Постанова

від 09.03.2023 по справі 755/4666/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2023 року

справа № 755/4666/22

провадження № 22-ц/824/3938/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Кулікової С.В.,

при секретарі: Яницькій О.Л.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Слободянюк А.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення заборгованості за договором страхування,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з наведеним позовом, в якому просив стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на його користь грошові кошти в сумі 42 126,58 грн, які складаються з: інфляційних втрат у розмірі 12 045,02 грн, 3% річних - 2603,00 грн та пені - 27 478,56 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 26.06.2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортного засобу «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу «НІСАН», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу. Внаслідок ДТП було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб «НІСАН», д.н.з. НОМЕР_2 .

Цивільно-правова відповідальність винного у даній ДТП водія транспортного засобу «ГАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП було забезпечено на підставі Договору обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АІ/5547852 ПрАТ «Страхова компанія (СК) Україна». Розмір завданого збитку позивачу становив 37 875,36 грн.

20.08.2015 року було подано заяву до ПрАТ «СК Україна» про виплату страхового відшкодування. У строк, визначений п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (№ 1961-IV) ПрАТ «СК Україна» не здійснило виплату страхового відшкодування. Крім обов`язку виплатити страхове відшкодування, з 18.11.2015 року у ПрАТ «СК Україна» також виник обов`язок виплачувати позивачу пеню, передбачену п. 36.5 ст. 36 Закону № 1961- IV, інфляційних втрат та 3 % річних у порядку ст. 625 ЦК України. ПрАТ «СК Україна» не виконало своє зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування у строк, визначений законодавством.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 23.05.2016 року (справа № 753/5369/16-ц) стягнуто з ПрАТ «СК Україна» страхову суму у розмірі 37 375,36 грн. та судові витрати, пов`язані з проведенням авто-товарознавчого дослідження та сплатою судового збору.

02.03.2018 року Господарським судом м. Києва було порушено справу про банкрутство ПрАТ «СК Україна», 17.07.2019 року прийнято рішення про ліквідацію ПрАТ «СК Україна». 26.11.2019 року позивачем було подано до МТСБУ заяву про виконання зобов`язання за договором страхування, та в подальшому відповідно до ст. 35 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за договором про обов`язкове страхування було частково здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 37 600,00 грн.

19.01.2022 року позивач подав заяву до МТСБУ, у якій просив виконати зобов`язання за договором страхування, а саме, здійснити виплату інфляційних витрат, 3 % річних та пені. Однак, листом від 21.01.2022 року МТСБУ повідомило позивачу про те, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено покладення на МТСБУ обов`язку виконувати інші зобов`язання неплатоспроможного страховика.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 14 648,02 грн та судовий збір у розмірі 345,05 грн.

В поданій апеляційній скарзі представник Моторного (транспортного) страхового бюро України просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що МТСБУ не порушувало грошового зобов`язання перед позивачем та не є правонаступником ПрАТ «СК «Україна», тому до МТСБУ не переходять всі права та обов`язки страховика, який визнаний банкрутом, а переходить обов`язок покладений законом з виплати страхового відшкодування. Вказує, що МТСБУ повністю виконало зобов`язання перед позивачем щодо відшкодування шкоди відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» внаслідок ДТП за зобов`язаннями ліквідованого банкрута. Зазначає, що ухвалою Господарського суду ліквідовано ПрАТ «СК «Україна» та всі зобов`язання страховика вважаються погашеними. Крім того, докази звернення позивача із заявою про виплату страхового відшкодування та додаткових нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України відсутні.

Також апелянт посилається на закінчення строку позовної давності щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційний втрат.

У відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що МТСБУ набуває зобов`язань за полісом не лише в розмірі заподіяної шкоди, але й урахуванням 3% річних, інфляційних втрат та пені.

В судове засідання сторони не прибули, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

15.11.2022 року від представника відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі до закінчення касаційного перегляду справи №910/16820/21 Верховним Судом.

Відповідно до ч. 1 п. 10 ст.252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

З урахуванням обставин справи, колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у справі, оскільки подібні правовідносини неодноразово були предметом розгляду за касаційними скаргами Верховним Судом.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, встановлені законом суми трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування є нвідємною частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, 26.06.2015 року близько 09:50 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ГАЗ - 3302-414», д.н.з. НОМЕР_3 , на 115 км автодороги Київ-Одеса, порушив п.2.3 Правил дорожнього руху України та допустив зіткнення з автомобілем «НІСАН», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали технічні порушення.

Постановою Ставищенського районного суду Київської області від 05.08.2015 року (справа № 378/710/15-п) водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн (а.с.10).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 19.03.2010 року, транспортний засіб «НІСАН», д.н.з. НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 11).

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля власника «ГАЗ - 3302-414», д.н.з. НОМЕР_3 , була забезпечена ПрАТ «СК «Україна» на підставі договору обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів поліс № АІ/5547852 від 04.01.2015 року, строком дії до 03.01.2016 року, ліміт за шкоду майну - 50 000,00 грн (а.с.12).

Позивач 20.08.2015 року звернувся до ПрАТ «СК «Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 37 875,36 грн. за пошкодження транспортного засобу та 600,00 грн. за проведення експертизи за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 26.06.2015 року за участю його автомобіля «НІСАН», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.22).

ПрАТ «СК «Україна» в порушення умов договору (полісу) № АІ/5547852 від 04.01.2015 року не здійснило на користь ОСОБА_1 виплату грошового зобов`язання.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 23.05.2016 року (справа № 753/5369/16-ц) стягнуто з ПрАТ «СК «Україна» на користь позивача ОСОБА_1 37 374,36 грн. страхового відшкодування та 600,00 грн. витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження (а.с.23-25).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.2019 року (справа № 910/842/18) було ліквідовано банкрута ПрАТ «СК «Україна» (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г; ідентифікаційний код 30636550) як юридичну особу в зв`язку з банкрутством (а.с. 34-43).

26.11.2019 року позивач звернувся до МТСБУ із заяву про виплату страхового відшкодування за шкоду, завдану майну у розмірі 38 526,56 грн., у зв`язку із настанням страхового випадку за полісом № АІ/5547852, виданим ПрАТ «СК «Україна» (а.с.45).

В подальшому МТСБУ здійснило часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 37 600,00 грн., що не заперечувалось також відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого відноситься шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до положення статті 982 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на час вчинення ДТП), у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.03.2018 року у справі № 910/842/18, відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г; ідентифікаційний код 30636550). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. (а.с. 26-32)

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.2019 року у справі № 910/842/18, ліквідовано банкрута - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» як юридичну особу в зв`язку з банкрутством. (а.с. 34-43)

19.01.2022 року представник позивача ОСОБА_3 подав заяву до МТСБУ в якій просить виконати зобов`язання ПрАТ «СК «Україна» щодо здійснення доплати ОСОБА_1 , а саме: інфляційних витрат - 11 925,96 грн., пені - 27 20,94 грн. та 3 % річних - 2577,00 грн. за користування чужими коштами. (а.с.47-48).

У відповіді, листом МТСБУ № 3-01б/1605 від 21.01.2022 року повідомлено про неможливість проведення заявлених виплат на підставі п.п.г п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України. Повідомлено заявника, що Законом України № 1961-IV не передбачено покладання на МТСБУ обов`язку виконання іншого зобов`язання неплатоспроможного колишнього учасника МТСБУ (а.с. 49, 50).

Відповідно до пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Наслідки прострочення страховиком відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну, визначені нормами статті 36 Закону України № 1961- IV, згідно з пунктом 36.5 якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до вимог частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги.

Грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Зокрема, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 липня 2020 року у справі № 910/14293/19, за змістом викладених норм правовідношення, в якому страховик, у разі настання страхового випадку, зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, на суму якого у разі прострочення його виконання страховиком нараховуються суми, передбачені законом і договором страхування, зокрема пеня, 3% річних від суми страхового відшкодування та інфляційні витрати.

За загальним правилом, викладеним в пункті 3 статті 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Норми ст. 87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (відповідно до положень якого здійснювалось провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПАТ «СК «Україна») не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма ч. 5 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Так, відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Підпунктом ґ) пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.

При цьому преамбула статті 41 Закону - щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом, не може тлумачитись без взаємозв`язку із положеннями підпункту "ґ" пункту 41.1. цієї статті та із положеннями пункту 20.3 статті 20 Закону, пункту 3 статті 20 Закону України «Про страхування». Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до статті 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Моторно-транспортне страхове бюро України (МТСБУ) не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, встановлені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») суми трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування є невід`ємною (складовою) частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування (Постанова КГС ВС від 20.07.2020 року у справі № 910/14293/19).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача МТСБУ на користь позивача ОСОБА_1 заявлених ним та перевірених судом сум інфляційних втрат у розмірі 12045,02 грн. та 3% річних у розмірі 2603,00 грн.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як зазначалось вище, правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика.

Аналіз положень п. 2, 3 ст. 20 та п. 41.1 ст. 41 Закону № 1961-IV свідчить, що обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів (майна) на МТСБУ.

Тому, з урахуванням положень підпункту «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси.

Суд першої інстанції, також, дійшов вірного висновку про те, що право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважав відповідач.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України Касаційного господарського суду від 07.09.2021 року у справі № 910/14293/19.

Враховуючи, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 року у справі № 910/842/18 встановлено факт ліквідації ПрАТ «СК «Україна», тому саме 17.07.2019 року є початком перебігу строку позовної давності, що свідчить про звернення позивача з позовом до МТСБУ 09.06.2022 року в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат - в межах такого строку. Проте, з пропуском річного строку позовної давності в частині стягнення пені.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Таким чином судом обґрунтовано задоволено позов частково та стягнуто з відповідача 3 % річних у сумі 2603,00 грн. та інфляційних втрат у сумі 12 045,02 грн. за період прострочення з 18.11.2015 року по 01.03.2018 року в межах заявлених позивачем вимог. В частині стягнення пені у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з пропуском позивачем річного строку позовної давності, про застосування якого просив відповідач.

Положеннями ч. 1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач

Судді