Рішення

від 06.02.2023 по справі 753/3884/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3884/20

провадження № 2/753/2196/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.,

при секретарях Пугач Д.С., Куцолабській І.А., Осадчук С.В., Дерій А.С.,

учасники справи не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Альянс Безпеки 08», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача

27 лютого 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач,) звернувся до суду з позовом до ПП «Шериф-Захист» (далі - «Шериф-Захист»), третя особа - ОСОБА_2 (далі - третя особа) та просив:

- стягнути з відповідача кошти за завдану майнову шкоду у розмірі 388 171,69 грн;

- стягнути з відповідача кошти за завдану моральну (немайнову) шкоду у розмірі 75 000,00 грн;

- стягнути з відповідача судові витрати.

В подальшому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, представник позивача просив стягнути вказану майнову та моральну шкоду, а також судові витрати з відповідача ПП «Альянс Безпеки 08» (до зміни назви підприємства - ПП «Шериф-Захист»).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26 лютого 2018 року, близько 21:00 год на вул. Богдана Хмельницького, 16 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля «Audi», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1

ДТП сталася внаслідок винних дій водія автомобіля «Renault Logan», власником якого є ПП «Шериф-Захист», володільцем на час виникнення ДТП - ПП ««Шериф-Захист».

Вказує, що ОСОБА_2 , під час вчинення ДТП, керував службовим автомобілем та безпосереднього здійснював свої трудові обов`язки як працівник відповідача - водій-охоронець.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Renault Logan» була застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна».

Позивач вказує, що страхова компанія сплатила йому страхове відшкодування у розмірі 100000,00 грн, що відповідає межі страхового ліміту. Водночас вартість матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП є значно більшою. Так, згідно зі звітом про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, складеним у березня 2018 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi», державний номер НОМЕР_2 становить 475331,69 грн.

Крім того, позивач поніс додаткові витрати на оплату звіту про оцінку вартості майнової шкоди у сумі 2800,00 грн, оплату висновку комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи у сумі 6000,00 грн, та витрати на правову допомогу у сумі 4040,00 грн.

Позивач стверджує, що внаслідок пошкодження автомобіля, його неможливо використовувати за призначенням, що внесло істотні зміни в його життя, порушило нормальні життєві зв`язки, унеможливило подальше ведення активного громадського життя та спричинило додаткові витрати. До негативних наслідків ДТП позивач відносить шоковий стан, який він пережив під час наїзду та від втрати майна.

Завдану моральну шкоду позивач оцінює у 75 000, грн.

04 листопада 2021 року представник відповідача ПП «Альянс Безпеки 08» подала відзив у якому позов у частині відшкодування майнової шкоди визнала частково, позов у частині відшкодування моральної (немайнової) шкоди та витрат на правову допомогу не визнала та просила відмовити у задоволенні цих вимог.

Свою позицію представник відповідача обґрунтовує тим, що автомобіль «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_1 належить на праві власності ПП «Шериф-Захист». Однак, згідно з договором про співробітництво щодо охорони об`єктів та передачі майна від 10 січня 2018 року № 10-01/18, вказаний автомобіль був переданий ПП «Група-Шериф», яке змінило назву на ПП «Альянс Безпеки 08», та на момент ДТП перебував у користуванні підприємства, яке володіло ним та мало у своєму оперативному управлінні.

Враховуючи вказане та відповідно до вимог статті 1187 ЦК України, ПП «Альянс Безпеки 08» несе відповідальність за пошкодження автомобіля позивача.

Крім того, представник відповідача зазначає, що водій ОСОБА_3 фактично перебував у цивільно-правових відносинах з ПП «Альянс Безпеки 08».

Визнаючи вину у завданні позивачу майнової шкоди, представник відповідача не погоджується із визначеним розміром збитків, вважає, що вони розраховані неправильно. При цьому погоджується із розміром збитків, визначеним ПП «Шериф-Захист» в сумі 180736,03 грн. Вказує, що автомобілем позивач користувався з 2012 року, а тому відповідні складники та агрегати підлягали заміні внаслідок тривалого використання автомобіля, але не у наслідок ДТП.

Крім того, представник відповідача вважає необґрунтованим розмір немайнової (моральної) шкоди. Позивач не надав доказів того, що він під час ДТП пережив шоковий стан, перебував та перебуває в емоційно пригніченому стані, переживає душевні страждання. Суду не надано жодних психологічних досліджень із вказаного приводу чи експертиз.

Представник вважає, що витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн задоволенню не підлягають, оскільки нічим не обґрунтовані, відсутній розрахунок цих сум. До позовної заяви долучені докази щодо витрат на правову допомогу лише у розмір 4040,00 грн. Аналізуючи договір про надання правової допомоги, представник відповідача вказує, що він не містить жодного розрахунку погодинної роботи, тому неможливо визначити час, витрачений на надання такої допомоги позивачу.

Третя особа письмових пояснень щодо позову або відзиву не подала.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. В матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення у відсутності учасників справи.

З огляду на неявку сторін та їх представників у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.

? 03 березня 2020 року ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання (том 1, а.с.75).

? 23 квітня 2020 року ПП «Шериф-Захист» подало відзив на позовну заяву (том 1, а.с.84-101).

? 27 травня 2020 року представник позивача направив відповідь на відзив (том 1, а.с. 115-133).

? 15 червня 2020 року відповідач ПП «Шериф-Захист» направило заперечення на відповідь ( том 1, а.с. 138-151).

? 24 червня 2020 року ухвалою залучено до участі у розгляді справи як співвідповідача ПП «Група-Шериф» (том 1, а.с.162).

? 04 листопада 2020 року відповідач ПП «Група-Шериф» подало відзив на позовну заяву (том 1, а. с. 202-204).

? 16 грудня 2020 року ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва Мицик Ю. С. прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче засідання (том 1, а.с.221-222).

? 06 травня 2021 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва витребувано докази (том 1, а.с.231-232).

? 20 липня 2021 року представник позивача подав заяву про зміну підстав позову з додатками (том 2, а.с.1-71).

? 09 листопада 2021 року представник позивача подав заяву про відмову від позовних вимог до ПП «Шериф-Захист» (том 2, а.с. 77).

? 09 листопада 2021 року надійшло клопотання представника ПП «Група -Шериф», яким повідомлено про зміну назви підприємства на ПП «Альянс Безпеки 08» (том 2, а.с. 78-79).

? 09 листопада 2021 року надійшло клопотання представника відповідача ПП «Альянс безпеки 08» про долучення доказів (том 2, а.с. 80-83).

? 09 листопада 2021 року ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (том 2, а.с.91-93).

? 09 листопада 2021 року ухвалою суду прийнято відмову представника позивача від позову до ПП «Шериф-Захист» та закрито провадження у справі у частині вимог до ПП «Шериф-Захист» (том 2, а.с.94-95)

.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права та мотиви їх застосування.

Зі змісту позову вбачається, що власником автомобіля «Audi», державний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , що не оспорювало ся відповідачем.

Як вбачається із матеріалів справи, 26 лютого 2018 року приблизно 21:00 год водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Renault», державний номерний знак НОМЕР_3 на вул. Б. Хмельницького, 16 у м. Києві, не врахував дорожньої обстановки та погодних умов, внаслідок чого здійснив виїзд на зустрічну смугу та допустив зіткнення з автомобілем «Audi», державний номерний знак НОМЕР_2 , після чого автомобіль «Audі» в некерованому стані зіткнувся 26.02.2018 року приблизно о 21 год. 00 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Renault», державний номерний знак НОМЕР_3 , на вул. Б.Хмельницького, 16, у м. Києві, не врахував дорожньої обстановки та погодних умов, внаслідок чого здійснив виїзд на зустрічну смугу та здійснив зіткнення з автомобілем «Audi», державний номерний знак НОМЕР_2 , після чого автомобіль «Audі» в некерованому стані зіткнувся з автомобілем «Infiniti», державний номерний знак НОМЕР_4 , який був припаркований, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 червня 2018 року, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 02 серпня 2018 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження у справі закрито (том 1, а.с.11-15).

24 травня 2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські незалежні судові експертизи» на замовлення ОСОБА_1 проведено комплексну автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу та складено висновок № 000245/1, вартість якої становить 6000,00 грн (а.с.39-45).

Згідно зі звітом про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТЗ № 193356, складеного 15 березня 2018 року ФОП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Audi», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 475 331,30 грн, у тому числі ПДВ на запчастини та матеріали (том 1, а.с. 17-39).

Вартість робіт, виконаних ФОП ОСОБА_4 склала 2800,00 грн та оплачена ОСОБА_1 (том 1, а.с. 38).

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_3 , застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за полісом № АК/9830751 від 14 листопада 2017 року. Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 100000,00 грн, розмір франшизи - 0 грн., страхувальник - ПП «Шериф-Захист» (а.с.46).

05 червня 2018 року ПрАТ СК «ПЗУ Україна» перерахувало ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 100 000,00 грн (том 1, а.с. 47).

10 січня 2018 року між ПП «Шериф-Захист» та ПП «Група-Шериф» укладений договір про співробітництво щодо охорони об`єктів та передачу майна № 10-01/18, за умовами якого автомобіль «Renault Logan», державний номерний знак НОМЕР_3 , було передано в оперативне управління ПП «Група-Шериф», про що 10 січня 2018 року складено акт (том 1, а.с. 89-92).

Із письмових пояснень ОСОБА_2 , наданих Департаменту патрульної поліції, встановлено, що ОСОБА_2 на час вчинення ДТП працював водієм-охоронцем у ПП «Шериф» (том 2, а.с. 14).

Відповідно до цивільно-правового договору № 22/18, укладеного 22 січня 2018 року між ОСОБА_2 та ПП «Група-Шериф», та завдання до цього договору від 22 січня 2018 року, ОСОБА_2 (виконавець) взяв на себе зобов`язання, зокрема, щодо здійснення перевезень на вимогу уповноваженого ПП «Група-Шериф» (замовника), при виконанні завдань з перевезення, дотримуватись правил дорожнього руху, правил перевезення людей (том 1, а.с.82-83).

Із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань встановлено, що ПП «Група-Шериф» змінило назву на ПП «Альянс Безпеки 08» (том 2, а.с.79).

Суд, дослідивши подані сторонами докази, встановивши фактичні обставини справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Щодо вимог про компенсацію майнової шкоди

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За правилами ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Положеннями ст.1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за особою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного виплаває, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права.

У постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку, згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Відповідно до частин першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

А частиною другої вказаної статті передбачено, що замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець (замовник).

Судом встановлено, що згідно зі звітом про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди від 15 березня 2018 року, матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу «Audi», внаслідок його пошкодження, з урахуванням ПДВ становить 475 331,30 грн.

ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» 05 червня 2018 року перерахувала позивачу у якості страхового відшкодування 100000,00 грн.

Представник відповідача у відзиві не заперечував, що саме на відповідача покладений обов`язок з відшкодування шкоди позивачу, проте не погодився із розміром заподіяної шкоди.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідач заперечуючи проти розміру заподіяної шкоди позивачу, доказів на спростування розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу належного позивачу не надав, правом на заявлення клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи відповідач не скористався.

Установивши, що вартість матеріального збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталась з вини водія ОСОБА_2 , перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, суд приходить до висновку, що з відповідача, на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту, визначеного звітом, та здійсненим страховим відшкодуванням.

Отже, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Audi», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 375 331,30 грн (475 331,30 грн. - 100000, 00 грн. страхове відшкодування).

Також з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню: вартість звіту про оцінку матеріального збитку у розмірі 2 800,00 грн, та вартість комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи у розмірі 6 000,00 грн, що були замовлені та оплачені позивачем. Отже, з відповідача підлягає стягненню сума майнового відшкодування у розмірі 384 131,30 грн.

Водночас, включення позивачем до майнової шкоди витрат на правову допомогу у розмірі 4 040,00 грн, що вже поніс позивач, задоволенню не підлягає, оскільки за правилами цивільного судочинства витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, відносяться до судових витрат та питання їх відшкодування вирішується судом під час розгляду справи по суті.

Таким чином, позов ОСОБА_1 , у частині вимог про стягнення майнової шкоди, підлягає частковому задоволенню.

Щодо компенсації моральної (немайнової) шкоди

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем та діяв за завданням замовника, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA,№ 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що внаслідок ДТП, у вчиненні якої винен водій ОСОБА_2 , який керував автомобілем на виконання умов цивільно-правового договору та завдань замовника ПП «Альянс Безпека 08», тобто особою, яка на відповідній правовій підставі володіла цим автомобілем, позивачу заподіяно моральну шкоду.

Моральна шкода, заподіяна ОСОБА_1 , виразилася у значному нервовому стресі перенесеному на місці ДТП, спричиненої винними діями водія ОСОБА_2 та душевних переживаннях за своє життя і здоров`я; в отриманих та триваючих до цього часу моральних стражданнях у зв`язку з пошкодженням майна, що в свою чергу суттєво вплинуло і порушило його соціальні зв`язки.

Суд врахував викладені у заявах по суті справи пояснення представників сторін щодо завданої моральної шкоди, врахував засади розумності та справедливості, наявність встановлених фактів, тому дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди на користь позивача у розмірі 7 000 грн, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, як відповідальної особи в силу вимог частини другої статті 1172 ЦК України.

Таким чином, позов ОСОБА_1 про стягнення моральної (немайнової) шкоди підлягає частковому задоволенню.

VІІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 3 881,72 грн за вимогу про стягнення майнової шкоди та судовий збір у розмірі 840,80 грн за вимогу про стягнення компенсації моральної (немайнової) шкоди.

За правилом, встановленим статтею 141 ЦПК України, суд здійснює розподіл судового збору між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже ураховуючи, що позов задоволений в сумі 391131,30 грн., тобто на 84% (391131,30 х 100/463171,69), на відповідача слід покласти 84 % понесених позивачем судових витрат у виді судового збору, що становить 3966,92 грн. (4722,52 х 84%100).

Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розміру 15 000 грн

На підтвердження понесених витрат позивач подав: копію договору про надання правової допомоги від 23 березня 2018 року № 03/23-18, укладений між ним та Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «АРЦЕЛО», копію ордера та копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльність адвоката Пархоменка Д. В., квитанцію про оплату за надання правничої допомоги на суму 4 000,00 грн та квитанцію про сплату комісії - 40,00 грн.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Вивчивши докази, подані позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням вимог частини третьої статті 137 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх відшкодування відповідачем, оскільки ці витрати не підтверджені письмовими доказами у сукупності, зокрема, в матеріалах справи відсутній детальний опис робіт (найменування послуг, кількість затрачених годин та вартість) виконаних адвокатом, не надано акту прийому передачі таких послуг.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 19, 48, 81, 89, 92, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Альянс Безпеки 08», третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Альянс Безпеки 08» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 384 131,30 грн, моральну (немайнову) шкоду у розмірі 7 000,00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3966,92 грн.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Відповідач - Приватне підприємство «Альянс Безпеки 08», місце знаходження: вул. Щербакова, 52 оф. 461, м. Київ, ЄРДПОУ 37153018.

Третя особа: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: Ю. С. Мицик