Рішення

від 13.03.2023 по справі 191/983/22

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/983/22

Провадження № 2/191/326/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2023 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Костеленко Я.Ю.

за участю секретаря Куцевол Ю.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи- Бєлих Я.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Державна Казначейська служба України, Науково-дослідний виробничий центр «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України», Науково-дослідний виробничий центр «Безпеки і охорони праці «Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» про відшкодування збитків, в порядку зворотної вимоги (регресу),-

В С Т А Н О В И В:

Позивач -Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернувся досуду з позовноюзаявою до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Державна Казначейська служба України, Науково-дослідний виробничий центр «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України», Науково-дослідний виробничий центр «Безпеки і охорони праці «Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» про відшкодування збитків, в порядку зворотної вимоги (регресу), обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що рішенням господарського суду Запорізької області від 14 серпня 2002 року задоволено позов Науково-дослідного виробничого центру «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» і стягнуто на його користь з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» заборгованість за передану продукцію за договором поставки №93/6/98У від 06 квітня 1988 року в розмірі 309646,80 грн.

На підставі вказаного рішення 27 грудня 2002 року господарським судом видано відповідний наказ.

22 лютого 2016 року ДП «НАЕМ «Енергоатом» було перераховано вказана грошова сума на рахунок виконавчої служби.

Виконавче провадження перебувало на виконанні у державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області Гостіщевої Т.М., яка постановою від 01 червня 2017 року відновила виконавче провадження №3328743 з примусового виконання вказаного судового наказу, а 30 червня 2017 року платіжним дорученням №3214 перерахувала грошові кошти в сумі 309764,80 грн. до Державного бюджету України з посиланням на те, що вказані грошові кошти не були витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок державної виконавчої служби.

В той же час відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 11 грудня 2017 року, ухваленої у справі за скаргою Науково-дослідного виробничого центру «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України» про визнання незаконними дій і бездіяльності відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, скарга була задоволена, оскільки стягувачем насправді було відкрито розрахунковий рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк», про що 29 червня 2017 року було повідомлено виконавчу службу, що свідчить про незаконність зарахування коштів до Державного бюджету України, яке мало місце 30 червня 2017 року. Крім того, з моменту відновлення виконавчого провадження річний строк для витребування коштів стягувачем поновлюється, тому вказана грошова суму виконавчою службою була перерахована до Державного бюджету України передчасно і незаконно.

Отже, вказана грошова сума повинна була бути перерахована на поточний розрахунковий рахунок стягувача - Науково-дослідного виробничого центру «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України», тому її зарахування до Державного бюджету України спричинило стягувачу матеріальну шкоду в розмірі 309764,80 грн.

Стягувачем Науково-дослідний виробничий центр «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України» в подальшому було подано позов до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області і Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про стягнення шкоди.

Постановою Верховного Суду від 08 липня 2019 року вказаний позов було задоволено і з Державного бюджету України на користь Науково-дослідного виробничого центру «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України» стягнуто грошові кошти в розмірі 309764,80 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої неправомірними бездіяльністю та діями відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Таким чином, незаконність дій і бездіяльності державної виконавчої служби, що спричинили шкоду стягувачу і в подальшому призвели до стягнення з Державного бюджету України заподіяної стягувачу шкоди встановлено.

На підставі вказаних судових рішень дисциплінарною комісією Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) встановлено, що в діях державного виконавця Гостіщевої Т.М. наявний дисциплінарний проступок в частині виконання рішень і здійснення дій відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», однак на підставі наказу від 22 грудня 2021 року №5454-к дисциплінарне провадження було закрите у зв`язку зі спливом строку застосування дисциплінарного стягнення.

Отже, неправомірність дій державного виконавця Гостіщевої Т.М., які вчинені з порушенням встановленої законодавством процедури і внаслідок яких була спричинена матеріальна шкода державі, була встановлена.

Як вбачається зі змісту ч.4 ст.1191 ЦК України, ст.80 Закону України «Про державну службу» держава має право зворотної вимоги (регресу) до державного службовця, який заподіяв шкоду.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача до Державного бюджету України в порядку зворотної вимоги (регресу) грошові кошти в розмірі 309764,80 грн., а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі в розмірі 4646,48 грн.

Відповідач надала суду відзив на позов, де зазначила, що позовні вимоги вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Так, у зазначених позивачем судових рішеннях щодо визнання незаконними дій державної виконавчої служби і відшкодування стягувачеві за рахунок Державного бюджету України матеріальної шкоди обставини не є преюдиційними, оскільки відповідач участі у вказаних справах не приймала, судами її до участі у справі залучено не було, що згідно практики Верховного Суду не позбавляє її права такі факти оспорювати у вказаній справі.

Також зазначає, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків є необхідним встановлення факту протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, а також вини. Протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїми посадовими обов`язками за власним умислом, прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої особи посадової рішень. Позивачем не надано суду доказів наявності в її діях складу цивільного правопорушення, що виключає можливість притягнення її до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування за власний рахунок збитків.

Крім того, платіжним дорученням №3214 від 30 червня 2017 року підтверджується факт перерахування грошових коштів в розмірі 309764,80 грн. саме до Державного бюджету України, а не на користь відповідача. Збитки це завжди вартісний (грошовий) вираз майнової шкоди, завданої протиправними діями (бездіяльністю) одного учасника таких відносин іншому учаснику.

Згідно з п.11, 13 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти -це належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету; видатки бюджету- це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету на належать погашення бюджету, надання кредитів з бюджету, розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів, повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів та інших доходів, проведення їх бюджетного відшкодування.

Законодавством передбачений порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державних та місцевих бюджетів.

Так, відповідно до п.5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року №1650/24182, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Таке подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідач зазначає, що її діями Державному бюджету України збитки не завдані, оскільки вказані грошові кошти були зараховані до бюджету безпідставно. В дійсності вказані грошові кошти на законних підставах належали Науково-дослідному виробничому центру «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України» і на підставі ч.2 ст.45 Бюджетного кодексу України підлягали поверненню їх власнику.

Отже, вчинення дій, пов`язаних з виконанням обов`язку щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, виключає підстави для застосування по відношенню до відповідача положень матеріального права, закріплених в ч.1 ст.1191 ЦК України.

Також відповідач зазначає, що згідно останньої правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 05 грудня 2018 року у справі №818/1688/16 до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. На думку відповідача вказаний позов заявлений в інтересах держави і стосується суб`єктів владних повноважень державного виконавця щодо відшкодування нею завданих збитків під час її перебування на посаді, що відноситься до публічної служби, у зв`язку з чим вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача надав суду відповідь на відзив, де зазначив, що відповідно до вимог ч.4 ст.1191 ЦК України держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності, має право зворотної вимоги (регресу) до особи, винної за завдану шкоду. При цьому на позивача не покладається обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір.

Зазначеними у позовній заяві і доданими до справи рішеннями господарських судів факт спричинення державі шкоди внаслідок незаконних дій відповідача є встановленим.

Крім того, в межах дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією було встановлено, що державним виконавцем порушено перебіг строку, встановленого ч.7 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» і в діях відповідача є склад дисциплінарного проступку в частині виконання рішень і здійснення інших дій відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», що в свою чергу свідчить про вчинення відповідачем винних протиправних дій, внаслідок яких було завдано шкоду Державному бюджету України.

Що стосується підвідомчості справи, то згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №200/22363/16-а відшкодування шкоди у порядку регресу відбувається в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, тобто за правилами цивільного судочинства, що унеможливлює звернення з таким позовом до адміністративного суду.

Відповідач надала суду письмові заперечення, де зазначила, що на її думку позивачем помилково зазначено, що публічно-правова оцінка діям державного виконавця вже надана належними господарськими судами під час вирішення господарських справ, оскільки у вказаній справі відповідач не була залучена до участі у вказаних вищерозглянутих господарських справах і в порушення вимог 51 ГПК України сторони у вказаних справах, зловживаючи своїми процесуальними правами, не виконали свій обов`язок і не повідомили господарські суди про особу державного виконавця Гостіщевої Т.М., до якої в результаті ухвалення судових рішень сторони по справі можуть набути право пред`явлення зворотної вимоги в порядку регресу до останньої. Отже, вищезазначені судові рішення не мають преюдиційного значення під час розгляду вказаної справи.

Також жодна із складових позовної заяви у справі не містить посилань на належні докази існування вини відповідача.

Відповідач вважає, що вона не є спеціальним суб`єктом, що має ознаки розпорядника депозитного рахунку виконавчої служби; не є спеціальним суб`єктом, до компетенції якого належить право на підписання платіжного доручення на перерахування коштів; не є спеціальним суб`єктом, до компетенції якого належить право на надання дозволу на перерахування коштів з депозитного рахунку; надана суду копія платіжного доручення №3214 від 30 червня 2017 року на суму 309764,80 грн. про перерахування коштів до Державного бюджету України взагалі не містить підпису та вказівки на посадове становище відповідача, як спеціального суб`єкта і як посадової публічної особи в графах «Підписи», «Підпис банку», «Казначей».

У будь-якому випадку вказаним платіжним дорученням вищезазначена грошова сума перерахована саме до Державного бюджету України, а не на користь відповідача.

Крім того, відповідач вважає, що станом на 30 червня 2017 року жодна посадова особа відділу державної виконавчої служби не мала права перераховувати вказані грошові кошти на рахунок стягувача -дослідний виробничий центр «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України», оскільки останній втратив право на отримання цих коштів.

Так, рішенням господарського суду Запорізької області від 14 серпня 2002 року задоволено позов Науково-дослідного виробничого центру «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» і стягнуто на його користь з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» заборгованість за передану продукцію за договором поставки №93/6/98У від 06 квітня 1988 року в розмірі 309646,80 грн.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Енергодарського управління юстиції Грибового А.В. від 03 січня 2003 року було відкрите виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Запорізької області про стягнення з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на користь Науково-дослідного виробничого центру «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» заборгованості за передану продукцію за договором поставки №93/6/98У від 06 квітня 1988 року в розмірі 309646,80 грн.

17 березня 2016 року у зв`язку з погашенням заборгованості за виконавчим документом державним виконавцем на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» вказане виконавче провадження закінчено.

01 квітня 2016 року між Науково-дослідним виробничим центром «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України» і Науково-дослідним виробничим центром «Безпеки і охорони праці Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» було укладено договір відступлення права вимоги №1/04/16, згідно якого Науково-дослідним виробничим центром «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України» було передано Науково-дослідному виробничому центру «Безпеки і охорони праці Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» право вимоги основного боргу в сумі 339646,80 грн. і вартості інформаційних послуг в сумі 118,00 грн. за договором №93/6/98У від 06 квітня 1998 року, укладеного мід первинним кредитором і ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція», що виникли на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 14 серпня 2002 року. Вказаний правочин не розірваний і не визнаний недійсним, тому вважається чинним.

Отже, з 01 квітня 2016 року Науково-дослідний виробничий центр «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України» втратив своє право вимоги і належним добросовісним власником майна у вигляді відступленого права на грошові кошти в розмірі 309764,80 грн. є Науково-дослідний виробничий центр «Безпеки і охорони праці Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України».

13 травня 2017 року ухвалою господарського суду Запорізької області було відмовлено у задоволенні заяви Науково-дослідного виробничого центру «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України» про заміну стягувача у виконавчому провадженні на правонаступника.

Також 21 червня 2017 року ухвалою господарського суду Запорізької області було відмовлено у задоволенні заяви Науково-дослідним виробничим центром «Безпеки і охорони праці Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» про заміну стягувача у виконавчому провадженні на правонаступника.

21 червня 2017 року окремою ухвалою господарського суду Запорізької області було фактично зобов`язано виконавчу службу вчинити дії, спрямовані на перерахування коштів до Державного бюджету України і саме на виконання цієї ухвали начальником Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області була ініційована службова перевірка, а вищезазначені грошові кошти були перераховані до Державного бюджету України платіжним дорученням №3214 від 30 червня 2017 року.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20 липня 2017 року було припинено провадження за скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на дії Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у зв`язку з виконанням судового рішення і перерахуванням коштів до Державного бюджету України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03 жовтня 2017 року було відмовлено у задоволенні скарги Науково-дослідного виробничого центру «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України» і встановлено, що листом від 31 липня 2017 року №7642-03-18/03-33 в.о. начальника Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області повідомлено суддю господарського суду про те, що державний виконавець не мав можливості скласти розпорядження щодо перерахування коштів до Державного бюджету України, які не витребувані протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, у зв`язку з тим, що вказане виконавче провадження було завершено в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, тому відомості про нього відсутні в автоматизованій системі виконавчого провадження. Як було встановлено в результаті здійснення роботи в автоматизованій системі виконавчого провадження кошти, які перебувають на спеціальному рахунку для обліку депозитних сум, додаються до конкретного виконавчого провадження, яке перебуває на виконанні в органах ДВС, для подальшого розподілу та складання розпорядження на перерахування вказаних коштів. З огляду на викладене, здійснення жодних виконавчих дій стосовно перерахування коштів до Державного бюджету України було б неможливим без відновлення виконавчого провадження за даними в автоматизованій системі виконавчого провадження.

01 червня 2017 року начальником відділу ДВС в порядку ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» проведено перевірку виконавчого провадження №3328743 з примусового виконання наказу господарського суду №2/5/1535 від 27 грудня 2002 року, якою було встановлено скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 17 березня 2016 року і здійснити всі заходи щодо виконання вказаного виконавчого провадження, у зв`язку з чим відповідач вважає, що нею винесено законну постанову про відновлення виконавчого провадження №3328743.

З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що господарськими судами помилково не взяті до уваги вказані обставини, які є істотними, а Науково-дослідний виробничий центр «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України» вже не є стороною виконавчого провадження, але, зловживаючи своїми процесуальними правами, під час розгляду господарськими судами вказаних справ замовчував про втрату свого права на відшкодування будь-якої шкоди внаслідок укладення договору відступлення права вимоги №1/04/16 від 01 квітня 2016 року, як замовчував і про повну передачу своїх прав вимоги новому кредитору - Науково-дослідному виробничому центру «Безпеки і охорони праці Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України».

Отже, пряму та безпосередню шкоду Державному бюджету України передусім було завдано не суб`єктами владних повноважень, не державним виконавцем і не відділом державної виконавчої служби, а іншою приватною юридичною особою - Науково-дослідним виробничим центром «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України», яка не могла не усвідомлювати факт втрати свого права на отримання грошових коштів.

Проведення в подальшому службового розслідування у 2022 році і затвердження позивачем невідомого відповідачу акту службового розслідування без прийняття за результатами його розгляду відповідного рішення не породжує для відповідача жодних прав і обов`язків та не несе для неї негативних наслідків, тим більше, що усі інші рішення позивача, прийняті за наслідками проведених у червні та липні 2017 року службових перевірок на підставі окремої ухвали господарського суду містять інші висновки щодо відсутності в діях відповідача будь-якого складу дисциплінарного проступку, пов`язаного з можливістю спричинення шкоди Державному бюджету України.

Також відповідач зазначила, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення з відповідним позовом до суду.

Так, відповідно до ч.3 ст.233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Датою виявлення так званої події, пов`язаної з нібито мавши місце завданням суб`єктом владних повноважень шкоди державі є 04 березня 2019 року, тобто дата набрання законної сили постанови Центрального апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, якою було вирішено позов Науково-дослідного виробничого центру «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України» до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої неправомірними бездіяльністю та діями.

Позовна заява, датована 18 травня 2022 року, надійшла до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області 26 травня 2022 року, тобто позивачем пропущений річний строк позовної давності для звернення до суду.

Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача Соловйова М.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував і просив у їх задоволенні відмовити.

Представник третьої особи Науково-дослідного центру «Безпеки і охорони праці «Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» Бєлих Я.Є. у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представники інших третіх осіб в судове засідання не з`явилися по невідомим суду обставинам.

Суд, заслухавши пояснення сторін, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14 серпня 2002 року задоволено позов Науководослідного виробничого центру «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» і стягнуто на його користь з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» заборгованість за передану продукцію за договором поставки №93/6/98У від 06 квітня 1988 року в розмірі 309646,80 грн.

На підставі вказаного рішення 27 грудня 2002 року господарським судом видано відповідний наказ.

22 лютого 2016 року ДП «НАЕМ «Енергоатом» було перераховано вказана грошова сума на рахунок виконавчої служби.

Виконавче провадження перебувало на виконанні у державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області Гостіщевої Т.М., яка постановою від 01 червня 2017 року відновила виконавче провадження №3328743 з примусового виконання вказаного судового наказу, а 30 червня 2017 року платіжним дорученням №3214 перерахувала грошові кошти в сумі 309764,80 грн. до Державного бюджету України з посиланням на те, що вказані грошові кошти не були витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок державної виконавчої служби.

В той же час відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 11 грудня 2017 року, ухваленої у справі за скаргою Науково-дослідного виробничого центру «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України» про визнання незаконними дій і бездіяльності відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, скарга була задоволена, оскільки стягувачем насправді було відкрито розрахунковий рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк», про що 29 червня 2017 року було повідомлено виконавчу службу, що свідчить про незаконність зарахування коштів до Державного бюджету України, яке мало місце 30 червня 2017 року. Крім того, з моменту відновлення виконавчого провадження річний строк для витребування коштів стягувачем поновлюється, тому вказана грошова суму виконавчою службою була перерахована до Державного бюджету України передчасно і незаконно.

Отже, вказана грошова сума повинна була бути перерахована на поточний розрахунковий рахунок стягувача - Науково-дослідного виробничого центру «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України», тому її зарахування до Державного бюджету України спричинило стягувачу матеріальну шкоду в розмірі 309764,80 грн.

Стягувачем- Науково-дослідний виробничий центр «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України» в подальшому було подано позов до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області і Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області про стягнення шкоди.

Постановою Верховного Суду від 08 липня 2019 року вказаний позов було задоволено і з Державного бюджету України на користь Науково-дослідного виробничого центру «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України» стягнуто грошові кошти в розмірі 309764,80 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої неправомірними бездіяльністю та діями відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Таким чином, незаконність дій і бездіяльності державної виконавчої служби, що спричинили шкоду стягувачу і в подальшому призвели до стягнення з Державного бюджету України заподіяної стягувачу шкоди встановлено.

На підставі вказаних судових рішень дисциплінарною комісією Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) встановлено, що в діях державного виконавця ОСОБА_3 наявний дисциплінарний проступок в частині виконання рішень і здійснення дій відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», однак на підставі наказу від 22 грудня 2021 року №5454-к дисциплінарне провадження було закрите у зв`язку зі спливом строку застосування дисциплінарного стягнення.

Отже, неправомірність дій державного виконавця Гостіщевої Т.М., які вчинені з порушенням встановленої законодавством процедури і внаслідок яких була спричинена матеріальна шкода державі, була встановлена.

Відповідно до ч.4 ст.1191 ЦК України Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності відповідно органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, мають право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (крім відшкодування виплат, пов`язаних із трудовими відносинами та відшкодуванням моральної шкоди).

Згідно з ч.1 ст.80 Закону України «Про державну службу» матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави.

У п.1 ч.2 ст.80 вказаного Закону зазначено, що держава в особі суб`єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до державного службовця, який заподіяв шкоду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.81 Закону державний службовець зобов`язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків.

Шкодою, заподіяною державним службовцем державі, є також виплачене державою відшкодування шкоди, заподіяної державним службовцем третій особі внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків.

Отже, Верховним Судом було підтверджено факт заподіяння шкоди Науково-дослідному виробничому центру «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України» і з Державного бюджету України на користь останнього стягнуто грошові кошти в розмірі 309764,80 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої неправомірними бездіяльністю та діями відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Тобто незаконність дій державної виконавчої служби, що спричинили шкоду стягувачу і в подальшому призвели до стягнення з Державного бюджету України заподіяної стягувачу шкоди встановлено.

В подальшому дисциплінарною комісією Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) встановлено, що в діях державного виконавця ОСОБА_3 наявний дисциплінарний проступок в частині виконання рішень і здійснення дій відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», однак на підставі наказу від 22 грудня 2021 року №5454-к дисциплінарне провадження було закрите у зв`язку зі спливом строку застосування дисциплінарного стягнення.

Таким чином, неправомірність дій державного виконавця Гостіщевої Т.М., які вчинені з порушенням встановленої законодавством процедури і внаслідок яких була спричинена матеріальна шкода державі, встановлена.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 309764,80 грн. в порядку зворотної вимоги (регресу) є законними і обґрунтованими.

Посилання відповідача на те, що рішення господарських судів не є преюдиційними доказами і не можуть враховуватися при вирішення питання щодо наявності чи відсутності її вини у даній справі суд вважає необґрунтованими.

Так, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.82 ЦПК України встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь та самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Донецьким апеляційним господарським судом у справі №2/5/1535 у постанові від 11 грудня 2017 року було встановлено незаконність дій державного виконавця при перерахуванні до Державного бюджету України коштів в сумі 309764,80 грн., отриманих від боржника в рахунок виконання судового рішення.

Вказана постанова є чинною і не скасована, тому викладені в ній факти мають преюдиційний характер.

В той же час, оскільки відповідач не брала участі у справі №2/5/1535, то вона не позбавлена права такі факти оспорювати під час розгляду вказаної справи, однак жодних доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову, які б давали суду можливість такі факти спростувати, надано суду не було.

Також не знайшли свого підтвердження і посилання відповідача на відсутність її вини у спричиненні шкоди стягувачу, оскільки неправомірність її дій як державного виконавця, які були вчинені з порушенням встановленої законодавством процедури і внаслідок яких була спричинена матеріальна шкода державі, була встановлена не тільки судовим рішенням, але і рішенням дисциплінарної комісії Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), якою було встановлено, що в діях державного виконавця ОСОБА_3 наявний дисциплінарний проступок в частині виконання рішень і здійснення дій відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Вказане рішення також не оскаржувалося і є чинним, а відповідач жодного доказу для спростування такого рішення суду не надала.

Необґрунтованими суд вважає і посилання відповідача на те, що Науково-дослідний виробничий центр «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України» не був стороною виконавчого провадження, але, зловживаючи своїми процесуальними правами, під час розгляду господарськими судами справ замовчував про втрату свого права на відшкодування будь-якої шкоди внаслідок укладення договору відступлення права вимоги №1/04/16 від 01 квітня 2016 року, як замовчував і про повну передачу своїх прав вимоги новому кредитору - Науково-дослідному виробничому центру «Безпеки і охорони праці Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України».

Так, дійсно 01 квітня 2016 року між Науково-дослідним виробничим центром «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України» і Науково-дослідним виробничим центром «Безпеки і охорони праці Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» було укладено договір відступлення права вимоги №1/04/16, згідно якого Науково-дослідним виробничим центром «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України» було передано Науково-дослідному виробничому центру «Безпеки і охорони праці Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» право вимоги основного боргу в сумі 339646,80 грн. і вартості інформаційних послуг в сумі 118,00 грн. за договором №93/6/98У від 06 квітня 1998 року, укладеного між первинним кредитором і ДП НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція», що виникли на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 14 серпня 2002 року.

Як вбачається з ухвали господарського суду Запорізької області від 13 травня 2017 року Науково-дослідний виробничий центр «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України» звертався до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження і просив замінити його, як стягувача, правонаступником - Науково-дослідним виробничим центром «Безпеки і охорони праці Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України», посилаючись на договір відступлення права вимоги №1/04/16.

Однак господарським судом Запорізької області у задоволенні заяви було відмовлено у зв`язку з тим, що виконавче провадження на той час вже було завершене.

Також 21 червня 2017 року ухвалою господарського суду Запорізької області було відмовлено у задоволенні заяви Науково-дослідним виробничим центром «Безпеки і охорони праці Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організації інвалідів України» про заміну стягувача у виконавчому провадженні на правонаступника з посиланням на те, що заявником не надано суду належних і допустимих доказів переходу права вимоги відповідно до зазначеного договору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що, не дивлячись на наявність між вказаними сторонами договору відступлення права вимоги №1/04/16, Науково-дослідний виробничий центр «Промелектротехпостач» Всеукраїнської організації інвалідів «Спілка організації інвалідів України» не втратив свого процесуального статусу стягувача у виконавчому провадженні, що свідчить про необґрунтованість посилання відповідача на відсутність у нього прав сторони виконавчого провадження.

Посилання відповідача на відсутність спричиненої Державі шкоди у зв`язку з тим, що грошові кошти були перераховані до Державного бюджету України безпідставно і діючим законодавством України передбачений порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державних та місцевих бюджетів суд вважає необґрунтованими.

Так, відповідно до п.5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року №1650/24182, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У пункті 1 вказаного Порядку зазначено, що помилково зараховані кошти- це кошти, що сплачені платником за видом доходів, який не відповідає суті платежу (збору), визначеного в абзаці третьому цього пункту, та/або до невідповідного бюджету.

Тобто вказаний Порядок регулює можливість повернення грошових коштів, які були зараховані помилково до невідповідного бюджету, або ж за видом доходів, який не відповідає суті платежу (збору), визначеного в абзаці третьому цього пункту (тобто це платежі (збори), що визначені відповідним законодавством, крім платежів (зборів), контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби).

Із цього вбачається, що у даному випадку відповідачем грошові кошти були зараховані до Державного бюджету України не внаслідок помилки, а у зв`язку з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», тобто вчиненням дисциплінарного проступку, що свідчить про неможливість повернення таких коштів шляхом застосування положень вказаного Порядку.

Не можна погодитися з посиланням відповідача про безпідставність отримання Державою цих грошових коштів.

Так, відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:

1) набуття або збереження майна;

2) набуття або збереження за рахунок іншої особи;

3) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 25 серпня 2022 року у справі № 903/357/21.

У даному випадку перераховані відповідачем грошові кошти до Державного бюджету України надійшли не безпідставно, а на підставі ч.7 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, з часу зарахування грошових коштів до Державного бюджету України Держава набула статус власника таких коштів і отримала права користування і розпорядження ними в порядку, регламентованому бюджетним законодавством України.

Однак в подальшому було з`ясовано, що неправомірними діями посадової особи державної виконавчої служби у вигляді перерахування цих коштів до Державному бюджету України стягувачу у виконавчому провадженні була спричинена матеріальна шкода, обов`язок відшкодування якої згідно вимог ч.4 ст.1191 ЦК України, ст.80 Закону України «Про державну службу» покладається на Державу.

Тобто в такому випадку мова йде не про повернення Державою отриманих нею у власність грошових коштів, а відшкодування потерпілому завданої шкоди незаконними діями державного службовця під час здійснення ним своїх повноважень, що в свою чергу надає Державі право на підставі ст.81 Закону України «Про державну службу» звернутися до державного службовця із зворотною вимогою (регрес) про відшкодування державі такої шкоду.

У даному випадку відповідний державний орган звернувся до суду з такою вимогою, що повністю відповідає діючому законодавству України.

Що стосується заявленої відповідачем позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

У статті 134 КЗпП України зазначені випадки повної матеріальної відповідальності тпрацівника за завдану підприємству, установі, організації шкоди.

Згідно ч.3 ст.233 КЗпП України для звернення роботодавця до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Зі змісту вказаних норм трудового законодавства можна дійти висновку, що встановлений законом річний строк звернення до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди передбачений тільки для роботодавця, а шкода повинна бути заподіяна працівником саме підприємству, установі, організації.

У даному випадку незаконними діями посадової особи державної виконавчої служби шкода була заподіяна не підприємству, установі чи організації, яка перебуває в трудових відносинах з такою посадовою особою, а сторонній особі, що мала статус стягувача у виконавчому провадженні, і за такі дії відповідальність з відшкодування шкоди несе не роботодавець, а Держава.

Отже, у вказаній справі норми ч.3 ст.233 КЗпП України на виниклі між сторонами правовідносини не розповсюджується, а підлягає застосуванню вимоги статті 257 ЦК України, згідно якої загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, постанова Верховного Суду про стягнення грошових коштів з Державного бюджету України була прийнята 08 липня 2019 року, а з позовом у даній справі позивач звернувся у травні 2022 року, що свідчить про те, що трирічний строк позовної давності позивачем не пропущений.

Щодо посилань відповідача на те, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.

Верховний Суд неодноразово розглядав питання юрисдикції аналогічних справ і прийшов до висновку, що предметом позову в таких справах є відшкодування шкоди в порядку регресубез необхідності надання оцінки та встановлення неправомірності дій посадової особи (відповідача), відповідними діями якої така шкода завдана, оскільки неправомірність дій відповідача встановлена судовими рішеннями про незаконність його дій і додаткового правового аналізу не потребує. Тобто за своїм суб`єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин спір є приватноправовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Вказаний висновок зокрема міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №200/22363/16-а, Постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 658/28/21.

Отже, суд вважає необгрунтованими посилання відповідача на те, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд вважає наявність фактів, якими позивач обгрунтовує свої позовні вимоги, встановленою, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4646,48 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.11, 12, 13, 82, 133, 139, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Державного бюджету України грошові кошти у розмірі 309764 (триста дев`ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 80 коп. в порядку зворотної вимоги (регресу).

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (код ЄДРПОУ 43314918) судові витрати в розмірі 4646 (чотири тисячі шістсот сорок шість) грн. 48 коп.

На рішення протягом 30 (тридцяти) днів з дня його повного складення може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено у повному обсязі 22 березня 2023 року.

Суддя Я. Ю. Костеленко