Постанова

від 29.05.2024 по справі 693/812/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

справа № 693/812/21

провадження № 61-5614св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідачі: Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2022 року у складі судді Коцюбинської Ю. Д. та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 березня 2023 року у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Бородійчука В. Г., Гончар Н. І.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради» (далі - КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради»), ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Позовна заява мотивована тим, що у 2020 році він прийнятий на посаду юрисконсульта в адміністративно-господарський підрозділ КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Жашківського району. У подальшому назва закладу змінена на КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради».

28 травня 2021 року тимчасово виконуюча обов`язки (далі - т.в.о.) директора лікарні ОСОБА_2 письмово попередила його про скорочення посади юрисконсульта, але не запропонувала йому іншої роботи.

Оскільки він має повну вищу освіту за спеціальністю «Лікувальна справа», він написав заяву про працевлаштування на посаду лікаря-стажера по спеціальності лікаря загальної практики - сімейної медицини. Незважаючи на те, що у с. Пугачівка була наявна посада лікаря загальної практики, т.в.о. директора лікарні ОСОБА_2 наказом від 30 липня 2021 року № 57-к звільнила його з посади юрисконсульта на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, чим порушила трудове законодавство.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним наказ КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради» від 30 липня 2021 року № 57-к про розірвання трудового договору та звільнення з посади юрисконсульта, скасувати вказаний наказ та зобов`язати ОСОБА_2 поновити його на посаді юрисконсульта лікарні.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 були запропоновані всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, але він не дав своєї згоди обійняти запропоновані йому посади молодшого медичного персоналу. Первинна профспілкова організація в присутності позивача розглянула питання про надання згоди на скорочення працівника та надала згоду у встановлений законодавством термін.

Отже, при звільненні позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України було дотримано всі вимоги чинного законодавства, тому відсутні підстави для скасування наказу від 30 липня 2021 року № 57-к.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 серпня

2022 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 31 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (провадження № 61-11611св22).

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 серпня

2022 року залишено без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про наявність вакантного місця лікаря загальної практики сімейної медицини та незаконну відмову відповідача переводити його на цю посаду, оскільки ці твердження спростовуються відсутністю у ОСОБА_1 на момент повідомлення його про звільнення та, відповідно, звільнення необхідної спеціалізації та практики, що унеможливлює пропонування йому займати цю посаду. Позивач відмовився від інших вакантних посад.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належно не врахували, що відповідач не дотримався вимог статті 49-2 КЗпП України, а саме не виконав покладений на нього обов`язок процедури працевлаштування робітника при скороченні у медичному закладі, а саме не запропонував йому іншу роботу при існуючих вакантних посадах у медичному закладі при наявності у позивача декількох освіт, у тому числі професії лікаря.

Вказує, що відповідач умисно повідомив неправдиві дані про відсутність вакантних посад у медичному закладі, хоча вони були.

Зазначає, що він має освіту лікаря та міг би зайняти посаду лікаря-стажера. Йому необхідно було пройти стажування для повноцінної роботи лікарем, оскільки тривалий час до цього не працював по спеціальності.

Вважає, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, не взявши до уваги всіх доказів у справі, які, на його думку, підтверджують наявність вакантних посад у відповідача на час його звільнення.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2023 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи не спростовують правильність ухвалених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а доводи позивача є безпідставними, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року у складі колегії суддів: ОСОБА_3 (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д, відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

21 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2023 року справу передано судді-доповідачу ОСОБА_4, у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_3 .

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2024 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А., у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_4 .

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2024 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 у 1976 році закінчив Вінницький медичний інститут ім. М. І. Пирогова та здобув кваліфікацію лікаря, про що свідчить копія державного диплому НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 припинив лікарську діяльність у 2014 році за власним бажанням. До цього він працював лікарем-офтальмологом.

У 2020 році ОСОБА_1 прийнятий юрисконсультом в адміністративно-господарський підрозділ КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Жашківського району. У подальшому назва закладу змінена на КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради», про що свідчать відповідні записи у трудовий книжці ОСОБА_1 .

Т. в. о. директором лікарні 30 квітня 2021 року прийнято наказ № 108, яким з метою раціонального використання фонду заробітної плати, а також з метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організації бюджетної сфери наказано, зокрема, скоротити посаду юрисконсульта. Вказану посаду займав ОСОБА_1

Про прийняття наказу у той самий день повідомлено голову первинної профспілкової організації лікарні ОСОБА_5

27 травня 2021 року відповідно до наказу № 123 комісії по попередженню працівників про істотні зміни умов праці 01 серпня 2021 року та звільнення з роботи у зв`язку із скороченням штату наказано вручити відповідні повідомлення працівникам.

28 травня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про звільнення з посади юрисконсульта на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 30 липня 2021 року. Вказане повідомлення підписано позивачем із зауваженням «Процедура порушена».

Відповідно до акту від 28 травня 2021 року комісією у складі ОСОБА_2 , інспектора по кадрам ОСОБА_6 , економіста ОСОБА_7 та головної медичної сестри ОСОБА_8 складено акт про те, що ОСОБА_1 зачитано наказ № 123 та повідомлення. Усно ОСОБА_1 повідомлено, що вільні вакансії відсутні. Юрист звернув увагу, що він ще й лікар. Голова комісії та інспектор сказали, що вони знають, хоча підтверджуючі документи в особовій справі відсутні. ОСОБА_6 сказала, що є вакантна посада лікаря загальної практики сімейного лікаря в амбулаторії с. Пугачівка. Комісія вважала, що дана вакансія не підходить ОСОБА_1 (відсутня спеціалізація та сертифікат лікаря-спеціаліста).

Тим самим складом комісії 28 травня 2021 року складено акт № 2 щодо попередження ОСОБА_1 про те, що згідно з наказом № 123 посада юрисконсульта, яку він обіймає, скорочується 30 липня 2021 року і він підлягає звільненню з роботи за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Вакантних посад на даний час у закладі немає. ОСОБА_1 з актом ознайомлений 31 травня 2021 року.

01 липня 2021 року т. в. о. директора лікарні листом № 01-01-11/507 звернулась до голови профспілкового комітету з проханням надати згоду на скорочення працівника, яке відбудеться 30 липня 2021 року.

08 липня 2021 року голова профкому повідомив, що первинна профспілкова організація надає згоду на звільнення юрисконсульта ОСОБА_1 . Витяг з протоколу засідання профспілкового комітету додається.

Наказом від 23 липня 2021 року № 144 виведено із штатного розпису амбулаторії ЗПСМ с. Пугачівка 0,5 ст. завідувача амбулаторії (лікаря загальної практики - сімейного лікаря).

26 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до т. в. о. директора лікарні із заявою про працевлаштування. У заяві він вказав, що в нього є вища медична освіта та він працював лікарем 23 роки. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не працював лікарем більше трьох років з 2014 року, то йому потрібно пройти курси стажування. На сьогодні на підприємстві є вакантна посада лікаря загальної практики сімейної медицини.

У відповідь на вказану заяву листом від 29 липня 2021 року № 01-01-14/579 ОСОБА_1 повідомлено, що на сьогодні документи про його медичну освіту у інспектора з кадрів відсутні. Станом на 26 липня 2021 року у закладі немає вакантних лікарських посад. У наявності є вакансія фельдшера та дві вакансії медичних сестер.

Лікар, який не працює більше трьох років за конкретною лікарською спеціальністю, не може займатися лікарською діяльністю з цієї спеціальності і повинен бути направлений на стажування. Згідно з фінансового плану лікарні, кошти на спеціалізацію працівників не передбачені.

Окремо про наявні вакансії фельдшера та медичних сестер ОСОБА_1 повідомлено 29 липня 2021 року, що підтверджено його підписом.

30 липня 2021 року прийнято наказ № 57-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату керівників, пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня

2018 року у справі № 452/832/16-ц, від 31 січня 2018 року у справі

№ 824/3229/14а, від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17,

від 22 травня 2019 року у справі № 753/889/17, від 19 червня 2019 року у справі № 2-а/215/15/16, від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17 (пункт 1 другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Положеннями статті 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 суд дійшов висновку, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Згідно із частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, забезпечив повний та всебічний розгляд справи, дійшовши обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з дотриманням норм КЗпП України.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до того, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що підприємство не запропонувало йому всіх наявних вакантних посад, проте вони є необґрунтованими, оскільки наведеними вище та застосованими судами нормами права встановлено обов`язок роботодавця запропонувати робітнику, якого звільняють у зв`язку зі скороченням, не всі вакантні на підприємстві посади, а тільки ті, які відповідають його професії чи спеціальності, або іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду.

При цьому, судами попередніх інстанцій на підставі повного та всебічного дослідження всіх обставин і доказів у справі було встановлено, що у відповідача були відсутні вакантні посади (робота) за відповідною професією чи спеціальністю, яку позивач міг би виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду роботи.

Посилання заявника на те, що він має вищу медичну освіту та міг би зайняти посади лікарів, є необґрунтованими, оскільки садами було встановлено, що ОСОБА_1 припинив лікарську діяльність у 2014 році за власним бажанням, на момент повідомлення ОСОБА_1 про звільнення та, відповідно, звільнення у нього були відсутні необхідні спеціалізації та практика, що унеможливлювало пропонування йому відповідних посад.

При цьому, суди встановили, що листом т. в. о. директора О. Мотузко від 27 липня 2021 року ОСОБА_1 було повідомлено, що лікар, який не працює більше трьох років за конкретною лікарською спеціальністю, не може займатися лікарською діяльністю з цієї спеціальності і повинен бути направлений на стажування (Наказ МОЗ № 48 від 17 березня 1993 року «Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської спеціальності»). Для того, щоб отримати спеціальність із загальної практики - сімейної медицини, необхідно пройти спеціалізацію. Проте, згідно з фінансового плану підприємства, кошти на спеціалізацію працівників не передбачені.

Інші запропоновані посади ОСОБА_1 зайняти відмовився, що достовірно встановлено судами.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 21 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець