату чисельності працівників, що не ставиться під сумнів учасниками справи.

Факт належного, своєчасного повідомлення позивача про скорочення чисельності штату та про наступне звільнення, дотримання строків розгляду заяви та надання згоди профспілковим комітетом на звільнення ОСОБА_1 встановлені судом та скаржником не оспорюються.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у 1976 році закінчив Вінницький медичний інститут ім. М.І. Пирогова та здобув кваліфікацію лікаря, про що свідчить копія державного диплому НОМЕР_1 (а. с. 9). У 2014 році припинив лікарську діяльність за власним бажанням. До цього він працював лікарем-офтальмологом.

Натомість, як встановлено судом та не спростовано скаржником, у відповідача не були наявні в особовій справі докази, що позивач має вищу освіту по медицині і працював лікарем 23 роки.

Як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, встановлено, що, попереджаючи позивача ОСОБА_1 про майбутнє вивільнення, відповідач запропоновував ОСОБА_1 такі вакантні посади, як: фельдшер у с. Конельська Попівка, сестра медична та сестра медична загальної практики-сімейної медицини. Одночасно проінформовано, що вакансії сестер медичних тимчасово вільні, оскільки працівники перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 8).

Крім того, проінформовано ОСОБА_1 про те, що, якщо він має бажання працювати по строковому трудовому договору на вищезазначених посадах або фельдшером, необхідно звернутися до інспектора з кадрів та написати відповідну заяву.

При цьому, у відповідності до листа т.в.о. директора О. Мотузко від 27.07.2021 року проінформовано ОСОБА_1 , що лікар, який не працює більше 3-х років за конкретною лікарською спеціальністю, не може займатися лікарською діяльністю з цієї спеціальності і повинен бути направлений на стажування (Наказ МОЗ № 48 від 17.03.1993 року «Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської спеціальності»). Для того, щоб отримати спеціальність із загальної практики сімейної медицини, необхідно пройти спеціалізацію. У листі відповідачем зазначається, що згідно фінансового плану підприємства, кошти на спеціалізацію працівників не передбачені (а. с. 8).

Так, відповідно до норм ст. 49-2 КЗпП України та правової позиції ВС, власник або уповноважений ним орган, попереджаючи про звільнення, зобов`язаний запропонувати працівникові не взагалі всі наявні вакантні посади, а виключно ті, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, освіти та досвіду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 про бажання працювати згідно умов строкового трудового договору на вищезазначених посадах не проінформував.

28.05.2021 року під час складання акту про ознайомлення позивача з наказом № 123 та повідомленням, останньому було повідомлено, що вільні вакансії відсутні, та на зауваження позивача, що він є також лікарем, комісія зауважила, що вакансія лікаря загальної практики сімейного лікаря в амбулаторії с. Пугачівка не підходить ОСОБА_1 , оскільки відсутня спеціалізація та сертифікат лікаря-спеціаліста (а. с. 53).

29 липня 2021 року позивачу ОСОБА_1 було вручено повідомлення № 20 «Про наявні вакантні посади», де зазначалося що його можна перевести на посаду середнього медичного персоналу по строковому договору (а. с. 77).

30 липня 2021 року був складений акт № 3 «Про відмову переводитися на інші посади» (а. с. 78), цього ж дня видано наказ № 57-к «Про звільнення працівника» (а. с. 79).

Отже, суд першої інстанції на підставіналежним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що на момент звільнення позивача у зв`язку зі скороченням штату, у штаті КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради» відповідачем були запропоновані вакантні посади, які позивач за своєю кваліфікацією, досвідом та спеціалізацією міг обійняти, на які останній відмовився переходити.

Доводи скаржника про наявність вакантного місця лікаря загальної практики сімейної медицини та незаконну відмову відповідача переводити його на дану посаду, колегія суддів оцінює критично, так як ці твердження спростовуються відсутністю на момент повідомлення ОСОБА_1 про звільнення та відповндо звільнення необхідної спеціалізації та практики, що унеможливлює пропонування йому займати цю посаду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, надав оцінку доказам, які подавались сторонами у справі та, з урахуванням норм матеріального та процесуального права, дійшов обгрунтованого висновку, що відповідачем при звільненні позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України дотримано всі вимоги чинного законодавства, а підстав для скасування оскаржуваного наказу № 57-к від 30.07.2021 року не має.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження скаржника щодо того, що КНП «ЦПМСД Жашківської міської ради» потребувала лікарів на момент звільнення позивача, не знаходить відображення у відповідності до матеріалів справи, спростовується відсутністю запису у Журналі реєстрації вихідної кореспонденції лікарні.

Суд першої інстанції надав обґрунтовану та належну оцінку стосовно невзяття позивача ОСОБА_1 на посаду лікаря-стажиста, навіть за наявності такої посади, вказавши, що відповідач не повинен був пропонувати йому зайняти таку посаду, виходячи з наступного.

Так, згідно вказаного Положення про порядок направлення на стажування лікарів, які не працювали за спеціальністю більше трьох років, і про порядок їх наступного допуску до лікарської діяльності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров?я України 17.03.1993 року № 48 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01.04.1993 року за № 19 (надалі Положення) слід звернути увагу на таке.

Наказ № 48 від 17.03.1993 року втратив чинність на підставі Наказу Міністерства охорони здоров?я № 1753 (z1338-21) від 18.08.2021 року, тобто був чинний на час вивільнення позивача.

Пунктом 1 Положення встановлено, що лікар, який не працює більше трьох років за конкретною лікарською спеціальністю, не може займатись лікарською діяльністю

з цієї спеціальності і повинен бути направлений на стажування.

Відповідно п. 3 Положення направлення лікарів на стажування здійснюється відділом охорони здоров?я Ради Міністрів Республіки Крим, управліннями охорони здоров?я обласних і Севастопольської міської державних адміністрацій, департаментом медицини та соціального захисту Київської міської державної адміністрації. Термін стажування від одного до шести місяців визначається лікарю у кожному випадку окремо органом охорони здоров?я, що направляє його на стажування. Перед направленням лікар на час стажування зараховується органом охорони здоров?я на посаду лікаря-стажиста в установу охорони здоров?я. Час стажування зараховується у стаж роботи з спеціальності.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції вірно вказав у рішенні, що направити на стажування можливо лише особу, яка зарахована на посаду лікаря-стажиста.

Направлення на стажування особи, яка займає посаду юрисконсульта, вказаним Положенням не передбачено. Відсутність посади лікаря-стажиста позивачем під сумнів не поставлена. Із заявою про бажання працювати на посаді лікаря-стажиста позивач ОСОБА_1 до відповідача не звертався. Про вказане свідчить відсутність запису у журналі реєстрації заяв з кадрових питань з 01.01.2021 року по 30.07.2021 року.

Доводи скаржника стосовно того, що директор лікарні ОСОБА_2 своїми діями умисно повідомила завідомо неправдиві дані про відсутність вакантних посад в медичному закладі, вказала неправдиво про відсутність грошей на стажування і сплановано та протиправно вивела з штатного розпису вакантні посади лікарів, жодним належним чином не підтверджено позивачем, а тому дані твердження не знаходять свого відображення у відповідності до матеріалів справи, та не підлягають задоволенню апеляційним судом.

Виходячи звикладеного,апеляційний суддійшов висновку,що постановленеу справірішення єзаконним таобґрунтованим іпідстав дляйого зміничи скасуванняза наведенимиу скарзідоводами невбачається,оскільки доводи апеляційної скарги неє суттєвими,носять суб`єктивний характер,не відповідаютьобставинам справи,і правильностівисновків судуне спростовують,тому рішеннясуду першоїінстанції слід залишитибез змін,а апеляційнускаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2022 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді