Постанова

від 17.11.2023 по справі 755/4666/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 755/4666/22

провадження № 61-4935св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,

розглянуву порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, яка підписана представником Процом Андрієм Володимировичем, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року у складі судді Слободянюк А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Кулікової С. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про стягнення боргу за договором страхування.

Позов мотивований тим, що 26 червня 2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу «ГАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу «НІСАН», д. н. з. НОМЕР_2 , який належить позивачу.

Внаслідок ДТП пошкоджено належний позивачу транспортний засіб «НІСАН», д. н. з. НОМЕР_2 .

Цивільно-правова відповідальність винного у даній ДТП водія транспортного засобу «ГАЗ» д. н. з. НОМЕР_1 на момент ДТП була забезпечена на підставі договору обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АІ/5547852 ПрАТ «СК Україна». Розмір завданого збитку позивачу становив 37 875,36 грн.

20 серпня 2015 року подано заяву до ПрАТ «СК Україна» про виплату страхового відшкодування.

У строк, визначений пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) ПрАТ «СК Україна» не здійснило виплату страхового відшкодування.

Крім обов`язку виплатити страхове відшкодування, з 18 листопада 2015 року у ПрАТ «СК Україна» також виник обов`язок виплачувати позивачу пеню, передбачену пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV, інфляційних втрат та 3 % річних у порядку статті 625 ЦК України.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року (справа № 753/5369/16-ц) стягнуто з ПрАТ «СК Україна» страхову суму у розмірі 37 375,36 грн та судові витрати, пов`язані з проведенням авто-товарознавчого дослідження та сплатою судового збору.

02 березня 2018 року Господарським судом м. Києва порушено справу про банкрутство ПрАТ «СК Україна».

17 липня 2019 року прийнято рішення про ліквідацію ПрАТ «СК Україна».

26 листопада 2019 року позивач подав до МТСБУ заяву про виконання зобов`язання за договором страхування.

В подальшому відповідно до статті 35 Закон № 1961-IV за договором про обов`язкове страхування було частково здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 37 600,00 грн.

19 січня 2022 року позивач подав заяву до МТСБУ, у якій просив виконати зобов`язання за договором страхування, а саме, здійснити виплату інфляційних витрат, 3 % річних та пені.

21 січня 2022 року МТСБУ повідомило позивачу про те, що Законом 1961-IV не передбачено покладення на МТСБУ обов`язкувиконувати інші зобов`язання неплатоспроможного страховика.

Позивач просив стягнути з МТСБУ на його користь грошові кошти у розмірі 42 126,58 грн, які складаються з: інфляційних втрат у розмірі 12 045,02 грн, 3% річних - 2 603,00 грн та пені - 27 478,56 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року, позов ОСОБА_1 до МТСБУ про стягнення заборгованості за договором страхування, задоволено частково.

Стягнуто з МТСБУ на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 14 648,02 грн, судовий збір в сумі 345,05 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

наявні правові підстави для стягнення з відповідача МТСБУ на користь позивача ОСОБА_1 сум інфляційних втрат у розмірі 12 045,02 грн та 3 % річних у розмірі 2 603,00 грн, оскільки страховик ПрАТ «СК «Україна» після настання страхового випадку у встановлений законом строк не виконав зобов`язання щодо здійснення страхової виплати на користь позивача/страхувальника, таким чином допустив прострочення грошового зобов`язанням, внаслідок чого на суму цього зобов`язання страховиком нараховуються суми, передбачені законом і договором страхування, зокрема, 3 % річних, інфляційні втрати (правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20 липня 2020 року у справі № 910/14293/19, в постанові від 30 січня 2018 року у справі № 910/17993/15);

з урахуванням того, що ПрАТ «СК «Україна» на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 17 липня 2019 року у справі № 910/842/18 ліквідовано та недостатньо коштів та майна ліквідованого страховика, відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закону № 1961-IV, обов`язок виконання за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності прийняло на себе МТСБУ, яке не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика ПрАТ «СК «Україна», що допустив прострочення виплати позивачу ОСОБА_1 сум страхового відшкодування, встановлених законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) - 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування є невід`ємною (складовою) частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду України від 20 липня 2020 року у справі № 910/14293/19);

правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням. Тож у контексті спірних правовідносин таке право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика;

з урахуванням положень підпункту «ґ» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування тієї обставини, що вимоги кредиторів не були задоволені, у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси. Відтак право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважав відповідач;

оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 липня 2019 року у справі № 910/842/18 встановлено факт ліквідації ПрАТ «СК «Україна», тому саме 17 липня 2019 року є початком перебігу строку позовної давності, що свідчить про звернення позивача з позовом до МТСБУ 09 червня 2022 року в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат - в межах такого строку. Проте з пропуском річного строку позовної давності в частині стягнення пені. Тому слід задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 2 603,00 грн та інфляційних втрат у сумі 12 045,02 грн за період прострочення з 18 листопада 2015 року по 01 березня 2018 року в межах заявлених позивачем вимог. Водночас, слід відмовити у задоволенні стягнення пені у зв`язку з пропуском позовної давності, про що просив відповідач.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У квітні 2023 року МТСБУ подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Процом А. В., на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

при прийнятті рішень суди керувалися постановою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року у справі № 910/14293/19, у якій, на думку відповідача, висновок Верховного Суду не відповідає доктринальним підходам до тлумачення норм права, внаслідок чого Верховним Судом було невірно застосовано норми статті 20.3 та статті 41 Закону № 1961-IVУкраїни;

МТСБУ не є учасником деліктного правопорушення, не є учасником цивільно-правових відносин, не є правонаступником ПрАТ «СК «Україна» ні відповідно до судового рішення у справі № 910/842/18, ні загальних норм цивільного законодавства;

оскільки Закон № 1961-IVта статут МТСБУ не містять вимог про виконання МТСБУ обов`язку страховика зі сплати сум пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення останнім виплати страхового відшкодування страховиком, то з огляду на статті 96, 999 ЦК України та пункту 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV, відповідальність за яких покладається саме на страховика-порушника. До вимог кредиторів зі сплати таких сум за зобов`язаннями страховика-банкрута мають застосувати положення Кодексу України з процедур банкрутства на загальних підставах, або Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинного на час ліквідації ПрАТ «СК «Україна»);

гарантійні функції МТСБУ України щодо виконання зобов`язання страховою компанії, що визнана банкрутом та/або ліквідована, визначені у підпункті ґ) пункту 41.1. статті 41 та у підпункті а) пункту 41.2. статті 41 Закону № 1961-IVі завданням МТСБУ;

відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними;

завданням МТСБУ є саме відшкодування шкоди.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 755/4666/22, витребувано справу з суду першої інстанції.

У травні 2023 року матеріали цивільної справи № 755/4666/22 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року відмовлено МТСБУ у задоволенні клопотання про касаційний розгляд справи за участю сторін; справу № 755/4666/22 призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 09 травня 2023 рокузазначено, що справа № 755/4666/22 є малозначною у силу вимог закону. МТСБУ зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідає єдиній правозастосовчій практиці.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що вона може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України). Особа, яка подає касаційну скаргу, зазначає, що суди не врахували правового висновку Верховного Суду, а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню.

Наведені в касаційній скарзі доводи щодо не врахування правового висновку Верховного Суду підлягають перевірці, а тому наявні підстави для відкриття касаційного провадження.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 26 червня 2015 року близько 09:50 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ГАЗ - 3302-414», д. н. з. НОМЕР_3 , на 115 км автодороги Київ-Одеса, порушив пункт 2.3 Правил дорожнього руху України та допустив зіткнення з автомобілем «НІСАН», д. н. з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали технічні порушення.

Постановою Ставищенського районного суду Київської області від 05 серпня 2015 року (справа № 378/710/15-п) водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Згідно даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 19 березня 2010 року, транспортний засіб «НІСАН», д. н. з. НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 .

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля власника «ГАЗ - 3302-414», д. н. з. НОМЕР_3 , була забезпечена ПрАТ «СК «Україна» на підставі договору обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів поліс № АІ/5547852 від 04 січня 2015 року, строком дії до 03 січня 2016 року, ліміт за шкоду майну - 50 000,00 грн.

Позивач 20 серпня 2015 року звернувся до ПрАТ «СК «Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 37 875,36 грн за пошкодження транспортного засобу та 600,00 грн за проведення експертизи за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 26 червня 2015 року за участю його автомобіля «НІСАН», д. н. з. НОМЕР_2 .

ПрАТ «СК «Україна» в порушення умов договору (полісу) № АІ/5547852 від 04 січня 2015 року не здійснило на користь ОСОБА_1 виплату грошового зобов`язання.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року (справа № 753/5369/16-ц) стягнуто з ПрАТ «СК «Україна» на користь позивача ОСОБА_1 37 374,36 грн страхового відшкодування та 600,00 грн витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02 березня 2018 року у справі № 910/842/18 відкрито провадження про банкрутство ПрАТ «СК «Україна». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17 липня 2019 року (справа № 910/842/18) було ліквідовано банкрута ПрАТ «СК «Україна» (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г; ідентифікаційний код 30636550) як юридичну особу в зв`язку з банкрутством.

26 листопада 2019 року позивач звернувся до МТСБУ із заяву про виплату страхового відшкодування за шкоду, завдану майну у розмірі 38 526,56 грн, у зв`язку із настанням страхового випадку за полісом № АІ/5547852, виданим ПрАТ «СК «Україна».

В подальшому МТСБУ здійснило часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 37 600,00 грн.

19 січня 2022 року представник позивача ОСОБА_3 подав заяву до МТСБУ, в якій просив виконати зобов`язання ПрАТ «СК «Україна» щодо здійснення доплати ОСОБА_1 , а саме: інфляційних витрат - 11 925,96 грн, пені - 27 20,94 грн та 3 % річних - 2577,00 грн за користування чужими коштами.

Листом МТСБУ № 3-01б/1605 від 21 січня 2022 року повідомлено про неможливість проведення заявлених виплат на підставі підпункту г пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України. Повідомлено заявника, що Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено покладання на МТСБУ обов`язку виконання іншого зобов`язання неплатоспроможного колишнього учасника МТСБУ.

Позиція Верховного Суду

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відносини у сфері обов`язкового страхування відповідальності регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 4 Закону № 1961-IV передбачено, що суб`єктами обов`язкового страхування відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 910/16820/21 (провадження № 12-44гс22) зазначено, що

«МТСБУ не є правонаступником ліквідованого страховика, тобто не набуває усіх прав та обов`язків останнього як сторони у зобов`язанні, а фактично вступає у спірні правовідносини лише у разі та після встановлення факту недостатності майна страховика, що ліквідується, для погашення зобов`язань за договором страхування відповідно до рішення уповноважених законом органів, для погашення вимог кредиторів, тобто не є таким, що приймає на себе всі зобов`язання такого страховика, у тому числі і ті, які є наслідком неналежного виконання або невиконання цим страховиком власних зобов`язань за договорами страхування.

Положення Закону № 1961-IV не містять правових підстав покладення на МТСБУ такого ж обсягу зобов`язань за договорами страхування, який мав страховик, що ліквідований, та який набуває правонаступник у разі здійснення правонаступництва відповідно до пункту 20.1 статті 20 Закону № 1961-IV, а отже, і правових підстав відповідальності МТСБУ за неналежно виконаними / невиконаними цим страховиком зобов`язаннями у вигляді нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України.

МТСБУ лише здійснює відшкодування шкоди за зобов`язаннями страховика із відшкодування шкоди за договорами страхування відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо коштів / майна, отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком, а не МТСБУ, грошового зобов`язання з виплати відшкодування. Натомість, у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов`язання зі здійснення регламентної виплати у нього виникає передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми».

У справі, що переглядається:

суди встановили, що заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 травня 2016 року (справа № 753/5369/16-ц) стягнуто з ПрАТ «СК «Україна» на користь позивача ОСОБА_1 37 374,36 грн страхового відшкодування та 600,00 грн витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження;

ухвалою Господарського суду м. Києва від 17 липня 2019 року (справа № 910/842/18) було ліквідовано банкрута ПрАТ «СК «Україна» як юридичну особу в зв`язку з банкрутством;

26 листопада 2019 року позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування за шкоду, завдану майну у розмірі 38 526,56 грн, у зв`язку із настанням страхового випадку за полісом № АІ/5547852, виданим ПрАТ «СК «Україна»;

в подальшому МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 37 600,00 грн;

при зверненні до суду позивач просив стягнути з МТСБУ інфляційні витрати, 3 % річних та пеню, нарахованих на суму страхового відшкодування, зобов`язання з виплати якого не виконав ліквідований страховик - ПрАТ «СК «Україна», щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами страхування, у тому числі за договором страхування, право вимоги за яким набув позивач;

оскільки МТСБУ не є правонаступником ліквідованого страховика, то у задоволенні позовних вимог про стягнення з МТСБУ інфляційних витрат та 3 % річних слід відмовити.

З огляду на викладене судові рішення в оскарженій частині підлягають скасуванню із прийняттям у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення з МТСБУ інфляційних витрат, 3 % річних.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 910/16820/21 (провадження № 12-44гс22), колегія суддів вважає, що судові рішення в оскарженій частині слід скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат, 3 % річних.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове рішення, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги МТСБУ сплатило судовий збір у розмірі 1 488,60 грн, за подання касаційної скарги - 1 984,80 грн.

Оскільки касаційна скарга МТСБУ підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати у розмірі 3 473,40 грн.

Керуючись статями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, яка підписана представником Процом Андрієм Володимировичем, задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення інфляційних витрат, 3 % річних та судового збору скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судові витрати у розмірі 3 473,40 грн.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 09 березня 2023 року в скасованих частинах втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

А. Ю. Зайцев

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук